Справа № 320/5059/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кушнова А.О.
Суддя-доповідач:Шурко О.І.
21 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Беспалова О.О., Ганечко О.М.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати відмову від 27.08.2019 Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області в перерахунку пенсії в розмірі відшкодування фактичних збитків із врахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.01.1991 №796-ХІІ та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області з 25.04.2019 здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.01.1991 №796-ХІІ.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності, відтак позивач вважає, що має право на перерахунок пенсії в розмірі відшкодування фактичних збитків із врахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.01.1991 №796-ХІІ
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не як військовослужбовець і не як військовозобов'язана особа, а його участь у ліквідації була зумовлена виконанням своїх трудових обов'язків за основним місцем роботи
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія № 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 12.07.1994 Київською обласною державною адміністрацією та вкладкою до нього № НОМЕР_2 (а.с.9).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого Іванківським управлінням праці та соціального захисту населення 26.07.2007, позивач має статус інваліда війни ІІ групи (а.с.36).
Позивач є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком.
19.08.2019 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про перерахунок пенсії, в якій, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(ІІ)2019 у справі №3-14/2019, просила провести перерахунок та здійснити виплату пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону №796 (а.с.10-11).
У відповідь на вказану заяву відповідач листом від 27.08.2019 №340/1031 відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, у зв'язку з тим, що позивач не відноситься до категорії осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю та зазначив, що розмір пенсії позивача визначається згідно Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 та Закону України №796.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позивач у період з 2 по 3 травня 1986 року брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, працюючи головним бухгалтером централізованої бухгалтерії Обуховицької сільської Ради народних депутатів (у період з 11.03.1981 по 20.08.1998), а тому не може бути віднесена до категорії військовослужбовців відповідно до відповідних положень законодавства.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 6 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Частиною 7 ст. 2 Закону № 2232-XII визначено, що строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
Статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28 лютого 1991 року встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Відповідно до примітки до ст. 10 Закону № 796-XII тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Зазначеною нормою визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії ЧАЕС є громадяни, військовослужбовці строкової і надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій, особи, які працювали не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Отже, законодавство визначає декілька окремих категорій серед військовослужбовців за критерієм виду військової служби, одним з яких є строкова військова служба.
Частиною 3 ст. 59 Закону № 796-XII у редакції Закону України від 05.10.2006 № 231-V «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Отже, ч. 3 ст.59 Закону № 796-XII у редакції, яка застосовувалась до 01.10.2017, було визначено лише одну категорію військовослужбовців, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ викладено у новій редакції, яка застосовується з 01.10.2017 та згідно з якою особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Таким чином, Законом 2148-VІІІ розширено в межах певної категорії військовослужбовців перелік осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме, окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, також на осіб, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, та осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Водночас, незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період, як визначення певної категорії серед всіх військовослужбовців, на яких розповсюджується норма ст. 59 Закону № 796-ХІІ.
Враховуючи вищезазначене, ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або інших ядерних аварій та випробувань, або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
15.11.2017 (після внесення змін Законом № 2148-VІІІ, зокрема до статті 59 Закону № 796-ХІІ) постановою Кабінету Міністрів України за № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесено зміни до Порядку № 1210, а саме: у першому реченні пункту 1 слова і цифри «статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» замінено словами і цифрами «статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та доповнено Порядок пунктом 9-1 такого змісту: «За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Отже, наведеним підтверджується, що п. 9-1 Порядку № 1210 прийнятий на реалізацію норми ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, а відтак може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія ч. 3 ст. 59 вказаного Закону.
Водночас, як встановлено судом першої інстанції, та не заперечується доводами апеляційної скарги, позивач в період з 11.03.1981 по 20.08.1998 працювала головним бухгалтером централізованої бухгалтерії Обуховицької сільської Ради народних депутатів (а.с.30).
Відповідно до протоколу профкому Обуховицької сільської Ради народних депутатів від 01.05.1986 та розпорядження Виконавчого комітету Обуховицької сільської Ради народних депутатів №52-ЦО від 01.05.1986 позивач разом з іншими працівниками була направлена на роботу по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, набирати пісок в мішки у с. Розсоха Чорнобильського району Київської області (а.с.33, 34).
Згідно з довідкою Виконавчого комітету Обуховицької сільської Ради народних депутатів від 27.04.1999 №568 позивач направлена на роботу по ліквідації аварії на ЧАЕС у період з 2 по 3 травня 1986 року у с. Розсоха Чорнобильського району Київської області, набирала пісок в мішки, за що була виплачена заробітна плата в 2-ох разовому розмірі в сумі 23 крб.26 коп. (а.с.35).
Також з копії маршрутного листа Виконавчого комітету Обуховицької сільської Ради народних депутатів вбачається, що позивач перебувала у с. Розсоха Чорнобильського району Київської області з 2 по 3 травня 1986 року (а.с. 31), що підтверджується також копією відомості №13 на виплату грошей працівникам Обуховицької сільської Ради за роботу в с. Розсоха Чорнобильського району Київської області за травень місяць 1986 року (а.с.32).
Зі змісту довідки №1 Виконавчого комітету Обуховицької сільської Ради народних депутатів вбачається, що позивач з 2 по 3 травня 1986 року була безпосередньо зайнята на роботах, передбачених постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПР від 29.12.1987 №1497-378 і постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПР від 29.12.1987 №1497-378 і постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПР від 05.06.1986 №665-195, які надають право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності до списку №1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 за період роботи з 01.02.1990 по 31.10.1992 (а.с.13).
Відповідно до довідки Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації від 02.07.2007 №01-08/591, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та в період з 2 по 3 травня 1986 року брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування ЦО Іванківського району (Обуховицька сільська рада) (а.с.16).
З аналізу наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивач у період з 2 по 3 травня 1986 року брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, працюючи головним бухгалтером централізованої бухгалтерії Обуховицької сільської Ради народних депутатів (у період з 11.03.1981 по 20.08.1998), жодних доводів того, що позивач на момент ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС мала статус військовослужбовця у розумінні ст. 10 Закону 796-ХІІ матеріали апеляційної скарги не містять.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Беспалов О.О.
Ганечко О.М.