Справа № 420/1293/20
13 жовтня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Білостоцького О.В.
При секретарі: Збарацької А.І.
За участю сторін:
Позивача: ОСОБА_1
Представника позивача: Івахова В.В.
Представника відповідача: не з'явився
Представника третьої особи: не з'явилась
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправними дії Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області щодо повторної відмови у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати рішення Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 19 грудня 2019 року «Про відмову громадянину України ОСОБА_1 у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства»; зобов'язати відповідача у встановлений законодавством термін повторно розглянути клопотання про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,9 гектара, що розташована на території Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту с. Козацьке; зобов'язати Відповідача у встановлений законодавством термін повторно розглянути клопотання про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,1 гектара, що розташована на території Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту с. Козацьке; зобов'язати Відповідача у встановлений законодавством термін видати дозвіл на розробку проектів землеустрій) щодо відведення зазначених земельних ділянок ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Старокозацькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 року у справі №420/2030/19 було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 18.09.2018 року та прийнято рішення від 19.12.2019 року №753-VII, яким позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Підставою відмови було зазначено те, що відомості про земельні ділянки, бажане місце розташування яких зазначене заявником в графічних матеріалах, не внесені до Державного земельного кадастру, а тому надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються виключно органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.
Однак позивач не погоджується із зазначеним рішенням та вважає його протиправним, оскільки на думку ОСОБА_1 воно не ґрунтується на вимогах закону та не містить підстав для відмови у видачі дозволу на розробку проекту землеустрою, передбачених ст.118 Земельного Кодексу України.
Ухвалою суду від 25.03.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
25.05.2020 року ухвалою суду подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
10.06.2020 року, 06.07.2020 року та 27.07.20202 року у справі були проведені підготовчі судові засідання, в яких учасники справи надали пояснення в тому числі письмові (а.с.115-117, 147-154, 157-164), відзив на адміністративний позов (а.с.81-86), відповідь на відзив (а.с.90-93), та додаткові письмові докази (а.с. 94-97, 118-121, 124-130, 145-146, 166-167, 173-187, 190-191, 193-194).
27.07.2020 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 13.10.2020 року позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.
Представник Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до судового засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином та своєчасно, а тому, на підставі положень ст. 205 КАС України судом було вирішено розглядати справу за відсутності представників суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що він заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Так Старокозацькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області у відзиві зазначено, що до компетенції сільських рад належить виключно вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність саме із земель комунальної власності, незалежно від того, перебувають такі ділянки в межах чи за межами населених пунктів, а до компетенції органів виконавчої влади в залежності від їх повноважень, належить вирішення питань щодо передачі земель із державної власності.
Водночас за межами населеного пункту органи місцевого самоврядування, зокрема, сільська рада, має право надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою лише на земельні ділянки, які сформовані як об'єкт цивільних правовідносин та (на момент надання дозволу) належать органам місцевого самоврядування на праві комунальної власності. Разом з тим, право комунальної власності на земельні ділянки, які розташовані за межам населених пунктів, у органів місцевого самоврядування може виникнути лише після її формування та реєстрації в Державному земельному кадастрі.
Як зазначає відповідач, згідно графічного матеріалу, доданого до клопотання позивача, бажані земельні ділянки у комунальній власності об'єднаної територіальної громади Старокозацької сільської ради, не перебувають. До переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які підлягали передачі з державної власності у комунальну власність Старокозацької сільської ради згідно розпорядження Кабінету міністрів України від 31.01.2018 року №60-р, оспорювані земельні ділянки не потрапили.
На момент винесення оскаржуваного рішення Старокозацької сільської ради від 19.12.2019 року земельні ділянки, зазначені в графічному матеріалі, а саме: орієнтовною площею 1,1 га та площею 0,9 га, не сформовані, не внесені до Державного земельного кадастру, кадастровий номер не присвоєний. А тому Старокозацька сільська рада вважає, що вона не наділена повноваженнями щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою на подібні земельні ділянки, оскільки повноваження щодо розпорядження такими ділянками, в тому числі надання дозволу на розробку проекту відведення, як одного з етапів з прийняття рішення щодо передачі земельної ділянки у власність, законодавчо покладені виключно на орган виконавчої влади.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, до судового засідання також не з'явилась, про дату час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином та своєчасно. Водночас представник Головного управління Держгеокадастру в Одеській області приймала участь у підготовчих судових засіданнях, та надала до суду письмові пояснення третьої особи по справі, в яких проти задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 також заперечувала та зазначила, що дійсно до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які підлягали передачі з державної власності у комунальну власність Старокозацької сільської ради згідно розпорядження Кабінету міністрів України від 31.01.2018 року №60-р, бажанні позивачем земельні ділянки не потрапили.
Крім того, згідно наявною інформацією у Головному управлінні Держгеокадастру в Одеській області та згідно схем землеустрою, спірна земельна ділянка накладається на землі водного фонду. Водночас чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
07.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до голови Старокозацької громади із клопотаннями в порядку ст.118 Земельного кодексу України про надання йому дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,1 га та 0,9 га на території Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту с.Красна коса (а.с. 126-130).
У переліку додатків до вищевказаних клопотань позивачем було зазначено: графічні матеріали на якому зображені бажані місця розташування земельних ділянок, кадастровий номер 5120882800:01:001:(****), копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , та копію паспорту.
Листом від 21.06.2018 року №Г-163/960 Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області надала позивачу відповідь на його клопотання та зазначила, що згідно ст.19 Конституції України, та п.1 ст.122 Земельного кодексу України, у виконавчого комітету Старокозацької сільської ради на даний період не має повноважень щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, у зв'язку з тим, що землі за межами населеного пункту не передані Старокозацькій ОТГ (а.с.18).
31.08.2018 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із запитом про доступ до публічної інформації, в якому просив надати інформацію щодо стану передачі земель від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Старокозацької об'єднаної територіальної громади (а.с. 21, 118).
У відповідь на вказаний запит від 31.08.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області на адресу позивача направлено лист від 06.09.2018 №ПІ-464/0-461/0/63-18 (а.с. 22, 119), в якому було зазначено, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад», Головне управління Держгеокадастру в Одеській області наказом від 05.06.2018 року №15-3564/13-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передало Старокозацькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності.
18.09.2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про доступ до публічної інформації, в якій просив надати інформацію щодо стану передачі земель від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Старокозацької об'єднаної територіальної громади (а.с. 19).
20.09.2018 року у відповідь на вказаний запит відповідачем, листом №1399 повідомлено позивача, що відповідно до плану-графіку передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення об'єднаним територіальним громадам у 2018 році, затвердженого Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, передача земельних ділянок Старокозацькій сільській об'єднаній територіальній громаді відбулося 06.06.2018 року відповідно до акту приймання-передачі земельних ділянок. Також у вказаній відповіді зазначено, що станом на дату запиту передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну перебуває на завершальному етапі, а саме: проходить процес внесення відповідних відомостей про право комунальної власності щодо переданих громаді земельних ділянок в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Також, у вказаній відповіді зазначено, що у зв'язку з великим обсягом процедуру реєстрації планується завершити до 01 жовтня 2018 року (а.с. 20).
З огляду на вищезазначене, 18.09.2018 року позивач звернувся до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області із клопотаннями в порядку ст.118 Земельного кодексу України про надання йому дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,1 га та 0,9 га на території Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту с.Козацьке (а.с. 11-14).
Разом із заявою позивачем було подано: графічні матеріали на якому зображені бажані місця розташування земельних ділянок, кадастровий номер 5120882800:01:001:(****), копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , та копію паспорту (а.с. 15-17).
Однак листом від 01.10.2019 року Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області відмовила позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та зазначила, що вказана земельна ділянка відноситься до деградованих земель згідно ст.171 Земельного кодексу України (деградовані та малопродуктивні землі) та підлягає консервації відповідно до ст. 172 Земельного кодексу України (консервація деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель), а тому не може бути передана у приватну власність.
Не погоджуючись з вищевказаними діями Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області щодо відмови у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 року по справі №420/2030/19, яке набрало законної сили 10.09.2019 року, було частково задоволено адміністративний позов позивача. Визнано протиправною бездіяльність Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотань ОСОБА_1 про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою, які зареєстровані в Старокозацькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області 18.09.2018 року за №Г-268 та 18.09.2018 року за вх. №Г-269. Зобов'язано Старокозацьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області у встановлений законодавством термін повторно розглянути клопотання про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,9 гектара, що розташована на території Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту с. Козацьке, яке зареєстроване в Старокозацькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області 18.09.2018 року за №Г-269. Зобов'язано Старокозацьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області у встановлений законодавством термін повторно розглянути клопотання про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,1 гектара, що розташована на території Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту с. Козацьке, яке зареєстроване в Старокозацькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області 18.09.2018 року за №Г-268. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с. 54-68).
На виконання вищезазначеного судового рішення Старокозацькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області було повторно розглянуто клопотання позивача від 18.09.2018 року та прийнято рішення №753-VII від 19.12.2019 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою. Підставою відмови зазначено те, що відомості про земельні ділянки, бажане місце розташування яких зазначене заявником в графічних матеріалах, не внесені до Державного земельного кадастру. З цих підстав, як зазначено відповідачем у рішенні, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються виключно органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками (а.с. 25).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням та вважаючи його протиправним позивач звернувся до суду за адміністративним позовом у справі №4209/1293/20.
Дослідивши адміністративний позов позивача, відзив Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, відповідь на відзив позивача, пояснення т третьої особи у справі, а також надані до справи письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 13 Конституції України).
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).
Згідно з ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Частинами 2, 3 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Пунктом «б» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно п. «б» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.
Стаття 118 ЗК України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Так, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
а) ведення водного господарства;
б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;
в) індивідуального дачного будівництва.
Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Згідно зі статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 3 - 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 року №5245-VI з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
У державній власності залишаються:
а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони;
б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.
Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.
У разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:
у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;
за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.
З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
Отже, розмежування компетенції сільських, селищних, міських рад, обласних, районних рад, районних та обласних державних адміністрацій, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів щодо розпорядження земельними ділянками відбувається в залежності від форми власності такої земельної ділянки (державна або комунальна), а також від її цільового призначення.
При цьому суд зазначає що до повноважень сільських рад відноситься розпорядження земельними ділянками, які перебувають саме у комунальній власності.
Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як було зазначено у судовому засіданні представником третьої особи та вбачається з документів, наданих нею на запит суду (а.с. 166-167, 177-187) Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області спірні земельні ділянки, дозвіл на отримання яких має намір отримати позивач не передавались із державної форми власності у комунальну власність Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області. Відомості про зазначені земельні ділянки також не були внесені до Державного реєстру земель. Зазначених відомостей позивачем спростовано не було.
На підставі вищезазначеного, суд доходить висновку що Старокозацька сільська ради Білгород-Дністровського району Одеської області не наділена повноваженнями розпоряджатися спірними земельними ділянками, а тому відповідач правомірно відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою спірних земельних ділянок.
З огляду на зазначене суд критично ставиться до посилання позивача на те, що відповідач відмовив йому у наданні земельних ділянок з підстав, не передбачених статтею 118 ЗК України, оскільки зазначене твердження позивача є помилковим. На думку суду, рішення про надання дозволу на розробку землеустрою або про відмову у наданні такого дозволу з підстав, передбачених статтею 118 ЗК України, може прийматися виключно уповноваженим органом на розпорядження земельними ділянками, яким Старокозацька сільська ради Білгород-Дністровського району Одеської області в межах спірних правовідносин не являється.
Також суд не приймає до уваги в якості чинника протиправності оскаржуваного рішення, посилання ОСОБА_1 та його представника на те, що інші земельні ділянки (які межують із земельними ділянками, щодо яких позивач мав намір отримати дозвіл на розробку проект землеустрою), були наданні у власність (користування) іншим фізичним особам саме Старокозацькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, оскільки зазначені обставини самі по собі жодним чином не свідчать про незаконність рішення Старокозацької сільської ради №753-VI від 19.12.2019 року. Крім того, правові та фактичні підстави для надання Старокозацькою сільською радою зазначених позивачем прилеглих земельних ділянок у власність іншим особам не зазначені в спірному рішенні відповідача, позивачем в межах адміністративної справи №420/1293/20 не оскаржувались, а тому судом не розглядались та правової оцінці не піддавались.
Крім того, суд не надає оцінку протиріччям між сторонами щодо визначення категорії земель, до якої відносяться спірні земельні ділянки, а саме, чи відносяться вони до земель «сільськогосподарського призначення» або «водного фонду», оскільки зазначені обставини не є вирішальними у справі, та не були підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку землеустрою.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).
У відповідності до ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, досліджених під час розгляду справи, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем, виходячи з наданих йому повноважень, у спосіб та у порядок, що передбачені Конституцією та законами України, а тому про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання його протиправним та скасування.
За таких умов не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій відповідача щодо повторної відмови йому у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою і вимоги щодо зобов'язання відповідача надати таки дозволи, оскільки ці вимоги є похідними від позовних вимог позивача щодо протиправності оскаржуваного ним рішення №753-VI від 19.12.2019 року.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судових витрат.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 72, 73, 77, 241-246, 251, 255, 257-258, 260-262, 293, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67730, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Старокозаче, вул.Соборна, 34), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (65017, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 23 жовтня 2020 року.
Суддя О.В. Білостоцький
.