21 жовтня 2020 р. Справа № 400/2624/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001
до відповідача:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про:стягнення податкового боргу в сумі 49244,87 грн.,
Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі - позивач, ГУ ДФС) звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі - відповідач) податкового боргу в сумі 49244,87 грн.
Ухвалою від 10.07.2020 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власника об'єктів нежитлової нерухомості, який залишається непогашеним.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні вимог ГУ ДПС просив відмовити. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що він володіє на праві приватної власності нежитловими будівлями: складами, розташованими по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Наведені нежитлові будівлі відповідач використовує виключно для зберігання своєї сільгосппродукції, ці приміщення не передані до оренди, лізінг, позичку третім особам та не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
У відповідності до пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
А отже, у позивача відсутні підстави для нарахування відповідачу податкових зобов'язань з вказаного податку.
Також відповідач звертає увагу на те, що ГУ ДПС за 2016 - 2017 роки жодного разу не нараховувало ОСОБА_1 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Також відповідач вказує на те, що позивачем пропущено строки звернення до суду з даним позовом.
У відповіді на відзив ГУ ДПС зазначило, що строки звернення до суду не полрушило, оскільки ст. 122 КАС України передбачено можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до суду, зокрема ст. 102 ПК України. Також відповідач зазначив, що відповідач не зареєстрований в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фіщзичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець та не декларував отримання доходу від виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції, а отже він не сільськогосподарським товаровиробником та пільга, передбачена пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України на нього не розповсюджується.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Згідно пп. 16.1.3, 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на відповідача, як на податків, покладено обов'язки подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
За відповідачем станом на момент розгляду справи рахується податковий борг у розмірі 49244,87 грн., який виник на підставі:
- податкового повідомлення-рішення № 0029598-5109-1403 від 11.05.2019 року, яким позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власника об'єктів нежитлової нерухомості у сумі 14763,56 грн.;
- податкового повідомлення-рішення № 0029599-5109-1403 від 11.05.2019 року, яким позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власника об'єктів нежитлової нерухомості у сумі 34481,31 грн.
Зазначене підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та розрахунком заборгованості ОСОБА_1 .
Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Податковим кодексом України є податковим боргом.
Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (п. 56.1 ст. 56 ПК України).
Так, згідно п. 56.2 ст. 56 ПК України, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.
Також згідно п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Відповідачем доказів оскарження податкових повідомлень-рішень не надано. Отже, заборгованість є узгодженою.
Щодо посилань відповідача на порушення ГУ ДПС строків звернення з даним адміністративним позовом суд зазначає наступне:
Згідно п.п. 20.1.34 ст. 20 ПК України органи контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
У відповідності до ч. 3 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду.
Приписи п. 102.4 ст. 102 ПК України надають контролюючому органу право на стягнення податкового боргу, що виник у зв'зку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов'язання, протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
За таких обставин, суд не приймає доводи відповідача щодо порушення ГУ ДПС строків завернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки під час розгляду справи не було залучено свідків та не призначено експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 19, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) - задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) податковий борг у розмірі 49244,87 грн. (сорок дев'ять тисяч двісті сорок чотири гривні 87 коп.) на користь Державного бюджету.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 21.10.2020 року.
Суддя О.В. Малих