П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/1041/20
Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року по справі за адміністративним позовом управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови в частині стягнення виконавчого збору,-
03 березня 2020 року управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якій просило визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 12.02.2020 про відкриття виконавчого № ВП 61264064 в частині стягнення з управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю винесеної відповідачем постановив частині стягнення виконавчого збору. Виконання позивачем рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 по справі №400/3227/19, яким позивача зобов'язано розглянути по суті заяву ОСОБА_1 та зареєструвати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція житлового будинку (літЖ-2) по АДРЕСА_1 є неможливим, оскільки в ОСОБА_1 відсутній правовстановлюючий документ на земельну ділянку. Таким чином, в посадових осіб Управління відсутня технічна можливість виконати рішення суду, оскільки без зазначення документа, що посвідчує права на земельну ділянку, неможливо внести інформацію о Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі. Крім того, порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішень та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору. Судове рішення відповідачем не виконано та дій щодо реалізації заходів примусового виконання рішення не вчинено.
Відповідач заперечував проти позову, просив в задоволенні позовних вимог відмовити зазначаючи, що державним виконавцем виконавчі дії проведено у чіткій відповідності до норм чинного законодавства
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року управлінню ДАБК Миколаївської міської ради у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Апелянт, зазначаючи про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, посилається на доводи, що зазначені в позовній заяві, акцентуючи увагу на відсутність його вини у невиконанні рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №400/3227/19, в обґрунтування чого посилається на відсутність в ОСОБА_1 правовстановлюючих документів на земельну ділянку, без яких неможливо зареєструвати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації через технічні особливості заповнення Єдиного реєстру дозвільних документів.
В зв'язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року по справі №400/3227/19, яке набрало законної сили 23.01.2020, зобов'язано управління ДАБК Миколаївської міської ради розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 10.09.2019 та зареєструвати Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації "Реконструкція житлового будинку (літ.Ж-2) по АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ".
04 лютого 2020 року Миколаївським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №400/3227/19 (а.с. 73).
12 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа №400/3227/19 (а.с. 74).
12 лютого 2020 року головним державним виконавцем відділу ПВР управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Мінюсту (м.Одеса) Сазоновим Д.К. за заявою ОСОБА_1 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 61264064 за виконавчим листом виданим Миколаївським окружним адміністративним судом 04.02.2020 року №400/3227/19. Пунктом 2 вказаної постанови постановлено боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Пунктом 3 вказаної постанови постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 18 892,00 грн. (а.с.75-76).
12 лютого 2020 року головним державним виконавцем відділу ПВР управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Мінюсту (м. Одеса) Сазоновим Д.К. винесена постанова про стягнення з управління ДАБК Миколаївської міської ради виконавчого збору у розмірі 18 892,00 грн. (а.с. 78).
Позивач вважає постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення виконавчого збору, протиправною, тому звернувся до суду з відповідним позовом.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Рішення суду, яке набрало законної сили 23.01.2020р. за виконавчим листом виданим судом 04.02.2020р. по справі № 400/3227/19 станом на час розгляду даної справи є фактично невиконаним. Отже, в державного виконавця були всі підстави для стягнення з боржника (позивача по справі) виконавчого збору в розмірі 18892,00грн.
Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №1404-VІІІ в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 року № 2475-VIII).
Частиною 1 ст. 18 Закону України № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч.5, 6 статті 26 Закону України 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Матеріали справи підтверджують своєчасність відкриття виконавчого провадження ВП № 61264064 після надходження 12.02.2020 (а.с. 74) відповідної заяви ОСОБА_1 щодо виконання виконавчого листа №400/3227/19.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 27 Закону України № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Частиною 5 ст. 27 Закону України № 1404-VIII визначені випадки, коли виконавчий збір не стягується, які за обставин даної справи не застосовуються до спірних правовідносин, що не заперечується управлінням ДАБК Миколаївської міської ради.
За частиною дев'ятою статті 27 Закону України № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Апелянт визнає факт невиконання ним рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року по справі №400/3227/19, проте посилається на відсутність в ОСОБА_1 правовстановлюючих документів на земельну ділянку та, як наслідок, на неможливість виконання зазначеного рішення щодо зобов'язання позивача зареєструвати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.
Судова колегія звертає увагу, що вказані доводи не стосуються предмету оскаржуваних правовідносин.
Крім того, реєстрація відповідної декларації має здійснюватися саме на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року по справі №400/3227/19, яке набрало законної сили 23.01.2020 та є обов'язковим до виконання, що спростовує відповідні доводи апелянта.
Аналізуючи положення статей 26, 27 Закону України № 1404-VIII судова колегія дійшла висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.04.2020 року по справі №480/3452/19.
Зазначені висновки спростовують доводи апелянта щодо нездійснення відповідачем дій спрямованих на реалізацію заходів примусового виконання рішення, оскільки для стягнення виконавчого збору достатнім є відкриття виконавчого провадження та відсутність випадків, коли виконавчий збір не стягується ( ч.5, 9 ст. 27 Закону України № 1404-VIII ).
Судова колегія звертає увагу, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Суд першої інстанції помилково не врахував, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року по справі №400/3227/19 має немайновий характер, проте дана обставина на вірність його висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову в даній справі не впливає.
За такого правового врегулювання та з урахуванням встановлених судом обставин справи, судова колегія вважає, що дії державного виконавця на час винесення оскаржуваної постанови в частині стягнення виконавчого збору відповідали вимогами Закону України «Про виконавче провадження» та були здійснені у межах наданих йому повноважень.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.4 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 287 та 288 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328,272 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко