22 жовтня 2020 р. № 400/3427/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Біоносенко В. В. розглянув клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, кллопотання позивача про направлення справи як зразкової в адміністративній справі
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до:Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2
про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 з вимогами визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання вихідних днів для відпочинку позивачу та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористанні дні відпочинку терміном 68 діб, виходячи з грошового забезпечення на день звільнення.
Ухвалою суду від 26.08.2020 відкрито провадження по справі за цим позовом та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження 22.10.2020.
17.09.2020 від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, оскільки позивач був виключений зі списків військової частини наказом командира військової частини ще 29.07.2016, до суду з позовом звернувся не раніше 13.08.2020, тобто із пропуском місячного строку звернення.
Дослідив матеріали справи суд встановив, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання вихідних днів для відпочинку позивачу та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористанні дні відпочинку терміном 68 діб.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 року №8-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці") роз'яснив, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Оскільки грошова компенсація за невикористані дні відпочинку входить до складу заробітної плати, суд приходить до висновку, що строк звернення до суду з цим позовом позивачем не пропущено, а підстави для залишення позову без розгляду - відсутні.
Крім того, 22.09.2020 року позивач заявив клопотання про направлення справи як зразкової до Верховного Суду. В обгрунтування заявленого клопотання позивач зазначає, що в провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебувають справи № 400/3137/20, № 400/3204/20, № 400/2805/20, № 400/2208/20, в провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа № 380/4473/20, в Донецькому окружному адміністративному суді № 200/5656/20-а, спір в яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, які регулюються одними нормами права, заявлені аналогічні вимоги, є типовими.
Відповідно до ч. 1 ст. 290 КАС України якщо у провадженні одного або декількох адміністративних судів перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції. У поданні про розгляд справи Верховним Судом як зразкової зазначаються підстави, з яких суд, що надає подання, вважає, що справа має бути розглянута Верховним Судом як зразкова, в тому числі посилання на типові справи. До подання додаються матеріали справи.
Дослідив матеріали справи, суд не вважає, що кількість справ, які перебувають в провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду (4 справи), в провадженні Львівського окружного адміністративного суду (1 справа), в провадженні Донецького окружного адміністративного суду (1 справа), визначає доцільність ухвалення зразкового рішення Верховним Судом. Крім того, по справі № 200/5656/20-а прийнято рішення, по справі № 400/2208/20 також прийнято рішення, яке залишено в силі Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду в частині аналогічних позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про направлення справи як зразкової до Верховного Суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 123, 248, 290 КАС України, суд,-
1. В задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
2. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про направлення справи як зразкової до Верховного Суду відмовити.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України. Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається.
Суддя В. В. Біоносенко