22 жовтня 2020 р. № 400/4430/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ з особливостями, передбаченими статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівнаи, вул. Поправки Юрія, 6, офіс 14, м. Київ, 02094
третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРДІКТ КАПІТАЛ", Кудрявський узвіз, 5-Б, м. Київ, 04053
про:визнання протиправною та скасування постанови від 10.09.2020 ВП № 62999869,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:
визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про відкриття виконавчого провадження № 62999869 від 10.09.2020.
В якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 вказала Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ».
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема, вказала, що, в порушення частини першої статті 28 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 1404), приватний виконавець не направила їй копію оскарженої постанови. Позивач зазначила, що вона не проживає, не перебуває, не працює та не має майна у місті Київ, тому відкриття виконавчого провадження не за місцем виконання рішення свідчить про порушення відповідачем вимог як Закону № 1404, так і вимог Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Ухвалою від 12.10.2020 суд задовольнив заяву позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа (ар. с. 21-23).
Відповідач позов не визнала, вказала у відзиві (ар. с. 45-47), що київська адреса місця проживання позивача була зазначена у виконавчому написі та у заяві третьої особи про примусове виконання рішення, отже, виконавче провадження було відкрито в межах виконавчого округу міста Києва. Відповідач також зауважила, що, відповідно до норм Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце реєстрації не є підтвердженням того що особа проживає за даною адресою, тому адреса, зазначена у паспорті позивача, не є підтвердженням того, що ОСОБА_1 проживала на день відкриття виконавчого провадження саме у м. Миколаїв. Приватний виконавець надала докази того, що копії оскарженої постанови були направлені позивачу за двома адресами (київською та миколаївською).
Третя особа правом подати пояснення не скористалась.
Про дату, час і місце розгляду справи учасники були повідомлені належним чином.
На підставі частини третьої статті 268 та частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у письмовому провадженні.
Як встановлено судом, 09.09.2020 до відповідача надійшла заява представника третьої особи про примусове виконання рішення (надалі - Заява, ар. с. 48).
У Заяві третя особа вказала адресою місця реєстрації ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 ; адресою місця проживання - АДРЕСА_3 .
Згідно з доданим до Заяви виконавчим написом, вчиненим 14.08.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем та зареєстрованим в реєстрі за № 18011 (надалі - Виконавчий напис, ар. с. 59), з ОСОБА_1 на користь третьої особи підлягає стягненню заборгованість за «… Кредитним договором 630045973 від 25 жовтня 2013 року …» в сумі 23 803,84 грн. (стягнення за період з 16.01.2019 по 11.03.2020) та плата за вчинення виконавчого напису в сумі 500 грн.
У Виконавчому написі також зазначено, що адресою реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 ; місцем проживання - АДРЕСА_3 .
10.09.2020 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, за результатами розгляду Заяви, винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 62999869 (надалі - Постанова, ар. с. 61). Копію Постанови, як вказано у супровідному листі від 10.09.2020 (ар. с. 61), відповідач направила за двома адресами (ар. с. 51-54).
Згідно з викладеним у позові, Постанову позивач не отримала, а про факт відкриття виконавчого провадження дізналась від її роботодавця, після отримання ним постанови відповідача від 14.09.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (ар. с. 66-67).
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Доводам ОСОБА_1 про те, що відповідач не виконав обов'язку щодо направлення їй копії Постанови, суд оцінку не надав, оскільки відповідна обставина не впливає на висновок про наявність або відсутність законних підстав для відкриття виконавчого провадженння.
Відповідно до норм Закону № 1404, після пред'явлення стягувачем виконавчого документа орган державної виконавчої служби (приватний виконавець) приймає одне з таких рішень:
про повернення виконавчого документа без виконання, або
про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Частиною другою статті 25 Закону № 1403 встановлено, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника (частина друга статті 24 Закону № 1404).
Місцем проживання фізичної особи, згідно з частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України, є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 1403, фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».
Суд погодився з аргументами відповідача про те, що норми Закону № 1404 не зобов'язують виконавця перевіряти достовірність зазначеної у виконавчому документі інформації до відкриття виконавчого провадження.
Доводів про невідповідність Виконавчого напису вимогам, наведеним у частині перші статті 4 Закону № 1404, позов не містить.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що зазначення у Виконавчому написі та у Заяві недостовірної, за твердженнями позивача інформації, не могло бути законною підставою для повернення Виконавчого напису без прийняття його до виконання.
Відповідно, відкриття виконавчого провадження було єдиним можливим варіантом дій виконавця.
За таких обставин, вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування Постанови задоволенню не підлягають.
Судові витрати, відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (вул. Поправки Юрія, 6, офіс 14, м. Київ, 02094, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя В.В. Птичкіна