21 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/3070/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Дніпровської міської ради
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року, (суддя суду першої інстанції Боженко Н.В.), прийняте у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро, в адміністративній справі №160/3879/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
18.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради з приводу розгляду клопотання ОСОБА_1 від 18.08.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою;
- зобов'язати Дніпровську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 18.08.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 серпня 2019 року позивач звернувся з клопотанням про надання дозволу на розроблення проектної документації з землеустрою з додатками, яке було зареєстровано 23.10.2019 №36/4791. Розглянувши зазначене клопотання, міська рада листом від 24.12.2019 № 8/7-3724 повідомила, що позивачем не надано правовстановлюючих документів на нерухоме майно, документів, що посвідчують факт проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно та технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна, що унеможливлює підготовку відповідного проекту рішення міської ради. Позивач звертає увагу, що жодна норма закону не вимагає вищезазначених документів, на які наполягає відповідач, а статтею 118 Земельного кодексу України прописаний вичерпний перелік документів - паспорт, ідентифікаційний номер, та графічний матеріал. Позивач вважає, що відповідач порушив норми Земельного кодексу України та принципи розсудливості, оскільки дії відповідача спрямовані на перешкоджання позивачу в реалізації його права отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою. З огляду на вищезазначене, вважає дії відповідача щодо ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою або мотивованої відмови у надані дозволу на розробку проекту землеустрою протиправними.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради з приводу розгляду клопотання ОСОБА_1 від 18.08.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Зобов'язано Дніпровську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 18.08.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради під час опрацювання клопотання позивача було з'ясовано, що позивачем до клопотання не додано правовстановлюючих документів на нерухоме майно та технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна, що унеможливлює підготовку відповідного проекту рішення міської ради. Відповідач зазначає, що відповідно до вимог Закону приватизація та надання в користування громадянам земельних ділянок під об'єктами нерухомого майна проводиться у разі надання громадянами правовстановлюючих документів на зазначене майно. Крім того, судом не було враховано те, що фактично земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у власність, розташована на території гаражного кооперативу. Крім того, відповідач вказує, що оскільки відповідь на клопотання позивача була надана департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради, а Дніпровська міська рада не розглядала клопотання позивача на пленарному засіданні остання не допустила протиправних дій по розгляду клопотання позивача.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернувся до Дніпровської міської ради з клопотанням від 18.08.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,01 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуальних гаражів.
До заяви було додано копії: рішення міськради №746 від 26.08.92р., наказ №100 від 08.04.93 р., паспорт громадянина України, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, план земельної ділянки (картографічний документ) складеного в масштабі, який забезпечує чітке відображення всіх елементів та написів, що містять графічне зображення земельної ділянки із зазначенням місця розташування її меж контурів об'єктів нерухомого майна розташованих на земельній ділянці. Зазначений план земельної ділянки є графічним додатком до рішення міської ради.
Зазначене клопотання зареєстровано відповідачем 23.10.2019 року за вх.№36/4791.
Листом департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради № 8/7-3724 від 24.12.2019 року “Про розгляд звернення” повідомлено заявника, що всупереч ст.123 Земельного кодексу України до клопотання не додано правовстановлюючих документів на нерухоме майно, документів, що підтверджують факт проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно та технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна, що унеможливлює підготовку відповідного проекту рішення міської ради. Крім того, у відповідності до Реєстру юридичних осіб, гараж заявника розташовано у гаражному кооперативі ОК “АГК” “ПРЕС-2”, у зв'язку з чим, набуття прав на земельні ділянки кооперативами здійснюється саме юридичними особами, а не окремо громадянами-членами кооперативу. Враховуючи вищезазначене, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню індивідуального гаража у гаражному кооперативі не вбачається можливим, у зв'язку з чим, клопотання ОСОБА_1 від 23.10.2019 року за вх.№36/4791 списано до архіву.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в передбачені законом порядку та строки, позивач звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення Дніпровської міської ради з приводу клопотання позивача про надання дозволу на розробку землеустрою не приймалось, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо розгляду клопотання, що є підставою для покладення на відповідача обов'язку вчинити дії щодо розгляду клопотання позивача про відведення земельної ділянки.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до п. “б” ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За змістом положень ст. 122 Земельного кодексу України вирішення питань стосовно передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, наведені норми права дають підстави для висновку про те, що за наслідками розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов'язаний прийняти одне із таких рішень: або надати такий дозвіл або відмовити у його наданні. Отже, за наслідками розгляду такого питання уповноважений орган приймає відповідний розпорядчий документ, який є правовим актом індивідуальної дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно з ч. 2 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, в даному випадку відповідач, за наслідками розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, був зобов'язаний прийняти розпорядчий документ у формі рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про відмову у наданні такого дозволу. Проте, відповідного рішення за наслідком розгляду клопотання позивача Дніпровською міською радою не прийнято.
В той же час, клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, яке подане 18.08.2019 року, враховуючи приписи частини 3 статті 123 Земельного кодексу України, мало бути розглянуто у місячний строк, тобто не пізніше 18.09.2019 року. Однак, всупереч вимогам зазначеної норми відповідачем не розглянуто клопотання позивача у визначений строк. У відповідь на клопотання позивача відповідач направив лист від 24.12.2019 року про оформлення правовстановлюючих документів.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутність належним чином оформленого рішення Дніпровської міської ради про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.
Вказаний правовий висновок кореспондується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року №806/2208/17.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Дніпровської міської ради з приводу розгляду клопотання від 18.08.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою підлягають задоволенню.
Враховуючи, що протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у частині 3 статті 123 Земельним кодексом України, у визначений законом строк, суд першої інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача в даному випадку є зобов'язання Дніпровську міську ради розглянути клопотання позивача для умов прийняття рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Доводи відповідача, викладені в листі від 24.12.2019 року, з приводу того, що позивачем до клопотання не було надано правовстановлюючих документів на нерухоме майно та технічного паспорта на нерухоме майно, що унеможливлює вирішення питання про відведення земельної ділянки, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки розгляд та оцінка клопотання та доданих до нього матеріалів може бути здійснена міською радою виключно на пленарному засіданні, відтак висновки по суті клопотання, викладені в листі Дніпровської міської ради не мають юридичної сили в розумінні Земельного кодексу України.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, відсутні.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року в адміністративній справі №160/3070/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складене 22.10.2020 року.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай