П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 815/7236/16
Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І. О.,
суддів - Стас Л.В., Шеметенко Л. П.
за участі секретаря - Скоріної Т. С.
представника апелянтів - Стойкової О. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Міністерства юстиції України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та накладення штрафу на керівників у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_2
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі №815/7236/16 задоволено позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд визнав протиправним та скасував наказ Міністерства юстиції України №5186/к від 14.11.2016 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновив ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області з 16.11.2016 року.
Стягнув з Головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.11.2016 року по 29.06.2017 року в сумі 34 832,65 грн.
Суд першої інстанції також допустив негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області з 16.11.2016 року та в частині стягнення з Головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, в сумі 10 512,44 грн.
Зобов'язав Міністерство юстиції України, Головне територіальне управління юстиції в Одеській області подати протягом 10 робочих днів з дня отримання постанови суду звіт про виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду по даній справі в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області та в частині стягнення з Головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, а в іншій частині у місячний строк з дня набрання постановою чинності.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Одеській області та Міністерства юстиції України було залишено без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року змінено, шляхом виключення з її мотивувальної частини посилання на Порядок ведення особових справ державних службовців в органах виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року №731. В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року залишено без змін.
18 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з клопотанням про:
- накладення на керівників Головного територіального управління юстиції в Одеській області та Міністерства юстиції України штрафу за неподання звіту про виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року;
- встановлення нового строку подання звіту.
Станом, на час звернення позивача до суду з вказаним клопотанням, звіт відповідачами про виконання судового рішення не поданий.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу за неподання звіту про виконання постанови та встановлення нового строку подання звіту задоволено.
Суд наклав на Державного секретаря Міністерства юстиції України ОСОБА_3 штраф у розмірі 32000 грн. за неподання звіту про виконання постанови суду від 29.06.2017 року по справі №815/7236/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області з 16.11.2016 року.
Стягнув з Державного секретаря Міністерства юстиції України Буяджи Г. В. на користь ОСОБА_1 16000 грн.
Стягнув з Державного секретаря Міністерства юстиції України Буяджи Г. В. в дохід Державного бюджету України 16000 грн.
Також суд наклав на начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 штраф у розмірі 32000 грн. за неподання звіту про виконання постанови суду від 29.06.2017 року по справі №815/7236/16 в частині стягнення з Головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, в розмірі 10512,44 грн. та в частині стягнення з Головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.11.2016 року по 29.06.2017 року у розмірі 34832,65 грн.
Стягнув з начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області Станіщука М. В. на користь ОСОБА_1 16000 грн. та в дохід Державного бюджету України 16000 грн.
Також суд встановив Міністерству юстиції України та Головному територіальному управлінню юстиції в Одеській області новий строк для подання звіту про виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 року по справі №815/7236/16 - 30 днів з дня винесення судом даної ухвали.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що Міністерство юстиції України та Головне територіальне управління юстиції в Одеській області порушило вимоги статей 255 та 256 КАС України, в редакції від 03.08.2017 року, не дотримуючись приписів щодо обов'язкового виконання постанови суду, яка набрала законної сили.
Спираючись на вимоги ч.2 ст.267 КАС України, в редакції від 03.08.2017 року, суд першої інстанції вважав необхідним накласти на осіб, відповідальних за виконання постанови суду, штраф у розмірі десяти мінімальних заробітних плат та встановити новий строк подання звіту.
Головне територіальне управління юстиції в Одеській області та Міністерство юстиції України, не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, подали апеляційні скарги.
Так, апелянти вважають, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи.
У зв'язку з цим, апелянти просять скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні клопотання про накладення штрафу та встановлення нового строку подання звіту.
Аргументуючи доводи апеляцій, представник суб'єктів владних повноважень зазначив, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється на підставі виконавчого листа.
Водночас вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи наведений спір, не дослідив фактичних обставин щодо пред'явлення стягувачем виконавчого листа до виконання у наведеній справі. Апелянти наполягають на тому, що ОСОБА_1 не зверталась до суб'єктів владних повноважень із заявою про виконання судового рішення та не надавала виконавчий документ. На думку представника скаржників, відсутність такого унеможливлює виконання рішення суду та надання звіту про його виконання.
Далі скаржники вказують, що тільки після того, як ОСОБА_1 звернулась із заявою про виконання рішення з наданням всіх банківських реквізитів Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області було здійснено повну оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підтверджується витягом з розрахунково-платіжної відомості від 30.10.2017 року.
Також представник скаржника, в особі Міністерства юстиції України, звертає увагу на те, що судові рішення були оскаржені до Вищого адміністративного суду України, який діяв на той час та до якого було подано клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень. Тому, на думку апелянтів, виконання рішення та подання звіту про таке виконання є передчасним до розгляду клопотання щодо зупинення виконання рішень.
Також апелянт, в особі Міністерства юстиції України, вважає безпідставним накладення штрафу на ОСОБА_3 , оскільки в період з 13 червня по 02 жовтня 2017 року остання перебувала у відпустці, у зв'язку з вагітністю та пологами, а тому не мала можливості подати звіт про виконання судового рішення.
Позивачка, скориставшись правом подання відзивів на апеляційні скарги, зазначає, що їх доводи спрямовані на уникнення відповідальності за невиконання судового рішення та неподання звіту про його виконання у встановлений судом строк.
На думку позивачки, суб'єкти владних повноважень проігнорували вимоги суду, положення Конституції України та КАС України.
У зв'язку з цим, ОСОБА_1 просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Представник апелянтів в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Інші учасники справи до суду апеляційної інстанції не з'явилися, належним чином сповіщені про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновків про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Головного територіального управління юстиції в Одеській області та наявність підстав для часткового задоволення скарги Міністерства юстиції України, з огляду на таке.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Аналогічні приписи зазначені в статті 14 КАС України в чинній редакції та редакції, яка була чинна станом на момент прийняття ухвали суду першої інстанції.
Порядок судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, на момент подання клопотання позивачкою та прийняття ухвали судом першої інстанції, був врегульований статтею 267 КАС України, в редакції від 03.08.2017 року.
Так, відповідно до положень частин 1-2, 4-5 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що адміністративний суд наділений дискреційними повноваженнями встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф.
Доводи апелянтів про те, що суд першої інстанції не дослідив обставини пред'явлення стягувачем виконавчого листа до виконання, не є такими, що засновані на приписах адміністративного судочинства.
Так, відповідно до приписів частини 1 статті 257 КАС України, в редакції від 03.08.2017 року, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Отже, наведена частина статті закріплює спеціальну норму про право адміністративного суду в судовому рішенні встановити спосіб, строки та порядок його виконання, а також визначити обов'язки суб'єктів владних повноважень щодо забезпечення виконання такого рішення. Запропонований порядок кореспондується з принципами «res judicata», юридичної визначеності з огляду на практику Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Мушта проти України»; §§ 47, 52 рішення у справі «Пономарьов проти України»).
Твердження апелянтів, що добровільне виконання рішення за виконавчим документом про стягнення відповідних платежів можливе у разі подання стягувачем виконавчого документа та заяви суперечить суті виконання рішення у добровільному порядку.
На думку суду апеляційної інстанції, встановлення судового контролю відрізняється від примусового виконання судових рішень.
Так, судовий контроль здійснюється шляхом встановлення обов'язку подання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення, контролю щодо його виконання та як наслідок застосування штрафу у відповідних випадках.
Тому, для встановлення факту виконання або невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, не повинно передувати виконавче провадження.
Невиконання судового рішення не може бути виправданим бездіяльністю позивачки, яка очікувала добросовісного виконання обов'язку зі сторони суб'єкта владних повноважень, оскільки судовим рішенням чітко визначено, які дії необхідно вчинити суб'єкту владних повноважень для його виконання.
Доводи апелянтів про те, що не було відомо реквізитів рахунку позивачки не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки ОСОБА_1 була працівником Головного територіального управління юстиції в Одеській області та отримувала заробітну плату, а тому суб'єкту владних повноважень були відомі реквізити рахунку.
Оскарження судових рішень до суду вищої інстанції та подання клопотання про зупинення їх виконання не може свідчити про законність невиконання рішення суду, яке допущено до негайного виконання.
Колегія суддів вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин практику Європейського суду з прав людини у рішенні, зокрема, рішення «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91.
У пункті 40 даного рішення наголошується, що … право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.
Водночас колегія суддів вважає обґрунтованим довід апеляції Міністерства юстиції України щодо безпідставності накладення штрафу на ОСОБА_3 .
Такий висновок суду апеляційної інстанції побудований на наступних обставинах.
Є правильним посилання суду першої інстанції на абз. 4 п. 9 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №1707/5 від 23.06.2011 року, який, зокрема, передбачає, що перший заступник начальника Головного територіального управління юстиції призначаються на посади та звільняються з посад державним секретарем Міністерства юстиції України.
Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №228 від 02.07.2014 року, визначено повноваження Державного секретаря Міністерства юстиції України.
Відповідно до пп. 10 п. 12-2 вказаного положення, Державний секретар Мін'юсту відповідно до покладених на нього завдань призначає на посаду та звільняє з посади керівників територіальних органів Мін'юсту та їх заступників, заступників керівників територіальних органів державної виконавчої служби, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міста Києва або Севастополя, присвоює їм ранги державних службовців, застосовує заходи заохочення та притягує до дисциплінарної відповідальності.
Отже, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що саме на державного секретаря Міністерства юстиції України покладено обов'язок виконати постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Проте, як вбачається з наданого Міністерством юстиції України наказу «Про надання соціальної відпустки Державному секретарю Міністерства юстиції України ОСОБА_3 » від 07.06.2017 року №2168/к, ОСОБА_3 у період з 13 червня по 02 жовтня 2017 року перебувала в оплачуваній відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами. На час відпустки виконання обов'язків Державного секретаря Міністерства юстиції України було покладено на керівника Секретаріату Державного секретаря Міністерства Косолапову Олену Андріївну.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що саме на ОСОБА_5 має бути накладений штраф у розмірі 32000 грн. за неподання звіту про виконання постанови суду від 29.06.2017 року по справі №815/7236/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції в частині накладення штрафу на ОСОБА_3 належить змінити, шляхом викладення абзаців 2, 3, 4 її резолютивної частини в іншій редакції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 382 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Одеській області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити частково.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та накладення штрафу на керівників у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - змінити, шляхом викладення абзаців 2, 3, 4 її резолютивної частини в наступній редакції:
«Накласти на виконуючого обов'язки Державного секретаря Міністерства юстиції України ОСОБА_5 штраф у розмірі 32000 грн. за неподання звіту про виконання постанови суду від 29.06.2017 року по справі №815/7236/16 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Одеській області з 16.11.2016 року.
Стягнути з виконуючого обов'язки Державного секретаря Міністерства юстиції України Косолапової Олени Андріївни на користь ОСОБА_1 16000 грн.
Стягнути з виконуючого обов'язки Державного секретаря Міністерства юстиції України Косолапової Олени Андріївни в дохід Державного бюджету України 16000 грн.».
В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та накладення штрафу - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Л. В. Стас
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 22.10.2020 року.