Справа № 405/6192/20
1-кс/405/2902/20
19 жовтня 2020 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на повідомлення слідчого про підозру від 05.08.2020 року, складене старшим слідчим в ОВС ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження № 12020120000000203 від 20.06.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,-
Адвокат ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить скасувати повідомлення про підозру від 05.08.2020 року відносно ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та зобов'язати старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області майора поліції ОСОБА_6 виключити з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості по кримінальному провадженню № 12020120000000203 від 20.06.2020 року про повідомлення про підозру від 05.08.2020 ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення.
На обгрунтування скарги зазначив, що 5 серпня 2020 року ОСОБА_3 , було повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні: «нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України. Підставами для звернення до слідчого судді та скасування повідомлення про підозру у кримінальному провадження № 12020120000000203 від 20.06.2020 року є наступне: як вбачається з тексту повідомлення про підозру, яка додається до даної скарги, в повідомленні про підозру не наведений весь обсяг прав підозрюваного, передбачений ч. 3 ст. 42 КПК України та більше того, слідчим в повідомленні про підозру спотворений зміст ч. 3 ст. 42 КПК України. Крім того, ч. 5 ст. 42 КПК України передбачено, що підозрюваний має також інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Такі права підозрюваного передбачені, зокрема (але не виключно) - ч. 1 ст. 20, ч. 6 ст. 28, ч. 1 ст. 201, ч. 3 ст. 295, ч. 1 ст. 308 КПК України. Як вбачається з оскаржуваного повідомлення про підозру, підозрюваному не тільки не роз'ясненні наведені норми КПК, (ч. 1 ст. 20, ч. 6 ст. 28, ч. 1 ст. 201, ч. 3 ст. 295, ч. 1 ст. 308 КПК України), а й взагалі не зазначається про положення ч. 5 ст. 42 КПК України. Тобто оскаржуване повідомлення про підозру не містить всього обсягу прав підозрюваного, який передбачений ст. 42 КПК України. Таким чином, оскаржуване повідомлення про підозру не відповідає вимогам ст. 277 КПК України, а процедура його повідомлення здійснена з грубим порушенням ст. 276 КПК України, що є безумовною підставою для його скасування. Крім того, відповідно до ст. 187 ККУ, розбій - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства, вчинений за попередньою змовою групою осіб. Суб'єктивна сторона злочинів проти характеризується прямим умислом і корисливою метою. Корисливий мотив при вчиненні злочинів проти власності полягає в прагненні винного протиправно обернути чуже чи нічийне майно на свою чи іншої особи користь. В даному випадку, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу підозрювані далі вичерпні та послідовні показання, які не спростовуються жодними доказами долученими до клопотання про те, що:1. Дубринський на прохання ОСОБА_7 підвіз його до вказаної адреси, так як неофіційно працює таксистом;2. Дубринський з ОСОБА_7 ні про що не домовлялись та ОСОБА_8 не був обізнаний про мету поїздки ОСОБА_7 .3. Дубринський не знав, що ОСОБА_7 забрав спеціальний технічний засіб та не бачив як це зробив ОСОБА_7 .4. Дубринський дійсно спричинив ОСОБА_9 тілесне ушкодження, визнає себе винним в цьому та щиро кається. Але дане тілесне ушкодження було спричинено не тільки не на прохання ОСОБА_7 , але й стало неочікуваним для останнього, оскільки ОСОБА_8 хотів припинити конфлікт між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , але раптово між ними (тобто ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ) виник свій локальний конфлікт, через те що ОСОБА_9 почав застосовувати до ОСОБА_8 нецензурну лайку.5. Барсегян не заперечує того факту, що забрав спеціальний технічний засіб, але перед цим в нього відбулась розмова з ОСОБА_9 , в ході якої останній запевнив, що спеціальний технічний засіб не належить правоохоронним органам, а належить особисто йому і він з власного розсуду проводить прихований запис розмови.6. Метою ОСОБА_7 було припинення здійснення протиправних дій, які полягали, на його думку, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 359 ККУ, тобто незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.7. Барсегян зазначив, що якби йому ОСОБА_9 сказав, що камера належить правоохоронному органу, то він би її не забирав, так як в такому разі здійснення прихованого відеозапису було б законним.8. У ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був відсутній корисливий мотив. Відтак, взагалі відсутні ознаки складу правопорушення, передбаченого ст. 187 КК України. Є очевидним, що з боку ОСОБА_7 мала місце або необхідна або уявна оборона і будь-яка з них в будь якому випадку виключає кримінальну відповідальність та свідчить про необґрунтованість висунутої підозри як ОСОБА_7 , так і Дубринському. Крім того, колегія суддів Кропивницького апеляційного суду, перевіряючи матеріали судового провадження щодо застосування відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прийшла до висновку, що застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід слідчий суддя всупереч вимог п.1 ч.1 ст. 194 КПК України помилково встановив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним, кримінального правопорушення передбаченого, ч.2 ст. 187 КК України, тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню на підставі п.2 ч.1 ст. 409 КПК України, а у задоволенні клопотання слідчого слід відмовити. Вважає, що повідомлення про підозру ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12020120000000203 від 20.06.2020 року не відповідає вимогам ст. 277 КПК України, процедура його повідомлення здійснена з грубим порушення ст. 276 КПК України та є необґрунтованим в контексті розуміння Європейським судом з прав людини, тобто об'єктивно не переконливим з точки зору наведених слідством тверджень та доказів, якими вони підтверджені.
Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні скаргу підтримав, просив її задовольнити, пославшись на обставини зазначені у скарзі.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти доводів скарги, вважає, що повідомлення про підозру ОСОБА_3 ґрунтується на вимогах процесуального закону, та складене після повного та всебічного дослідження обставин кримінального провадження.
Слідчий в судовому засіданні підтримав позицію прокурора.
Заслухавши учасників та дослідивши матеріали скарги слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
Встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Кіровоградській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12020120000000203 від 20.06.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України.
05.08.2020 року ОСОБА_3 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Частиною 1 статті 5 КПК України встановлено, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Статтею 9 КПК України встановлено, що:
1. Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
2. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
3. Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.
4. У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.
5. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
6. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Згідно з ст. 24 КПК України, держава гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Згідно зі ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла чи іншого володіння особи; таємниця спілкування; невтручання у приватне життя; недоторканність права власності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї; заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; забезпечення права на захист; доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; публічність; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; розумність строків; мова, якою здійснюється кримінальне провадження.
Порядок кримінального провадження регулюється виключно кримінальним процесуальним кодексом України.
Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України підозрюваним, його захисником на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.
Аналіз наведеної норми закону, щодо можливості оскарження повідомлення про підозру, дає підстави стверджувати, що під час розгляду слідчим суддею цієї скарги підлягає з'ясуванню дотримання при повідомленні особі про підозру вимог глави 22 КПК України, зокрема, відповідність підозри вимогам статей 276, 277, 278 КПК України.
Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання про обґрунтованість повідомлення про підозру, суд виходить з того, що з огляду на положення закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судам слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини з цього приводу.
Так, у пункті 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначається наступне: «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)».
Обґрунтованість підозри передбачає, що об'єктивно існують дані про причетність особи до вчинення правопорушення. До таких даних відносяться показання, документи, речові докази, висновки експертів, тощо. Саме наявність відповідних фактичних даних є необхідною для обґрунтованого повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Як встановлено судом, підставою для повідомлення ОСОБА_3 про підозру у вчиненні злочину стали показання потерпілого ОСОБА_10 ; показання свідка ОСОБА_11 , який був очевидцем вчинення кримінального правопорушення; показання свідка ОСОБА_12 , який був очевидцем вчинення кримінального правопорушення; показання свідка ОСОБА_13 , який був очевидцем вчинення кримінального правопорушення; показання свідка ОСОБА_14 , який був очевидцем вчинення кримінального правопорушення; відеозаписи від 03.07.2020, вилучені з відеореєстратора, що під'єднаний до відеокамер, встановлених за місцем вчинення кримінального правопорушення; протоколи пред'явлення для впізнання за фотознімками ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 підозрюваних ОСОБА_3 та ОСОБА_15 ; відповідь з КНП «Онуфріївської центральної районної лікарні» щодо отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_10 ; протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій; протоколи вручення потерпілому ОСОБА_10 спецтехніки; заява та показання представника потерпілого ТУ Національної поліції в Кіровоградській області; довідкою з УФЗБО ГУНП в Кіровоградській області щодо виду та балансової вартості технічних засобів.
Слідчий суддя вважає, що достатніх доказів для підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення копії матеріалів кримінального провадження, які були надані в розпорядження слідчого судді під час розгляду скарги, не містять.
Стороною захисту було надано протокол ОМП від 03.07.2020 року, протокол допиту свідка ОСОБА_11 ; протокол допиту свідка ОСОБА_13 ; протокол допиту свідка ОСОБА_12 ; протокол допиту потерпілого ОСОБА_10 , відповідь з КНП «Онуфріївської центральної районної лікарні» щодо отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_10 ; протоколи пред'явлення для впізнання за фотознімками ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 підозрюваних ОСОБА_3 та ОСОБА_15 ; протокол допиту представника потерпілого ОСОБА_16 ; протокол перегляду відеозапису; протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій; протоколи вручення потерпілому ОСОБА_10 спецтехніки.
Відповідно до ст. 2 КПК України, одними з фундаментальних завдань кримінального провадження є забезпечення повного та неупередженого розслідування.
Слідчий суддя зазначає, що повнота та неупередженість дослідження обставин справи є основним напрямом, вихідним моментом першочергових гарантій встановлення істини при проведенні досудового слідства, необхідним фактом, що забезпечує досягнення мети розслідування. Навіть незначне відхилення від цього принципу тягне за собою неможливість встановлення об'єктивної істини, як наслідок - унеможливлюється здійснення передбачених законом завдань кримінального судочинства. Тому очевидно, що при досудовому розслідуванні слідчий повинен будувати всю свою діяльність зі збирання та дослідження доказів виходячи з цієї вимоги закону.
Поняття повноти та неупередженості дослідження тісно пов'язані між собою. Всебічне дослідження обставин кримінальної справи неможливе без його повноти та неупередженості й навпаки.
Під повнотою розслідування розуміють з'ясування всіх обставин по справі, як викривальних, так і виправдувальних, а також обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність підозрюваного. Крім цього, досудове розслідування вважається повним тоді, коли проведено як загальне дослідження, так і дослідження за окремими версіями.
Як слідчий, так і суд повинні досліджувати всі об'єктивно можливі слідчі версії, що виникають у процесі досудового і судового слідства, а не тільки ті, що підтверджують одержані достовірні дані. Якщо всі об'єктивно можливі версії, висунені слідчим або судом по кримінальному провадженню, не досліджені (не перевірені), не можна говорити про обґрунтованість підозри та законність її вручення.
Дослідивши надані стороною захисту протоколи допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та потерпілого ОСОБА_17 , суд приходить до висновку, що сама підозра фактично ґрунтувалась на показаннях останніх, які є близькими знайомими та мають дружні стосунки між собою, отже є зацікавленими особами у справі, а тому викликають розумні сумніви у суду щодо їх упередженості. Крім того, вказані свідки зазначають про існування неприязних відносин, які раніше склалися між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 .
Крім того, слідчим суддею відзначається. що під час розгляду апеляційної скарги прокурора та апеляційної скарги з доповненням захисника ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06.08.2020 року, якою частково задоволено клопотання слідчого та відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, колегія суддів зазначила, що в матеріалах клопотання відсутній протокол допиту підозрюваного ОСОБА_3 та інші слідчі дії з його участю, тобто його версія зазначених події органом досудового розслідування не перевірялась, що вказує на однобічність та необ'єктивність доданих до клопотання доказів.
При цьому слідчий суддя зауважує, що з моменту розгляду справи в Кропивницькому апеляційному суді пройшло більше двох місяців, проте стороною обвинувачення підозрюваного ОСОБА_3 не допитано, а також не проведено інші слідчі дії з його участю, тобто його версія зазначених події органом досудового розслідування не перевірялась, що знайшло своє підтвердження під час розгляду скарги у суді.
Також, зважаючи на положення ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Крім того, прокурором та слідчим на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_3 , в судовому засіданні, не надано інших, окрім тих, що перевірялись колегією суддів Кропивницького апеляційного суду, належних та достатніх доказів, що встановлюють факти та обставини, які обґрунтовують необхідність повідомлення ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України.
Положення кримінально-процесуального законодавства не містять визначення змісту поняття «підозра», проте системний аналіз змісту норм КПК України свідчить, що підозра є складовим елементом процедури притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки саме з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення розпочинається кримінальне переслідування такої особи (п.14 ч.1 ст.3 КПК України). Визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.5 ст.9 КПК України).
Так згідно з практикою ЄСПЛ «підозра» є частиною більш широкого поняття «обвинувачення», яке відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України являє собою твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод за тлумаченням ЄСПЛ вміщено концепцію терміну «кримінальне обвинувачення», яка характеризується скоріше матеріальним, аніж формальним характером (справа «Девеєр проти Бельгії», рішення від 27.02.1980р., скарга №6903/75). У справі «Еклє проти Федеративної Республіки Німеччини» (рішення від 15.07.1982р, скарга №8130/78) ЄСПЛ констатував, що кримінальне обвинувачення може бути визначене як «офіційне повідомлення особи компетентним органом про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення». Розвиваючи зазначену концепцію ЄСПЛ у справі «Фоті та інші проти Італії» (рішення від 10.12.1982р.) навів ширше витлумачення цього визначення, включивши до нього також «інші підстави, що підтверджують це звинувачення, і які можуть спричинити серйозні наслідки, що можуть ускладнити становище підозрюваного». Комісія та Суд визнали, що такими підставами, які можуть спричинити серйозні наслідки, можуть бути видача ордеру на арешт, обшук приміщення чи особистий обшук.
З огляду на вищезазначене, підозра є певним етапом обвинувачення, оскільки під час підозри висувається припущення про можливе скоєння особою кримінального правопорушення, а відтак має відповідати загальним вимогам, які характеризують зміст обвинувачення. Враховуючи, що підозра є припущенням про вчинення конкретною особою кримінального правопорушення, то існування підозри нерозривно пов'язане із наявністю підозрюваного.
Принцип верховенства права передбачає, що особа повинна бути захищена від свавілля суб'єктів владних повноважень, тобто втручання суб'єктів владних повноважень має бути піддано ефективному судовому контролю.
Стаття 13 Конвенції встановлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 277 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Слідчий суддя погоджується із твердженнями сторони захисту, що матеріали кримінального провадження не містять безсумнівної системи належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, які б вказували на можливу наявність складу злочину в діянні підозрюваної особи.
Згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви по справі, якщо вичерпані можливості їх усунення, повинні тлумачитись і вирішуватись на користь підозрюваного (обвинуваченого). Для повідомлення особі про підозру потрібна система неспростовних доказів, які вказують на наявність в діях конкретного складу злочину. Помилкове повідомлення особі про підозру є одним з найбільш небажаних актів. Воно спричиняє невиправну шкоду правосуддю та людині, бо ніщо, мабуть, не викликає більшої образи і більш болісної душевної травми, ніж безпідставне звинувачення у злочині. Правоохоронні органи зобов'язані компенсувати моральну шкоду людині, що була завдана безпідставним притягненням її до відповідальності.
З огляду на те, що поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", слідчим суддям слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A). Однак вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі "Чеботарі проти Молдови", № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Положення кримінально-процесуального законодавства не містять визначення змісту поняття «підозра», проте системний аналіз змісту норм КПК України свідчить, що підозра є складовим елементом процедури притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки саме з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення розпочинається кримінальне переслідування такої особи (п.14 ч.1 ст.3 КПК України). Визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.5 ст.9 КПК України).
Так згідно з практикою ЄСПЛ «підозра» є частиною більш широкого поняття «обвинувачення», яке відповідно до п.13 ч.1 ст. 3 КПК України являє собою твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що оскаржуване повідомлення про підозру відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, не відповідає вимогам ст.277 КК України і тому підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про зобов'язання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області майора поліції ОСОБА_6 виключити з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості по кримінальному провадженню № 12020120000000203 від 20.06.2020 року про повідомлення про підозру від 05.08.2020 ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення слідчий суддя зазначає наступне.
За результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути постановлена ухвала про скасування рішення слідчого чи прокурора, скасування повідомлення про підозру, зобов'язання припинити дію, зобов'язання вчинити певну дію, відмову у задоволенні скарги. (ч. 2 ст. 307 КПК України).
Відповідно до висновку Рішення Великої Палати ВС від 26.03.2019 року у справі №807/1459/17, п. 59 «з урахуванням особливостей заявленого предмета позову та того, що чинне законодавство не передбачає виключення з Реєстру інформації, якою лише констатується факт здійснення процесуальної діяльності органів досудового розслідування та її результати, така інформація не впливає на юридичне становище позивача, не змінює характеру й обсягу його прав і обов'язків та існуючого стану правовідносин. Отже, заявлену позовну вимогу суди не можуть розглядати за правилами будь-якого судочинства», а тому у задоволенні вимог щодо зобов'язання слідчого, який проводить досудове розслідування у даному кримінальному провадженні внести відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань про скасування повідомлення про підозру слід відмовити.
Враховуючи викладене, слідчий суддя позбавлений можливості вирішувати питання щодо зобов'язання слідчого вчинити дії щодо виключення із ЄРДР відомостей, а тому в цій частині вимог скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.303,306-307,369-372 КПК України, слідчий суддя, -
скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на повідомлення слідчого про підозру від 05.08.2020 року, складене старшим слідчим в ОВС ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження № 12020120000000203 від 20.06.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України - задовольнити частково.
Скасувати повідомлення слідчого про підозру ОСОБА_3 від 05.08.2020 року в рамках кримінального провадження № 12020120000000203, розпочатого 20.06.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
В решті скарги відмовити.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя
Ленінського районного суду
м. Кіровограда ОСОБА_18