Справа № 826/15761/18 Суддя першої інстанції: Григорович П.О.
21 жовтня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Епель О.В., Кузьмишиної О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на прийняте у спрощеному провадженні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії, -
У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач, Київський МВК), в якому просив:
1. Визнати протиправними дії Київського міського військового комісаріату, які полягають:
- у не застосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні ОСОБА_1 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018 року;
- у внесенні до довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії з 01.01.2018 року розміру посадового окладу заступника начальника штабу Командування Сухопутних військ Збройних сил України, який не відповідає додатку 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 та пункту 1 Наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 року № 90.
2. Зобов'язати Київський міський військовий комісаріат оформити довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії з 01.01.2018 року з урахуванням:
- розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
- розміру посадового окладу заступника начальника штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, який відповідає 59 тарифному розряду згідно додатку 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 та пункту 1 Наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 року № 90 та подати її встановленим порядком до пенсійного органу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2020 року позов задоволено частково - визнано протиправними дії Київського МВК, які полягають у не застосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні ОСОБА_1 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018 року, і зобов'язано Київський МВК оформити довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії з 01.01.2018 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки положеннями примітки 1 додатку 1 та примітки до додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом станом на 1 січня календарного року, то обчислення ОСОБА_1 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням лише виходячи з розміру прожиткового мінімуму не відповідало вимогам чинного законодавства.
Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд зазначив, що належність посади Позивача, яку він обіймав перед звільненням, до посад за коефіцієнтом 59-60, чинним законодавством та матеріалами справи не підтверджується.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до Київського МВК. Свою позицію обґрунтовує тим, що із набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 та встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військове звання визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Відтак, оскільки примітки до нормативних актів не можуть містити норми права, а, починаючи з 01.01.2017 року мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати інших працівників, то позовні вимоги задоволенню не підлягали.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2020 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.10.2020 року.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги Київського МВК.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині, виходячи з такого.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.08.2011 року №165 полковника ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, колишнього першого заступника начальника штабу Об'єднаного оперативного командування Збройних Сил України, звільненого наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 25.08.2011 року № 887 у запас за пунктом «б» частини шостої (за станом здоров'я) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з правом носіння військової форми одягу, з 31.08.2011 року виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Дарницького районного у місті Києві військового комісаріату (а.с. 9).
З 01.09.2011 року ОСОБА_1 призначено пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На підставі постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року органом Пенсійного фонду України зроблено перерахунок пенсії позивача на підставі довідки, що складена Київським МВК (а.с. 37).
Судом першої інстанції також встановлено, що при складанні довідки Відповідач виходив з того, що тарифний розряд Позивача складає 54, а розрахунок посадового окладу та окладу за військовим званням здійснювався виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018.
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам» (далі - Постанова №103), суд першої інстанції прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням повинно здійснюватися виходячи з 50% мінімальної заробітної плати, а не з прожиткового мінімуму.
З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ст. 43 Закону пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Наведена норма статті 43 Закону безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 року у справі № 826/3858/18.
У свою чергу, питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано ст. 63 Закону, згідно ч. ч. 1, 2, 4 якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Судовою колегією враховується, що 24.02.2018 року набула чинності Постанова № 103, якою вирішено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Із набранням чинності Постановою №103 були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, яким викладено у наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
У свою чергу, у пункті 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
У примітці Додатку 14 Постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Разом з тим, колегією суддів враховується, що згідно п. 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідна положення» Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2017 року, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Існування у даному випадку правової колізії між нормами п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ та п. 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 по Постанови № 704 вирішується на користь положень Закону як акту права вищої юридичної сили.
Таким чином, оскільки норма п. 3 розд. ІІ Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п. 4 Постанови № 704 у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів Апелянта про відсутність правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 року у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме п. 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог про неврахування при обчисленні з 01.01.2018 року грошового забезпечення для перерахунку пенсії на підставі визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти та які були викладені у додатках 1, 12, 13, 14 Постанови №704.
Окремо колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що з огляду неподання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині відмови у задоволенні позовних вимог, останнє у межах даного апеляційного розгляду не переглядалося, як то передбачено приписами ст. 308 КАС України.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується правомірність обчислення Київським МВК посадового окладу та окладу за військовим званням у довідці для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не 50% мінімальної заробітної плати, то судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про часткову обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати у цій частині та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати в частині.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити повністю.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2020 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог до Київського міського військового комісаріату.
Прийняти в указаній частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді О.В. Епель
О.М. Кузьмишина
Повний текст постанови складено та підписано « 21» жовтня 2020 року.