Справа № 420/2429/20
15 жовтня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Завальнюка І.В.,
за участю секретаря - Салюк О.Ю.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Влад Шиппінг ЛТД до Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу, Державної екологічної інспекції в Одеській області, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Панта Рей Україна», Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, про визнання протиправними дій, скасування рішення та стягнення коштів,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу щодо розрахунку збитків та пред'явлення Претензії № 100021 від 24.04.2019 у розмірі 39 891,65 доларів США; визнати протиправним та скасувати рішення Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу № 33 від 24.04.2019 про заборону на вихід т/х «Vika» (IMO 9133771) з морського порту «Одеса»; стягнути на користь позивача в особі Товариство з обмеженою відповідальністю «Панта Рей Україна» за рахунок Державного бюджету грошові кошти в розмірі 1 061 888,92 грн.
Ухвалою від 27.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
29.09.2020 до суду від представника Державної екологічної інспекції в Одеській області надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі ч. 4. ст. 123 КАС України, зважаючи на пропущення позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами. В обґрунтування клопотання зазначено, що позов подано до суду 20.03.2020, чим порущено шестимісячний строк на звернення до суду із даними вимогами. При цьому обґрунтування позивача такого звернення зводиться до того, що про безпідставність дій відповідача-1 щодо визначення забруднення акваторії, розрахунку збитків з 08.11.2019, тобто з моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі № 522/8795/19, яким встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення капітана судна. Однак склад учасників справи № 522/8795/19 не відповідає положенням ч. 4 ст. 79 КАС України та обставини у справі, що розглядається, є іншими, ніж установлені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. При цьому кошти за пред'явленою претензією № 100021 від 24.04.2019 були сплачені 26.04.2019, тобто на момент сплати претензії позивач не вважав дії відповідача-1 щодо розрахунку збитків, оформлення та пред'явлення претензії протиправними та такими, що порушують права, свободи чи інтереси позивача, хоча повинен був дізнатися про таке порушення, оскільки до пред'явлення претензії передувала певна послідовність дій. Зокрема, складання акту відбору проб вод № 234 від 24.04.2019, протоколу № 241 вимірювань показників складу та властивостей проб вод від 24.04.2019 на підставі яких і здійснювався розрахунок завданих збитків внаслідок скиду з судна забрудненої води. При цьому ані про необхідність звірення розрахунків, ані про призначення експертизи чи вчинення будь-яких інших дій, як того вимагає досудовий порядок вирішення спору, позивачем не повідомлялось, а отже вимоги заявника одержувач претензії вважав обґрунтованими та задовольнив.
15.10.2020 до суду засобами електронного зв'язку від представника позивача надійшли заперечення проти клопотання Державної екологічної інспекції в Одеській області подав суду про залишення позову без розгляду, в обґрунтування яких зазначено, що 22.10.2019 Приморський районний суд м. Одеси (суддя Донцов Д.Ю.) ухвалив рішення, яким визнав протиправною та скасував постанову № 000058 від 25.04.2019 про накладення адміністративного стягнення на капітана т/х «VIKA» (ІМО 9133771) за ч. 1 ст. 59-1 КУпАП; закрив справу про адміністративне правопорушення щодо капітана т/х «VIKA» (ІМО 9133771) за ч. 1 ст. 59-1 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Рішення набрало законної сили 08.11.2019. Відсутність складу правопорушення щодо забруднення акваторії має своїм прямим наслідком відсутність підстав для відшкодування шкоди за таке забруднення. Відповідно до ч. 2 ст. 58 КТМ України, капітан судна внаслідок свого службового становища визнається представником судновласника і вантажовласника щодо дій, викликаних потребами судна, вантажу або плавання, а також позовів, що стосуються довіреного йому майна, якщо на місці немає інших представників судновласника або вантажовласника. З урахуванням наведеного, Позивач як власник Судна (судновласник) дізнався, що дії Відповідача щодо визначення забруднення акваторії, розрахунку «збитків», які призвели до затримки Судна до моменту сплати таких «збитків» були безпідставними саме з 08.11.2019 - моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі № 522/8795/19, яким встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення щодо забруднення внутрішніх морських вод і територіального моря України. Таким чином, шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду у цій справі сплинув 09.05.2020. З урахуванням строку, необхідного на збір документів для подачі позову від нерезидента України (включаючи підтвердження правосуб'єктності позивача), збір суднових документів з борту Судна, яке перебуває у рейсі, оплату судового збору нерезидентом, позовна заява була подана до суду 23.03.2020. Отже позивачем був дотриманий шестимісячний строк для звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.
Представник Державної екологічної інспекції в Одеській області в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача Влад Шиппінг ЛТД, яка також є представником третьої особи - ТОВ «Панта Рей Україна», проти залишення позову без розгляду заперечувала з підстави, викладених у письмових запереченнях проти клопотання Державної екологічної інспекції в Одеській області.
Представник Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу та представник третьої особи - Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області до суду не з'явилися, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.
Вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи у поєднанні із наведеними позивачем аргументами щодо дотримання ним строку на звернення до суду із даними позовними вимогами, суд дійшов висновку про його пропуск, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України N 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання, чи порушення позивачем цього строку, суду, насамперед, слід з'ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Частиною першою статті 120 КАС України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Суд звертає увагу на те, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду з адміністративним позовом.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18 та від 07 лютого 2019 року у справі №819/859/16.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого КАС України строку. Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких об'єктивних перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06; п. 33).
Суд у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Покладені в основу заперечень проти залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропущення шестимісячного строку звернення до суду, позивач пов'язує виключно з моментом набрання законної сили судовим рішенням у справі № 522/8795/19, яким встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення щодо забруднення внутрішніх морських вод і територіального моря України.
Вирішальною обставиною для визнання пропущеного строку поважним в даному випадку є те, що позивач був обізнаний щодо дій Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу щодо розрахунку збитків та пред'явлення Претензії № 100021 від 24.04.2019 у розмірі 39 891,65 доларів США, а також рішення Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу № 33 від 24.04.2019 про заборону на вихід т/х «Vika» (IMO 9133771) з морського порту «Одеса», розумів та усвідомлював наслідки таких дій / рішення, однак тривалий час не вчиняв жодних дій задля зміни правового стану, який пов'язаний з цим.
Отже, знаючи про розрахунок збитків та пред'явлення Претензії № 100021 від 24.04.2019 у розмірі 39 891,65 доларів США, а також про рішення Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу № 33 від 24.04.2019 про заборону на вихід т/х «Vika» (IMO 9133771) з морського порту «Одеса», - позивач усвідомлював негативний результат для себе, та більш того, здійснив оплату 1 061 888,92 грн відповідно до умов претензії № 100021 від 24.04.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 2980 від 26.04.2019, проте не вчиняв жодних дій щоб змінити цей стан.
Таким чином, про порушення своїх прав та інтересів позивач був обізнаний щонайбільше 26.04.2019, а тому мав право звернутися до суду в шестимісячний строк, який сплинув 26.10.2019, натомість звернувся 23.03.2020.
В контексті приписів КАС України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку, а обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
За висновком Конституційного Суду України поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Законний інтерес, якщо його порушує суб'єкт владних повноважень, може бути предметом судового захисту в порядку адміністративного судочинства. Під час розгляду справи суд з'ясовує, які саме фактичні обставини зумовлюють існування інтересу, відносини, що існують з приводу об'єкту інтересу, а також інші індивідуальні особливості, що відображають законність інтересу та необхідність судового захисту прагнень позивача.
Зазначену правову позицію виклав Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 461/2132/17.
Посилання на те, що позивач як власник судна (судновласник) дізнався, що дії відповідача щодо визначення забруднення акваторії, розрахунку «збитків», які призвели до затримки судна до моменту сплати таких «збитків» були безпідставними саме з 08.11.2019 - моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі № 522/8795/19, яким встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення щодо забруднення внутрішніх морських вод і територіального моря України, - жодним чином не впливають на обізнаність позивача про порушення його прав та інтересів оскаржуваними діями / рішенням зі спливом такого тривалого часу.
Так, позивач наголошує, що 24.04.2019 без розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо забруднення внутрішніх морських вод, відповідач оформлює Претензію № 100021 від 24.04.2019 та рішення про заборону на вихід судна з морського порту № 33 від 24.04.2019. Наступного дня, 25.04.2019, без повідомлення та за відсутності капітана судна державний інспектор Відповідача-1 Щербатов А.Я. оформив постанову про накладення адміністративного стягнення № 000058, якою визнав позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 59-1 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 (одна тисяча сто дев'яносто) гривень. З урахуванням строку, необхідного на збір документів для подачі позову від нерезидента України (включаючи підтвердження правосуб'єктності Позивача), збір суднових документів з борту Судна, яке перебуває у рейсі, оплату судового збору нерезидентом, Позовна заява була подана до суду 23.03.2020..
Відтак, обізнаність позивача про визначення забруднення акваторії, розрахунку «збитків», які призвели до затримки судна, оплата відповідних збитків 26.04.2019 - свідчить про те, що відповідний стан речей аж до 23.03.2020 (майже рік) не спонукав його звернутися за судовим захистом в разі незгоди позивача із відповідними рішенням / діями.
Як зазначено судом вище, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд також підкреслює, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
За встановлених судом обставин, позивач очевидно був обізнаний щодо дій відповідача з визначення забруднення акваторії, розрахунку «збитків», які призвели до затримки судна, і не був позбавлений можливості оскаржити відповідні дії / рішення протягом відведеного КАС України строку, пред'явивши відповідний позов.
Зазначені ж позивачем обставини, як то вирішення справи № 522/8795/19, з якими він пов'язує час пред'явлення ним позову, за жодних умов не можуть бути визнаними такими, які є об'єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення або пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
При цьому позивачем не наведено інших поважних причин пропуску строку звернення до суду, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та не підтверджені належними доказами.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі № 9901/601/19, початок перебігу строку на звернення до суду не може бути пов'язаний з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, тобто окремі фактичні та / або юридичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, а розпочався для нього з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про ухвалення відносно нього оскаржуваного рішення.
Невжиття позивачем активних дій протягом майже протягом року (від часу пред'явлення претензії 24.04.2019 до моменту подачі позову у березні 2020 р.) свідчить про пасивність поведінки у здійсненні захисту прав.
При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. В той же час, вказаних обставин судом не встановлено. Виникнення певних підстав позову (рішення районного суду в справі про адміністративне правопорушення), на яких у тому числі ґрунтується позовна вимога, не впливає на перебіг строку звернення до суду, оскільки такий строк розпочався з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про вчинення оскаржуваних дій та прийняття оспорюваного рішення, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі № 9901/601/19.
Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. 123 КАС України, суд
Клопотання представника Державної екологічної інспекції в Одеській області задовольнити.
Адміністративний позов Влад Шиппінг ЛТД до Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу, Державної екологічної інспекції в Одеській області, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Панта Рей Україна», Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, про визнання протиправними дій, скасування рішення та стягнення коштів - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 22.10.2020.
Суддя І.В. Завальнюк