Справа № 320/3245/19 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.
20 жовтня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючий суддя: Черпіцька Л.Т.
Глущенко Я.Б.
судді:Собків Я.М.
за участю секретаря: Зуєнка Д.П.
за участю:
представника позивача Фесік А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.04.20 у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення ,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20.02.2019 №UA125000/2019/000177/2.
У обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивачем визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Цей показник заявлено у митній декларації, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що у вказаній митній декларації декларантом самостійно обраний резервний метод визначення митної вартості, оскільки у графі 43 вказано метод визначення митної вартості "6" та правий підрозділ цієї графи не заповнений, а також не забезпечено сплату митних платежів шляхом застосування декларантом гарантій відповідно до розділу X МК України з відповідним зазначенням коду "55" згідно Класифікатора способів розрахунків. Таким чином, позивач фактично погодився із методом визначення митної вартості та митною вартістю товару, зазначених митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, вказавши їх у новій митній декларації, а тому правовий спір між сторонами щодо узгодження митної вартості припинив існувати з моменту подання нової митної декларації.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що після отримання рішення відповідача він був позбавлений можливості скористатись правом забезпечення сплати митних платежів шляхом застосування декларантом гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України, оскільки чинним законодавством України не передбачена можливість скористатись таким правом, якщо сума митних платежів не перевищує суму, еквіваленту 1000 євро. Отже, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову з підстав незабезпечення позивачем сплати митних платежів шляхом застосування декларантом гарантій відповідно до розділу Х МК України, з урахуванням того, що позивачу і не надано така можливість відповідно до вимог ч.6 ст. 307 МК України, припустився надмірно формалізму.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач має статус фізичної особи-підприємця. Основними видами діяльності позивача є: Код КВЕД 22.19 Виробництво інших гумових виробів; Код КВЕД 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; Код КВЕД 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами; Код КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; Код КВЕД 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
13.03.2013 позивачем укладено з компанією "NINGBО RUIFENG SEALTING MATERIALS CO., LTD", Китай, зовнішньоекономічний контракт №2-UA/NR, відповідно до умов якого суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснює на користь позивача постачання товару, визначеному у Специфікаціях до Контракту (том 1, а.с. 20-22).
Згідно з вказаним Контрактом, позивачем придбано у Компанії "NINGBO RUIFENG SEALING MATERIALS CO., LTD" товар та 18.02.2019 подано до Київської митниці Державної фіскальної служби України вантажну митну декларацію (далі - ВМД) №UA 125220/2019/702078 (том 1, а.с. 88-91).
Відповідно до ВМД №UA 125220/2019/702078, позивачем ввозився товар, зокрема:
- набивка бавовняна графітована з маслом (ХПБ) (150 град. С), квадратна, плетена, у вигляді шнура, який скручено в моток. Розмір: 8, 10, 12, 14, 16, мм. Вміст бавовни 65%, вміст масла 30%. Робоча температура - 120 град. С. Застосовується в якості термостійкого, теплоізоляційного матеріалу в різних галузях техніки в робочих середовищах газу, пари, води та оливи (код товару 5911909090);
- набивка скловолоконна шнура, який скручено в моток. Розмір 6, 10, 14, 16, 18, 22, 24, 26, 28, 30, 35 мм. Вміст волокна 100%. Робоча температура 550 град. С. Застосовується в якості термостійкого, теплоізоляційного матеріалу в різних галузях техніки в робочих середовищах газу, пари, води та оливи (код товару 7019900000).
На підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товарів митному органу надано:
- зовнішньоекономічний контракт від 13.03.2013 №2-UA/NR (том 1, а.с. 129-134);
- специфікацію №28 від 08.11.2018 (том 1, а.с. 127-128);
- рахунок (інвойс) від 08.11.2018 (том 1, а.с. 115-116);
- звіт щодо контролю якості б/н від 08.11.2018 (том 1, а.с. 26-31);
- платіжні доручення на суму 8 829,00 доларів США та на суму 26 484,80 доларів США (том 1, а.с. 121, 122);
- договір транспортного експедирування №ТЕ 310314-2 від 31.03.2014 (том 1, а.с. 34-36);
- рахунок №45513 від 18.02.2019 щодо перевезення контейнеру за договором ТЕ 310314-2 від 31.03.2014 (том 1, а.с. 37, 123);
- лист ДП "Формаг-Київ" №02/18-М1 від 18.02.2019 (том 1, а.с. 38, 124);
- копію експортної митної декларації країни відправлення від 29.12.2018 №588961539 (том 1, а.с. 39);
- лист ДП "УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА" №375 від 18.02.2019 (том 1, а.с. 42, 125-126).
Також на додаткову вимогу митного органу позивач листом від 20.02.2019 №1902/20/2 (том 1, а.с. 46, 160) для підтвердження митної вартості товару за МД №UA125220/2019/702078 від 18.02.2019 надала:
- переклад декларації країни експортера (том 1, а.с. 101-103),
- комерційну пропозицію від виробника (том 1, а.с. 158),
- прайс-лист виробника (том 1, а.с. 162-164),
- бухгалтерські документи (том 1, а.с. 140а-155),
- заявку на надання транспортних послуг (том 1, а.с. 157),
- лист №1902/20/1 від 20.02.2019 щодо цінової експертизи (том 1, а.с. 159),
- копію МД №UA125220/2018/705640,
- копію каталогу.
Київською митницею ДФС на підставі ст. 64 МК України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 20.02.2019 №UA 125000/2019/000177/2, яким здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товарів у ВМД №UA 125220/2019/702078 у сторону збільшення (том 1, а.с. 17).
Не погоджуючись із таким рішенням митного органу, позивач звернулась до суду з позовом про його оскарження.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 1 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно до ст. 49 вказаного Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У пунктах 1 та 4 ч. 4 ст. 54 МК України зазначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 цієї статті, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Частиною 2 ст. 310 розділу X Митного кодексу України передбачено, що фінансові гарантії надаються: 1) у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов'язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу органу доходів і зборів); 2) у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок органу доходів і зборів.
Згідно з ч. 7 ст. 307 МК України, вивільнення (повернення) фінансової гарантії здійснюється не пізніше двох годин після отримання відповідним органом доходів і зборів підтвердження фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, а згідно з пунктом 4 частини одинадцятої статті 311 МК України підтвердженням фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, є виконання зобов'язання із сплати митних платежів у разі коригування митної вартості відповідно до розділу III цього Кодексу.
Частинами 8 - 9 ст. 55 МК України передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 263 МК України, митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу.
У разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв'язку з прийняттям органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів нова митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі органу доходів і зборів.
Правила заповнення граф митних декларацій на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього форми МД-3, специфікації форми МД-8 , порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6, випадки застосування специфікації, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8.П визначає Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012за №1372/21684 (далі - Порядок №651).
Відповідно до глави 2 розділу ІІ "Заповнення граф митних декларацій" Порядку №651, графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів.
У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.
Порядок №651 також передбачає, що у графі 45 "Коригування" зазначається у валюті України заявлена митна вартість товару.
Графа 47 "Нарахування платежів" заповнюється у разі сплати (необхідності застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу X Митного кодексу України) митних платежів та/або сплати за МД єдиного збору, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України, та/або сплати плати.
При оформленні МД у разі прийняття рішення про коригування митної вартості товарів у випадку, передбаченому ст. 55 МК України, відображення сум митних платежів здійснюється у графі 47 окремими рядками, а саме:
митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету;
митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
різниця між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Графа В "Подробиці розрахунків" заповнюється у разі сплати (застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу X Митного кодексу України) митних платежів та/або сплати єдиного збору та/або сплати плати. У графі зазначаються зокрема: код виду платежу відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами; загальна сума платежу за цим кодом, що включає в себе суми відповідного платежу за ЄАД і кожним додатковим аркушем МД, що підлягає перерахуванню до державного бюджету, або на яку надано забезпечення сплати митних платежів; у разі забезпечення сплати митних платежів шляхом надання гарантом фінансової гарантії у вигляді документа зазначається код за ЄДРПОУ гаранта та номер (номери) відповідних гарантійних документів (можуть зазначатись у графі посадовою особою митного органу при електронному декларуванні - в електронній МД, а у МД на паперовому носії - від руки з подальшим унесенням цих відомостей до електронної копії МД).
Відповідно до Класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" №1011 від 20.09.2012, код виду надходжень " 020" позначає надходження "Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання", код виду надходжень " 028" позначає надходження "Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; а також лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я)".
Спосіб сплати вказаних митних платежів також позначається відповідним кодом розрахунку згідно Класифікатора способів розрахунків, який затверджено наказом Міністерства фінансів України №1011 від 20.09.2012.
Аналіз наведених норм чинного законодавства України дає підстави для висновку, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів: 1) визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи 2) приймає письмове рішення про її коригування, а також 3) випускає у вільний обіг товари, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, а у разі незгоди - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням про збільшення митної вартості товару, крім сплати митних платежів із заявленої в декларації митної вартості, декларант або уповноважена ним особа гарантують сплату "донарахованої" різниці митних платежів, розрахованих з митної вартості, визначеної органом доходів і зборів.
У випадку прийняття органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа не пізніше 10 робочих днів з дати прийняття такого рішення подає нову митну декларацію.
Сплачені декларантом митні платежі (виходячи з митної вартості, визначеної декларантом) показуються з кодами розрахунку "01" (безготівкова форма сплати), " 02" (готівкова форма сплати), а різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначається з кодом розрахунку " 55".
Враховуючи наведені правила заповнення митної декларації, орган доходів і зборів при здійсненні перевірки нової митної декларації може встановити наявність чи відсутність рішення про коригування митної вартості товару та погодження декларанта (уповноваженої особи) із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, або непогодження із такою митною вартістю, вказаною у рішенні про коригування митної вартості, а також застосування декларантом чи уповноваженою ним особою порядку узгодження митної вартості, визначеної ч. 7 ст. 55 МК України, шляхом: 1) проставлення відповідних відміток у лівому та правому підрозділах графи 43 "Код МВВ" митної декларації та 2) надання декларантом гарантії шляхом забезпечення сплати різниці між самостійно визначеною сумою митних платежів та сумою митних платежів, що нарахована митним органом та проставлення відповідних відміток у графах 47 "Нарахування платежів" та В "Подробиці розрахунків" митної декларації.
Як вбачається з матеріалів справи, до Київської митниці ДФС 18.02.2019 подано ВМД №UA 125220/2019/702078 (том 1, а.с. 88-91).
У вказаній митній декларації в графі 12 "Відомість про вартість" зазначено 1 017 539,91 грн., у графі 47 "Нарахування платежів" містяться позначки про сплату видів надходжень до бюджету та спосіб здійснення таких розрахунків за кодом " 01" (безготівкова форма сплати); у лівому підрозділі графи 43 товару 2 (набивка бавовняна графітована з маслом) "Код MBB" - " 1"; у графі 45 "Коригування" товару 2 - 53 160,00 грн.; у лівому підрозділі графи 43 товару 3 "Код MBB" - " 1"; у графі 45 "Коригування" товару 3 - 132 562,62 грн.
У подальшому, 23.02.2019 декларантом позивача подано до Київської митниці ДФС нову ВМД №UA125220/2019/702426 (том 1, а.с. 92-95).
У вказаній митній декларації в графі 12 "Відомість про вартість" зазначено 1 117 345,89 грн., у графі 47 "Нарахування платежів" митної декларації зазначено види надходжень бюджету, що контролюються митними органами та спосіб здійснення таких розрахунків за кодом "01", у лівому підрозділі графи 43 "Код MBB" товару 2 "Код MBB" - " 6", у графі 45 "Коригування" товару 2 - 121 511,84 грн., відповідно, у лівому підрозділі графи 43 товару 3 "Код MBB" - " 6", у графі 45 "Коригування" товару 3 - 171 088,66 грн.
У графі 43 нової митної декларації декларант (уповноважена особа) зазначає два порядкових номери методів визначення митної вартості, що використовувалися, а саме: у лівому підрозділі - порядковий номер методу визначення митної вартості, який застосовано декларантом або уповноваженою ним особою, а у правому підрозділі - порядковий номер методу визначення митної вартості, який застосований митним органом у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки у лівому підрозділі графи 43 "Код MBB" ВМД №UA 125220/2019/702426 товарів 2 та 3 декларантом зазначено порядком номер методу визначення митної вартості "6", то декларантом самостійно обрано резервний метод визначення митної вартості товарів.
Крім того, нова митна декларація від 23.02.2019 №UA125220/2019/702426 не містить:
- у правому підрозділі графи 43 "Код MBB" порядкового номеру методу визначення митної вартості, який застосований митним органом у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів;
- в окремих рядках графи 47 відображення сум: а) митних платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету; б) митних платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; в) різниці між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України;
- у графі В "Подробиці розрахунків" відомостей про забезпечення сплати митних платежів шляхом надання гарантом фінансової гарантії у вигляді документа та зазначення коду за ЄДРПОУ гаранта та номеру (номерів) відповідних гарантійних документів;
- спосіб сплати різниці між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначеного кодом розрахунку " 55" згідно Класифікатора способів розрахунків.
З огляду на викладене, у вказаній митній декларації декларантом самостійно обраний резервний метод визначення митної вартості, оскільки у графі 43 вказано метод визначення митної вартості " 6" та правий підрозділ цієї графи не заповнений, а також не забезпечено сплату митних платежів шляхом застосування декларантом гарантій відповідно до розділу X МК України з відповідним зазначенням коду " 55" згідно Класифікатора способів розрахунків.
Отже, позивач фактично погодився із методом визначення митної вартості та митною вартістю товару, зазначених митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, вказавши їх у новій митній декларації, а тому правовий спір між сторонами щодо узгодження митної вартості припинив існувати з моменту подання нової митної декларації.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив, що до предмету доказування у цій категорії справ входять обставини заповнення митної декларації, яку подано до митного оформлення, а також обставини щодо подання нової митної декларації - у випадку прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості. Дослідження відомостей з відповідних граф митних декларацій є необхідним для правильного вирішення такого спору, зокрема для висновку про те, погодився чи не погодився декларант із скоригованою митним органом митною вартістю. Останнє, в свою чергу, має значення для висновку про те, чи продовжує існувати між сторонами правовий спір. У випадку, якщо спір між сторонами вичерпано внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митним органом, у задоволенні позову про скасування рішення про коригування митної вартості слід відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.10.2018 у справі №816/2396/17.
Таким чином, оскільки спір між сторонами вичерпано внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів в оскаржуваному рішенні, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Посилання скаржника у апеляційній скарзі на невстановлення судом першої інстанції того факту, що позивач не міг скористатись правом забезпечення сплати митних платежів шляхом застосування декларантом гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України з тих підстав, що сума митних платежів не перевищує суму, еквіваленту 1000 євро, не заслуговує на увагу, адже матеріалами справи підтверджується визнання позивачем оскаржуваного рішення, тобто суми митних платежів, яка відкоригованим митним органом, і в силу приписів ч. 1 ст. 308 МК України декларант з відповідним повідомленням про уточнення розміру фінансової гарантії до митного органу не звертався.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, з урахуванням яких судом вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.241,242,310,316,321,322,325,329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.04.20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 20 жовтня 2020 року.
Головуючий суддя: Л.Т. Черпіцька
судді:Я.Б. Глущенко
Я.М. Собків