Справа № 320/3351/19
20 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Аліменка В.О., суддів: Бєлової Л.В., Кучми А.Ю., перевіривши матеріали апеляційної скарги Національної поліції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Київській області (далі - Відповідач, ГУ НП України в Київській області) в якому просив:
- визнати відмову ГУ НП України в Київській області викладену в листі № 29П-190 від 22.03.2019 року в проведенні, призначенню та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності 13.04.2016 року (захворювання пов'язано з проходженням служби в ОВС України) позивачу протиправною;
- зобов'язати ГУ НП України в Київській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, в зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності, захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС України у розмірі, відповідно до підпункту 3 пункту 3 Порядку та умов призначення та виплаті одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності, або часткової працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, а саме 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого Законом для працездатних осіб, на день встановлення інвалідності 13 квітня 2016 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року зазначений адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року, апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2019 року - без змін.
На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду, надійшла апеляційна скарга Національної поліції України, в якій скаржник просить скасувати рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що оскаржувані судові рішення порушують його права та законні інтереси, оскільки за рахунок видатків Національної поліції України здійснюється фінансування Головного управління Національної поліції в Київській області.
Перевіривши обґрунтованість вимог апеляційної скарги Національної поліції України, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для відкриття апеляційної провадження за вказаною апеляційною скаргою відсутні, з огляду на таке.
Згідно ч. 1 ст. 13 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною 1 ст. 293 КАС України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно ч. 1 ст. 323 КАС України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає її за правилами цієї глави.
Згідно ч. 4 ст. 323 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, зазначену в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (ч. 4 ст. 323 КАС України).
З системного аналізу вище наведених норм процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при вирішенні питання наявності підстав для відкриття провадження за апеляційною скаргою, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, необхідно з'ясувати, зокрема, чи за наслідками розгляду справи, суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та обов'язки особи, яка звернулася з апеляційною скаргою після закінчення апеляційного розгляду справи. Також, необхідно з'ясувати чи були вже розглянуті судом наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.09.2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020 року, визнано відмову ГУ НП України в Київській області викладену в листі № 29П-190 від 22.03.2019 року в проведенні, призначенню та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності 13.04.2016 року (захворювання пов'язано з проходженням служби в ОВС України) позивачу протиправною; зобов'язано ГУ НП України в Київській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, в зв'язку із встановленням 3 групи інвалідності, захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС України у розмірі, відповідно до підпункту 3 пункту 3 Порядку та умов призначення та виплаті одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності, або часткової працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, а саме 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого Законом для працездатних осіб, на день встановлення інвалідності 13 квітня 2016 року.
Тобто, обов'язок щодо виконання рішення суд першої інстанції, яке набрало законної сили, покладено на конкретного суб'єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції в Київській області і створює обов'язки лише для цього суб'єкта.
Таким чином, право на оскарження судового рішення, надано, зокрема, суб'єкту владних повноважень, щодо якого таке судове рішення прийнято, або прав та інтересів, якого воно безпосередньо стосується.
З огляду на викладене, на думку суду апеляційної інстанції, оскаржувані судові рішення не породжують для Національної поліції України права на звернення з апеляційної скаргою у спірних правовідносинах, оскільки обов'язок виконання рішення покладено на головне управління Національної поліції в Київській області, крім цього, сама по собі процедура та порядок виконання суб'єктом владних повноважень рішення суду, яке набрало законної сили, не може розцінюватися, як підстава для Національної поліції України оскаржувати такі рішення.
Крім цього, зазначеним в апеляційній скарзі Національної поліції України доводам, вже було надано правову оцінку під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області.
Згідно ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Згідно п. 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України», право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки особою, яка подала апеляційну скаргу після закінчення апеляційного розгляду справи, не наведено достатніх підстав, що оскаржуваними судовими рішеннями вирішено питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків такої особи, а також те, що доводам викладеним в апеляційній скарзі Національною поліцією України, вже було надано правову оцінку під час апеляційного розгляду справи, у відповідності до ч. 5 ст. 323 КАС України, у відкритті апеляційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 299, 321, 323 325, 328, 329 КАС України, суд -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Національної поліції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді А.Ю. Кучма
Л.В. Бєлова