Справа № 640/13447/19 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.
21 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Собківа Я.М., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Суркової Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонда гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Шевченка Олександра Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонда гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Стрюкової Ірини Олександрівни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року, -
У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Уповноваженої особи Фонда гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Шевченка Олександра Володимировича (далі - відповідачі, Уповноважена особа ФГВФО Шевченко О.В.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невключення позивача до переліка вкладників, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «ВТБ Банк» за рахунок Фонда та зобов'язання відповідача подати до ФГВФО зміни та доповнення до переліка рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонда стосовно рахунка позивача, відкритого в АТ «ВТБ Банк», в межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року позов задоволено.
Висновок суду про обґрунтованість і доведеність позовних вимог вмотивований тим, що уповноваженою особою не визначено конкретної підстави нікчемності правочина неплатоспроможного банку, та не встановлено, що саме операція щодо перерахування коштів на рахунок позивачу, має ознаки нікчемності.
Не погоджуючись із рішенням суду, Уповноважена особа Фонда гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Стрюкова Ірина Олександрівна подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд не надав належної правової оцінки тому, що платіжна операція має ознаки нікчемності на тій підставі, що є нетиповою та мала на меті отримати задоволення вимог кредитора не від банка і не за рахунок банка, а від ФГВФО.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що в апеляційній скарзі не зазначено у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. До того ж відповідач не заперечує, що позивач має відкритий в АТ «ВТБ Банк» поточний рахунок, що підтверджує статус вкладника цього банка.
Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
Судом установлено, що 16 березня 2010 року між позивачем та ПАТ «ВТБ Банк» укладено договір №402195 банківського поточного рахунку для здійснення операцій з використання спеціальних платіжних засобів, за яким позивачу відкрито поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів.
01 листопада 2018 року між позивачем (позичальник) та ТОВ «Сюїта» (позикодавець) укладено договір позики, за умовами якого позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти у розмірі 171000,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) у строк до 01 листопада 2019 року. Позика вважається наданою позикодавцем позичальнику з моменту перерахування грошей на картковий рахунок № НОМЕР_1 у АТ «ВТБ Банк». Договір не передбачає нарахування процентів або надання будь-яких компенсацій як сплати за користування позики. Позика повертається в готівковій формі з оформленням прибуткового касового ордера або шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця. Договір підписаний директором та скріплений печаткою ТОВ «Сюїта».
Листом від 09 листопада 2018 року №5/2-27 ТОВ «Сюїта» повідомило позивача про виконання умов договора позики шляхом перерахування коштів на рахунок у АТ «ВТБ Банк» у розмірі 171000,00 грн.
Згідно виписки з рахунка позивача станом на 28 листопада 2018 року залишок коштів на рахунку становив 185134,17 грн.
На підставі постанови правління Національного банку України від 18 грудня 2018 року №849-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ВТБ Банк» та рішення виконавчої дирекції Фонда гарантування вкладів фізичних осіб від 18 грудня 2018 року №3392 «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», розпочато процедуру ліквідації АТ «ВТБ Банк» строком на 2 роки з 19 грудня 2018 року до 18 грудня 2020 року включно. Призначено уповноваженою особою Фонда гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням повноважень ліквідатора банку АТ «ВТБ Банк» Шевченка О.В. строком на два роки з 19 грудня 2018 року по 18 грудня 2020 року включно.
На офіційному сайті Фонда гарантування вкладів фізичних осіб 21 грудня 2018 року розміщено оголошення про початок виплати коштів вкладникам АТ «ВТБ Банк».
Листом від 03 червня 2019 року №5/2-12 ТОВ «Сюїта» повідомило позивача про отримання від уповноваженої особи Фонда гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» листа, яким проінформовано про нікчемність транзакції (операції) від 09 листопада 2018 року по перерахуванню коштів у сумі 171000,00 грн.
Уважаючи бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує права позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонда гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Пунктами 3 та 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України №4452-VI) визначено, що вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною 1 статті 3 названого Закону визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонда не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонда перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонда та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону України №4452-VI Уповноважена особа Фонда складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонда відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонда станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонда протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонда, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонда зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонда затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонда переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонда гарантування вкладів фізичних осіб у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонда, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонда реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонда.
Підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом України №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
До того ж, Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 4 липня 2018 року по справі №826/1476/15 суд зазначив, що перелік передбачених частиною 3 статті 38 Закону України №4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонда при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині 3 статті 38 Закону України №4452-VI.
У цьому рішенні суд також зазначив також, що поняття «подрібнення вкладів», «розбивка вкладів», вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під «подрібненням» чи «розбивкою» розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.
Якщо внаслідок проведених операцій Фонда, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону України №4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України №4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонда. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 ЦК України та частина 3 статті 38 Закону України №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонда як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.
Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови №796-рш/БТ «Про віднесення Акціонерного товариства «ВТБ Банк» до категорії неплатоспроможних» - 27 листопада 2018 року, на поточному рахунку позивача, відкритому відповідно до договору банківського поточного рахунку для здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів від 16 березня 2010 року, знаходилась сума 185134,47 грн.
Разом з тим, уповноваженою особою Фонда позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонда гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України №4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Відповідно до статті 34 цього Закону не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України».
Виконавча дирекція Фонда не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонда уповноважену особу Фонда. Уповноважена особа Фонда повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонда доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонда та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Згідно із статтею 36 Закону України №4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Закон України №4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонда переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонда гарантування вкладів фізичних осіб не здійснюється.
Під час розгляду справи відповідачем не зазначено з яких саме підстав правочин позивача віднесено до нікчемних.
Суд зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип «для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом», який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Тоді, як застосовуючи частину 3 статті 38 Закону України №4452-VI, Фонд або його уповноважена особа зобов'язані дотримуватися положень частини 2 статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Забезпечуючи виконання статті 38 Закону України №4452-VI відповідач, фактично, позбавлений дискреційних повноважень, під якими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Крім того, колегія суддів враховує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського поточного рахунку та здійснення транзакції АТ «ВТБ Банк» щодо зарахування суми коштів на рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.
При виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонда. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини 2 статті 215 ЦК України та частини 3 статті 38 Закону України №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною 3 статті 38 Закону України №4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 216 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонда при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині 3 статті 38 Закону України №4452-VI.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №826/1476/15. Верховним Судом також постановами від 10 травня 2018 році у справі №826/20429/14, від 21 червня 2018 року у справі №802/4016 та від 21 червня 2018 року у справі №821/3601/15-а відмовлено у задоволенні заяви Уповноваженої особи Фонда про перегляд рішень суду касаційної інстанції 2016 та 2017 року, якими було задоволено позови фізичних осіб у відносинах, що є аналогічними до відносин у даній справі.
Як наслідок, варто зауважити, що положення статті 216 ЦК України щодо нікчемності правочину не можуть бути застосовані Фондом чи уповноваженою особою при здійснення власних функцій щодо виявлення та віднесення правочину до нікчемних у порядку статті 38 Закону України №4452-VI.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати правочин (операцію) по зарахуванню коштів на рахунок позивача від 09 листопада 2018 року на суму 171000,00 грн. нікчемним та, відповідно, застосовувати наслідки нікчемності до даного правочину, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом України №4452-VI, для невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонда гарантування вкладів фізичних осіб, тобто уповноважена особа Фонда, як суб'єкт владних повноважень та сторона у справі, всупереч вимогам частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довела правомірності своїх дій (рішень) у спірних правовідносинах з позивачем.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону України №4452-VI, договір банківського поточного рахунка, укладений 16 березня 2010 року, а транзакція щодо зарахування коштів на рахунок позивача здійснена до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону України №4452-VI.
Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонда гарантування вкладів фізичних осіб, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонда подати до Фонда гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «ВТБ Банк» за рахунок Фонда гарантування вкладів фізичних осіб.
Разом з цим, суд враховує те, що відповідно до пункта 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонда гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення) перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонда на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Положеннями пункта 6 Положення визначено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонда може надавати до Фонда додаткову інформацію про вкладників стосовно: зокрема, зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.
З огляду на ті обставини, що станом на дату розгляду справи у суді відповідний перелік вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонда, вже сформовано та подано на затвердження Фонда, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Уповноваженої особи Фонда подати додаткову інформацію стосовно позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «ВТБ Банк» за рахунок Фонда.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2019 року у справі № 820/167/16 та від 19 серпня 2020 року у справі №520/1800/19.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонда гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ Банк» Стрюкової Ірини Олександрівни залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді Я.М. Собків
Л.Т. Черпіцька