справа № 380/6019/20
21 жовтня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця, викладену у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України від 02.01.2019 № 1;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 07.06.2018 перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця та здійснити ОСОБА_1 з 01.06.2018 перерахунок і виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, з врахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою про перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області позивачу відмовлено в переході на іший вид пенсії, оскільки в ОСОБА_1 відстній необхідний стаж державної служби. Вказує, що поновлення на роботі це відновлення усіх порушених прав працівника, в тому числі і зарахування часу вимушеного прогулу до стажу державної служби, якщо передбачено, що такий період роботи зараховується до стажу державної служби. Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 з 11.12.1995 по 01.01.2017 проходила державну службу, під час якої незаконно була звільнена із посади та поновленна рішенням суду. Таким чином, загальний стаж державної служби позивача складає 20 років 4 місяці 21 день, що є необхідним стажем для переводу позивача на пенсію відповідно до Закону Украхни «Про державну службу».
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву від 16.10.2020 (вх. № 53206), відповідно до якого вказує, що стаж державної служби, обчислений на підставі записів трудової книжки ОСОБА_1 за періоди роботи з 01.12.1995 по 21.07.2000 та з 01.10.2001 по 30.04.2016 станом на 01.05.2016 склав 19 років 02 місяці 21 день, тобто відсутній стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців не менше 20 років станом на 01.05.2016. Звертає у вагу, що згідно наказу від 01.10.2000 № 37 Самбірського районного центру соціальних служб для молоді, прийнятого на виконання рішення місцевого суду Самбірського району ОСОБА_1 поновлено на роботі з 01.10.2001. Просить відмовити в задволенні позову.
Ухвалою від 19.10.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи із повідомленням сторін.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
07.06.2018 ОСОБА_1 звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VII «Про державну службу».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.01.2019 № 1 «Про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VII «Про державну службу» ОСОБА_1 », позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VII «Про державну службу» у зв'язку з відсутністю необхідного не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України. Працівників системи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді було віднесено до відповідних категорій посад державних службовців та органів місцевого самоврядування, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 9-р «Про віднесення посад працівників системи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді до відповідних категорій посад державних службовців та органів місцевого самоврядування», яке втратило чинність 08.12.2016 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 889 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України». Стаж роботи ОСОБА_1 на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців - 19 років 2 місяці 21днень.
Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.01.2019 № 1 «Про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VII «Про державну службу» ОСОБА_1 », позивач звернулась із даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частин 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
До 1 травня 2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 1 травня 2016 року, відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена у рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 676/4235/17, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 607/2474/17.
Судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.01.2019 № 1 «Про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VII «Про державну службу» ОСОБА_1 », позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VII «Про державну службу» у зв'язку з відсутністю необхідного не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України. Працівників системи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді було віднесено до відповідних категорій посад державних службовців та органів місцевого самоврядування, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 9-р «Про віднесення посад працівників системи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді до відповідних категорій посад державних службовців та органів місцевого самоврядування», яке втратило чинність 08.12.2016 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 889 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України». Стаж роботи ОСОБА_1 на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців -19 років 2 місяці 21днень.
Представник відповідача зазначає, що стаж державної служби, обчислений на підставі записів трудової книжки ОСОБА_1 за періоди роботи з 01.12.1995 по 21.07.2000 та з 01.10.2001 по 30.04.2016 станом на 01.05.2016 склав 19 років 02 місяці 21 день, тобто відсутній стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців не менше 20 років станом на 01.05.2016. Звертає у вагу, що згідно наказу від 01.10.2000 № 37 Самбірського районного центру соціальних служб для молоді, прийнятого на виконання рішення місцевого суду Самбірського району ОСОБА_1 поновлено на роботі з 01.10.2001.
Таким чином, спірним є період зарахування до стажу державної служби період з 22.07.2000 (оскільки 21.07.2000 звільнено позивача з роботи) по 30.09.2001 (01.10.2001 винесено рішення місцевого суду Самбірського району Львівської області про поновлення на роботі позивача).
Згідно записів трудової книжки 21.07.2000 ОСОБА_1 звільнено з роботи Самбірського районного центру соціальних служб для молоді у зв'язку із скороченням штату працівників.
Судом встановлено, що згідно з рішенням місцевого суду Самбірського району Львівської області від 01.10.2001 у справі № 2-146/2001 поновлено ОСОБА_1 на роботі в Самбірському районному центрі соціальних служб для молоді. Стягнено з Самбірського районного центру соціальних служб для молоді в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Згідно наказу Самбірського районного центру соціальних служб для молоді ОСОБА_1 поновлено на роботі у Самбірському районному центрі соціальних служб для молоді з 01.10.2001.
01.10.2001 внесено запис до трудової книжки про поновлення на роботі згідно рішення місцевого суду Самбірського району від 01.10.2001, запис від 21.07.2000 недійсний.
Так, відповідно до правової позиції Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Оскільки позивача звільнено з роботи з 21.07.2000, яке визнано судом незаконним, позивач вважається поновленим на роботі з дня звільнення з роботи.
Таким чином, відповідачем протиправно не зараховано до стажу роботи позивача державну службу на роботі у Самбірському районному центрі соціальних служб для молоді з 22.07.2000 по 30.09.2001 - час вимушеного прогулу у зв'язку із незаконним звільненням.
На підставі наведеного, суд вказує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.01.2019 № 1 «Про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VII «Про державну службу» ОСОБА_1 » є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з ст. 90 Закону України від 10.12.2015 № 889-VII «Про державну службу» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За приписами ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Оскільки єдиною підставою для відмови позивачу у переведенні з пенсії за віком на пенсію державного службовця було незарахування стажу роботи з 22.07.2000 по 30.09.2001, яке судом визнано протиправним, з метою належного способу захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 07.06.2018 перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця та здійснити ОСОБА_1 з 01.06.2018 перерахунок і виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, з врахуванням виплачених сум.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак позов підлягає задоволенню.
Відповідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1681,60 грн слід стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 6,14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,суд,- в и р і ш и в :
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, крод ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.01.2019 № 1 «Про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VII «Про державну службу» ОСОБА_1 ».
3. Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 07.06.2018 перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця та здійснити ОСОБА_1 з 01.06.2018 перерахунок і виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, з врахуванням виплачених сум.
4. Судовий збір в розмірі 1681,60 грн стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 21.10.2020.
Суддя Костецький Н.В.