Справа № 640/22943/19 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.
20 жовтня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М. за участю секретаря: Зуєнка Д.П. розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Державного бюро розслідувань на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від від 28 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Внутрішньої конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, Державного бюро розслідувань, третя особа- ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії ,-
ОСОБА_1 ( далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Внутрішньої конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань ( далі по тексту Комісія, відповідач № 1), Державного бюро розслідувань ( далі по тексту - ДБР, Бюро, відповідач №2), у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Внутрішньої конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, оформлене протоколом від 18.11.2019 № 39, в частині визначення переможця конкурсу на зайняття вакантної посади головного спеціаліста юридичного відділу Управління правового забезпечення Державного бюро розслідувань та надання рекомендацій Директору Державного бюро розслідувань в частині призначення на вакантну посаду головного спеціаліста юридичного відділу Управління правового забезпечення Державного бюро розслідувань переможця конкурсу;
- зобов'язати Внутрішню конкурсну комісію з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань повторно розглянути питання визначення переможця конкурсу, оголошеного 20 та 21 серпня 2019 року з осіб, які брали в ньому участь на заміщення вакантної посади головного спеціаліста юридичного відділу Управління правового забезпечення Державного бюро розслідувань.
У ході розгляду справи позивач змінив свої позовні вимоги і просив суд:
- залучити до участі у справі як співвідповідача - Державне бюро розслідувань;
- замінити пункт 2 прохальної частини його позовної заяви з "зобов'язати Внутрішню конкурсну комісію з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань повторно розглянути питання визначення переможця конкурсу, оголошеного 20 та 21 серпня 2019 року з осіб, які брали в ньому участь на заміщення вакантної посади головного спеціаліста юридичного відділу Управління правового забезпечення Державного бюро розслідувань" на "зобов'язати Державне бюро розслідувань видати наказ про проведення повторного конкурсу на зайняття вакантної посади головного спеціаліста юридичного відділу Управління правового забезпечення Державного бюро розслідувань".
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він приймав участь у конкурсі для призначення на посаду головного спеціаліста юридичного відділу Управління правового забезпечення Державного бюро розслідувань, оголошеного Директором Бюро. Конкурс, проводився, на думку позивача з численними порушеннями. Так, ні Законом України "Про Державне бюро розслідувань", ні Порядком проведення конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань не передбачено використання комп'ютерної техніки (програмного забезпечення) Бюро для проведення тестування кандидатами та визначення результатів такого тестування. Звернув увагу, що тестування на знання законодавства проводилось не за юридичною адресою Бюро, а за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81б, що зумовлює питання, чи правомірно діяла Комісія, використовуючи комп'ютерне обладнання та комп'ютерну програму без відповідного дозволу, яка не перебуває на балансі Бюро, та чи захищена дана комп'ютерна програма та устаткування від зовнішнього втручання в роботу цієї програми.
Додатково звернув увагу, що при проходженні ним тестування, питання, які задавала комп'ютерна програма пропонувала варіанти відповідей, які не відповідають чинному законодавству України та встановленим Бюро критеріям. Зазначив, що 14.11.2019 на 13:30 його запрошено на співбесіду, проте, прибувши на вказаний час в приміщення ДБР співбесіди не пройшов. При цьому, жодних повідомлень про перенесення співбесіди на іншу дату та час від Комісії позивач не отримував. Поряд з цим у протоколі Комісії від 18.11.2019 № 39 зафіксовано, що Комісією проведено співбесіди з усіма кандидатами на зайняття вакантних посад в центральному апараті Бюро, зокрема, з кандидатами на посаду головного спеціаліста юридичного відділу Управління правового забезпечення Державного бюро розслідувань. Натомість, всупереч пункту 9 розділу VI Порядку, позивач не був оцінений Комісією на професійну придатність, як кандидат на посаду в Бюро, що стало наслідком позбавлення позивача права на проходження конкурсного відбору на рівні з іншими кандидатами. Звернув увагу і на те, що під час оцінювання професійної придатності кандидатів кожен член Комісії оцінює кандидата від 0 до 100 балів, балом за проведення співбесіди з кандидатом є середнє арифметичне значення балів, виставлених кандидату кожним з членів Комісії. Поряд з цим, члени Комісії голосували за визначення переможців конкурсу на посади державної служби "за" чи "проти". Акцентує увагу на тому, що Комісією прийнято рішення про визначення переможців конкурсу на зайняття вакантної посади головного спеціаліста юридичного відділу Управління правового забезпечення Державного бюро розслідувань без формування загального рейтингу кандидатів.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Внутрішньої конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, оформлене протоколом від 18.11.2019 № 39, в частині визначення переможця конкурсу на зайняття вакантної посади головного спеціаліста юридичного відділу Управління правового забезпечення Державного бюро розслідувань та надання рекомендацій Директору Державного бюро розслідувань в частині призначення на вакантну посаду головного спеціаліста юридичного відділу Управління правового забезпечення Державного бюро розслідувань переможця конкурсу.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що неприбуття кандидата на співбесіду повинно бути зафіксовано у відомості про результати співбесіди. При цьому, відповідачем не надано суду доказів існування такої відомості та складання протоколу засідання комісії за 14.11.2019 року. Також суду не надані відповідачем докази щодо складання загального рейтингу кандидатів шляхом підсумовування балів, отриманих кандидатами за результатами кваліфікаційного іспиту та співбесіди. Встановлені обставини, за позицією суду, свідчать про порушення Комісією установленої Порядком проведення конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань процедури проведення Конкурсу, що призвело до незаконності оспорюваного рішення.
Суд не вбачав підстав для зобов'язання ДБР видати наказ про проведення повторного конкурсу, оскільки вважав, що це буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, Державне бюро розслідувань подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Обґрунтування відзиву містить узагальнений виклад доводів, зазначених у раніше поданих позові та запереченнях.
На адресу суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, у зв'язку з тим, що копія довіреності Державного бюро розслідувань від 29.05.2020 не завірена гербовою печаткою.
У судовому засіданні 06.10.2020р. представник відповідача заперечила проти заявленого клопотання.
Колегією суддів у судовому засіданні від 06.10.2020р. відмовлено у задоволенні заявленого позивачем клопотання про закриття провадження у справі як безпідставне та необґрунтоване.
У судовому засіданні 06.10.2020р. відкладено розгляд апеляційної скарги на 20.10.2020р.
20.10.2020р. сторони у судове засідання не з'явилися.
20.10.2020р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача про зміст судового рішення, пояснення відповідача №2, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Державного бюро розслідувань від 20.08.2019 № 209 оголошено конкурс для призначення на посади у центральному апараті Державного бюро розслідувань.
ОСОБА_1 приймав участь в оголошеному конкурсі на зайняття посади головного спеціаліста юридичного відділу Управління правового забезпечення Державного бюро розслідувань.
Відповідно до результатів кваліфікаційного іспиту позивач отримав 39,5 балів за проходження тестування на знання законодавства України та 40 балів за виконання завдань практичного характеру .
ОСОБА_1 було включено до загального списку допущених до співбесіди кандидатів на зайняття вакантних посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань.
Згідно графіку проведення співбесід з кандидатами на зайняття вакантних посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань позивача було запрошено на співбесіду у складі групи кандидатів на 14.11.2019 о 13:30 у приміщенні Державного бюро розслідувань, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 15 .
Позивач стверджує, що 14.11.2019 прибув за вказаною адресою та у визначений час, проте до 18:00 14.11.2019 останній не був запрошений на співбесіду.
Відповідачі наполягають, що він не з'явився на співбесіду, що підтверджується аудіо- та відео-записом засідання Комісії та відсутністю підпису останнього на повідомленні .
Рішенням Внутрішньої конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, оформленого протоколом від 18.11.2019 № 39, визначено, зокрема, переможця конкурсу на зайняття вакантної посади головного спеціаліста юридичного відділу Управління правового забезпечення Державного бюро розслідувань - ОСОБА_2 .
Наказом Директора Державного бюро розслідувань від 10.12.2019 № 495-ос (з особового складу) ОСОБА_2 призначено на посаду головного спеціаліста юридичного відділу Управління правового забезпечення Державного бюро розслідувань, як обрану за конкурсом з 12.12.2019 з випробувальним строком 6 місяців (том 2 а.с. 75).
Не погодившись з рішенням відповідача, оформленого протоколом від 18.11.2019 № 39, в частині визначення ОСОБА_2 переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади головного спеціаліста юридичного відділу Управління правового забезпечення Державного бюро розслідувань, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про Державне бюро розслідувань" № 794- VIII (далі по тексту - Закон N 794-VIII) та Порядком проведення конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, затвердженого Наказом Державного бюро розслідувань від 14лютого 2018 року № 13 (далі по тексту - Порядок № 13).
За визначенням частин першої-третьої статті 14 Закону N 794-VIII до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці, працівники, які уклали трудовий договір із Державним бюро розслідувань.
Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
На службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки. Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у цих підрозділах затверджуються Директором Державного бюро розслідувань. Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад, визначених у частині першій статті 10, частині першій статті 13 та частині першій статті 24 цього Закону, здійснюється за результатами відкритого конкурсу, що проводиться конкурсною комісією з проведення конкурсу на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань, положення про яку затверджує Директор Державного бюро розслідувань. Конкурс проводиться у порядку, затвердженому Директором Державного бюро розслідувань на основі Типового порядку проведення відкритого конкурсу, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 13 на службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнями та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки.
Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у Бюро затверджуються Директором Державного бюро розслідувань (далі - Директор Бюро).
Матеріалами справи підтверджено, що пунктом 1.49 наказу Директора Державного бюро розслідувань від 07.03.2018 № 21 "Про затвердження кваліфікаційних вимог та критеріїв професійної придатності окремих державних службовців категорії "В" центрального апарату Державного бюро розслідувань" затверджено кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посади головного спеціаліста юридичного відділу Управління правового забезпечення Державного бюро розслідувань .
Пунктом 4 розділу І Порядку N 13 установлено, що конкурс проводиться поетапно:
- оголошення про проведення конкурсу;
- прийняття та розгляд поданих документів для участі в конкурсі;
- кваліфікаційний іспит;
- співбесіда;
- визначення переможців конкурсу.
Колегія суддів апеляційної інстанції як і суд першої інстанції не вважає необхідним давати оцінку доводам позивача з приводу порушень, допущених, на його думку, конкурсною комісією та ДБР на етапі проведення кваліфікаційного іспиту. Як вірно зазначив окружний адміністративний суд ОСОБА_1 не ставиться під сумнів правомірність оцінювання та визначення результатів проходження останнім кваліфікаційного іспиту. Крім того, позивачем у даному позові не заявлялось вимог про визнання протиправним рішення Внутрішньої конкурсної комісії, оформленого протоколом від 21.10.2019 № 28, як і вимог, пов'язаних з визнанням неправомірними дій Внутрішньої конкурсної комісії, пов'язаних з результатами кваліфікаційного іспиту.
Пункт 16 розділу V Порядку N 13 передбачає, що у разі якщо кандидат вважає, що була порушена процедура тестування чи вирішення завдань практичного характеру, або не погоджується із кількістю набраних ним балів, він може подати апеляційну скаргу. Апеляційна скарга подається кандидатом до Комісії протягом 2 годин з моменту завершення ним тестування та (або) вирішення завдань практичного характеру. Апеляційні скарги, подані не в установлені порядок та строк, залишаються без розгляду. Позивач не подавав апеляцій за результатами кваліфікаційного іспиту.
Що стосується проходження позивачем етапу конкурсу у формі співбесіди, колегія суддів зазначає наступне.
Те, що ОСОБА_1 не проходив співбесіди сторонами не оспорюється.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач не довів факту прибуття 14 листопада 2019 року на співбесіду і знаходження його у той день в приміщенні ДБР за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 15 .
Відповідно до п.4 розділу УІ Правил №13 проведення співбесіди фіксується за допомогою відео-та аудіо технічних засобів, про що кандидати обов'язково інформуються до початку її проведення.
Внутрішньою конкурсною комісією організовано попереднє інформування кандидатів про відео- та аудіофіксацію засідань, що підтверджується підписами усіх конкурсантів, які мали проходити співбесіду у групі разом з позивачем та наступної групи у відомостях. При цьому, позивач не поставив свого підпису на противагу іншим конкурсантам, які з'явились на співбесіду та чиї підписи наявні.
Відповідно до п.9 розділу УІ Правил №13 після закінчення проведення співбесід Комісія починає обговорення щодо відповідності професійної придатності кандидатів та здійснює їх оцінювання шляхом виставляння балів, які вносяться до відомості про результати співбесіди.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо ненадання відповідачем доказів про відсутність позивача на співбесіді, оскільки по-перше: ця обставина не оспорюється, а по-друге: таких доказів не існує. Відеофіксація співбесіди та відомість про її результати підтверджує присутність кандидатів та їх участь у співбесіді, а не навпаки.
Висновки колегії суддів про сумнівність доводів позивача з приводу його знаходження в приміщенні ДБР і не виклику до співбесіди ґрунтуються на тому, що жодних скарг з приводу неможливості потрапити на співбесіду від нього не надходило, як і заяв про перенесення дати співбесіди. Звернення з такими заявами було б логічним і послідовним, особливо враховуючи, що ОСОБА_1 уже раніше приймав участь у конкурсах на посади до ДБР.
Не прийнявши участь у співбесіді в межах конкурсу, позивач перестав бути учасником правовідносин, пов'язаних з формуванням рейтингу кандидатів та визначенням переможців конкурсу, а також інших дій і рішень, пов'язаних з закріпленням його результатів.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси
Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
<...> поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.
Зважаючи на те, що хоча позивач приймав участь у конкурсі, оголошеному відповідачем наказом від 20.08.2019 № 209, та претендував на зайняття вакантної посади головного спеціаліста юридичного відділу Управління правового забезпечення Державного бюро розслідувань, але вибув з нього до закінчення, рішення відповідача №1 , оформлене протоколом від 18.11.2019 № 34, в оскаржуваній частині не має впливу на права та інтереси ОСОБА_1 .
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, у позові слід відмовити повністю.
Згідно з ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині.
У відповідності до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалює нове рішення у відповідній частині з підстав неповного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеності обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції , обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державного бюро розслідувань задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від від 28 квітня 2020 року в частині задоволення позову скасувати.
У позові ОСОБА_1 до Внутрішньої конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, Державного бюро розслідувань, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Внутрішньої конкурсної комісії з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, оформлене протоколом від 18.11.2019 № 39, в частині визначення переможця конкурсу на зайняття вакантної посади головного спеціаліста юридичного відділу Управління правового забезпечення Державного бюро розслідувань та надання рекомендацій Директору Державного бюро розслідувань в частині призначення на вакантну посаду головного спеціаліста юридичного відділу Управління правового забезпечення Державного бюро розслідувань переможця конкурсу відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 20 жовтня 2020 року.
Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька
Судді: О.Є.Пилипенко
Я.М.Собків