Справа № 640/3246/20 Головуючий у І інстанції - Аблов Є.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
20 жовтня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, стягнення щомісячної грошової допомоги після звільнення у розмірі окладу за відповідним військовим (спеціальним) званням, грошової компенсації за невикористані відпустки, допомоги для оздоровлення, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в місті Києві, в якому просив:
1) визнати протиправною бездіяльність Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві, щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги після звільнень 06 листопада 2015 року, 01 лютого 2017 року, 05 квітня 2018 року, 04 березня 2019 року протягом року у розмірі окладу за відповідним військовим (спеціальним) званням, грошової компенсації за невикористані відпустки протягом 2016-2019 років, допомоги для оздоровлення за 2016 рік;
2) стягнути з Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві на користь ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу після звільнення (протягом року) у розмірі окладу за відповідним військовим (спеціальним) званням, а саме: за звільнення 06 листопада 2015 року грошову допомогу в сумі 1500 гривень, за звільнення 01 лютого 2017 року грошову допомогу в сумі 1500 гривень, за звільнення 05 квітня 2018 року грошову допомогу в сумі 16000 гривень, за звільнення 04 березня 2019 грошову допомогу в сумі 10000 гривень, а всього у розмірі 29 000 гривень.
3) стягнути з Подільського РУ ГУ МВС України у місті Києві на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані відпустки протягом 2016-2019 років, у розмірі 28493,10 гривень.
4) стягнути з Подільського РУ ГУ МВС України у місті Києві на користь ОСОБА_1 допомогу для оздоровлення за 2016 рік у розмірі 4885,09 гривень.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що при звільненні з органів внутрішніх справ йому не виплачувалась протягом одного року після звільнення щомісячна грошова допомога у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням. Крім того, при звільненні йому не була виплачена компенсація за невикористані відпустки за 2016 - 2019 роки, а також допомога на оздоровлення за 2016 рік.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Стягнуто з Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на користь ОСОБА_1 невиплачену суму щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням протягом одного року після звільнення із служби на підставі наказів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про звільнення ОСОБА_1 зі служби від 06 листопада 2015 року № 1009 о/с, від 01 лютого 2017 року № 5 о/с, від 05 квітня 2018 року № 16 о/с та від 04 березня 2019 року № 5 о/с у розмірі 29 000, 00 грн (двадцять дев'ять тисяч гривень нуль копійок).
Стягнуто з Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані відпустки протягом 2016 - 2019 років у сумі 28 493, 10 грн (двадцять вісім тисяч чотириста дев'яносто три гривні десять копійок).
Стягнуто з Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2016 рік у розмірі 4 885, 09 грн (чотири тисячі вісімсот вісімдесят п'ять гривень дев'ять копійок).
В іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим рішенням Подільське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судами скасовані накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 06 листопада 2015 року № 1009 о/с, від 01 лютого 2017 року № 5 о/с, від 05 квітня 2018 року № 16 о/с та від 04 березня 2019 року № 5 о/с , що свідчить про відсутність підстав для нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги.
Крім того, Відповідач зазначає що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що у Позивача наявні невикористані дні основних щорічних та додаткових відпусток за період з 2016 по 2019 роки, за таких обставин, на думку Відповідача, дані твердження Позивача є необгрунтованими.
На адресу суду надійшов Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому він просить апеляційне провадження у справі закрити, з посиланням на те, що згідно з відомостями, як містяться в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником та підписантом Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві вказано ОСОБА_2 , а відомості про особу, що підписала позовну заяву, в реєстрі відсутні.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до витягу з наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 06 листопада 2015 року № 1009 о/с «Щодо особового складу» згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено майора міліції, ОСОБА_1 , начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності відділу Подільського районного управління, установивши щомісячну премію за жовтень та листопад 2015 року в розмірі 60 відсотків.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 06 листопада 2015 року № 1009 о/с «Щодо особового складу» в частині звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві. Стягнуто з Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 55 584,90 грн.
На виконання постанови суду від 27 жовтня 2016 року Головним управлінням Міністерства внутрішніх справи України в м. Києві видано наказ № 44 о/с від 14 грудня 2016 року, на підставі якого ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділенні розслідування злочинів у сфері господарської діяльності Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві.
У подальшому, на підставі наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві № 5 о/с від 01 лютого 2017 року Позивача звільнено з органів внутрішніх справ згідно підпункту «г» (через скорочення штатів) пункту 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2018 року у справі № 826/3249/17 задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві 01 лютого 2017 року № 5 о/с «Щодо особового складу» в частині, що стосується ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві. Стягнуто з Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 71 232,75 грн. Зобов'язано Головне управління Національної поліції у місті Києві розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію».
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві № 5 о/с від 01 лютого 2018 року ОСОБА_1 поновлено з 06 листопада 2015 року на посаді начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.
Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві видано наказ № 16 о/с від 05 квітня 2018 року «Щодо особового складу», яким відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1338 «Про організаційно-штатні питання» звільнено 05 квітня 2015 року в запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення майора міліції ОСОБА_1 (М-091501) начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Подільського районного управління.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві від 05 квітня 2018 року №16 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві. Стягнуто з Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 32 697, 00 грн.
На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 у справі, відповідно до наказу № 52 ГУ МВС України в м. Києві від 20 грудня 2018 року ОСОБА_1 поновлено на посаді в органах внутрішніх справ.
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві № 5 о/с від 04 березня 2019 року «Щодо особового складу», відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) згідно з пп. «г» (через скорочення штатів) п. 64 майора поліції ОСОБА_1 начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Подільського районного управління, 04 березня 2019 року, установивши щомісячну премію у розмірі 0 відсотків.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 04 березня 2019 року №5 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві. Стягнуто з Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04 березня 2019 року по дату винесення рішення у справі - 15 серпня 2019 року в розмірі 25 924, 05 грн, а також за періоди часу з 15 січня 2018 року по 01 лютого 2018 року в розмірі 3 269, 70 грн та з 30 жовтня 2018 року по 20 грудня 2018 року в розмірі 8 874, 90 грн. Стягнуто з Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на користь ОСОБА_1 , грошове забезпечення, за період перебування на посаді начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві, а саме за період часу з 01 лютого 2018 року по 05 квітня 2018 року в розмірі 10 509, 75 грн, а також з 20 грудня 2018 року по 04 березня 2019 року в розмірі 11 677, 50 грн. Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві розглянути рапорт, поданий 06 листопада 2015 року майором міліції ОСОБА_1 начальником відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві про звільнення за пунктом 64 «з» у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в органах поліції. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві № 5 о/с від 04 березня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади. Наказом ГУ МВС в м. Києві № 21 о/с від 21 серпня 2019 року ОСОБА_1 поновлено на посаді.
Позивач, вважаючи протиправною невиплату йому Відповідачем грошової допомоги у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням, компенсації за невикористані відпустки за 2016 - 2019 роки, а також допомоги на оздоровлення за 2016 рік, звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не наведено жодних переконливих доводів та не надано доказів на підтвердження його правової позиції, відтак адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Відповідно до статті 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з частиною першою статті 9-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам, які звільнені зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення зі служби виплачується щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.
Умови призначення та порядок виплати щомісячної грошової допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», особам, звільненим із служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення із служби виплачується щомісячна грошова допомога у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.
Щомісячна грошова допомога виплачується тим особам, що під час служби мали право на отримання окладу за військовим (спеціальним) званням.
Річний строк для виплати щомісячної грошової допомоги особам, зазначеним у абзаці першому цього пункту, обчислюється з дня звільнення їх із служби. Допомога виплачується з дня, що настає за датою, по яку особі нараховано грошове забезпечення при звільненні.
Виплата щомісячної грошової допомоги здійснюється Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Міністерством транспорту та зв'язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Управлінням державної охорони, Службою судової охорони через уповноважені ними органи.
Особам, які в період отримання щомісячної грошової допомоги:
знову прийняті (призвані) на службу або поновлені на службі (посаді), виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем прийняття (призову) на службу або поновлення на службі (посаді);
були зареєстровані в установленому порядку в державній службі зайнятості, виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем реєстрації;
набули право на пенсію, зокрема від органів соціального захисту населення, виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем призначення пенсії. Якщо виплату пенсії припинено відповідно до законодавства протягом одного року після звільнення, виплата допомоги поновлюється з місяця, що настає за місяцем припинення виплати пенсії.
Про прийняття (призов) на службу або поновлення на службі (посаді), реєстрацію в державній службі зайнятості, призначення пенсії особа, якій виплачувалася щомісячна грошова допомога, зобов'язана у тижневий строк повідомити органу, який здійснює її виплату.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ГУ МВС України в м. Києві листом від 30 січня 2020 року № 1/161-Нч повідомило Позивача про те, що наказами ГУ МВС України в м. Києві про звільнення ОСОБА_1 зі служби від 06 листопада 2015 року № 1009 о/с, від 01 лютого 2017 року № 5 о/с, від 05 квітня 2018 року № 16 о/с та від 04 березня 2019 року № 5 о/с виплата щомісячної грошової допомоги в розмірі окладу за спеціальним званням не забезпечена.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивач після звільнення мав право на виплату щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням протягом одного року після звільнення із служби, проте така виплата йому не здійснювалась, у зв'язку з чим дії Відповідача в цій частині є протиправними.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що на момент звільнення Позивача зі служби йому було присвоєно звання майор міліції.
Відповідно до додатку № 2 до наказу Міністерства внутрішніх справи України від 31 грудня 2007 року № 499, у редакції, чинній на момент звільнення Позивача зі служби на підставі наказу від 06 листопада 2015 року № 1009 о/с, посадовий оклад майора міліції становив 125, 00 грн.
Оскільки Позивача було поновлено на посаді на підставі наказу ГУ МВС України в м. Києві № 44 о/с від 14 грудня 2016 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 підлягає до виплати невиплачена сума щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням протягом одного року після звільнення із служби - тобто до 05 листопада 2015 року у розмірі 1 500, 00 грн. (125 х 12 місяців).
Відповідно до додатку № 24 до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у редакції, чинній на момент звільнення Позивача зі служби на підставі наказу від 01 лютого 2017 року № 5 о/с, посадовий оклад майора міліції становив 125,00 грн.
Оскільки Позивача було поновлено на посаді на підставі наказу ГУ МВС України в м. Києві № 5 о/с від 01 лютого 2018 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 підлягає до виплати невиплачена сума щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням протягом одного року після звільнення із служби - тобто до 04 лютого 2018 року у розмірі 1 500, 00 грн. (125 х 12 місяців).
Згідно додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», у редакції, чинній на момент звільнення Позивача зі служби на підставі наказу від 05 квітня 2018 року № 16 о/с, посадовий оклад майора поліції становив 2 000, 00 грн.
Оскільки Позивача було поновлено на посаді на підставі наказу ГУ МВС України в м. Києві № 52 о/с від 20 грудня 2018 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 підлягає до виплати невиплачена сума щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням протягом одного року після звільнення із служби - тобто до 04 грудня 2018 року у розмірі 16 000, 00 грн. (2 000 х 8 місяців).
Норми постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» діяли також у період звільнення Позивача з посади на підставі наказу від 04 березня 2019 року № 5 о/с, де посадовий оклад майора поліції становив 2 000, 00 грн.
Таким чином, оскільки Позивача поновлено на посаді наказом № 21 о/с від 21 серпня 2019 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 підлягає до виплати невиплачена сума щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням протягом одного року після звільнення із служби - тобто до 03 серпня 2019 року у розмірі 10 000, 00 грн. (2 000 х 5 місяців).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що загальна сума щомісячної грошової допомоги, що підлягає стягненню з Подільського РВ ГУ МВС України в м. Києві на користь Позивача становить 29 000, 00 грн (1 500 + 1 500 + 16 000 + 10 000), з чим погоджується колегія суддів.
Щодо вимоги Позивача про стягнення з Подільського РУ ГУ МВС України у місті Києві грошової компенсації за невикористані відпустки протягом 2016-2019 років, у розмірі 28493,10 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Відповідно до частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Статтею 238 Кодексу законів про працю України визначено, що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
Також, статтею 92 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами першою, другою статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.
Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.
Відповідно до частин п'ятої, шостої та сьомої статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році.
Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб.
Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.
Частинами восьмою, дев'ятою, десятою та одинадцятою статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.
Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.
При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції.
За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що законом не передбачено випадки, коли відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено й позбавлення особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році.
В наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
З огляду на не врегулювання положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку №2 60 питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України, Закону України «Про відпустки», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 826/8185/18 (адміністративне провадження № К/9901/19707/19).
Відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Частиною першою статті 24 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок №100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, з розрахунку Позивача вбачається, що кількість невикористаних днів його відпустки за період з 2016 - 2019 роки становить 122 дні. Середньоденна заробітна плата складає 233,55 грн.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що розмір компенсації за невикористані відпустки, що підлягає стягненню з Відповідача становить 28493,10 грн (122 дні х 233,55), з чим погоджується колегія суддів.
Щодо вимоги Позивача про стягнення з Подільського РУ ГУ МВС України у місті Києві допомоги для оздоровлення за 2016 рік у розмірі 4885, 09 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Приписами підпункту 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» обумовлено, що керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Пунктом 2.16.3 наказу Міністерства внутрішніх справи України від 31 грудня 2007 року № 499 передбачено, що допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, з листа ГУ МВС України в м. Києві від 31 січня 2020 року № 1/187-Нч вбачається, що матеріальна допомога на оздоровлення останній раз виплачувалась Позивачу у 2015 році, згідно платіжної відомості від 06 листопада 2016 року № 176 в сумі 1636,30 грн.
Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення Позивачу у 2016 році Відповідачем не здійснювалась, з чим погоджується колегія суддів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, грошове забезпечення Позивача за весь 2016 рік становило 58621,05 грн., таким чином місячне грошове забезпечення Позивача становило 4885,09 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Відповідача матеріальної допомоги на оздоровлення за 2016 рік у розмірі місячного грошового забезпечення Позивача у сумі 4885,09 грн.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).
Проте, Відповідач як суб'єкт владних повноважень не навів жодних переконливих доводів та не надав доказів на підтвердження його правової позиції.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
О.М. Оксененко