Справа № 420/6710/20
23 жовтня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення різниці грошового забезпечення,-
ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області № 778 о/с від 17.06.2020р. про призначення відповідно до п.2 абз.1 ч.1 ст.65 Закону України "Про Національну поліцію" для більш ефективної служби, виходячи із інтересів служби - капітана поліції ОСОБА_1 на посаду старшого дільничного офіцера поліції Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області в порядку переміщення, звільнивши її з посади старшого інспектора відділу контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи управління превентивної діяльності ГУНП в Одеській області; поновлення капітана поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділу контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи управління превентивної діяльності ГУНП в Одеській області з 17.06.2020р.; стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 різниці грошового забезпечення між фактично сплаченим та грошовим забезпеченням по посаді старшого інспектора відділу контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи управління превентивної діяльності ГУНП в Одеській області з 17.06.2020р. по момент винесення судового рішення.
Ухвалою суду від 27.07.2020р. відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 23.09.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 у позовній заяві зазначала, що вона з 07 листопада 2015 року на підставі заяви, відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію", призначена у порядку переатестування та установлення посадового окладу згідно зі штатним розписом, на посаду Головного управління Національної поліції в Одеській області. Після відпустки згідно наказу ГУНП в Одеській області №440о/с від 30.03.2020р. позивач приступила до виконання обов'язків по посаді старшого інспектора відділу контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи управління превентивної діяльності ГУНП в Одеській області та наказом ГУНП в Одеській області №778 о/с від 17.06.2020р. її звільнено з займаної посади, під час її перебування на лікарняному. Позивач вказала, що посади старшого інспектора відділу контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи управління превентивної діяльності ГУНП в Одеській області та старшого дільничного офіцера поліції Хмельницького ВП Малиновського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області не є рівнозначними та переміщення позивача суперечить Закону №580-VІІІ, адже існує вичерпний перелік підстав для переміщення поліцейських, на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський. Відповідно до частини 8 статті 65 Закону № 580-VIII переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Отже, підставою для переведення позивача була ініціатива прямих керівників ( начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції у зв'язку з більш ефективною службою, виходячи з інтересів служби, що відповідає приписам частини 8 статті 65 Закону № 580-VII. Однак, таке рішення керівника поліції не є самостійною підставою для переміщення поліцейських, на посади нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський, та суперечить положенням статті 65 Закону № 580- VII. З урахуванням викладеного, позивач вважає, що наказ ГУНП в Одеській області № 778 о/с від 17.06.2020р. є протиправним. Водночас, позивач наголосила, що відповідно до Переліку документів з питань проходження служби, затвердженого наказом МВС України за №1235 від 23.11.2016р., такими документами є: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення. Позивач також зазначала, що оскаржуваний наказ по особовому складу не містить у якості фактичної підстави його видання посилань на жоден із зазначених документів, а в якості фактичної підстави видання оскаржуваного наказу відповідачем взагалі не зазначено підстав його прийняття. У зв'язку з викладеним та посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
22.09.2020р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вказав, що на виконання доповідної записки і на підставі п.2 ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» наказом ГУНП в Одеській області № 778 о/с від 17.06.2020р. для більш ефективної служби виходячи з інтересів служби капітана поліції ОСОБА_1 призначено старшим дільничним офіцером поліції сектору превенції Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції в місті Одесі ГУНП в Одеській області звільнивши з посади старшого інспектора відділу контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи управління превентивної діяльності ГУНП в Одеській області. Поряд з цим, представник відповідача вказав, що ОСОБА_1 було переміщено на рівнозначну посаду тій, яку вона обіймала до переміщення та, що позивача не було позбавлено спеціального звання та не понижено у спеціальному званні. Крім того, щодо рівнозначності посади, відповідачем повідомлено, що відповідно до наказу Національної поліції України №142 від 04.12.2015р. «Про затвердження Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних граничних спеціальних звань», посади старший інспектор відділу контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи управління превентивної діяльності ГУНП в Одеській області та старший дільничний офіцер поліції Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області с рівнозначними та мають граничне спеціальне звання «капітан поліції». У зв'язку з викладеним, посилаючись на практику Верховного Суду та те, що ГУНП в Одеській області діяло на підставі чинного законодавства у межах наділених повноважень та не порушило права та законні інтереси ОСОБА_1 , відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
06.10.2020р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивач зазначала, що оскаржуваний наказ, на її думку, прийнятий відповідачем не у межах наданих повноважень, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а її позовні вимоги підлягають задоволенню. Так, позивач вказала, що посилання відповідача на її скарги на умови праці не відповідають дійсності. Також, позивач вказала, що не виконання вказівок керівництва має наслідком притягнення до дисциплінарної відповідальності, але такі накази не видавались ГУНП та суду не надані; відповідач посилається на не виконання графіку перевірок, оскільки вона знаходилась на лікарняному, виконання службових завдань під час тимчасової непрацездатності є неможливим. У матеріалах справи взагалі відсутні будь-які документи (подання), які б свідчили про будь-який запит Хмельницького ВП на надання співробітників для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, а у доповідній записці відсутні посилання щодо рівня фахової і професійної підготовки ОСОБА_1 , як поліцейського, її ділових та моральних якостей, а також основних показників службової діяльності за займаною посадою. Позивач також зазначала, що Закон №580-VIII не розмежовує поняття «переміщення» та «переведення», як це врегульовано у Кодексі законів про працю України, а тому застосуванню підлягає ст.32 КЗпП України, згідно якої переведення в іншу місцевість можливе тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Виключний перелік та форма документів, на підставі яких органи Національної поліції можуть видавати накази по особовому складу затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України за №1235 від 23.11.2016р. та в свою чергу, оскаржуваний наказ по особовому складу не містить у якості фактичної підстави його видання посилань на жоден із зазначених документів. У зв'язку з викладеним та посилаючись на практику Європейського суду з прав людини та те, що спірний наказ прийнято ГУ НП без належних правових підстав та з порушенням норм закону, а тому він є протиправним та підлягає скасуванню, позивач просить суд задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
14.10.2020р. до суду від представника відповідача надійшли заперечення згідно яких ГУ НП в Одеській області вказало, що не погоджується із позицією позивача, вказавши, що підстави для переміщення та переведення поліцейських на інші посади детально роз'яснені та визначені ст. 65 Закону України № 580-VIII, тому посилання позивача на норми КЗпП є недоцільними у даному випадку. ОСОБА_1 було переміщено відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби (в даному випадку згода не потрібна), а не відповідно пп.2 п. 2 ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» за ініціативою поліцейського де необхідний був би рапорт ОСОБА_1 . ОСОБА_1 було переміщено на посаду старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції в місті Одесі ГУНП в Одеській області звільнивши з посади старшого інспектора відділу контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи управління превентивної діяльності цього ж управління і тобто у тому ж управлінні, в якому і працювала та розташування якого знаходиться у м. Одесі. Щодо твердження позивача про нерівнозначність посади на яку її було переміщено, звільнивши з посади, яку вона обіймала представник відповідача зазначив, що ГУНП повторно звертає увагу на те, що відповідно до наказу Національної поліції України № 142 від 04.12.2015 р. «Про затвердження Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних граничних спеціальних звань», посади старший інспектор відділу контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи управління превентивної діяльності ГУНП в Одеській області та старший дільничний офіцер поліції Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області є рівнозначними та мають граничне спеціальне звання «капітан поліції», що спростовує відповідну тезу позивача щодо нерівнозначності посади, на яку останню було переміщено.
Учасники повідомлялись про день та час слухання справи, однак у судове засідання не з'явились. 06.10.2020р. до суду від представника відповідача надійшло клопотання про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.
Керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України судом продовжено розгляд справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходить службу в органах ГУНП в Одеській області.
Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області №778о/с від 17.06.2020р., відповідно до п.2 ч.1 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію» призначено для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, капітана поліції ОСОБА_1 старшим дільничим офіцером поліції сектору превенції Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, установивши оклад 2500,00грн., звільнивши з посади старшого інспектора відділу контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи управління превентивної діяльності цього Головного управління, встановивши надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції у розмірі 45%, на підставі доповідної записки полковника поліції ОСОБА_2 , начальника відділу контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Одеській області (а.с.81).
Позивач, не погоджуючись із прийняттям вказаного наказу звернулась до суду із цим позовом.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року
№ 580-VIII.
Статтею 65 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено порядок переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції
Пунктом 2 ч.1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що переміщення поліцейських здійснюється: на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону.
Частинами 2, 4 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції. Поліцейський, переміщений з вищої посади на посаду, нижчу ніж та, яку він займав, у подальшому просувається по службі з дотриманням вимог, визначених цим Законом, а звільнений з посади в дисциплінарному порядку, - після зняття дисциплінарного стягнення.
Частиною 5 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що не допускається переміщення поліцейських жіночої статі за ініціативою керівника відповідного органу (установи, закладу) поліції на посади, нижчі ніж та, яку вони займали, з мотивів, пов'язаних із вагітністю, наявністю дітей віком до трьох років (до шести років - за медичними показниками), або у зв'язку з тим, що вони є одинокими матерями та мають дітей віком до чотирнадцяти років чи дітей з інвалідністю.
Частиною 8 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Таким чином, ст.65 Закону України «Про Національну поліцію» визначено таку підставу для переміщення поліцейського на рівнозначну посаду, як «для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби» за ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Зі змісту наказу начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області №778о/с від 17.06.2020р. вбачається, що підставою для його прийняття стала доповідна записка начальника ВКОЗ у СДС УПД ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 від 09.06.2020р., погодженої начальником УПД ГУНП в Одеській області Оверченко Дмитром, адресована начальникові ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , якою повідомлено, що у ВКОЗ у СДС УПД ГУНП в Одеській області вийшла з декретної відпустки старший інспектор ВКОЗ у СДС УПД ГУНП капітан поліції ОСОБА_1 для виконання службових обов'язків. Після виходу з декретної відпустки, капітан поліції ОСОБА_1 , неодноразово скаржиться серед колег на важкі умови праці у ВКОЗ у СДС УПД ГУНП, які заважають її сімейним обставинам, що також підтверджується уникненням виконання вказівок керівництва, а саме було складено графік перевірки стану забезпечення контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи в територіальних підрозділах ГУНП в Одеській області з 01.06.2020р. по 01.07.2020р., згідно якого остання мала здійснити виїзд, та провести перевірку територіальних підрозділів ГУНП по лінії дозвільної системи. Однак, капітан поліції ОСОБА_1 , посилаючись на несприятливе для неї навантаження, пішла на лікарняний до медичного закладу. На даний час гостро постало питання щодо підбору кандидатів на вакантні посади сектору превенції Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, оскільки його не вирішення вагомо та суттєво впливає на якість і ефективність роботи підрозділів поліції. Таким чином, існує гостра необхідність посилити сектор превенції Хмельницького відділення поліції працівниками, які мають належний досвід в правоохоронній діяльності та належний рівень підготовки (а.с.82).
Вказана доповідна записка містить, таку піставу для переміщення поліцейського на рівнозначну посаду, як підбір кандидатів на вакантні посади сектору превенції Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, оскільки його не вирішення впливає на якість і ефективність роботи підрозділів поліції та існує необхідність посилити сектор превенції Хмельницького відділення поліції працівниками, які мають належний досвід в правоохоронній діяльності та належний рівень підготовки.
Вирішуючи питання дотримання відповідачем при прийнятті оскарженого наказу принципу «рівнозначності», суд враховує, що відповідно до наказу Національної поліції України №142 від 04.12.2015р. «Про затвердження Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних граничних спеціальних звань», посади «старший інспектор відділу управління ГУНП в Одеській області» та «старший дільничний офіцер поліції відділу ГУНП в Одеській області» мають граничне спеціальне звання «капітан поліції» та є рівнозначними.
Щодо посилання позивача на те, що відсутня її згода на переведення та, що спірні правовідносини регулюються КЗпП України, суд зазначає, що переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції регулюються ст.65 Законом України «Про Національну поліцію» та відсутні підстави для застосування КЗпП України, якою не передбачена обов'язкова згода працівника поліції на його переміщення за ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що ОСОБА_1 було звільнено з роботи під час перебування останньої на лікарняному, оскільки позивача не було звільнено з роботи (проходження служби), а оскаржуваний наказ видано щодо переміщення на іншу рівнозначну посаду у тому ж управлінні, в якому вона і працювала та розташування якого знаходиться у м. Одесі.
За таких обставин суд приходить до висновку, що наказ начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області №778о/с від 17.06.2020р. прийнятий відповідно до п.2 ч.1 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію» яким призначено для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, капітана поліції ОСОБА_1 старшим дільничим офіцером поліції сектору превенції Хмельницького відділення поліції Малиновського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, звільнивши з посади старшого інспектора відділу контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи управління превентивної діяльності цього Головного управління - виданий з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі наявних на те правових підстав, а тому позовні вимоги щодо визнання його протиправним та скасування задоволенню не підлягають.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про правомірність прийняття наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №778о/с від 17.06.2020р., похідні вимоги про поновлення капітана поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділу контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи управління превентивної діяльності ГУНП в Одеській області з 17.06.2020р.; стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 різницю грошового забезпечення між фактично сплаченим та грошовим забезпеченням по посаді старшого інспектора відділу контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи управління превентивної діяльності ГУНП в Одеській області з 17.06.2020р. по момент винесення судового рішення, є такими, що не підлягають задоволенню.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.