Копія
23 жовтня 2020 року Справа № 160/9591/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича
за участі секретаря судового засіданняПіскун Я.В.
за участі:
представника позивача представника відповідача Молочок А.Л. Кононова О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Промислова компанія "ДТЗ" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці від 19.06.2020 року № UA110000/2020/000261/2;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці від 24.07.2020 року № UA110150/2020/000043/1;
- стягнути з відповідача сплачену суму судового збору та витрати на оплату професійної правничої допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без відповідних правових підстав відмовив у визначенні митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей та ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Позивач наголошує на тому, що рішення митного органу про коригування митної вартості товарів не містить жодного обґрунтування та мотивів його прийняття. Позивач зазначає, що умови поставки FOB, а тому складовими митної вартості товару є інвойс на вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України). Вказані умови поставки включають навантаження та розміщення товару на судні. Сторонами зовнішньоекономічного контракту продовжено строк розрахунків за поставлений товар. Позивач частково оплатив товар згідно платіжних доручень: борг за Специфікацією № 2020-1 погашений повністю; борг за Специфікацією № 2020-2 складає 52 099 доларів США. Не надання позивачем копії митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання митно вартості товару. Вартість транспортних витрат підтверджується довідкою про транспортні витрати, яка включає у себе й одне перевантаження товару в проміжному порту на шляху слідування до України. Факт складання транспортних документів до моменту фактичної поставки товару не впливає на вартість перевезення товару до кордону України. Не надання запитуваних митним органом додаткових документів не є самостійною та достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості товарів.
Ухвалою суду від 08.09.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
У матеріалах справи міститься відзив відповідача на позовну заяву, якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. При проведенні митного оформлення митних декларацій позивача автоматизованою системою аналізу та управління ризиками сформовано декілька критеріїв ризику по даних митних деклараціях, а саме: необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості, витребування документів, які підтверджують митну вартість. Відповідач вказує на те, що оскаржувані позивачем рішення прийнято у зв'язку з наступним:
декларантом не надано документів на оплату поставленого товару та транспортних витрат, хоча строк оплати на момент митного оформлення настав;
декларант не надав копію митної декларації країни відправлення;
декларантом не надано належних документів на підтвердження транспортних витрат в т.ч. і додаткових витрат.
Відповідач також заперечує про вартості витрат на правничу допомогу, оскільки вважає її необґрунтованою та завищеною.
Ухвалою суду від 23.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач у судовому засіданні заявив клопотання про надання документів стосовно понесення витрат на професійну правничу допомогу після винесення судового рішення у справі.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову.
Суд, дослідивши письмові доказі наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
20.08.2019 року між позивачем та YINAN COUNTY KAI LILAI MACHINERY CO. LTD. (Китай) укладено контракт № KL/2, у відповідності до умов якого YINAN COUNTY KAI LILAI MACHINERY CO. LTD. (Китай) зобов'язався поставити товар, а позивач зобов'язався його оплатити.
Кількість, асортимент, ціна товару, умови поставки вказуються сторонами у специфікаціях.
У матеріалах справи міститься додаткова угода № 5 від 20.05.2020 року до контракту № KL/2, у відповідності до умов якої сторони погодили умови оплати за специфікацією № 2020-2 від 17.04.2020 року протягом 90 днів з моменту поставки товару.
У матеріалах справи міститься додаткова угода № 1 від 29.04.2020 року до контракту № KL/2, у відповідності до умов якої сторони погодили умови оплати за специфікацією № 2020-1 від 21.11.2020 року протягом 120 днів з моменту поставки товару.
У специфікаціях № 2020-1 від 21.11.2019 року та № 2020-2 від 17.04.2020 року сторони погодили умови поставки FOB, найменування товару та умови оплати, а також строк поставки.
На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обрано методу його визначення позивач разом із митними деклараціями подав митному органу наступні документи:
- зовнішньоекономічний договір;
- специфікації;
- рахунки - фактури;
- пакувальні листи;
- сертифікат країни походження;
- технічні характеристики;
- заявки на перевезення, інвойси на фрахт, акт виконаних робіт, довідка про вартість транспортних витрат;
- коносамент.
Судом встановлено, що у відповідності до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року, відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи.
Вищевказані документи були витребувані від позивача у зв'язку з тим, що документи надані позивачем містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме:
декларантом не надано документів на оплату поставленого товару та транспортних витрат, хоча строк оплати на момент митного оформлення настав;
декларант не надав копію митної декларації країни відправлення;
декларантом не надано належних документів на підтвердження транспортних витрат в т.ч. і додаткових витрат.
Про витребування додаткових документів відповідачем зроблено відповідну відмітку у митній декларації позивача із посиланням саме на ч.3 ст. 53 МК України.
Одночасно судом встановлено, що консультації між позивачем та митним органом проведено у електронній формі; копії повідомлень податкового органу містяться у матеріалах справи разом із доказами їх направлення декларанту.
Позивач листами від 18.06.2020 року № 552 та від 24.07.2020 року № 635 надав додаткові пояснення та додаткові угоди, прайс-листи, комерційну пропозицію виробника товару, копії платіжних доручень.
Відповідач визначив митну вартість товару на підставі резервного методу, у зв'язку з чим ним прийняті оскаржуване рішення та картка відмови.
Суд зазначає, що з 01.06.2012 року відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК україни).
В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Правильному застосуванню вказаної норми може сприяти розуміння логіки правової позиції Верховного Суду України, висловленої ним в постанові від 01.10.2013 р. у справі № 21-354а13.
У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказує далі Верховний Суд України, митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
В постановах від 15.10.2013 р. у справі № 21-270а13 та від 22.10.2013 р. у справі № 21-342а13 Верховний Суд України за результатами аналізу Митного кодексу України 2002 року зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.
Аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.
При цьому суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Таким чином, у разі виявлення відповідачем розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, останній вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15 та від 31.03.2015 року по справі № 21-53а15, разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Оскільки відповідач виявив розбіжності у поданих позивачем документах, а саме: розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, що вказані судом вище, а тому вправі був направити відповідні запити до позивача.
Щодо доводів відповідача декларантом не надано документів на оплату поставленого товару та транспортних витрат, хоча строк оплати на момент митного оформлення настав, то суд зазначає наступне.
У пункті 3 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Таким чином, фактична оплата або не оплата за отриманий позивачем товар не впливає на його митну вартість.
У матеріалах справи містяться специфікації та інвойси на поставлений товар, які містять інформацію про вартість поставленого товару.
Крім того, судом під час розгляду справи встановлено, що сторони зовнішньоекономічного контракту додатковими угодами до нього змінили умови оплати за поставлений товар.
У матеріалах справи містяться також довідки про транспортні витрати, у яких міститься вартість транспортування товару.
Умови поставки товару FOB, тобто ціна товару складається із: закупівельної ціни товару, упаковки, маркування, отримання ліцензій та дозволів, держмита та інших митних зборів, податків (імпортні та експортні), витрат на транспортування в порт відправлення, фрахт судна, завантаження та розміщення товару на кораблі, розвантаження у порту прибуття, оплати перевізнику при транспортуванні до складу або магазину.
Таким чином, складовими митної вартості товару за умовами поставки FOB є інвойс на вартість товару та витрати на перевезення (фрахт) товару у порт призначення до кордону України.
Судом відхиляється вказане заперечення відповідача.
Стосовно доводу відповідача декларант не надав копію митної декларації країни відправлення, то суд зазначає наступне.
Не надання копії декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої митної вартості товару, оскільки така вартість повністю підтверджується поданими позивачем документами при проходженні митних формальностей, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердженням митної вартості товару.
За вказаних обставин судом відхиляється вказаний довод відповідача.
Стосовно доводу відповідача про те, що декларантом не надано належних документів на підтвердження транспортних витрат в т.ч. і додаткових витрат, то суд зазначає наступне.
У пункті 14 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, вказано, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
У матеріалах справи містяться довідки про транспортні витрати, рахунки фактури на оплату вартості транспортування товару та акти виконаних робіт стосовно транспортування товару.
Вказані документи визначають витрати на транспортування товару, які поніс позивач.
За вказаних обставин судом відхиляється даний довод відповідача.
Одночасно суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
У зв'язку з чим судом встановлено, що відомості надані позивач стосовно митної вартості товарів є об'єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.
У Довідці щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, зазначено, що орган доходів і зборів зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Отримана з Центральної бази даних ЄАІС Міндоходів інформація про вантажну митну декларацію, на яку орган доходів і зборів посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України.
При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), відповідач повинен довести, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
У ситуації з рішенням про коригування митної вартості товарів орган доходів і зборів повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.
Отже, що при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
На підставі викладеного оскаржуване рішення не може вважатися обгрунтованими та таким, що відповідає п.3 ч.2 ст. 2 КАС України.
За вказаних обставин суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги повністю.
Одночасно суд зазначає, що вірним найменуванням відповідача є саме Дніпровська митниця Держмитслужби згідно інформації з ЄДРПОУ, а не Дніпровська митниця Державної митної служби України, як вказує позивач у позовній заяві.
Згідно з ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, повязані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 31 545,62 грн.
Отже, позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі ніж встановлено законодавством України: максимальна ставка судового збору згідно Закону України «Про судовий збір» становить 21 020 грн.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду у розмірі 21020 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Інша частина судового збору у розмірі 10 525,62 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України згідно п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
Позивачем до закінчення судових дебатів подано заяву про те, що документи, підтверджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, будуть надані потягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду.
За вказаних обставин суду відповідності до частини 6 статті 246 КАС України вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу на 02 листопада 2020 року на 13-00 год. та зобов'язати позивача надати суду належним чином засвідчені докази понесення витрат на правничу допомогу до 28 жовтня 2020 року.
Керуючись ст. ст.ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (код ЄДРПОУ 42634661; 49000, м. Дніпро, вул. Н. Алексеєнко, 100, прим. 1) до Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935; 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби від 19.06.2020 року № UA110000/2020/000261/2.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби від 24.07.2020 року № UA110150/2020/000043/1.
Стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» сплачену суму судового збору у розмірі 21020 грн.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» з Державного бюджету України внесену суму судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом у сумі 10 525,62 грн.
Призначити на 02 листопада 2020 року на 13-00 год. судове засідання у даній адміністративній справі для вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу та зобов'язати позивача до 28 жовтня 2020 року включно надати суду докази понесення витрат на правничу допомогу та докази направлення відповідачу вказаних документів. Судове засідання відбудеться у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, буд. 4, зала № 10.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 23 жовтня 2020 року.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді Лісна А.М.
Рішення не набрало законної сили станом на 23.10.2020 року
Помічник судді Лісна А.М.