Справа № 420/5111/20
22 жовтня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, АТ «УкрСиббанк» (вул. Андріївська, буд. 2/12, м. Київ, 04070) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ГУ ДПС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, АТ «УкрСиббанк», в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.12.2019 року №0008493305 (форми «Р») про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування» на суму у розмірі 179 646,89 грн; №0008513305 (форми «Р») про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір» на суму у розмірі 13 530,62 грн; №0008503305 (форми «ПС») про застосування штрафних санкцій у розмірі 170 грн.
Позивач зазначив, що 01.04.2008 року ним з АТ (АКІБ) «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту №11326626000, за умовами якого банк надав йому кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 40000,00 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату укладення договору дорівнювало 202 000 грн.
Повідомленням про анулювання боргу від 22.12.2015 року АТ «УкрСиббанк» повідомив: - про наявність у нього кредитної заборгованості у сумi 50224,54 долара США, що складає 1181188,37 грн станом на 22.12.2015 року за курсом НБУ, штрафних санкцій у розмірі 5 632 грн 35 коп, а також про заборгованість за відшкодування понесених АТ «УкрСиббанк» витрат на примусове стягнення в сумі 3654 грн; - про прийняття АТ «УкрСиббанк» рішення про анулювання частини кредитної заборгованості, що станом на 22.12.2015 року становила 40179, 54 доларів США (944948,53грн за курсом НБУ).
ГУ ДПС на підставі наказу №572 від 01.10.2020 року здійснило документальну позапланову невиїзну перевірку його як платника податків, за результатами якої складено акт від 14.11.2019 року №363/15-32-33-05/ НОМЕР_1 , в якому зазначено про встановлення порушень податкового законодавства та на підставі вказаного акту прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Позивач зазначив, що його скарга на податкові повідомлення - рішення до ДПС України залишена без задоволення, у зв'язку з чим він звернувся до суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач, посилаючись на п. 8 пiдроздiлу 1 роздiлу ХХ «Перехiднi положення» ПКУ, зазначає, що прощена сума заборгованості не є його додатковим благом, а курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.
У листі (повідомленні про анулювання боргу) АТ «УкрСиббанк» від 22.12.2015 року за №31-4-51-07/3442 визначив основну суму боргу, що прощена кредитором, у гривневому еквіваленті за курсом НБУ, що на думку позивача свідчить про зміну валюти зобов'язання за кредитом з iноземної валюти у гривню, тому до даних правовiдносин пiдлягає застосуванню пп.8 підроздiлу I роздiлу ХХ «Перехіднi положення» Податкового кодексу України.
Оскільки банк здійснив прощення суми боргу саме у гривні, позивач вважає, відбулась зміна валюти зобов'язання за таким кредитом з iноземної валюти у гривню, тому до даних правовiдносин пiдлягає застосуванню пп.8 підроздiлу I роздiлу ХХ «Перехіднi положення» Податкового кодексу України.
Крім того, позивач ОСОБА_2 зазначив, що оскільки приросту майнового стану позивача внаслідок прощення йому банком частини боргу не відбулось, відсутня база для нарахування податкових зобов'язань.
Також на думку позивача АТ "УКРСИББАНК" є податковим агентом, та у цій ситуації мав сплатити податок за нього.
Позивач вказує, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані повідомлення-рішення, порушив строки проведення перевірки, а тому всі у сукупності обставини свідчать про те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2020 року, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 06.08.2020 року вирішено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 23.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні.
ГУ ДПС подало до суду відзив на позов (а.с.87-91), в якому просило відмовити у задоволенні позову, оскільки прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними.
Представник відповідача зазначив, що згідно з відомостями Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб (ЦБД ДРФО) про джерела доходу та суми отриманих доходів за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, ПАТ «УКРСИББАНК», відображено нарахування та виплату доходу у 4-му кварталі 2015 року фізичній особі ОСОБА_2 у вигляді додаткового блага «за ознакою 126». Проте податкова декларація про майновий стан і доходи за 2015 рік до контролюючого органу ГУ ДПС в Одеській області за місцем проживання не надана, обов'язок щодо відображення даних щодо отриманого доходу у податкових деклараціях не виконано, податкове зобов'язання не визначено та не сплачено до бюджету.
На запит від 26.11.2018 року ГУ ДПС отримало інформацію (листом від 18.12.2018 року), що сума основної анульованої кредитної заборгованості складає 809 603,45 грн. Крім того, банк повідомив позивача про анулювання (прощення) його основного боргу, а також органи Державної фіскальної служби про включення суми анульованого (прощеного) основного боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь позичальника, за пiдсумками звiтного перiоду, у якому такий борг було анульовано (прощено).
Згiдно з повiдомленням про анулювання боргу АТ «Укрсиббанк» рiшення про анулювання заборгованості прийнято щодо анулювання боргу у доларовому еквіваленті (станом на 22.12.2015 року борг складав 50 224,54 доларiв США, у тому числі основний борг (кредит) 30 709, 96 доларiв США (722 241,51грн по курсу НБУ), а тому на позивача не поширюються положення п.8 пiдроздiлу 1 роздiлу І «Перехідних положень» ПКУ, у зв'язку з тим, що вiдсутнi вiдповiднi умови за яких застосовуються вказанi положення законодавства - а саме була відсутня змiна валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти у гривню та прощення розмiру вiдповiдно розрахованоi рiзницi. Вказана правова позиція викладена у постановi Верховного суду вiд 20.06.2018 по справі №0804/4182/17.
Третя особа АТ «УкрСиббанк» подала до суду пояснення (а.с. 96-99), в яких зазначено, що 01.04.2008 року між АТ (АКІБ) «УкрСиббанк» та позивачем укладено договір про надання споживчого кредиту №11326626000, за умовами якого банк зобов'язався надати ОСОБА_1 однією сумою на споживчі цілі кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 40000,00 доларів США. У 2015 році АТ «УКРСИББАНК» прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості за вказаним кредитним договором.
Листом вiд 22.12.2015 року, вих. №31-4-51-07/3442, який був вручений позичальнику ОСОБА_1 особисто, що пiдтверджується йоrо пiдписом на екземплярі Банку, АТ «УКРСИББАНК» виконав свiй обов'язок та повідомив позичальника про те, що станом на 22.12.2015 року за ним обліковується заборгованість у загальній сумі 50 224,54 дол. США, що складає 1 181 188,37 грн по курсу НБУ станом на 22.12.2015 року, штрафнi санкції - 5 632 грн 35 коп.
Представник третьої особи звернув увагу суду на ту обставину, що банком було прощено частину кредиту в іноземній валютi з визначенням гривневого еквіваленту, а не змінено валюту кредитування, як про це помилково зазначає позивач.
Крім того, представник АТ «УКРСИББАНК» зазначив, що у листi вiд 22.12.2015 року як кредитор, повiдомив позичальника як платника податку на доходи фiзичних осiб про прийняття рiшення про анулювання кредитної заборгованостi за Кредитним договором №11326626000 вiд 01.04.2008 року та про те, що вiдповiдно до вимог п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ анульована сума заборгованостi за основним боргом є його доходом, отриманим як додаткове благо, i йому необхідно самостійно сплатити податок на доходи фiзичних осiб з такого доходу та вiдобразити його у річній декларації з податку на доходи фiзичних осiб, а також сплатити вiйськовий збір відповідно до п.16-1 підрозділу 10 роздiлу ХХ Податкового кодексу України.
Представник АТ «УкрСиббанк» не згодний з твердженням позивача у позові, що банк є податковим агентом та в обґрунтування своєї позиції посилається на правовий висновок Верховного Суду у постановах від 16.06.2018 року у справі №806/5235/15 та від 25.06.2020 року у справі №817/430/17, відповідно до якого Банк може виступити податковим агентом лише в тому випадку, якщо вiн не повідомляє позичальника про анульовану суму боргу, лише в такому випадку, згідно із абз. «д» пп. 164.2.17 Податкового кодексу України такий банк зобов'язаний виконати обов'язки податкового агента, тобто сплатити податки за боржника.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій позивач просив суд його позов задовольнити в повному обсязі. Позивач зазначає про ігнорування відповідачем факту порушення порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Крім того, позивач вважає, що лист АТ «Укрсиббанк» №14-2-02/6932 вiд 18 грудня 2018 року та Повiдомлення АТ «Укрсиббанк» №278/М/15-32-51-07 вiд 12.11.2018 року, не містятъ iнформацiї щодо природи прощеної заборгованостi та не вiдносяться до переліку документів, на пiдставi яких контролюючим органом можуть бути здiйснені висновки щодо наявностi пiдстав для донарахування фiзичнiй особi податкових зобов' язань (а.с. 112-121).
У судовому засіданні представник позивача просила задовольнити позов з підстав зазначених у позові та відповіді на відзив.
Представник відповідача просила посилаючись на доводи викладені у відзиві на позов відмовити у задоволенні позову, вважала що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений законодавством, є правомірними.
Представник третьої особи підтвердила обставини по справі, які викладені у поясненнях поданих до суду.
У судове засідання, призначене на 22.10.2020 року сторони та часники справи не з'явились, суд вирішив закінчити розгляд у порядку письмового провадження.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані ними докази судом встановлено, що 01.04.2008 року між АТ (АКІБ) «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11326626000, за умовами якого банк зобов'язався надати Позичальнику однією сумою, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати i повернути Банку кредит (грошові кошти) в iноземнiй валюті в сумі 40 000,00 доларiв США та сплатити проценти за його користування в порядку i на умовах, визначених Договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 202 000 грн. за курсом НБУ України на день укладення цього Договору.
Пунктом 2.2.2. вищевказаного договору визначено, що позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 01.04.2015 року, якщо тiльки не застосовується iнший термін повернення кредиту, встановлений на пiдставi додаткової угоди Сторiн або до вказаного Банком терміну (достроково) відповідно до умов Розділу 12 Договору (а.с. 18-27).
01.04.2008 року між АТ (АКІБ) «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11326626000 (а.с. 28).
АТ «УкрСиббанк» позивачу надав Повідомлення про анулювання боргу (у порядку пп. «д» пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПКУ) від 22.12.2015 року.
У Повідомленні АТ «УкрСиббанк» зазначено про наявність кредитної заборгованості у сумi 50224, 54 долара США, що складає 1181188 грн 37 коп станом на 22.12.2015 року за курсом НБУ, штрафних санкцій у розмірі 5 632 коп 35 коп, а також про заборгованість за відшкодування понесених АТ «УкрСиббанк» витрат на примусове стягнення в сумі 3654 грн.
З метою виконання вимог пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ також повідомлено ОСОБА_1 як платника податку на доходи фізичних осіб про анулювання кредитної заборгованості за кредитним договором станом на 22.12.2015 року, а саме основного боргу 40179, 54 доларів США (за курсом НБУ складає 944948,53 грн) та про те, що вказана анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є доходом, отриманим як додаткове благо, і позивачу необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір, відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (а.с. 29).
З 25.10.2019 року по 07.11.2020 року ГУ ДПС на підставі наказу №572 від 01.10.2020 року (а.с.30) здійснило документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 14.11.2019 року №363/15-32-33-05/ НОМЕР_1 (а.с.31-38).
Згідно з висновком акту перевіркою встановлені порушення:
п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп. 176.1. «в» ст. l76, п.179.1 ст.179 ПКУ - не надання податкової декларації про майновий стан i доходи за 2015 рiк по строку 01.05.2016 року;
п.п. «д» п.п.164.2.17 п. 164.2 ст.164, п.п.167.1 ст.167, п.п. 168.2.1. п.168.2 ст.168, п.п. 179.7 ст. 179 ПКУ - не сплачений податок на доходи фiзичних осіб, що підлягає сплаті за результатами річного декларування у розмірі 143717,5l грн.;
пп. 1.2., п.1.4, пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, ст. 163, пп.164.1.3 п.164.1 ст. 164, пп.168.2.1, п.168.2, п.168.4 ст.168 ПКУ - донараховано військового збору у розмірі 10824 грн. 49 коп.
На підставі Акту перевірки ГУ ДПС прийняті наступні податкові повідомлення - рішення від 12.12.2019 року:
№0008493305 (форми «Р») про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму у розмірі 179 646,89грн (за податковими зобов'язаннями - 143717,51грн, за штрафними санкціями - 35 929,38грн;
№0008513305 (форми «Р»), про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму у розмірі 13 530,62 грн (за податковими зобов'язаннями - 10 824,49 грн, за штрафними санкціями - 2 706,13 грн);
№0008503305 (форми «ПС»), яким застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 170 грн (а. с. 39-41).
Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 28.02.2020 року № 7653/6133-00-08-05-04-9 скарга залишена без задоволення (а.с.45-47).
Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся до суду з даним позовом.
Спірні правовідносини виникли з питань оподаткування, які відносяться до сфери дії ПКУ, до п.1.1 ст.1 якого Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Розділом IV ПКУ регламентовані питання податку на доходи фізичних осіб.
Відповідно до ст.162 ПКУ платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Пунктом 163.1 ст. 163 ПКУ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно з пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
З аналізу наведених норм законодавства випливає висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.
За приписами пп. 14.1.47 п.14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України.
Відповідно до абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 9.04.2015 № 321-VIII підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" доповнено пунктом 8.
Згідно з п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Правовий висновок щодо застосування вказаної норми викладений у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 року по справі №520/10880/18.
За приписами ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правовий висновок Верховного Суду полягає в наступному.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 9.04.2015 № 321-VIII підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" доповнено пунктом 8 у зв'язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті.
Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов'язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.
Згідно зі змістом п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.
В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв'язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року та валюту зобов'язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Застосування вимог абзацу «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено у постановах від 15 травня 2018 року (справа № 821/1594/17), від 19 липня 2019 року (справа №826/4240/18).
Отже,вказує Верховний Суд, для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, чи було змінено валюту зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.
Таким чином, при анулюванні (прощенні) суми боргу за кредитом повинні бути дотримані умови для застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб. Зокрема, відбулась зміна валюти зобов'язання на гривню, а різниця, що розрахована у відповідності до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, яка не підлягає оподаткуванню, є більшою, ніж сума боргу, що прощена банком позивачу.
У справі, яка розглядалась Верховним Судом №520/10880/18, зазначено, що зміна валютного зобов'язання на гривню відбулась, оскільки був укладений сторонами додатковий договір від 14.06. 2016 року №11 до Кредитного договору № ML702/244/2007 від 08.08.2007 року сторони домовились про зміну валюти боргових зобов'язань на гривню.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду (щодо пріоритету норм пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України над нормами абзацу «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України) викладено у постановах від 15.05.2018 у справі № 821/1594/17, від 19.07.2019 у справі № 826/4240/18 та у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 по справі № 815/6032/17.
Судом встановлено, що по даній справі 01.04.2008 року між АТ (АКІБ) «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11326626000, за умовами якого банк зобов'язався надати Позичальнику однією сумою, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати i повернути Банку кредит (грошові кошти) в iноземнiй валюті в сумі 40 000,00 доларiв США та не було укладено будь-яких додаткових угод щодо зміни валютного зобов'язання на гривню.
Вказані обставини підтверджуються Повідомленням про анулювання боргу (у порядку пп. «д» пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПКУ) від 22.12.2015 року, у якому АТ «УкрСиббанк» зазначено про наявність кредитної заборгованості у сумi 50224, 54 долара США, що складає 1181188 грн 37 коп. станом на 22.12.2015 року за курсом НБУ, штрафних санкцій у розмірі 5 632 грн 35 коп, а також про заборгованість за відшкодування понесених АТ «УкрСиббанк» витрат на примусове стягнення в сумі 3654 грн, а також тим, що ОСОБА_1 вніс на власний транзитний рахунок кошти в сумі 10 045 долл. США (кошти, еквівалентні 236 239 грн 84 коп) з призначенням платежу «погашення кредитної заборгованості по кредитному договору №0000011326626, що підтверджується квитанцією №24 від 22.12. 2015 року (а.с.49).
Представник АТ «УкрСиббанк» у судовому засіданні пояснив, що зміни валютного зобов'язання на гривню по кредитному договору з позивачем не здійснювалось. Анулювання боргу відбувалось у валюті - доларах США.
З огляду на вказані обставини суд вважає неспроможними доводи представника позивача у позові та судовому засіданні, що зазначення у Повідомленні про анулювання боргу його розміру також у гривні, свідчить про те, що 22.12.2015 року відбулась зміна валютного зобов'язання на гривню по кредитному договору.
Представник позивача не заперечував, що будь-яких додаткових угод щодо зміни валютного зобов'язання на гривню по кредитному договору не укладалось.
Таким чином, суд приходить до висновку, що при анулюванні (прощенні) позивачу суми боргу за кредитом не було дотримано умов для застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб. Зокрема, не відбулась зміна валюти зобов'язання на гривню.
Факт перевищення суми прощеного кредитором боргу над сумою курсової різниці, підтверджено наданими позивачем розрахунками, натомість він не змінює умов для застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, оскільки поряд з вищевказаною умовою у обов'язковому порядку повинна підтвердитися і інша обов'язкова умова, а саме щодо зміни валютного зобов'язання на гривню по кредитному договору.
Суд не приймає до уваги твердження представника позивача, що податковим агентом є АТ «УкрСиббанк», а тому він повинен сплатити податок, оскільки АТ «УкрСиббанк» виконав свої зобов'язання згідно з абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ щодо повідомлення платника податку - боржника під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Вказані обставини не заперечувались представником позивача.
Також суд не приймає до уваги доводи представника позивача, що перевірка проведена з порушенням строків. Відповідно до п.102.2 ст.102 ПКУ грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.
Представник позивача не заперечував наявність податкового порушення зі сторони позивача - неподання декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік по строку 01.05.2016 року, що є порушенням відповідно до Акту перевірки та згідно податкового повідомлення рішення накладений штраф у розмірі 170грн.
Військовий збір нарахований у відповідно до норм ПКУ як похідний від нарахування податку на доходи фізичних осіб.
Посилання представника позивача на те, що при перевірки використані документи, які не містятъ iнформацiї щодо природи прощеної заборгованостi та не вiдносяться до переліку документів, на пiдставi яких контролюючим органом можуть бути здiйснені висновки щодо наявностi пiдстав для донарахування фiзичнiй особi податкових зобов'язань спростовуються положеннями ст.83 ПКУ щодо матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, серед яких зазначено інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Крім того, фактичні обставини встановлені перевіркою представником позивача не заперечується, а лише ним налається інша оцінка вказаним обставинам.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 14, 73-78, 90, 143, 241-246 КАС України, суд -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044, ЄДРПОУ 43142370), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог АТ «УкрСиббанк» (вул. Андріївська, буд. 2/12, м. Київ, 04070, ЄДРПОУ 09807750) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.12.2019 року №0008493305 (форми «Р») про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування» на суму у розмірі 179 646,89 грн; №0008513305 (форми «Р») про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір» на суму у розмірі 13 530,62 грн; №0008503305 (форми «ПС») про застосування штрафних санкцій у розмірі 170 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва
.