22 жовтня 2020 року Справа №480/5140/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській обл.), в якій просила визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо не здійснення ним перерахунку та зобов'язати відповідача здійснити їй, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Господарського суду Сумської області від 24.02.2020 №02-42/32/1624/20, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року, виходячи зі стажу роботи судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання - 22 роки 8 місяців.
Позовні вимоги мотивувала тим, що у зв'язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди з січня 2020р. судді, який працює за відповідною посадою та на підставі рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, вона 24.02.2020 звернулась до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та надала довідку від 24.02.2020 за №02-42/32/1624/20. Відповідач перерахунку не зробив, будь-якої відповіді не надіслав, при цьому продовжує нараховувати та виплачувати довічне грошове утримання на підставі положення п.25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІІ, які втратили чинність 18.02.2020. Наголошує, що з 19.02.2020 на порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поширюються положення ст.142 Закону №1402-VІІІ, в силу приписів частини четвертої якої судді у відставці має право на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
У зв'язку з цим просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 13.08.2020 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Крім того, даною ухвалою у відповідача витребувано додаткові докази у справі.
01.09.2020 позивачем додатково подано заяву про звернення рішення у даній справі до негайного виконання (а.с.21), а також 20.10.2020 подано заяву, в якій позивач підтримала позовні вимоги та подану заяву про звернення рішення до негайного виконання з підстав, викладених у позові.
16.10.2020 ухвалою суду повторно витребувано у відповідача, зокрема, належним чином завірені копії протоколу про призначення пенсії позивачу, заяву про перерахунок пенсії та доданих до заяви документів, рішення про відмову у проведенні перерахунку. На виконання даної ухвали відповідачем 22.10.2020 були надані витребувані судом докази.
Також представником відповідача було подано відзив, в якому з позовними вимогами не погодився та у відзиві на позовну заяву (а.с.27-28) зазначив, що рішенням Головного управління від 25.02.2020 позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку з тим, що перерахунок проводиться у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, після 18.02.2020.
Після прийняття рішення Конституційним Судом України від 18.02.2020 №2-р/2020, нормативно-правових актів про підвищення суддівської винагороди суддям не приймались.
Спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIІІ.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (частина п'ята статті 142 Закону № 1402).
Відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону № 1402 у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Після 18.02.2020 нормативно-правові акти про підвищення суддівської винагороди суддям не приймалися.
Таким чином, перерахунок суддям у відставці може бути проведений з урахуванням суддівської винагороди, визначеної нормативно-правовими актами, які прийняті та набрали законної сили після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020, та обумовлюють підстави для перерахунку грошового утримання.
Враховуючи наведені обставини, ГУ ПФУ в Сумській області вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є суддею у відставці Господарського суду Сумської області.
З 20.09.2016 позивач перебуває на обліку в ГУ Пенсійного фонду України в Сумській області, що підтверджується копією протоколу про призначення щомісячного довічного грошового утримання від 29.09.2016 (а.с.29).
Крім того, постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.05.2017 у справі 592/4717/17, яка набрала законної сили 20.06.2017 (а.с.11-15), зобов'язано орган Пенсійного фонду здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 20.09.2016 у розмірі 84% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, виходячи із стажу роботи судді 22 роки 8 місяців.
У зв'язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 24.02.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.30), до якої додала, серед іншого, довідку Господарського суду Сумської області від 24.02.2020 №02-42/32/1624/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.32)
Вказана довідка видана ОСОБА_1 відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1.
Відповідно до вказаної довідки зазначено, що станом на 01.01.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає 104049,00 грн., у тому числі:
Посадовий оклад - 69366,00 грн.;
Доплата за вислугу років - 34683,00 грн.;
Доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0,00 грн.;
Доплата за науковий ступінь - 0,00 грн.;
Доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0, 00 грн.;
Щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - 0,00 грн. (а.с.32).
25.02.2020 ГУ ПФУ в Сумській області було прийнято рішення (без номеру), яким відмовлено позивачу у проведенні перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки від 24.02.2020 №02-42/32/1624/20, виданої Господарським судом Сумської області, з тих підстав, що неможливо визначити розмір посадового окладу, а довідка видана з порушенням вимог п.25 Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (а.с.34).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та обставинам справи, суд виходить з наступного.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно з частиною першою статті 142 Закону №1402-VIІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 42 Закону №1402-VIІІ).
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VІІI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Дійсно пунктом 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VІІI, на який посилається відповідач у рішенні від 25.02.2020 (а.с.34), передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Посилаючись на вказаний пункт, відповідач у рішенні від 25.02.2020 відмічає, що довідка, видана 24.02.2020 Господарським судом Сумської області була видана з порушенням вказаного пункту, а тому не можливо визначити розмір посадового окладу та у зв'язку з чим відсутні підстави для перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (а.с.34).
Однак, досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні (пункти 16-17) зазначено, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-р.)
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
З огляду на наведене, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 по справі № 2-р/2020, зокрема, визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.
Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 по справі № 2-р/2020, Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Разом з цим, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
Отже, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення по справі №2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права сформовано у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20, який підлягає врахуванню судом першої інстанції в силу частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підсумовуючи вищевикладене, суд робить висновок, що з 19.02.2020 позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, який здійснюється з урахуванням того, що приписи пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402, на підставі якого призначалось довічне грошове утримання, є не конституційними, а призначення довічного грошового утримання (його перерахунок), здійснюються відповідно до статті 142 Закону № 1402-VIII, за змістом якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді із збільшенням його розміру на два відсотки грошового утримання судді за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років і підставою для його перерахунку є зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного форду України від 25.01.2008 №3-1 заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.
У разі надсилання заяви і документів для перерахунку щомісячного довічного утримання поштою, днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
У цій справі судом встановлено, що разом із заявою від 24.02.2020 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивачем надано пенсійному органу довідку Господарського суду Сумської області від 24.02.2020 №02-42/32/1624/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2020, що оформлена у встановленому порядку.
Зазначена довідка з урахуванням Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, є підставою для здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 25.02.2020 не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та є протиправним.
Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки, в ході розгляду справи встановлено, що відповідачем прийняте саме рішення від 25.02.2020 про відмову у проведенні перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, яке не входить до предмету позову, для повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати таке рішення відповідача, а також, враховуючи постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.05.2017 у справі №592/4717/17, зобов'язати відповідача здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі заяви від 24.02.2020, з урахуванням довідки Господарського суду Сумської області від 24.02.2020 №02-42/32/1624/20 та фактично виплачених сум, виходячи зі стажу судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання 22 роки 8 місяці.
Що ж стосується позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо не здійснення перерахунку, враховуючи, що відповідачем за результатами розгляду поданої позивачем 24.02.2020 заяви, було прийнято саме рішення від 25.02.2020, при цьому, в правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб'єкта владних повноважень, та судом була надана правова оцінка дій відповідача на відповідність встановлених законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення під час винесення такого рішення, визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 25.02.2020 про відмову у проведенні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є належним і допустимим способом захисту прав позивача у даній справі, що у повній мірі відновлює порушене право, а тому суд вбачає необхідним у задоволенні позовних вимог в частині визнання неправомірною бездіяльність відповідача відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 840,80грн., сплаченого нею за подання позовної заяви згідно квитанції від 10.08.2020 (а.с.5).
При цьому, посилання відповідача у відзиві в обґрунтування своєї позиції щодо вимоги про стягнення судового збору, на ст.73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не приймається судом до уваги, оскільки вказана обставина не звільняє суд від вирішення в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розподіл судових витрат та стягнення саме з відповідача - суб'єкта владних повноважень за рахунок його бюджетних асигнувань в рахунок повернення сплачений судовий збір, у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
У той же час, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про звернення рішення до негайного виконання, оскільки за нормами п.1. ч.1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Враховуючи, що за рішенням суду не вирішувалось питання про стягнення конкретно визначеного розміру суми щомісячного грошового утриманні судді, а лише вирішувалось питання щодо зобов'язання вчинити відповідача дії по здійсненні перерахунку та виплаті такого утримання, така заява позивача не підлягає задоволенню за безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 25.02.2020 про відмову у проведенні перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі заяви від 24.02.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі заяви від 24.02.2020, з урахуванням довідки Господарського суду Сумської області від 24.02.2020 №02-42/32/1624/20 та фактично виплачених сум, виходячи зі стажу судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання 22 роки 8 місяці.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80коп.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звернення рішення до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 22.10.2020.
Суддя І.Г. Шевченко