Справа № 620/3838/19
21 жовтня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у м.Києві, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0001523201, №0001513201.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 листопада 2019 року №0001523201 та прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м.Києві від 29 листопада 2019 року №0001523201. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року залишено без змін.
Позивачем подано до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення, яким стягнути на її користь судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору при зверненні до суду, подачі апеляційної скарги та витрат на правову допомогу.
Вказана заява мотивована тим, що судом не було вирішено питання щодо судових витрат.
Враховуючи, що судове рішення суду апеляційної інстанції було ухвалено в порядку письмового провадження, згідно з ч.3 ст.252 КАС України питання про ухвалення додаткового рішення також підлягає вирішенню в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином, не вирішення судом питання про судові витрати є підставою для ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.6 наведеної статті якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
За нормами п.4 ч.1 ст.322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що при подачі позовної заяви до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1921,00 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1556093087.1 від 17.12.2019 (а.с.4), а за подання апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3153,00 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.1638579505.1 від 04.03.2020 (а.с.112).
Беручи до уваги, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2020 апеляційну скаргу та позовні вимоги задоволено частково (скасовано одне з двох податкових повідомлень-рішень), однак не змінено розподіл судових витрат, тобто не вирішено питання про судові витрати, колегія суддів доходить висновку щодо наявності підстав для ухвалення додаткового рішення про присудження за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві, як суб'єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у даній справі, понесених позивачем судових витрат у вигляді сплаченого судового збору в частині, а саме, за подання до суду першої інстанції даного позову в сумі 960,50 грн. та до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги в сумі 1576,50 грн.
Щодо витрат позивача на правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження отримання правничої допомоги позивачем подано до матеріалів справи акт виконаних робіт від 13.12.2019, копію свідоцтва № НОМЕР_1 від 17.01.2006 про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 , рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару (а.с.40-42).
В акті виконаних робіт від 13.12.2019 наявна інформація, що адвокатом Єрмоленком А.А. згідно з договором про надання правової допомоги від 18.10.2013 надано правову допомогу ФОП ОСОБА_1 наступного характеру: попередня консультація та ознайомлення з матеріалами 1 год. 30 хв. - 800 грн.; оформлення позовної заяви до Чернігівського окружного адміністративного суду (відповідач Головне управління ДПС у м.Києві) 2 год. 30 хв. - 2000 грн. Всього 4 год. 00 хв. - 2800 грн. У вказаному акті вказано, що кошти в сумі 2800,00 грн. адвокатом Єрмоленком А.А. отримано та ФОП ОСОБА_1 оплачено.
В той же час, з вказаного акту неможливо встановити з якими саме матеріалами ознайомлювався адвокат, щодо якого спору проводилась попередня консультація та оформлювалась позовна заява.
До матеріалів справи не додано договору про надання правової допомоги від 18.10.2013 (на який містяться посилання в акті виконаних робіт від 13.12.2019), умовами якого має визначатися розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в розумінні п.1 ч.3 ст.134 КАС України.
Акт виконаних робіт від 13.12.2019 та інші подані позивачем документи, не містять жодної інформації, що відповідна правнича допомога у формі попередньої консультації та оформлення позовної заяви до ГУ ДПС у м.Києві стосувались саме спірних правовідносин, предметом яких є податкові повідомлення-рішення від 29.11.2019 №0001523201, №0001513201.
Отже, з наданих позивачем доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, неможливо встановити фактичне понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 2800,00 грн., які пов'язані з розглядом даної адміністративної справи за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2019 №0001523201, №0001513201.
Наведене в сукупності свідчить про відсутність підстав для розподілу між сторонами витрат позивача на правничу допомогу адвоката, з огляду на їх непідтвердження належними та допустимими доказами.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 252, 325 КАС України, колегія суддів,-
Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1576,50 грн (одна тисяча п'ятсот сімдесят шість грн. 50 коп.) та за подання позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 960,50 грн (дев'тсот шістдесят грн. 50 коп.).
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Текст додаткової постанови складено 21 жовтня 2020 року
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма