П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 487/227/20
Головуючий в 1 інстанції: Сухаревич З.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І. О.,
суддів - Стас Л. В., Шеметенко Л. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до заступника командира взводу поліції Управління патрульної поліції в Миколаївській області Хробатенка Владислава Геннадійовича про визнання протиправною та скасування постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до заступника командира взводу поліції Управління патрульної поліції в Миколаївській області Хробатенка В. Г. в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 12 січня 2020 року серії ЕАК №1967275, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, у сумі 425 грн.
Також позивач просив закрити справу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю в його діях відповідного складу.
В обґрунтування позовних вимог, серед іншого, зазначив про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Наданий відеозапис суб'єктом владних повноважень не може бути належним доказом у даній справі, оскільки у спірній постанові не відображений технічний засіб, яким здійснений такий відеозапис, що є порушенням вимог статті 283 КУпАП.
У свою чергу, позивач наполягає на тому, що не вчиняв адміністративного правопорушення, оскільки виїжджав на перехрестя на дозволений сигнал світлофора.
Також позивач відзначив, що розгляд справи здійснювалося одним інспектором, а спірну постанову прийняв інший інспектор, який не роз'яснив права, не вислухав пояснення, не розглядав клопотання, не оголосив, що саме він буде розглядати справу.
Крім того, позивач просив перенести розгляд справи на іншу дату для ознайомлення з доказами правопорушення, які були пред'явлені суб'єктом владних повноважень та надання своїх доказів для доведення відсутності складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2020 року позов задоволено частково.
Суд визнав протиправною та скасував постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1967275 від 12.01.2020 року.
В частині позовних вимог про закриття справи про адміністративне правопорушення суд відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги, в частині визнання протиправною та скасування спірної постанови, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувана постанова складена інспектором Управління патрульної поліції в Миколаївській області командиром взводу старшим лейтенантом поліції Хробатенко В. Г. Водночас з відеозапису вбачається, що з позивачем спілкувався інспектор Іванов А. В., який представився, роз'яснив права, відмовив у задоволенні клопотань та оголосив постанову. Тому, суд дійшов висновку, що складення постанови інспектором Хробатенко В. Г., який не розглядав справу, порушує вимоги КУпАП.
Також суд вважав, що під час прийняття спірної постанови не було взято до уваги клопотання позивача, як особи, що притягається до адміністративної відповідальності, яке полягало у наданні йому можливості скористатись правовою допомогою, що прямо передбачено ч.1 ст.268 КУпАП.
Далі суд відзначив, що КУпАП передбачає право органів Національної поліції розглядати справи, передбачені ч.2 ст.122 КУпАП, на місці вчинення правопорушення, оскільки у справах про адміністративні правопорушення допускається скорочене провадження, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення безпосередньо на місці його вчинення.
Відмовляючи в задоволенні вимоги про закриття справи про адміністративне правопорушення суд вважав, що він не може перебирати на себе повноваження органів Національної поліції з вирішення питань, які законодавством віднесені до її компетенції та приймати одну з постанов, визначених статтею 284 КУпАП, що включатиме втручання суду у дискреційні повноваження останнього. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував постановою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року (справа №201/243/17).
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Миколаївській області), яке не приймало участі у розгляді справи подало апеляційну скаргу.
У скарзі апелянт посилається на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Так, у доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив відеозапис, яким підтверджується факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення.
Апелянт акцентує увагу на тому, що на відеозаписі «Факт 01-17» на 01:30 хв. зафіксовано факт проїзду перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофора автомобілем Opel Corsa з державним номерним знаком НОМЕР_1 та подальша зупинка зазначеного автомобіля працівниками поліції. Саме це, на думку апелянта, підтверджує правомірність прийняття спірної постанови та, відповідно, притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Вважає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення одним інспектором, а прийняття спірної постанови іншим інспектором не може бути самостійною підставою для її скасування.
Позивач, скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, зазначає, що УПП в Миколаївській області не приймало участі у справі, а суд першої інстанції не встановив, що рішення може зачіпати їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Далі позивач зазначає, що не отримував копії довіреності на підставі якого ОСОБА_2 має право представляти інтереси апелянта.
Позивач також зазначає, що згідно тексту спірної постанови у ній вказано технічний прилад DM 4055, яким зафіксовано правопорушення, але жодної ідентифікації цей прилад не має. На запит позивача, УПП в Миколаївській області надало відповідь, що прилад DM 4055 є нагрудним реєстратором, який належить ОСОБА_3 .
Також позивач, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що посадова особа, яка розглядає справу, повинна приймати постанову про накладення адміністративного стягнення. У спірному випадку один інспектор розглядав справу про адміністративне правопорушення, а інший прийняв оскаржувану постанову.
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи, але в судове засідання не з'явились, що надає суду апеляційної інстанції, відповідно до статті 311 КАС України, розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи та додержання норм матеріального і процесуального права, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове її задоволення.
Фактичні обставини справи свідчать про таке.
12 січня 2020 року о 14:27 год., ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Opel Corsa, державний номер НОМЕР_1 , рухався по проспекту Центральному (Леніна) 259 м. Миколаїв, проїхав перехрестя, повернувши праворуч.
Після цього, вказаний автомобіль був зупинений працівниками УПП в Миколаївській області за кермом якого перебував водій ОСОБА_1 .
Інспектор УПП в Миколаївській області Іванов А. В. підійшов до автомобіля та представився. Після цього повідомив позивачу про порушення ним правил дорожнього руху, а саме: проїзд перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора та надав докази, які, на його думку, це підтверджують.
ОСОБА_1 повідомив інспектора Іванова А. В. про бажання скористатися правовою допомогою та відкладення розгляду справи на інший час.
Інспектор Іванов А. В. повідомив позивачу, що у нього є 20 хв. для можливості забезпечити себе правовою допомогою, а у відкладенні розгляду справи відмовив, оскільки категорія даний справ передбачає їх розгляд на місці зупинки транспортного засобу.
Позивач наполягав на тому, що 20 хв. часу є замало для того щоб забезпечити себе адвокатом.
Після цього, інспектор Хробатенко В. Г., який перебував в одному екіпажі з інспектором Івановим А. В., прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1967275, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, у сумі 425 грн. та передав її інспектору Іванову А. В. для ознайомлення позивача.
Як вбачається з даної постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало порушення ним вимог п.8.7.3е Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР) - порушення проїзду на заборонений сигнал або миготливий, або два червоних миготливих сигнали.
Аналіз судового рішення свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування спірної постанови, але помилково відмовив у задоволенні вимоги про закриття справи про адміністративне правопорушення.
До такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов враховуючи таке.
За правилами п. 8.7.3е ПДР сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 279 КУпАП, посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Проаналізувавши викладені норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що суб'єктом владних повноважень порушені вимоги КУпАП, оскільки з відеозапису та матеріалів справи встановлено, що саме інспектор Іванов А. В. розглядав справу про адміністративне правопорушення та саме з ним спілкувався позивач при розгляді справи, а спірну постанову прийняв інспектор Хробатенко В. Г.
Вказане також підтверджується листом УПП в Миколаївській області від 10.03.2020 року №19зі/41/16/02-2020, який було надано на запит позивача. Даним листом повідомлено, що 12.01.2020 року в екіпажі патрульної поліції УПП в Миколаївській області КОРВЕТ «351» (у складі якого був інспектор ОСОБА_3 ) був в наявності один нагрудний відео реєстратор DM4055. Крім того, вказаний вище нагрудний відеореєстратор отримав інспектор Іванов А. В.
Відповідаючи на довід апелянта, який полягає в тому, що така причина не може бути самостійною підставою для скасування спірної постанови колегія суддів бажає зазначити таке.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У даному випадку порушені вимоги вказаної статті, оскільки особа, яка прийняла спірну постанову не з'ясовувала вказані обставини, такі обставини з'ясовані іншим інспектором, який не приймав спірну постанову.
Отже, дане процесуальне порушення є підставою для скасування спірної постанови, оскільки це впливає на законність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Наступним доводом апеляції є те, що суд першої інстанції не дослідив відеозапис, яким підтверджується факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідаючи на даний довід апеляції колегія суддів бажає зазначити таке.
Дійсно, суд першої інстанції у своєму рішенні не відобразив дослідження, наданого суб'єктом владних повноважень, доказу, а саме: відеозапису, яким, на думку апелянта, підтверджується факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення.
Усуваючи дану прогалину, колегія суддів дослідила вказаний відеозапис та встановила, що з нього неможливо достовірно встановити факт проїзду позивачем перехрестя на заборонений сигнал світлофору, оскільки на відеозаписі не видно, яке світло горить на світлофорі в напрямку руху позивача, а також не видно на який сигнал був здійснений виїзд на перехрестя.
Позивач стверджує про те, що виїхав на перехрестя на зелений сигнал, а завершував маневр на жовтий сигнал, щоб не завдати перешкоди у русі іншим транспортним засобам.
У свою чергу, суб'єкт владних повноважень, на якого в силу вимог статті 77 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративних справах, не надав беззаперечних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За правилами ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, а саме: фото- або відеозаписом правопорушення.
Як вже встановлено судом апеляційної інстанції, наданий суб'єктом владних повноважень відеозапис не підтверджує наявності події адміністративного правопорушення, а тому вказаний доказ не може бути підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Також колегія суддів бажає зазначити, що, відповідно до ч. ч. 1-3 статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити:
- найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
- дату розгляду справи;
- відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
- опис обставин, установлених під час розгляду справи;
- зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
- прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
- дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
- транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
- технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
- розмір штрафу та порядок його сплати;
- правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
- відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Проаналізувавши процитовану статтю 283 КУпАП, колегія суддів вважає, що відеозапис, поданий суб'єктом владних повноважень на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом також у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова серії ЕАК № 1967275 від 12.01.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
У тексті спірної постанови зазначено «DM4055», однак, що це за номер та якому технічному приладу він належить у постанові не вказано.
Вже під час розгляду справи було встановлено, що даний номер належить нагрудному відеореєстратору, який отримав інспектор ОСОБА_3 .
Даний висновок побудований на постанові Верховного Суду від 15 листопада 2018 року (справа №524/5536/17, адміністративне провадження №К/9901/1403/17), висновки якого, в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Далі колегія суддів бажає зазначити, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що під час прийняття спірної постанови не було взято до уваги клопотання позивача, яке полягало у наданні йому можливості скористатись правовою допомогою, що прямо передбачено ч.1 ст.268 КУпАП.
Так, з наданого відеозапису вбачається, що інспектор Іванов А. В. надавав таку можливість, але позивач відмовився посилаючись на те, що замало часу.
Посилання позивача на те, що рішення суду першої інстанції не зачіпає права, свободи, інтереси та (або) обов'язки УПП в Миколаївській області не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки інспектор Хробатенко В. Г. є посадовою особою УПП в Миколаївській області, а тому прийняття рішення по справі безпосередньо зачіпає права, свободи, інтереси та (або) обов'язки вказаного управління.
Також слід зазначити, що до апеляційної скарги представником апелянта - Ковалем А. В. надана довіреність, якою Департамент патрульної поліції (Довіритель) уповноважив його представляти права та законні інтереси Довірителя і його структурних підрозділів, територіальних (відокремлених) підрозділів (у тому числі УПП в Миколаївській області) та інтереси посадових осіб Довірителя в усіх державних органах, в тому числі і судах.
Неотримання позивачем копії довіреності на підставі якого Коваль А. В. має право представляти інтереси апелянта не має правового значення для правильного вирішення спірного питання.
Переходячи до підстави, яка свідчить про необхідність скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні вимоги позивача про закриття справи про адміністративне правопорушення та в частині задоволення вимоги про визнання спірної постанови протиправною, колегія суддів зазначає таке.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності регулюються статтею 286 КАС України.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
У зв'язку з цим, вимога позивача про визнання спірної постанови протиправною задоволенню не підлягає, оскільки така вимога не узгоджується з приписами п.3 ч.3 ст.286 КАС України. Водночас вимога про закриття справи про адміністративне правопорушення підлягає задоволенню.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, КАС України надає суду право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Посилання суду першої інстанції на позицію Верховного Суду висловлену в постанові від 13 лютого 2020 року (справа №201/243/17) є недоречним, оскільки Верховний Суд переглядав судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, які датовані лютим та травнем 2017 року. Водночас 15 грудня 2017 року набрали чинності зміни в КАС України, які передбачають особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Отже, беручи до уваги відсутність доказів щодо події адміністративного правопорушення, постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення від 12 січня 2020 року серії ЕАК №1967275 за ч.2 ст.122 КУпАП має бути скасована, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрито.
Враховуючи, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, колегія суддів, відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимоги про закриття справи про адміністративне правопорушення і в частині задоволення вимоги про визнання спірної постанови протиправною та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2020 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1967275 від 12.01.2020 року - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цієї вимоги.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2020 року в частині відмови в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про закриття справи про адміністративне правопорушення - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовну вимогу ОСОБА_1 про закриття справи про адміністративне правопорушення.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - закрити.
В іншій частині рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2020 року про скасування постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1967275 від 12.01.2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Л. В. Стас
суддя Л. П. Шеметенко