Справа № 500/1360/20
20 жовтня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Тернопільській області № Ф - 1089-54 У від 14.05.2019,
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (надалі, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Тернопільський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Тернопільській області №Ф-1089-54 від 14.05.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до жодної з категорій осіб, що зазначені в ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не належить, підприємницькою діяльністю не займається, доходів від такої діяльності не отримує. Позивач у письмовій позовній заяві вказав, що 18.07.2008 він був зареєстрований як підприємець, проте даною підприємницькою діяльністю він займався до червня 2009 року. Зазначив, що в подальшому підприємницькою діяльністю не займався, оскільки проживав за межами України, а після повернення був працевлаштований як найманий працівник. Також позивач вказав, що 17.12.2019 за його заявою припинено реєстрацію як фізичної особи - підприємця. Крім того, зазначив, що з 01.10.2014 по сьогоднішній день працює у Галицькому коледжі ім.В.Чорновола за контрактом на посаді майстра виробничого навчання по водінню транспортних засобів та на посаді механіка за сумісництвом. Отже, на думку позивача, він у розумінні Закону №2464-УІ є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього нараховувався та сплачувався роботодавцем Галицьким коледжем ім.В.Чорновола як страхувальником в розмірі не менше мінімального внеску, що виключає обов'язок зі сплати єдиного внеску як фізична особа - підприємець. Відтак, позивач вважає, що оскаржувана в даній справі вимога про сплату боргу (недоїмки) винесена з порушенням чинних норм права, у зв'язку із чим даний позов просив задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 17.06.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 10 (десяти) днів з моменту вручення даної ухвали. У вказаний судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Ухвалою суду від 01.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 15.07.2020 о 11:00 год. Даною ухвалою визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено строк звернення до суду з позовом. Також, встановлено відповідачу 15-денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що за даними інформаційної системи органу доходів і зборів, що не заперечується позивачем, на час формування вимоги про сплату недоїмки, ОСОБА_1 не перебував в процесі припинення підприємницької діяльності. Представник відповідача зазначив, що відповідно до інформації щодо позивача яка міститься у інформаційній системі «Податковий блок. Облік платників податків», а саме: розділ «Реєстраційні дані», відомо, що позивач був зареєстрований як суб'єкт господарювання станом на 18.07.2008 Тернопільською ДПІ за КВЕД 60.22.0 «діяльність таксі» та взятий на облік Тернопільською ДПІ (м. Тернопіль), припинено таку підприємницьку діяльність 17.12.2019, однак позивач не знятий з обліку. Крім цього, вказав, що згідно з інформацією щодо ОСОБА_1 , яка міститься у інформаційній системі «Податковий блок. Реєстрація платників податків», а саме: розділ «Реєстр страхувальників», відомо, що позивач взятий на облік за реєстраційним номером 19188091 за 244 категорією «ФО - підприємці, діяльність яких припинена за заявницьким принципом та які перебувають на обліку». На думку представника відповідача, не зважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем, платник єдиного внеску визначений пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2646-VI, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок відповідно до визначеної бази нарахування єдиного внеску, оскільки Законом №2464 не передбачено звільнення даного платника від сплати єдиного внеску, який одночасно є найманим працівником на підприємстві, адже даний Закон визначає роботодавців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (адвокатську) та фізичних осіб - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, як окремі платники єдиного внеску. Отже, вважає, що податковим органом нараховано позивачу суму єдиного соціального внеску самостійно, виходячи із встановленого у звітному періоді його мінімального розміру безвідносно до факту отримання ОСОБА_1 доходу.
15.07.2020 у відкритому судовому засіданні відкладено розгляд справи до 27.07.2020 о 09:30 год.
27.07.2020 у відкритому судовому засіданні розгляд даної справи відкладено до 03.09.2020 о 12:30 год.
03.09.2020 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 14.09.2020 о 09:30 год.
14.09.2020 розгляд даної справи відкладено до 28.09.2020 о 09:30 год у зв'язку із перебуванням головуючої судді на лікарняному.
28.09.2020 розгляд справи відкладено до 20.10.2020 о 12:30 год. у зв'язку із перебуванням головуючої судді на лікарняному.
Крім цього, суд зазначає, що Наказом №9 від 29.08.2019 "Про початок діяльності Головного управління ДПС у Тернопільській області" розпочато виконання Головним управлінням ДПС у Тернопільській області функцій і повноважень Головного управління ДФС у Тернопільській області. Відтак, належним відповідачем у даній справі є Головне управління ДПС у Тернопільській області.
Позивач та його представник в судове засідання не прибули, представник позивача подав до суду письмове клопотання, в якому просив справу розглядати за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув. подав письмове клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без участі представника відповідача в порядку письмового провадження.
Враховуючи положення частини третьої ст.194, частини дев'ятої ст.205 та частини четвертої ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом встановлено, що у відповідності до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії В02 №924166, позивача з 18.07.2008 зареєстровано як фізичну особу - підприємця, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців 26460000000012081.
З 22.07.2008 позивача взято на облік в органах державної податкової служби, що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника податків №22062 від 22.07.2008, Форма 4-ОПП.
19.11.2008 Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України позивачу було видано ліцензію серія АВ №425452 щодо виду господарської діяльності позивача - надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», дозволений вид робіт - внутрішні перевезення пасажирів на таксі. Строк дії ліцензії - з 20.08.2008 по 19.08.2013.
Також, 17.12.2019 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за його рішенням - ОСОБА_1 .
За змістом довідки від 13.01.2020 №11/03, виданої Галицьким коледжем імені В'ячеслава Чорновола, ОСОБА_1 з 01.10.2014 дійсно працює у Галицькому коледжі імені В'ячеслава Чорновола і на даний час займає посаду майстра виробничого навчання водінню транспортних засобів за контрактом укладеним з 01.09.2019 (наказ №289-к пункт 1 від 30.08.2019) та посаду механіка (0,5 ставки) за сумісництвом з 01.09.2019 (наказ №289-к пункт 2 від 30.08.2019).
14.05.2019 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області виставлена вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1089-54 У, у відповідності до якої заборгованість позивача станом на 08.07.2019 зі сплати єдиного внеску становить 21030,90 грн.
Не погоджуючись із даною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі, ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (“Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”) в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (надалі, Закон № 2464) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Приписами пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464, є платниками єдиного внеску.
Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю “працівник” - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
За змістом статті 2 Закону № 2464, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464 не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, на думку суду, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 04 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18).
З матеріалів справи слідує, що позивач з 01.10.2014 працює у Галицькому коледжі імені В'ячеслава Чорновола і на даний час займає посаду майстра виробничого навчання водінню транспортних засобів за контрактом укладеним з 01.09.2019 та посаду механіка (0,5 ставки) за сумісництвом з 01.09.2019.
Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено, докази отримання таких в матеріалах справи відсутні, відповідачем під час розгляду справи не надані.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець.
В той же час, оскаржувана в даній справі вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” застосовується судами разом з Конвенцією як джерело права, та яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи “Серков проти України” (заява №39766/05), “Щокін проти України” (заяви №23759/03 та №37943/06).
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.
2.Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1089-54 У від 14.05.2020.
3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. сплачений у відповідності до квитанції №0.0.1727217509.1 від 05.06.2020 та у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. сплачений у відповідності до квитанції №0.0.1727217519.1 від 05.06.2020.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 жовтня 2020 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місце знаходження: вул. Білецька, 1, м.Тернопіль,46003 ЄДРПОУ:43142763);
третя особа - Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Князя Острозького, 14, м.Тернопіль,46006 ЄДРПОУ 40330167).
Головуюча суддя Дерех Н.В.