21 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4554/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Удовіченка С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", Товариство з обмеженою відповідальністю фінансова компанія "Сіті Фінанс" про визнання постанови протиправною,
21 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", Товариство з обмеженою відповідальністю фінансова компанія "Сіті Фінанс" в якій просив: визнати протиправною постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича від 25 березня 2020 року у рамках виконавчого провадження № 61643833 про арешт коштів в частині накладення арешту на суму заробітної плати, що перевищує 20% надходжень заробітної плати на рахунках Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на поточних зарплатних рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 та зняти арешт з таких сум заробітної плати.
Мотивуючи свої вимоги, позивач зазначає, що на даний час його правовідносини з кредитором (Товариствоv з обмеженою відповідальністю фінансова компанія "Сіті Фінанс") врегульовані таким чином, що з його заробітної плати здійснюються відрахування, які направляються на задоволення вимог стягувача у ВП №61643833. Незважаючи на це, державний виконавець виніс ще й постанову про арешт його грошових коштів, розміщених на рахунках у банку, на які здійснюється зарахування заробітної плати, внаслідок чого позивача незаконно позбавлено засобів існування.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року позовну заяву залишено без руху.
10 вересня 2020 року позивач надав до суду заяву про поновлення строку для звернення до суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 12 жовтня 2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду без виклику учасників (у письмовому провадженні). Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", Товариство з обмеженою відповідальністю фінансова компанія "Сіті Фінанс".
16 жовтня 2020 до суду надійшов відзив від відповідача, в якому приватний виконавець Клименко Р.В. зазначає, що оскаржуваною постановою він визначив банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, визначених законодавством. Доказів того, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти заборонено законом у матеріалах виконавчого провадження відсутні. А тому підстав для визнання протиправною постанови про арешт коштів боржника відсутні.
Треті особи письмових пояснень на позов та відзив до суду не надали.
Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною четвертою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На виконанні у приватного виконавця Клименка Романа Васильовича перебуває виконавче провадження №61643833 з примусового виконання виконавчого напису №325, виданого 13.02.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" заборгованості у розмірі 29408,07 грн /а.с. 83/.
Вказана заборгованість виникла у зв'язку з невиконанням позивачем грошових зобов'язань за кредитним договором №R031.0074060 від 11/05/2016, укладеного між ПАТ Банк "Траст" (правонаступник ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс") та ОСОБА_1 .
Так, 24.03.2020 на адресу приватного виконавця Клименка Романа Васильовича надійшла заява ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс", в якій товариство просило прийняти до примусового виконання виконавчий напис, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю. за №325 від 13.02.2020 (а.с. 74-75), у зв'язку з чим постановою відповідача від 25.03.2020 було відкрито виконавче провадження №61643833 (а.с. 83).
25.03.2020 приватним виконавцем ОСОБА_2 накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на рахунках та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику (а.с. 97).
Відповідно до наказу №357 ос від 17.12.2018 ОСОБА_1 працевлаштувався на посаду охоронника 1 розряду команди воєнізованої охорони №2 батальйону Управління поліції охорони в Полтавській області (а.с. 16).
05.05.2020 постановою приватного виконавця звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 в Управлінні поліції охорони в Полтавській області шляхом здійснення відрахувань у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 29408,07 грн (а.с. 112).
У зв'язку з цим з 01.05.2020 бухгалтерією Управління поліції охорони в Полтавській області із заробітної плати ОСОБА_1 щомісячно здійснюється відрахування у розмірі 5% за постановою приватного виконавця Клименка Р.В., та надсилаються звіти про здійснені відрахування та виплати, копії яких наявні в матеріалах справи.
Вважаючи, що відповідач протиправно здійснив арешт коштів, оскільки фактично позивач позбавлений права розпоряджатися своїм заробітком, той звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.
До заходів примусового виконання рішень статтею 10 Закону №1404-VIII, крім іншого, віднесено звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 7 частини третьої цієї ж статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
За змістом частин першої та другої статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Отже, виконавець зобов'язаний вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов'язаний здійснювати заходи з примусового виконання у спосіб та в порядку, які визначені виконавчим документом і законом, у тому числі накладати арешт на кошти, які перебувають на рахунках боржника.
Поряд з цим, як визначено абзацом 2 частини другої статті 48 Закону №1404-VIII, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 181 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Тобто, лише ці рахунки є спеціальними для цілей примусового виконання при застосуванні положень п. 7 ч. 3 ст. 18, ч. 2 ст. 48, ч. 3 ст. 52, ст. 56 Закону №1404-VIII щодо накладення арешту на кошти на таких рахунках.
Системний аналіз вищевказаних положень Закону №1404-VIII у співставленні з приписами ст. 1074 ЦК України, статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" дає суду підстави для формулювання висновку про те, що рахунки на які зараховується заробітна плата, нормативно не визначені як рахунки із спеціальним режимом використання. Натомість вказані рахунки є звичайними поточними рахунками, оскільки законодавство не містить визначення такого виду рахунку як "зарплатний", що свідчить про відсутність будь-яких законодавчих обмежень для застосування виконавцем арешту коштів на таких рахунках.
Не містить таких обмежень, в частині можливості звернення стягнення на основну заробітну плату, і стаття 73 Закону №1404-VIII, якою визначено види коштів, на які не може бути звернено стягнення.
У свою чергу, порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначений статтями 68-70 Закону №1404-VIII.
Так, статтею 68 Закону №1404-VIII передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Згідно з частиною першою статті 69 Закону №1404-VIII підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Згідно з частиною другою статті 70 Закону №1404-VIII із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Як свідчать встановлені судом обставини справи, відкриваючи виконавче провадження №61643833 щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу, приватний виконавець визначив порядок примусового виконання виконавчого документу шляхом здійснення відрахування з доходів боржника на користь стягувача, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу. При цьому виконавцем зобов'язано підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховувати кошти у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику.
До того ж, як з'ясовано судом, 5% від заробітної плати позивача відраховується на користь ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" на виконання постанови від 05.05.2020 ВП №61643833, як про це зазначено у звіті Управління поліції охорони в Полтавській області від 02.06.2020 та від 02.07.2020.
Тобто, відкриваючи виконавче провадження та визначаючи вищенаведений спосіб примусового виконання, державний виконавець діяв у точній відповідності до вимог Закону №1404-VIII.
З наведеного вище випливає висновок про те, що чинним законодавством передбачений окремий порядок здійснення відрахувань із заробітної плати в рамках виконавчого провадження шляхом надсилання постанови про звернення стягнення на заробітну плату роботодавцю боржника.
Про правильність такого висновку свідчать і положення статті 43 Конституції України, відповідно до якої, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Принципи, закріплені у статті 43 Конституції України, також знаходять своє вираження і в положеннях статті 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України "Про працю".
Заробітна плата в розумінні поняття "власності" є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на одержання винагороди за працю.
Суд звертає увагу, що постановою приватного виконавця від 25.03.2020 ВП №61643833 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Так, згідно пункту 1 частини 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Із письмових пояснень приватного виконавця Клименка Р.В. та матеріалів справи судом встановлено, що жодних документів з повідомленням про те, що на кошти, які знаходяться на рахунку боржника заборонено звертати стягнення від ПАТ "Державний ощадний банк України" на адресу приватного виконавця не надходило.
Крім того, позивачем не надано до суду доказів того, що його заробітна плата перераховується саме на рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , як то банківські виписки по рахунку, довідка роботодавця Управлінні поліції охорони в Полтавській області про такі перерахування.
Так само позивач не надав доказів того, що вказані рахунки мають спеціальний режим використання, та що на них не можуть зараховуватись інші кошти, окрім заробітної плати.
Щодо посилання позивача на правові позиції у постановах Верховного суду від 27.06.2020 у справі №916/73/19, від 09.08.2019 у справі №913/958/16, від 10.10.2019 у справі №916/1572/19, від 25.10.2019 у справі 37/70, від 28.10.2019 у справі №916/1845/19, суд визнає їх безпідставними, оскільки спірні відносини не є релевантними.
У вищезазначених рішеннях викладена позиція щодо законності винесення постанови про арешт коштів боржника - юридичної особи, з рахунку якого здійснюється виплата заробітної плати працівникам.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови від 18.02.2020 у ВП №61288360 накладено арешт на рахунок позивача без порушення вимог чинного законодавства.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що судовий збір та витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами (відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі) лише у разі задоволення позову (повністю або частково) сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", Товариство з обмеженою відповідальністю фінансова компанія "Сіті Фінанс" про визнання постанови протиправною повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя С.О. Удовіченко