Справа № 500/2787/20
21 жовтня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов'язання провести перерахунок пенсії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 вересня 2020 року позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення до Головного управління ПФУ в Тернопільській області відповідно до вимог Закону України №2262-XII на виконання Постанови КМУ № 103 від 21.02.2018.
Проте відповідач нарахування та перерахунок пенсії в розмірі 90 % не зробив, і відмовив ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з посиланням на те, що відповідно до ст.13 Закону максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджується повідомленням про перерахунок пенсії від 02.04.2018 про перерахунок пенсії з 01 травня 2018 року. Позивач вважає дану відмову Головного управління ПФУ в Тернопільській області року протиправною та необґрунтованою.
Ухвалою суду від 30.09.2020 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 13.10.2020. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові.
Відповідно до п.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно частини 3 ст. 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, оглянувши матеріали справи, з'ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами приходить до переконання, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , пенсіонер МВС підполковник міліції у відставці, в 2005 році був звільнений на пенсію.
У відповідності до Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб "( далі - Закон) пенсія за вислугу років йому призначена МВС довічно з 01.02.2005 в розмірі 90 % від грошового забезпечення .
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" відповідач здійснив перерахунок призначеної пенсії позивача з 01.01.2016 року виходячи з розміру 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
08 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перерахунок пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення до Головного управління ПФУ в Тернопільській області відповідно до вимог с.13 Закону, що діяла на момент призначення пенсії.
Проте відповідач нарахування та перерахунок пенсії в розмірі 90 % не зробив, і відмовив позивачу в перерахунку пенсії з посиланням на те, що відповідно до ст.13 Закону максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджується повідомленням про перерахунок пенсії від 02 квітня 2018 року про перерахунок пенсії з 01 травня 2018 року.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
За редакцією ст. 13 Закону, що діяла на момент набуття позивачем права на пенсійне забезпечення, максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Законом від 08.07.2011 року № 3668-УІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011 року, було внесено зміни в ряд актів, в т.ч. до ст. 13 Закону щодо розміру пенсії за вислугу років у відсотках. За змінами в ст. 13 Закону максимальний розмір пенсії, яка призначається за вислугу років, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Законом «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-УІІ, також внесено зміни до ст. 13 Закону, за якими максимальний розмір пенсії, яка призначається за вислугу років, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів сум грошового забезпечення.
За. ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-\Т «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», чинного з 01.10.2011 р., встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання його чинності.
Аналогічно не може поширюватися обмеження пенсії розміром 70 % на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VII.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-УІІ зміни до частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися виключно при призначенні нових пенсій. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Водночас, підстави та порядок перерахунку пенсій особам, визначених Законом регулюються ст.63 цього Закону. Згідно із вказаною нормою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами під час перерахунку. Перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.
Відповідач перерахунок пенсії в розмірі 90% не зробив як того вимагає Закон України № 2262- XII, а примінив ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", за якими максимальний розмір пенсії, яка призначається за вислугу років, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів сум грошового забезпечення, що підтверджується повідомленням про перерахунок пенсії від 02 квітня 2018 року , згідно якої розмір пенсії з 01 січня 2019 року знов не перераховано.
Суд зазначає, що статтею 46 Конституції України встановлено право громадян на соціальний захист.
Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони. Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У своїх рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10.02.2015 року у справі № 21-630а14 та від 06 жовтня 2015 року у справі № 21-2432а15.
При проведенні перерахунку пенсії відповідач не був наділений повноваженнями щодо зміни максимального розміру пенсії, який був обчислений під час призначення пенсії в розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення. Процедури призначення і перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення.
Таким чином, при перерахунку пенсії має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом №1166 зміни до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення не стосуються вже призначеної пенсії.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову перерахунку пенсії в розмірі 90% є протиправними та такими, що порушують права позивача.
Відповідно до ч. І ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 01.01.2016 року провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання Постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 90 % грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривні 80 копійок, сплачений відповідно до квитанції № 0.0.1849308220.1 від 25.09.2020 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 жовтня 2020 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 місцезнаходження/місце проживання АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області місцезнаходження/місце проживання Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769.
Головуючий суддя Подлісна І.М.