Справа № 620/2815/19 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
13 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 за заявою військової частини НОМЕР_1 про поворот виконання рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку, -
В 2019 році ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку (з 27.06.2019 по 23.08.2019) в сумі 29 224, 46 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 позов задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2020 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 скасовано в частині стягнення з військової частини НОМЕР_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку у розмірі 9 069, 66 грн.; у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій частині відмовлено; у решті рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 залишено без змін.
В подальшому, військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду першої інстанції заяву, в якій вона просить здійснити поворот виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 у справі № 620/2815/19 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 9 069, 66 грн., стягнувши з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 9 069, 66 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 в задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про поворот виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 у справі № 620/2815/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та постановити нову ухвалу, якою заяву про поворот виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.11.2019 задовольнити.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що підстави для задоволення заяви військової частини НОМЕР_1 про поворот виконання рішення суду відсутні, оскільки скасоване рішення не ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 380 КАС України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він:
1) закриває провадження у справі;
2) залишає позов без розгляду;
3) відмовляє в позові повністю;
4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він:
1) закриває провадження у справі;
2) залишає позов без розгляду;
3) відмовляє в позові повністю;
4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою наведеної вище статті КАС України, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи за результатами перегляду рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
У рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 зазначено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Таким чином, з наведених правових норм вбачається, що за допомогою інституту повороту виконання судового рішення, яке було скасоване або змінене, зокрема, у такий спосіб, що стягувач повинен повернути боржнику те, що він отримав за таким судовим рішенням.
Разом з цим, ст. 381 КАС України встановлені особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ, за якою поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.
Аналогічні правові норми викладені у ч. 1 ст. 239 КЗпП України, зокрема, у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що у справах про присудження виплати заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише за умови, якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), висловив правову позицію, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.
Як також наголосив Європейський суд з прав людини в рішенні від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10), перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету «в інтересах «суспільства». Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто «справедливого співвідношення» між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини.
Отже, виходячи із змісту статей 380-381 КАС України, статті 239 КЗпП України, позиції Європейського суду з прав людини та принципу Верховенства права, враховуючи ту обставину, що скасування рішення не було обґрунтоване на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про поворот виконання рішення.
Доводи апелянта щодо невірного застосування судом першої інстанції положень ст. 381 КАС України та неврахування того, що середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, іншим видом грошового утримання у відносинах публічної служби, колегія суддів оцінює критично, оскільки предметом спору у даній справі було саме присудження виплати гарантованих державою сум у відносинах публічної служби.
При цьому, інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 241-244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.
Повний текст постанови виготовлений 20.10.2020.