10 вересня 2020 року Справа № 160/7497/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
06 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Слобожанської селищної ради (52005, смт. Слобожанське, вул. В. Сухомлинського, 56 Б, 1221455800) щодо відмови в наданні земельної ділянки у власність або у користування для розміщення тимчасової споруди (гаражу) у будь - якому місці поблизу місця проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ст.30 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” та п. 20 ч.1 статті 13 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії: НОМЕР_1 , виданий Дніпропетровським РВ УМВС України в Дніпропетровській обл. 29 січня 2002 р., РНОКПП НОМЕР_2 ) для встановлення гаражного боксу;
- скасувати рішення сорок сьомої сесії сьомого скликання 2744-47/VII від 18 червня 2020 року Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про розгляд листа щодо відведення земельної ділянки у власність;
- зобов'язати Слобожанську селищну раду (52005, смт. Слобожанське, вул. В. Сухомлинського, 56 Б, Код КОАТУУ: 1221455800) надати земельну ділянку у власність або у користування для розміщення тимчасової споруди (гаражу) у будь-якому місці поблизу місця проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ст. 30 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” та п. 20 ч.1 статті 13 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії: НОМЕР_1 , виданий Дніпропетровським РВ УМВС України в Дніпропетровській обл. 29 січня 2002 р., РНОКПП НОМЕР_2 ) для встановлення гаражного боксу.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він неодноразово звертався до виконавчого комітету Слобожанської селищної ради з проханням надати дозвіл на тимчасове встановлення гаражного боксу поблизу будинку, де він проживає, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , але отримував відмову. В травні 2020 року позивач звернувся з заявою до Слобожанської селищної ради, в якій просив надати земельну ділянку у власність або надати у користування для розміщення тимчасової споруди (гаражу) у будь-якому місці поблизу місця проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та п. 20 ч.1 статті 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Рішенням сорок сьомої сесії сьомого скликання 2744-47/VII від 18 червня 2020 року Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про розгляд листа щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу відмовлено у задоволені клопотання у зв'язку із відсутністю земельних ділянок поблизу будинку АДРЕСА_3 , які б відповідали вимогам генерального плану та іншій містобудівній документації для запитуваних потреб.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 року провадження у справі відкрито та ухвалено здійснювати розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
28.08.2020 року (вх. № 52981/20) на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що земельна ділянка щодо якої звертається гр. ОСОБА_1 передбачена для улаштування благоустрою прибудинкової території та не відповідає вимогам затверджених нормативно-правових актів та містобудівної документації. Окрім того, земельна ділянка знаходиться в охоронній зоні інженерних комунікацій, які забезпечують безперебійне функціонування багатоповерхових житлових будинків по АДРЕСА_4 . Зауважує, що позивачем вже як більше року було самовільно встановлено гараж біля будинку, в якому він проживає. Оскільки на даній прибудинковій території будинку АДРЕСА_3 планується здійснення благоустрою, то спеціалістами відділу з питань житлово-комунального господарства, благоустрою, будівництва, розвитку інфраструктури та комунальної власності було розклеєно оголошення на самовільно встановлені гаражі біля даного будинку з вимогою про необхідність власникам демонтувати їх. На дану вимогу гр. ОСОБА_1 направив лист до Слобожанської селищної ради Дніпровського району від 14.04.2020 року щодо відсутності правових підстав демонтажу гаражного боксу. Також, відповідач посилався на виключну компетенцію Слобожанської селищної ради зі спірного питання.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 02.06.2020 року подано до Слобожанської селищної ради заяву з вимогою: надати земельну ділянку у власність або у користування для розміщення тимчасової споруди (гаражу) у будь-якому місці поблизу місця проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ст. 30 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” та п. 20 ч.1 статті 13 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
До вказаної заяви було додано: копія паспорта, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копія посвідчення учасника бойових дій, копія посвідчення інваліда війни, копія довідки № 222665 серія 12 ААБ до акта огляду МСЕК щодо визначення медичних показань для забезпечення інваліда автомобілем з ручним керуванням та коляскою з електроприводом, копія довідки №109 до акту огляду транспортної МСЕК.
Рішенням сорок сьомої сесії сьомого скликання Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області № 2744-47/VII від 18 червня 2020 року «Про розгляд листа щодо відведення земельної ділянки у власність» відмовлено громадянину ОСОБА_1 у задоволенні клопотання у зв'язку з відсутністю земельних ділянок поблизу будинку АДРЕСА_3 , які б відповідали вимогам генерального плану та іншій містобудівній документації для запитуваних потреб.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з даним позовом.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Так, згідно абзацу 5 статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», органи місцевого самоврядування забезпечують виділення земельних ділянок особам з інвалідністю із захворюваннями опорно-рухового апарату під будівництво гаражів для автомобілів з ручним керуванням поблизу місця їх проживання.
Пунктом 20 частини 1 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: першочергове право на вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів, кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, стоянок для транспортних засобів та їх технічне обслуговування, до садівницьких товариств, на придбання матеріалів для індивідуального будівництва і садових будинків. Гаражі, стоянки для транспортних засобів осіб з інвалідністю внаслідок війни, які мають медичні показання на забезпечення транспортом, як правило, споруджуються поблизу будинків.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлений Земельним кодексом України.
Відповідно до статей 4, 5 Земельного кодексу України, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель; земельне законодавство базується на принципі забезпечення гарантій прав на землю.
Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать, зокрема: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу
Відповідно до частини 1 статті 41 Земельного кодексу України, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
За змістом положень статті 122 Земельного кодексу України, вирішення питань стосовно передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
За приписами частини 2 статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини 3 статті 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, у частині 3 статті 123 Земельного кодексу України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Системний аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 123 Земельного кодексу України.
Судом встановлено, відмова Слобожанської селищної ради у відведенні земельної ділянки у власність вмотивована відсутністю земельних ділянок поблизу будинку АДРЕСА_3 , які б відповідали вимогам генерального плану та іншій містобудівній документації для запитуваних потреб.
Разом з тим, відповідачем у відзиві підтверджено розташування ОСОБА_1 гаражу поблизу будинку АДРЕСА_3 , що вказує на фактичну наявність земельної ділянки за вказаною адресою.
Разом з тим, відповідачем в підтвердження тверджень, наведених у відзиві, про те, що земельна ділянка щодо якої звертається гр. ОСОБА_1 передбачена для улаштування благоустрою прибудинкової території, а також така земельна ділянка знаходиться в охоронній зоні інженерних комунікацій, які забезпечують безперебійне функціонування багатоповерхових житлових будинків по АДРЕСА_4 , на надано належних та допустимих доказів.
Отже, таке рішення Слобожанської селищної ради визнається судом невмотивованим.
На підставі викладеного, суд вважає, що мотиви Слобожанської селищної ради відмови в наданні позивачу дозволу на відведення земельної ділянки у власність, судом не можуть бути визнані правомірними, оскільки не відповідають приписам статті 118 Земельного кодексу України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, а рішення приймати обґрунтовано.
Що стосується вимог про зобов'язання відповідача надати земельну ділянку у власність або у користування для розміщення тимчасової споруди (гаражу) у будь-якому місці поблизу місця проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ст. 30 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” та п. 20 ч.1 статті 13 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії: НОМЕР_1 , виданий Дніпропетровським РВ УМВС України в Дніпропетровській обл. 29 січня 2002 р., РНОКПП НОМЕР_2 ) для встановлення гаражного боксу, то суд вказує таке.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначенізаконом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
В Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, зазначено, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, вирішення питань про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або відмову у його наданні є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією органу місцевого самоврядування Слобожанської селищної ради.
У справі, що розглядається, Земельний кодекс України не визначає безальтернативного обов'язку відповідача ухвалити рішення щодо задоволення заяви позивача. Навпаки органу владних повноважень при розгляді такої заяви надано право здійснювати перевірку повноти поданих із заявою документів, а також відповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проте, судом встановлено, що ухвалене відповідачем рішення не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У випадку, коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи утриматись від вчинення певних дій суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права. При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Разом з тим, з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо зобов'язання відповідача надати земельну ділянку у власність або у користування для розміщення тимчасової споруди (гаражу) у будь-якому місці поблизу місця проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ст. 30 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” та п. 20 ч.1 статті 13 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії: НОМЕР_1 , виданий Дніпропетровським РВ УМВС України в Дніпропетровській обл. 29 січня 2002 р., РНОКПП НОМЕР_2 ) для встановлення гаражного боксу є передчасною і у її задоволенні слід відмовити.
Однак з метою повного захисту та відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної вимоги позивача в наступній редакції: зобов'язати Слобожанської селищної ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання земельної ділянки у власність або у користування для розміщення тимчасової споруди (гаражу) у будь-якому місці поблизу місця проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ст. 30 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” та п. 20 ч.1 статті 13 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.
На підставі викладеного, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення сорок сьомої сесії сьомого скликання Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області № 2744-47/VII від 18 червня 2020 року про розгляд листа щодо відведення земельної ділянки у власність.
Зобов'язати Слобожанську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання земельної ділянки у власність або у користування для розміщення тимчасової споруди (гаражу) у будь - якому місці поблизу місця проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ст. 30 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” та п. 20 ч.1 статті 13 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат у справі не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник