Справа № 580/3931/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Гайдаш В.А.
Суддя-доповідач:Шурко О.І.
21 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Ганечко О.М., Собківа Я.М.
при секретарі Коцюбі Т.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, в якому просила визнати протиправною відмову відповідача в наданні державної соціальної допомоги внутрішньо переміщеній особі на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг позивачу з 01.11.2019 та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення про призначення державної соціальної допомоги внутрішньо переміщеній особі на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг позивачу з 01.11.2019.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. На думку апелянта, факт спільного проживання осіб не є ознакою того, що вони є однією сім'єю. Спільне прожив ніяк не породжує між особами взаємні права та обов'язки і не може слугувати підставою ведення такими особами спільного господарства та наявності спільного бюджету.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що позивач звернулась до відповідача із заявою призначення державної соціальної допомоги внутрішньо переміщеній особі на проживання, в тому числі, на оплату житлово-комунальних послуг позивачу з 01.11.2019, однак, у зв'язку з купівлею її сином квартири, який на момент подання заяви проживає з позивачем однією родиною, у такому призначенні їй було відмовлено.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на обліку в Департаменті соціальної політики Черкаської міської ради за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 , як внутрішньо переміщена особа, відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
01.11.2019 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення державної соціальної допомоги внутрішньо переміщеній особі на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 01.11.2019.
За наслідками розгляду вказаної заяви позивача Департамент соціальної політики Черкаської міської ради прийняв повідомлення від 20.11.2019 №9416/28-5/01-10 про відмову в наданні державної соціальної допомоги на підставі абз. 2 п. 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернулась до суду із даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов висновку, що станом на час звернення до відповідача із відповідною заявою фактично проживає разом зі своїм сином за однією адресою, отже, вони пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, а отже син позивача - ОСОБА_2 є членом сім'ї позивача, що в повній мірі узгоджується із ст.3 Сімейного кодексу України, у зв'язку з чим відповідачем правомірно відмовлено позивачу в наданні державної соціальної допомоги на підставі абз. 2 п. 6 Порядку №505.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України, Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», що набрав чинності 15 жовтня 2014 року, визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
З метою обліку осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 01 жовтня 2014 року № 509, якою затверджений Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік переміщених осіб, відповідно до п. 1 якого довідка є документом, який видається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Порядок), який визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога).
Відповідно до п.2 вказаного Порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
Згідно з п.3 цього Порядку грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах:
для осіб, які отримують пенсію, та інших осіб, які досягли пенсійного віку (крім осіб з інвалідністю), дітей, осіб, які досягли 18-річного віку та продовжують навчання за денною формою в закладах освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної) або вищої освіти, до закінчення таких закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, - 1000 гривень на одну особу (члена сім'ї);
для осіб з інвалідністю I групи та дітей з інвалідністю - 130 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
для осіб з інвалідністю II групи - 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
для осіб з інвалідністю III групи - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність;
для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).
Загальний розмір допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 3000 гривень, для сім'ї, до складу якої входить одна особа з інвалідністю або дитина з інвалідністю, - 3400 гривень, для багатодітної сім'ї - 5000 гривень. Загальний розмір допомоги на сім'ю, до складу яких входять двоє і більше осіб з інвалідністю (дітей з інвалідністю), максимальним розміром не обмежується.
Випадки, за яких грошова допомога не призначається визначені у п.6 вказаного Порядку, зокрема, відповідно до абз.2 вказаного пункту грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів має у власності житлове приміщення / частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану.
Нормами п.8 наведеного порядку передбачено, що уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.
Отже, у випадку, коли будь-хто з членів сім'ї внутрішньо переміщеної особи має у власності житлове приміщення / частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України грошова допомога не призначається, про що уповноваженим органом надається відповідне повідомлення.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови відповідачем позивачу в наданні державної соціальної допомоги внутрішньо переміщеній особі на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг позивачу з 01.11.2019 встановлено купівлю її сином квартири, який на момент подання заяви проживав з позивачем однією родиною.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем, син позивача ОСОБА_2 придбав у власність квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (договір купівлі-продажу від 03.10.2019, який посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. та зареєстрований в реєстрі за №9709).
Також, позивач звертаючись 01.11.2019 до відповідача із заявою про призначення державної соціальної допомоги внутрішньо переміщеній особі на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 01.11.2019 вказала, що за адресою ( АДРЕСА_2 ) також проживає її син ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Частиною 1 ст.6 Сімейного Кодексу України передбачено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Таким чином, для набуття статусу однієї сім'ї особи мають, зокрема, спільно проживати, бути пов'язані спільним побутом, мати взаємні права та обов'язки.
В той же час, позивач зазначає, що її син, ОСОБА_2 не є членом її сім'ї, оскільки не пов'язаний з нею спільним побутом, має окремий бюджет, окреме господарство, хоча і проживав спільно з матір'ю в одній квартирі.
В той же час, відповідачем вказаних доводів позивача жодним чином не спростовано та не доведено, що позивач пов'язана спільним побутом з ОСОБА_2 , а отже у розумінні ст.3 Сімейного кодексу України є членом сім'ї позивача.
Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно з приписами ст. 4 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01.06.2000 № 1768-III до складу сім'ї включаються, зокрема, непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивач не перебуває на утриманні свого сина, оскільки є пенсіонером за віком та відповідно має власний дохід у вигляді пенсії, що підтверджується наявною у справі довідкою про розмір пенсії позивача за 2018-2019 рр.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною відмови Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради в наданні державної соціальної допомоги внутрішньо переміщеній особі на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 з 01.11.2019 та зобов'язання Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення про призначення державної соціальної допомоги внутрішньо переміщеній особі на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг позивачу з 01.11.2019.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року - скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову відповідача в наданні державної соціальної допомоги внутрішньо переміщеній особі на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг позивачу з 01.11.2019;
Зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення про призначення державної соціальної допомоги внутрішньо переміщеній особі на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг позивачу з 01.11.2019.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Ганечко О.М.
Собків Я.М.