21 жовтня 2020 року м. Рівне №460/6775/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М. Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови №17-00-0301-8/25222 від 26.06.2020 позивачу у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати відповідача призначити пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з моменту звернення.
Заяви по суті справи.
Позивач в обґрунтування позову в позовній заяві зазначає, що відповідачем протиправно, всупереч вимогам статті 46 Конституції України, статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку на 8 років, з огляду на розбіжності в архівних довідках або інших первинних документах, які б підтверджували роботу ОСОБА_1 в населених пунктах зони відчуження із зазначенням періоду такої роботи. На переконання позивача, при зверненні до відповідача із заявою про призначення пенсії, ним подані всі необхідні документи для призначення такої пенсії. Вважає, що пенсія йому повинна бути призначена з моменту звернення. Враховуючи вказане, позивач просить суд визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в призначенні і виплаті пенсії по віку як ліквідатору другої категорії, скасувати таке рішення та зобов'язати призначити пенсію по віку, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії. Позивач просить суд позов задовольнити повністю.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало відзив на позовну заяву, де вказано, що страховий стаж позивача становить 22 роки 9 місяців 24 дні. Однак, відповідач вважає, що ОСОБА_1 не підтверджено факт участі позивача на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безпосередньо в зоні відчуження. Зокрема, в архівній довідці Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 23.05.2018 №1095/07 не повністю зазначено ім'я та по батькові, що унеможливлює встановлення факту приналежності вказаної довідки заявнику. Крім того, не вказано дні виїзду в зону відчуження. На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 21.09.2020 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до вимог статті 263 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 27.01.1994 (а.с.11).
Позивач 07 серпня 2020 року подав заяву про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Орган Пенсійного фонду України 26.08.2020 листом № 1700-0301-8/25222 відмовив позивачу у призначенні пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.8-9).
Таким чином, не погоджуючись з відмовою, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
Стаття 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я містить Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 за №796-ХІІ (надалі, також Закон №796-ХІІ).
Статтею 10 Закону №796-XII передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Відповідно до частини 1 статті 55 цього Закону особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Так, пунктом 1 частини 1 статті 55 Закону №796-XII встановлено, що учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, мають право на пільгову пенсію із зменшенням пенсійного віку на 10 років, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - на 8 років, а учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів мають право на пільгову пенсію із зменшенням пенсійного віку на 5 років.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали (безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження) визначену кількість днів у зоні відчуження у відповідний період.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 65 Закону №796-XII документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501, чинній на момент видачі позивачу посвідчення, затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №501), яким визначено, зокрема, процедуру видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, коло осіб, яким вони видаються.
Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до пункту 5 Порядку №501, Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня до 31 грудня 1986 р. від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія А.
Згідно із частинами 1, 4 статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Отже, єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (надалі, також Порядок №22-1) передбачено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року за №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Законом №796-ХІІ).
Судом уже зазначалось вище, що ОСОБА_1 являється учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією посвідчення (а.с.11).
Крім цього, як встановлено судом зі змісту долучених позивачем до заяви про призначення пенсії архівної довідки, виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України 23.05.2018 №1095/07 (а.с.114) та довідок, виданих Гощанським об'єднаним районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 05.06.2020 №986 та №987 (а.с.15-16), довідки Гощанської районної державної адміністрації №428 від грудня 1993 року (а.с.17), у період з 01.06.1987 по 20.12.1987 ОСОБА_1 у складі Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_3 , був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Зазначені довідки містять відомості про період ліквідації позивачем наслідків аварії Чорнобильської АЕС, об'єкт, де проводились роботи та періоди перебування у відповідній зоні, а також, посилання на первинні документи, якими підтверджуються такі дані, що у повній мірі відповідає вимогам статті 55 Закону №796-ХІІ і підпункту 5 пункту 2.1 Порядку №22-1.
Натомість, не надавши жодної оцінки усім без винятку поданим ОСОБА_2 довідкам, відповідач за відсутності будь-якого обґрунтування у рішенні про відмову в призначенні пенсії вказав на необхідність подання архівних довідок або інших первинних документів, які б підтверджували статус особи та період роботи в населених пунктах зони відчуження та неповне зазначення в довідці від 23.05.2018 №1095/07 імені заявника.
Посилання відповідача на неповне зазначення імені в довідці, і як наслідок, непідтвердження первинними документами періоду роботи в зоні ЧАЕС, не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії, оскільки за правилами статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обов'язковою умовою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є лише факт роботи протягом 14 календарних днів у зоні і такі обставини знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи.
В результаті дослідження долучених позивачем до заяви про призначення пенсії документів, у суду відсутні сумніви стосовно наявності у позивача статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що свідчить про протиправність та необгрунтованість рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в частині визначених відповідачем підстав такої відмови.
Страховий стаж позивача на момент звернення становить 22 роки 9 місяців 24 дні, що підтверджено копією трудової книжки (а.с.13), архівними довідками Комунальної установи «Трудовий архів Гощанського району Гощанської районної ради» №504 від 29.07.2020 та №502 від 29.07.2020 (а.с.18-19). Даний факт не заперечується відповідачем.
На момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії йому виповнилося 52 роки.
Відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Пунктом 1 частини 1 статті 55 Закону №796-XII встановлено, що учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів мають право на пільгову пенсію із зменшенням пенсійного віку на 8 років, а учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів - на 5 років.
Враховуючи встановлений судом період участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та загальну кількість календарних днів роботи у зоні відчуження за такий період, що становить не менше 14 днів, у відповідності до вимог статті 55 Закону №796-ХІІ, ОСОБА_1 , має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 8 років, тобто після досягнення 52-річного віку, за умови наявності у нього достатнього страхового стажу.
Судом встановлено, що позивач відповідає зазначеним вище критеріям призначення пенсії на підставі пункту 1 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ, що дає позивачу право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.
Позивач одночасно з поданням заяви про призначення їй пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку надав всі необхідні документи для призначення пенсії.
Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивачу 52 роки виповнилося 17 червня 2020 року, а з заявою про призначення пенсії та необхідними документами, він звернувся 07 серпня 2020 року, то пенсія зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинна бути призначена позивачу з 18 червня 2020 року.
Таким чином, оскільки на момент вчинення дій відповідачем щодо відмови у призначенні пенсії, позивач відповідав критеріям, визначеним статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд дійшов до висновку щодо наявності протиправності таких дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю. Крім того, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача призначити пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до пункту 1 частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 18 червня 2020 року, а не з моменту звернення.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Сплачена сума судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. відповідно до квитанції від 09.09.200, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає стягненню на користь позивача.
Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 3000 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За правилами частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Однак, ОСОБА_1 будь-яких належних та допустимих доказів на понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката суду не надано.
Таким чином, з урахуванням відсутності доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вулиця Короленка, 7, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до пункту 1 частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 18 червня 2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076).
У стягненні витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 грн. 00 коп. - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 21 жовтня 2020 року.
Суддя К.М. Недашківська