Справа № 320/666/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Лисенко В.І.
21 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;
за участю секретаря: Несін К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у залі суду заяву Головуючого судді - Костюк Л.О. про самовідвід у справі № 320/666/19 за апеляційними скаргами Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області, міського голови Броварської міської ради Київської області ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач) у якому просить:
1) визнати протиправними дії міського голови м. Бровари ОСОБА_2, щодо надання позивачу графічних матеріалів, з позначеною земельною ділянкою в АДРЕСА_1 , яка не належала до земель комунальної власності та належить до земель державної власності, за розгляд заяви позивача від 02.04.2014 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо земельної ділянки в АДРЕСА_1 міським головою, яка не належить до повноважень міського голови. За невиконання взятих на себе зобов'язань в листі від 30.04.2014 року про вирішення питання щодо надання позивачу земельної ділянки для індивідуального будівництва;
2) визнати протиправними дії міського голови м. Бровари ОСОБА_2 , щодо приниження честі та гідності ОСОБА_1 умисним розглядом заяви позивача від 02.04.2014 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо земельної ділянки в АДРЕСА_1 , та розгляд даної заяви не належить до повноважень міського голови, що перешкодило розгляд заяви позивача на черговій сесії Броварської міської ради;
3) зобов'язати міського голову м. Бровари ОСОБА_2 , надати позивачу графічні матеріали з позначеною рівноцінною земельною ділянкою, орієнтовною площею 0.10 га. для індивідуального будівництва, яка є в комунальній власності м. Бровари, з наданням гарантійних зобов'язань, щодо набуття її в власність позивачем.
4) визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області, щодо не розгляду заяви позивача від 02.04.2014 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо земельної ділянки в АДРЕСА_1 в передбачений термін, відповідно до п. 7. Ст. 118 Земельного кодексу України, за порушення процедури набуття земельної ділянки в власність позивачем.
5) визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області, щодо приниження честі та гідності ОСОБА_1 умисним, тривалим не розглядом заяви позивача від 02.04.2014 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо земельної ділянки в АДРЕСА_1 , та не виконання взятих на себе зобов'язань в листі від 30.04.2014 року про вирішення питання щодо надання позивачу земельної ділянки для індивідуального будівництва;
6) визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області, міського голови м. Бровари ОСОБА_2 , за невиконання п.2. ч. 6 п. 6. ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч.2 п. 18 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п.20.20. Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» та міждержавної угоди « Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців», ст. 16.22. 58 Конституції України, та не відведення та ненадання позивачу земельної ділянки в передбачений вищевказаними законами термін;
7) зобов'язати Броварську міську раду відшкодувати ОСОБА_1 вартість неотриманої земельної ділянки в АДРЕСА_1 , в розмірі 1 000 000 гривен, (один мільйон гривен) та стягнути з Броварської міської ради кошти в сумі 1 000 000 гривен, (один мільйон гривен), що надасть позивачу змогу купити земельну ділянку;
8) зобов'язати Броварську міську раду відшкодувати матеріальні збитки ОСОБА_1 в розмірі 2 000 000 гривень (два мільйони гривен) та стягнути з Броварської міської ради кошти в сумі 2 000 000 гривень (два мільйони гривен), матеріальних збитків;
9) зобов'язати Броварську міську раду, відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_1 в розмірі 2 000 000 гривень (два мільйони гривен) та стягнути з Броварської міської ради кошти в сумі 2 000 000 гривень (два мільйони гривен), моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 02.04.2014 на особистому прийомі у міського голови міста Бровари він отримав від останнього графічний матеріал з позначеною вільною для безоплатної приватизації земельною ділянкою та у той же день звернувся до Броварського МВК (ЦНАП) із заявою, в якій просив надати дозвіл на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розміром 0,10 га. Зауважив, що рішення за результатами розгляду його заяви від 02.04.2014 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої у межах м. Бровари згідно отриманого ним від відповідача графічного матеріалу, було прийнято Броварською міською радою лише 16.08.2018, що свідчить про порушення відповідачами строку розгляду його заяви.
Також, на переконання позивача, 02.04.2014 міський голова ОСОБА_2 надав громадянину ОСОБА_1 неналежні графічні матеріали з позначеною земельною ділянкою в АДРЕСА_1 , оскільки, як з'ясувалось, вона не належала до земель комунальної власності, а була віднесена до земель державної власності, що у подальшому слугувало підставою для відмови у задоволенні заяви позивача.
У зв'язку з цим, позивач вважає, що такі дії відповідачів порушили його право на отримання спірної земельної ділянки у власність, а тому Броварська міська рада повинна відшкодувати йому завдану майнову шкоду за не отриману земельну ділянку та компенсацію витрат на лікування та обстеження через невиліковне захворювання (цукровий діабет, подагра), а також моральну шкоду, завдану йому неправомірними діями і рішеннями відповідача, що полягає у приниженні його честі та гідності, не наданні земельної ділянки, погіршення стану здоров'я.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Броварської міської ради Київської області, щодо не розгляду заяви позивача від 02.04.2014 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо земельної ділянки в АДРЕСА_1 в передбачений термін, відповідно до п.7 ст. 118 Земельного кодексу України, порушення процедури набуття земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , що перешкодило позивачу отримати земельну ділянку на загальних та пільгових підставах; стягнено з Броварської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок); у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем та позивачем подано апеляційні скарги.
В яких апелянти просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та позивач просить - прийняти нову, якою позов задоволити повністю, а відповідач просить - прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана до розгляду колегії суддів у складі: Головуючої судді: Костюк Л.О., суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.
20 жовтня 2020 року на електронну пошту Шостого апеляційного адміністративного суду, без засвідчення ЕЦП, від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Л.О. Костюк.
Проте, колегія суддів звертає увагу на положення ч. ч. 7, 8 ст. 44 КАС України документи (у тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
За правилами ч. 8 ст. 18 КАС України, реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом.
Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особливості використання електронного цифрового підпису в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Частиною 6 ст. 18 КАС України передбачено, що адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
Відповідно до наказу ДСА України від 22.12.2018 року №628 «Про проведення тестування підсистеми «Електронний суд» у місцевих та апеляційних судах», з 22 грудня 2018 року в усіх місцевих й апеляційних судах розпочалась експлуатація підсистеми «Електронний суд» у тестовому режимі, в тому числі в Шостому апеляційному адміністративному суді.
Як убачається з поданої заяви про відвід Л.О. Костюк, вона містить відсканований підпис позивача - ОСОБА_1 та направлена на електронну поштову адресу Шостого апеляційного адміністративного суду.
Проте, колегія суддів зазначає, що надсилання в електронному вигляді процесуальних документів до суду має здійснюватися з використанням сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням: https://id.court.gov.ua
Для можливості користування цим сервісом необхідно здійснити реєстрацію офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) з обов'язковим використанням власного електронного підпису.
Тобто, законодавцем було надано сторонам та учасникам справи альтернативне право звернення до суду з позовними та іншими заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами в електронній формі (з обов'язковою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та підписанням вказаних документів власним електронним підписом) або в паперовій формі (з обов'язковим скріпленням вказаних документів власноручним підписом учасника справи (його представника) ).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 04 серпня 2020 року у справі № 160/4755/19 (адміністративне провадження № К/9901/17371/20).
Колегія суддів зазначає, що заяву про відвід судді Л.О. Костюк подано позивачем не у письмовій формі та без використання підсистеми «Електронний суд», у зв'язку із чим вона на підставі п.2 ч.1 ст. 240 КАС України підлягає залишенню без розгляду.
Окрім зазначеного вище, колегія суддів зазначає те, що 20 жовтня 2020 року, до початку розгляду справи по суті Головуючим суддею Костюк Л.О подано заяву про самовідвід.
Заява мотивована тим, що до отримання справи з представником позивачів у даній справі неодноразово розглядались справи, а саме за №№ 361/4845/17, 361/336/15, 810/3278/15, 810/2178/18, 810/5763/15 та інші, у яких неодноразово було заявлено відводи судді Костюк Л.О. у зв'язку із сумнівом в неупередженості, об'єктивності.
Колегія суддів у задоволенні заяв ОСОБА_1 - відмовляла та задовольняла заяви про самовідвід.
Розглядаючи заяву Головуючого судді про самовідвід, суд апеляційної інстанції приходить до наступного.
Статтею 5 КАС України кожному гарантовано право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Це положення узгоджується зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється».
Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартенко проти України», «Олександр Волков проти України»).
При цьому, ч.1 ст.42 КАС України визначено, що учасниками справи є сторони, треті особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 КАС України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 8 ст. 40 КАС України вирішення питання про відвід здійснюється в порядку письмового провадження.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 36 КАС України.
Згідно з п. 4 ч. 1 цієї статті суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.39 КАС України за наявності підстав, зазначених у ст.ст. 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
За таких обставин, враховуючи наявність, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України, підстави для подання заяви про самовідвід, для забезпечення усунення сумнівів щодо неупередженості та об'єктивності в розгляді даної адміністративної справи, Головуючим суддею Костюк Л.О. подано вмотивовану заяву про самовідвід.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що заяву про самовідвід судді Костюк Л.О. слід задовольнити та відвести її від розгляду даної справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 КАС України, у разі задоволення відводу (самовідводу) одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 цього Кодексу.
Приписами пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (Схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23) визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи також в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Варто зазначити, що суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» і «незалежним» (ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: - забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається свідчить про неупередженість суду; - судом створено достатні гарантії для усунення підстав і навіть потенційної можливості побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
Із практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що важливим питанням є питання довіри, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.
У рішенні «Газета-Центр проти України» від 15 липня 2010 року Європейський суд з прав людини, встановлюючи порушення принципу безсторонності, зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, «правосуддя має не тільки чинитись, також має бути видно, що воно чиниться».
Також, щодо об'єктивної неупередженості зазначено у справі «Фей проти Австрії». Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Враховуючи наведене, з метою виключення будь-яких сумнівів у неупередженості та об'єктивності Головуючого судді - Костюк Л.О та забезпечення дотримання положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду, принципів адміністративного судочинства, заява Головуючого судді - Костюк Л.О підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 36, 37, 39, 40, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Заяву про самовідвід Головуючого судді - Костюк Л.О. - задоволити.
Прийняти самовідвід від Головуючого судді - Костюк Л.О. відносно розгляду справи №320/666/19.
Відвести Головуючого судді - Костюк Л.О. від розгляду апеляційних скарг Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області, міського голови Броварської міської ради Київської області ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії, -
Передати справу для повторного розподілу в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак,
М.І. Кобаль