Справа № 620/779/20 Головуючий у І інстанції - Падій В.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
20 жовтня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2020 № 00002963305, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені в розмірі 104847,05 грн. за платежем пеня за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2020 № 00002973305, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 510,00 грн. за платежем адміністративні штрафи та інші санкції.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що заходи впливу до Позивача в оскаржуваних податкових повідомлення-рішеннях застосовані Відповідачем з пропуском встановленого законом шестимісячного строку на їх застосування. Крім того акт перевірки, на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, було складено вже після втрати чинності Законом України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а тому посилання на нього не можуть бути застосованими у даних правовідносинах.
Позивач зазначав, що вказані обставини виключають можливість застосування до нього заходів відповідальності, передбачених частиною 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у вигляді пені та свідчать про безпідставність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20.02.2020. Крім того вважає, що контракт від 26.10.2016, який згідно з актом перевірки є підставою для нарахування штрафних санкцій, сам по собі не може виступати підтвердженням або непідтвердженням проведення господарських операцій фізичною особою-підприємцем, оскільки договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку та свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.02.2020 № 00002973305, за формою «ПС», яким застосовано до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 510,00 грн., за платежем адміністративні штрафи та інші санкції.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління ДПС у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2020 року № 00002973305 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI ФОП ОСОБА_1 на перевірку не було надано жодного документу, який би підтверджував отримання коштів від нерезидента фірми AL.PAN COFAN1 SARI. (Туніс) по валютному контракту 26.10.2016 року № 1 сумі 3418.32 євро. На лист від 21.11.2019 року № 2147/ФО11/25-01-33-05-12 ФОП ОСОБА_1 02.12.2019 року надано пояснення, в якому зазначено, що станом на 02.12.2019 року фірма ALPAN COFAN1 SARL (Туніс) за поставлену продукцію не розрахувалась.
Відповідач звертає увагу, що згідно п. 44,6 ст. 44 Податковою Кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого попадання, крім випадків виїмки документів або іншою вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця Ріпкинською районною державною адміністрацією Чернігівської області 17.07.2006 та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Чернігівській області з 17.07.2006, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
26.10.2016 ФОП ОСОБА_1 уклав експортний контракт поставки № 1 з нерезидентом, фірмою ALPAN COFANI SARL (Туніс) (Route de Tunis 8090 Keliba- Tunisie) про реалізацію дошки тополі обрізної та дошки соснової обрізної, на виконання умов якого Позивачем було здійснено відвантаження товару на загальну суму 3418,32 євро, що становить за офіційним курсом НБУ на дату відвантаження 110007,25 грн., що підтверджується ВМД ЕК 10 АА № UA102150/2017/014240 від 16.12.2017 (а.с.47-48, а.с. 54).
Листом від 05.07.2018 за № Г-31.0.0.0/1-15924 ПАТ КБ «Приватбанк» повідомило Відповідача про виявлений факт порушення валютного законодавства ФОП ОСОБА_1 по експортному договору від 26.10.2016 № 1 (а.с.43).
ГУ ДФС у Чернігівській області листом від 06.08.2018 № 1222/ФОП/25-01-13-09-12 та повторно листом від 21.11.2019 № 2147/ФОП/25-01-33- 05-12 направило ФОП ОСОБА_1 запит про надання інформації (пояснень) та їх документальних підтверджень стосовно розрахунку по ВМД ЕК 10 АА № UA102150/2017/014240 від 16.12.2017, на загальну суму 3418,32 євро, та наявності дебіторської заборгованості по контрагенту нерезиденту, фірми ALPAN COFANI SARL (Туніс) по вказаному контракту (а.с.44-45).
На повторний запит ФОП ОСОБА_1 . 02.12.2019 надано пояснення, в якому зазначено, що станом на 02.12.2019 фірма ALPAN COFANI SARL (Туніс) за поставлену продукцію з ним не розрахувалась (а.с.46).
На підставі наказу від 21.12.2019 № 932, виданого ГУ ДПС у Чернігівській області, посадовими особами Відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог валютного законодавства по експортному контракту від 26.10.2016 № 1, укладеним з нерезидентом, фірмою ALPAN COFANI SARL (Туніс) (Route de Tunis 8090 Keliba- Tunisie) за період з 26.10.2016 по 02.12.2019 (а.с.24).
За результатами перевірки складено акт від 30.01.2020 № 104/33/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями) щодо прострочення термінів надходження валютної виручки по експортному контракту від 26.10.2016 № 1, укладеному з нерезидентом, фірмою ALPAN COFANI SARL (Туніс) (Route de Tunis 8090 Keliba- Tunisie); порушення підпункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2775-VI - ФОП ОСОБА_1 на перевірку не надано банківські виписки по розрахункових рахунках (а.с.27-31).
Перевіркою також встановлено, що валютна виручка, на суму 3418,32 євро по експортному контракту від 26.10.2016 № 1, по граничному терміну надходження виручки - 04.06.2018 від нерезидента, фірми ALPAN COFANI SARL (Туніс) ФОП ОСОБА_1 не надійшла.
За результатами перевірки ГУ ДПС у Чернігівській області винесла податкове повідомлення-рішення за формою «С» від 20.02.2020 № 00002963305, за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на суму 104847,05 грн., та податкове повідомлення-рішення за формою «ПС» від 20.02.2020 № 00002973305 на збільшення грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 510,00 грн. (а.с.25).
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, а свої права порушеними, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення - рішення від 20.02.2020 № 00002963305, яким нараховано пеню у сумі 104847,05 грн. за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, прийнято Відповідачем правомірно, оскільки станом на 07.02.2019 Позивачем вже було вчинено правопорушення щодо порушення встановлених 180-денних строків зарахування валютної виручки, тому як наслідок останній має нести, передбачену законом, відповідальність у вигляді пені за кожен день затримки.
Проте, зі змісту податкового повідомлення-рішення від 20.02.2020 № 00002973305, вбачається, що підставою винесення вказаного рішення став факт ненадання ФОП ОСОБА_1 виписок банку за період 2016-2019 роки, проте, оскільки матеріали справи не містять жодних запитів ГУ ДПС у Чернігівській області щодо витребування у ФОП ОСОБА_1 , після початку перевірки, вказаних документів, суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність вказаного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Пунктом 121.1. статті 121 ПК України встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказом ГУ ДПС у Чернігівській області від 21.12.2019 № 932 наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) з 20.01.2020, тривалістю 5 робочих днів, з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні експортних операцій по договору від 26.10.2016 № 1, за період з 26.10.2016 по 02.12.2019 (а.с.24).
Зі змісту податкового повідомлення-рішення від 20.02.2020 № 00002973305 за формою «ПС» та додатку 2 до нього - розрахунку штрафних санкцій вбачається, що підставою винесення вказаного рішення став факт ненадання ФОП ОСОБА_1 виписок банку за період 2016-2019 роки, проте, як вірно зазначено судом першої інстанції матеріали справи не містять жодних запитів ГУ ДПС у Чернігівській області, після початку перевірки (після 20.01.2020), щодо витребування у ФОП ОСОБА_1 вказаних документів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 20.02.2020 № 00002973305 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо доводів Відповідача про те, що він листами від 06.08.2018 № 1222/ФОП/25-01-13-09-12 та 21.11.2019 № 2147/ФОП/25-01-33-05-12 направляв ФОП ОСОБА_1 запити про надання інформації (пояснень) та їх документальних підтверджень стосовно розрахунку по ВМД ЕК 10 АА № UA102150/2017/014240 від 16.12.2017, на загальну суму 3418,32 євро, та наявності дебіторської заборгованості по контрагенту нерезиденту, фірми ALPAN COFANI SARL (Туніс) по вказаному контракту, колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки обов'язок надання посадовим (службовим) особам контролюючих органів всіх документів у повному обсязі, що належать або пов'язані з предметом перевірки, виникає у платника податків після початку перевірки (в даному випадку після 20.01.2020), відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління ДПС у Чернігівській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
О.М. Оксененко