Справа № 640/21744/19 Головуючий у І інстанції - Скочок Т.О.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
20 жовтня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України здійснити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням права Позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліда ІІІ групи, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що отримав одноразову грошову допомогу по інвалідності у зв'язку із встановленням 25% втрати працездатності у розмірі 21 315,00 грн., але первинно інвалідність останньому встановлено 18.12.2017, а тому саме з цієї дати в останнього виникає право на отримання одноразової грошової допомоги у визначеному законодавством розмірі.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6) щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Зобов'язано Міністерство оборони України здійснити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліда ІІІ групи, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року.
Не погоджуючись з постановленим рішенням Міністерство оборони України, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована тим, що первинно Позивачу було встановлено 25% втрати працездатності ще 22.02.2015, а при повторному огляді - 18.12.2017 встановлено ІІІ групу інвалідності, що не дає підстав для здійснення оплати одноразової грошової допомоги, з огляду на п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з якою, датою, з якою обраховується строк на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, є саме дата проходження громадянином первинного огляду МСЕК, а дата підвищення групи інвалідності не може вважатись днем встановлення інвалідності.
Крім того, Відповідач зазначає, що адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо зобов'язання Міністерства оборони України приймати будь які рішення, що стосуються конкретного розміру виплати, оскільки це є втручання дискрецію суб'єкта владних повноважень.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0777573 від 18.12.2017, ОСОБА_1 з 15.12.2017 встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 звернувся до ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 із заявою від 21.12.2017 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини.
Листом від 21.03.2018 № 2/5/494 Київський обласний комісаріат направив на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , який з 18.12.2017 визнаний інвалідом ІІІ групи, до якого додаються документи. У вказаному листі зазначено, що командування вважає, що у ОСОБА_1 відсутнє право на отримання зазначеної грошової допомоги у розмірі різниці між 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та раніше виплачених сум.
У свою чергу, згідно з протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 25.05.2018 № 49, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги солдату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), якого 03.06.2015 звільнено з військової служби та 22.06.2015 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, що сталася 27.08.2014 (довідка МСЕК серії АГ № 0006510 від 22.02.2015), а 18.12.2017 під час огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серії АБ № 0777573 від 18.12.2017). згідно з абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 8 Порядку визначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку зі змінами, що відбулись, не здійснюється. Допомога у зв'язку зі встановленням 25% втрати працездатності виплачена у сумі 21 315,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною відмовою, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, отже, Позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до положень ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Так, підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Частинами 2, 4 статті 16-3 наведеного Закону (в редакції, чинній на час первинного огляду Позивача органами МСЕК та встановлення відсотку втрати працездатності), було передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Положення норми ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосовуються при вирішення питання щодо отримання доплат між розміром раніше отриманої одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності нижчої групи (меншого відсотка втрати працездатності) та розміром одноразової грошової допомоги яка повинна виплачуватись при встановлені інвалідності вищої групи (більшого відсотка втрати працездатності).
Так, ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а стаття 16-3 Закону визначає порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, строків же реалізації права на одноразову грошову допомогу не передбачено, ані цим Законом, ані іншими нормативно-правовими актами.
У силу норм ч. 9 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України, а саме, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).
Відповідно до положень ч. 2 п. 3 Порядку № 975, визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що ступінь 25 % втрати професійної працездатності первинно встановлено 22 лютого 2015 року, а повторний огляд Позивача та встановлення йому ІІІ групи інвалідності первинно відбулося 18 грудня 2017 року.
Колегія суддів зазначає, що 01.01.2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було доповнено ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» абзацом 2, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється.
Так, в силу статті 58 Конституції України, норма Закону України № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка набрала чинності 01 січня 2017 року, не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, а саме, встановлення первинно групи інвалідності за часовий проміжок з 2015 по 2018 рік, оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для Позивача.
Стаття 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції до 01.01.2017 року, не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності (меншого відсотку втрати працездатності) особі було встановлено вищу групу інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності), зокрема, після двох років з часу первинного встановлення інвалідності.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги, а тому, з врахуванням зазначених правових норм, Відповідач протиправно відмовив Позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, отже, Позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.
Аналогічна правова позиція вкладена в постановах Верховного Суду, зокрема від 28 лютого 2018 року у справі № 806/694/16, від 21 червня 2018 року у справі № 760/11440/17, від 30 вересня 2019 року у справі № 825/1380/18.
Щодо твердження Відповідача в апеляційній скарзі про те, що висновки суду першої інстанції про зобов'язання здійснити виплату Позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності ІІІ групи є втручанням в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки під час вирішення спору встановлено, що Позивачем виконано усі вимоги Порядку № 975 та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надано повний перелік документів, а також встановлено відсутність підстав для відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, що свідчить про те, що Відповідач мав прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, проте, прийняв протилежне, з огляду на що, Відповідачем вже реалізовано свободу розсуду, інших шляхів для дій суб'єкта владних повноважень в нього не залишилось, а тому, резолютивна частина оскаржуваного рішення цілком відповідає приписам законодавства та не є втручанням у дискрецію Міністерства оборони України.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Міністерства оборони України, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
О.М. Оксененко