Іменем України
20 жовтня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/739/20
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Басової Н.М.
при секретарі судового засідання: Бутенко К.В.,
за відсутністю сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об'єкта,
20 лютого 2020 року Державна архітектурно - будівельна інспекція України (далі - позивач, ДАБІ) звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-1), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач-2) про знесення самочинно збудованого об'єкта.
Позовні вимоги обґрунтовано таким.
Повноваження Держархбудінспекції щодо здійснення державного архітектурно - будівельного контролю визначені статтею 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Положенням про Державну архітектурно - будівельну інспекцію України, затвердженим постановою КМУ від 09.07.2014 № 294, Порядком здійснення державного архітектурно - будівельного контролю, затвердженим постановою КМУ від 23.05.2011 № 533.
22.12.2018 Старобільською місцевою прокуратурою на адресу Департаменту ДАБІ у Луганській області спрямовано за належністю звернення гр. ОСОБА_3 щодо порушення вимог законодавства під час будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі направлення для проведення позапланової перевірки від 16.01.2019 № 1-ПЗ Департаментом проведено позапланову перевірку, під час якої встановлено, що будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 здійснено замовниками будівництва гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 без отримання дозвільних документів, що надають право на виконання будівельних робіт.
За результатами перевірки Департаментом складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 29.01.2019 № 1; протокол про адміністративне правопорушення від 29.01.2019, видано обов'язкові до виконання припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 29.01.2019 та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.02.2019 з терміном усунення порушення до 01.04.2019.
За виконання будівельних робіт без отримання дозвільних документів постановами по справі про адміністративне правопорушення від 01.02.2019 № 1 та № 2 замовників будівництва ОСОБА_1 та ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною четвертою статті 96 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5950,00 грн. Штраф за адміністративне правопорушення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплатили у повному обсязі.
У період з 01.04.2019 по 12.04.2019 у зв'язку з необхідністю проведення перевірки виконання вимог приписів на підставі направлення для проведення позапланової перевірки № 2-ПЗ посадовими особами Департаменту проведено позапланову перевірку, за результатами якої встановлено, що замовники будівництва - відповідачі не виконали вимоги припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 29.01.2019 та припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.02.2019. За результатами позапланової перевірки посадовими особами Департаменту складено акт щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.04.2019 № 2, протокол про адміністративне правопорушення від 12.04.2019 та видано припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 12.04.2019.
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності посадовою особою Департаменту постановами по справі про адміністративне правопорушення від 19.04.2019 замовників будівництва - відповідачів притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 188-42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн, який сплачено добровільно.
21.06.2019 замовники будівництва звертались до Департаменту з повідомленням про початок виконання будівельних робіт, за результатами розгляду якого замовників будівництва проінформовано про неможливість внесення даних до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів через невірне зазначення кадастрового номеру земельної ділянки, відсутності містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та інших неточностей у поданих документах та проінформовано про заборону виконання будівельних робіт до оформлення ними необхідних документів. Також за інформацією, наданою Старобільською міською радою від 04.09.2019 № 2221/01-28, 03.05.2019 до ради звернулись відповідачі для отримання містобудівних умов та обмежень (завдання на проектування) для розробки проекту будівництва за вказаною адресою, у чому їм було відмовлено.
Рішенням Старобільського районного суду від 19.07.2019 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Старобільської міської ради Луганської області визнано право власності на 1/2 ідеальну частку (за кожним позивачем) незавершеного будівництвом нерухомого майна (торгово - офісної будівлі) з процентом готовності 75%, загальною площею 1578,6 кв.м, в тому числі торгова площа об'єкту 721,95 кв.м, допоміжна площа об'єкту 833,95 кв.м, яке розташовано по АДРЕСА_1 . Зазначене судове рішення скасовано постановою апеляційного суду Луганської області від 19.07.2019, та у задоволенні позову відмовлено.
На підставі направлення від 15.11.2019 за № 3-ПЗ посадовою особою Департаменту з метою перевірки виконання вимог припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 12.04.2019 повторно здійснено позапланову перевірку у період з 15.11.2019 по 28.11.2019 з виїздом на місце, та встановлено, що відповідачі продовжують виконувати будівельні роботи без оформлення дозвільних документів. Складено акт позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил за № 4.
За твердженням позивача, Департаментом вжито вичерпних заходів у межах наданих повноважень, проте замовники будівництва не реагують на приписи Департаменту та продовжують здійснювати дії, спрямовані на порушення містобудівного законодавства, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом у відповідності до вимог статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
З посиланням на норми статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статті 25 Закону України «Про основи містобудування», статтю 376 Цивільного кодексу України, позивач просить суд:
- зобов'язати гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 знести самочинне будівництво, а саме - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.1-9).
Ухвалою суду від 24.02.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві строк для усунення її недоліків (т.1 а.с.200-201).
03.03.3030 за вх. № 8421/2020 позивачем надано заяву про усунення недоліків позовної заяви (т.1 а.с.204).
05.03.2020 судом зроблено запит до УДМС України в Луганській області щодо відомостей про реєстрацію місця проживання відповідачів - фізичних осіб з метою виконання вимог частини третьої статті 171 КАС України (т.1 а.с.212).
16.03.2020 за вх. № 10140/2020 та № 10135/2020 УДМС України в Луганській області надано відповіді на судовий запит (т.1 а.с.214, 215).
03.04.2020 за вх. № 13247/2020 до суду надійшов відзив від відповідачів, в якому вони позов не визнали, заперечували проти його задоволення. При цьому зазначили, що 16.12.2016 ними був придбаний у власність житловий будинок та земельна ділянка, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . 17.08.2017 ними подано заяву до Старобільської міської ради з проханням надати дозвіл на виготовлення детального плану території міста Старобільськ та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, із зміною цільового призначення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням від 31.08.2017 № 29/24 Старобільська міська рада надала дозвіл на виготовлення детального плану території та дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо змінення цільового призначення земельної ділянки.
В вересні 2017 року відповідачі замовили та виготовили детальний план території м. Старобільськ та виготовили технічну документацію відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення. 18.04.2018 звернулися з заявою про затвердження детального плану території, який після проходження громадських обговорень так і не був затверджений. Натомість 16.08.2018 за № 47/16 Старобільська міська рада прийняла рішення про скасування рішення Старобільської міської ради від 31.08.2017 № 29/24, та надала нове рішення про виготовлення детального плану території міста. 03.05.2019 відповідачі звернулися з заявою за № 322-М від 09.05.2019 до Старобільської міської ради з проханням отримати завдання на проектування від замовника, згідно рішення за № 47/16, та отримали рішення про відмову у зв'язку з тим, що на цей час не розроблений та не затверджений архітектурно - опорний план м. Старобільськ. 03.02.2020 відповідачі звернулися у відділ архітектури та містобудування Старобільської районної державної адміністрації з проханням надати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, на що отримали також відмови.
На початку 2018 року відповідачі почали проводити будівельні роботи, сподіваючись на те, що процес виготовлення проектної документації, а також документів, які надають право на початок будівельних робіт, не займе багато часу. Узгодили будівництво будівлі з власниками квартир, які проживають у сусідньому будинку, отримали від них письмову згоду на будівництво, та розпочали будівництво на придбаній земельній ділянці згідно робочого проекту, який був виконаний з дотриманням державних будівельних норм та Державних національних стандартів України. Крім того, будівництво споруди було узгоджено з попереднім власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_4 . Позивач спорудою зацікавився лише через півтора роки після початку її будівництва, а теперішня сусідка створює проблеми через те, що їй не сплачено певні суми.
На думку відповідачів, будуючи нові будівлі і запроваджуючи у них надання відповідних послуг (виробництва) та керуючись рішеннями Уряду України, вони створюють робочі місця з високим рівнем заробітної плати, що дасть змогу забезпечити робочими місцями громадян, у тому числі вимушених переселенців. Відсутність та невизначеність щодо плану розвитку (побудови) м. Старобільськ не є провиною відповідачів та не може затримувати розвиток міста (т.1 а.с.225-226).
За твердженням представника відповідачів, у даній справі відсутній предмет спору, оскільки на момент відкриття провадження у справі і на даний час відповідачі не були власниками об'єкту незавершеного будівництва, що підтверджується договором дарування від 27.02.2020. Наразі об'єкт вже не є об'єктом незавершеного будівництва, оскільки його власниками будівництво завершено та вжито всіх необхідних заходів для оформлення всіх необхідних дозвільних документів (декларація про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) від 15.04.2020 за вх. № 1012-108Д3). Власниками об'єкта є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про що відомо позивачеві (т.2 а.с.88).
27.04.2020 до суду надійшла відповідь на відзив від позивача, в якому зазначив, що не зважаючи на відсутність документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, без отримання вихідних даних (містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для проектування об'єкта будівництва), без розробленої та затвердженої в установленому законодавством порядку проектної документації та без документу, що надає право на виконання будівельних робіт на початку 2018 року почали проводити будівельні роботи, сподіваючись на те, що процес виготовлення проектної документації, а також документів, які надають право на початок будівельних робіт, не займе багато часу. Тобто, в порушення вимог пункту 5 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яким визначено, що проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
03.05.2019 відповідачі звернулись із заявою до Старобільської міської ради з проханням отримати завдання на проектування від замовника, згідно рішення № 47/16 та отримали рішення про відмову у зв'язку з тим, що на цей час не розроблений та не затверджений архітектурно - опорний план м. Старобільськ.
03.02.2020 відповідачі звертались до відділу архітектури та містобудування Старобільської районної державної адміністрації з проханням надати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, де також отримали відмову.
Таким чином, відповідачі у порушення діючого законодавства України, не зважаючи на винесені приписи та протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності продовжують будівництво самочинного об'єкту за адресою: АДРЕСА_1 .
Правом на подачу заперечень на відповідь на відзив відповідачі не скористались.
Судом по справі вчинені такі процесуальні дії.
Ухвалою суду від 17.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (т.1 а.с.217-218).
Ухвалою суду від 13.07.2020 продовжено строк підготовчого провадження на строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби, відкладено підготовче засідання (т.2 а.с.123-124).
Ухвалою суду від 10.08.2020 справу прийнято до провадження головуючим суддею Басовою Н.М. у зв'язку з перебування у відпустці судді Секірської А.Г. (т.2 а.с.134).
Ухвалами суду від 01.10.2020: продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відмовлено у задоволенні клопотання представнику позивача про зупинення провадження у справі; закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні (т.2 а.с.188,189-190,191).
В судове засідання представники сторін та відповідачі не прибули, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи (т.2 а.с.195,196,199,200).
Представники сторін надали заяви про розгляд справи за їх відсутності (т.2 а.с.201,202).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77 КАС України, судом встановлено таке.
Згідно договору дарування житлового будинку від 16.12.2016, посвідченого приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Пульним С.М., ОСОБА_1 стала власником 45/100 часток, а ОСОБА_2 - 55/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53,0 кв.м., житловою площею 31,5 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,0647 га, кадастровий номер 4425110100:07:002:0423 (т.2 а.с.22-23).
Згідно договору дарування земельної ділянки від 14.02.2017, посвідченого приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Пульним С.М., ОСОБА_1 стала власником 45/100 часток, а ОСОБА_2 - 55/100 часток земельної ділянки площею 0,0647 га, кадастровий номер 4425110100:07:002:0423, яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), і розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1164226944000 (т.2 а.с.18-21).
Вказані об'єкти нерухомого майна пройшли державну реєстрацію, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.227,228, т.2 а.с.17).
01.08.2017 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Старобільського міського голови з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту детального планування та зміну цільового призначення земельної ділянки для будівництва магазину по АДРЕСА_2 , надавши копії договору дарування земельної ділянки, витягу з державного реєстру речових прав на земельну ділянку, договору дарування житлового будинку, витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, паспортів та РНОКПП заявників (т.2 а.с.15).
Рішенням двадцять дев'ятої сесії Старобільської міської ради сьомого скликання від 31.08.2017 № 29/24 «Про розроблення детального плану території м. Старобільськ та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, із зміною цільового призначення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 » вирішено, зокрема:
1. Виконавчому комітету Старобільської міської ради виступити замовником розроблення Детального плану території АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
2. Фінансування робіт із розробленням детального плану території м. Старобільськ за адресою: АДРЕСА_1 , покласти на громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
3. Розроблену та погоджену у встановленому законодавством порядку містобудівну документацію подати на затвердження до Старобільської міської ради.
4. Надати громадянам України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0647 га (кадастровий № 4425110100:07:002:0423), яка знаходиться в спільній частковій власності за адресою: АДРЕСА_2 , із зміною цільового призначення землі: із земель житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в землі житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі код за КВЦПЗ-03.07), розташованих в межах населеного пункту на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в приватній власності (т.1 а.с.229-230).
У 2018 році за замовленням відповідачів Приватним підприємством «Юнівер» виготовлено проект «Детальний план території та містобудівне обґрунтування для будівництва нежитлового торгово - офісного приміщення по АДРЕСА_1 » (т.1 а.с.231-250, т.2 а.с.1-4).
У 2019 році за замовленням відповідачів Приватним підприємством «Земля Слобожанщини» виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення: з земель для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована: АДРЕСА_1 , громадянам ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (т.2 а.с.7-13) за заявою від 04.06.2019 (т.2 а.с.14).
18.04.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Старобільського міського голови з заявою вх. № М-315 про затвердження проекту детального плану території та містобудівного обґрунтування для будівництва нежитлового торгово - офісного приміщення по АДРЕСА_2 , та зміну цільового призначення земельної ділянки, які розроблялися на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 31.08.2017 № 29/24 (т.2 а.с.33).
Рішенням сорок сьомої сесії Старобільської міської ради сьомого скликання від 16.08.2018 № 47/16 скасовано рішення Старобільської міської ради від 31.08.2018 № 29/24, від 31.08.2018 № 29/25; надано дозвіл на розроблення детального плану частини території м.Старобільськ з метою зміни цільового призначення земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , із земель з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в землі з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для будівництва нежитлового торгово-офісного приміщення) […] (т.2 а.с.34-35).
22.12.2018 Старобільською місцевою прокуратурою на адресу Департаменту ДАБІ у Луганській області спрямовано за належністю звернення ОСОБА_3 щодо порушення вимог законодавства під час будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.113-114).
За направленням Департаменту ДАБІ у Луганській області для проведення позапланового заходу від 16.01.2019 № 1-ПЗ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно - будівельного контролю», виданим на підставі наказу (розпорядження) ДАБІ України від 08.09.2015 № 976 та звернення Старобільської місцевої прокуратури від 22.12.2018 № 110р18 (т.1 а.с.11) головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу № 1 Департаменту ДАБІ у Луганській області Скурідіним Єгором Ігоровичем у присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проведено позапланову перевірку виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , щодо дотримання суб'єктами містобудування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.
За наслідками перевірки складено Акт від 29.01.2019 № 1 за результатами проведення позапланової заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, згідно із висновками якого встановлено порушення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідальність за які встановлено частиною четвертою статті 96 КУпАП (т.1 а.с.12-27).
Також 29.01.2019 відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративне правопорушення, згідно із якими за порушення ч.1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачена відповідальність частиною 4 статті 96 КУпАП, і особи, які притягуються до адміністративної відповідальності, повідомляються про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення (т.1 а.с.28-31, 32-35).
29.01.2019 Департаментом ДАБІ у Луганській області винесено приписи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про зупинення виконання будівельних робіт до отримання дозвільних документів, що підтверджують право на їх виконання та подання протягом двох місяців до департаменту повідомлення про початок виконання будівельних робіт (т.1 а.с.36-37, 38-39).
Постановою Департаменту ДАБІ у Луганській області від 01.02.2019 № 1 по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 96 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5950,00 грн (т.1 а.с.40-42).
Постановою Департаменту ДАБІ у Луганській області від 01.02.2019 № 2 по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_8 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 96 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5950,00 грн (т.1 а.с.43-45).
Суму штрафів відповідачами сплачено 05.02.2019 (т.1 а.с.50).
01.02.2019 Департаментом ДАБІ у Луганській області винесено приписи ОСОБА_2 та ОСОБА_8 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, якими у зв'язку з виконанням будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2 , що є порушенням пункту 2 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вимагалося протягом двох місяців податки до департаменту повідомлення про початок виконання будівельних робіт, та зупинити виконання будівельних робіт до отримання дозвільних документів на їх виконання; про виконання припису повідомити до 01.04.2019 (т.1 а.с.46-47, 48-49).
01.04.2019 Департаментом ДАБІ у Луганській області видано направлення для проведення позапланового заходу від 01.04.2019 № 2-ПЗ для проведення головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу № 1 Департаменту ДАБІ у Луганській області Скурідіним Єгором Ігоровичем позапланової перевірки на «Виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 » щодо дотримання суб'єктом містобудування ОСОБА_2 , ОСОБА_8 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на підставі наказу ДАБІ України від 08.09.2015 № 976 та припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 29.01.2019, строк дії направлення з 01.04.2019 по 12.04.2019 (т.1 а.с.51).
За наслідками проведеного позапланового заходу Департаментом ДАБІ у Луганській області складено Акт від 12.04.2019 № 3 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, згідно із висновками якого встановлено порушення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 пункту 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідальність за які встановлено частиною першою статті 188-42 КУпАП (т.1 а.с.56-76).
12.04.2019 внесено приписи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, якими у зв'язку з тим, що вимоги приписів від 29.01.2019 про зупинення підготовчих та будівельних робіт та усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил не виконано, будівельні роботи не зупинено, дозвільні документи не отримано, що є порушенням пункту 2 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», вимагалося зупинити виконання будівельних робіт до отримання дозвільних документів, що підтверджують право на їх виконання; про виконання припису повідомити до 15.07.2019 (т.1 а.с.52-53, 54-55).
12.04.2019 відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративне правопорушення, згідно із якими за порушення вимог припису від 29.01.2019 про зупинення підготовчих та будівельних робіт передбачена відповідальність частиною 1 статті 188-42 КУпАП, і особи, які притягуються до адміністративної відповідальності, повідомляються про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення (т.1 а.с.77-80, 81-84).
Постановою Департаменту ДАБІ у Луганській області від 19.04.2019 № 4 по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_8 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн (т.1 а.с. 85-87).
Постановою Департаменту ДАБІ у Луганській області від 19.04.2019 № 5 по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн (т.1 а.с.88-90).
Суму штрафів відповідачами сплачено 23.05.2019 (т.1 а.с.91).
05.09.2019 за вх. № 1012-9244вх.119 до відповідача надійшов лист Старобільської міської ради Луганської області від 04.09.2019 № 2221/01-28, згідно із яким 03.05.2019 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звертались до виконавчого комітету щодо отримання у районного архітектора завдання на проектування та укладення тристороннього договору на розроблення детального плану частини території м. Старобільськ з виконавцем робіт, на що було надано відповідь, що міська рада не отримує у районного архітектора такий вид документів, як завдання на проектування. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було роз'яснено, що укладення договору на розроблення детального плану території зараз є недоцільним, у зв'язку із тим, що на цей час не затверджений історико - архітектурний опорний план м. Старобільськ, без якого розроблення детального плану території неможливо. На підставі звернень ОСОБА_3 з проханням розглянути питання щодо підтвердження факту проведення будівельних робіт, виконавчим комітетом Старобільської міської ради неодноразово здійснювались виходи комісії, складено відповідні акти (т.1 а.с.116-125).
Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 19.07.2019 у справі № 431/3975/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Старобільської міської ради Луганської області про визнання права власності на незавершене будівництво позовні вимоги задоволено, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку незавершеного будівництва нерухомого майна (торгово - офісної будівлі) з процентом готовності 75%, загальною площею 1578,6 кв.м, в тому числі торгова площа об'єкту 721,95 кв.м, допоміжна площа об'єкту 833,95 кв.м, яке розташовано по АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на ? ідеальну частку незавершеного будівництва нерухомого майна (торгово - офісної будівлі) з процентом готовності 75%, загальною площею 1578,6 кв.м, в тому числі торгова площа об'єкту 721,95 кв.м, допоміжна площа об'єкту 833,95 кв.м, яке розташовано по АДРЕСА_1 (т.2 а.с.203).
Постановою Луганського апеляційного суду від 31.10.2019 у справі № 431/3975/19 апеляційну скаргу прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Департаменту ДАБІ у Луганській області на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 19.07.2019 задоволено, рішення Старобільського районного суду Луганської області від 19.07.2019 скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено (т.1 а.с.126-134).
15.11.2019 Департаментом ДАБІ у Луганській області видано направлення для проведення позапланового заходу від 15.11.2019 № 3-ПЗ для проведення головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу № 1 Департаменту ДАБІ у Луганській області Яценко Наталією Іванівною позапланової перевірки на «Виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 » щодо дотримання суб'єктом містобудування ОСОБА_2 , ОСОБА_8 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на підставі наказу ДАБІ України від 08.09.2015 № 976 та припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 12.04.2019, строк дії направлення з 15.11.2019 по 28.11.2019 (т.1 а.с.92).
За наслідками проведеного позапланового заходу Департаментом ДАБІ у Луганській області складено Акт від 15.11.2019 № 4 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, згідно із висновками якого встановлено порушення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 пункту 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідальність за які встановлено частиною першою статті 188-42 КУпАП (т.1 арк.спр. 93-112).
25.11.2019 внесено приписи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, якими у зв'язку з тим, що вимоги приписів від 12.04.2019 про зупинення підготовчих та будівельних робіт та усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил не виконано, будівельні роботи не зупинено, дозвільні документи не отримано, що є порушенням пункту 2 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», вимагалося зупинити виконання будівельних робіт до отримання дозвільних документів, що підтверджують право на їх виконання; про виконання припису повідомити до 15.01.2020 (т.1 а.с.208-209, 210-211).
Також судом встановлено, що листом від 03.05.2019 № 322-М Старобільська міська рада на заяву відповідачів від 03.05.2019 № 322-М щодо отримання у районного архітектора завдання на проектування та укладення тристороннього договору на розроблення детального плану частини території м. Старобільська з виконавцем робіт, повідомила, що міська рада не отримує у районного архітектора такий вид документів як завдання на проектування. Укладення договору на розроблення детального плану території зараз є недоцільним, оскільки не затверджений історико - архітектурний опорний план м. Старобільськ, без якого розроблення детального плану неможливе (т.2 а.с.36).
Листом від 03.02.2020 № 5 Головний архітектор району Старобільської районної державної адміністрації Луганської області надав відповідь ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на заяву щодо видачі містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки, зазначивши, що за отриманням містобудівних умов та обмежень потрібно було звернутися до початку будівництва. Вид використання земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0003146292019 від 15.05.2019). На підставі постанови КМУ «Про внесення змін до Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць» від 21.02.2018 № 92, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», наказу Мінрегіону України від 07.07.2011 № 109 «Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст» надати містобудівні умови та обмеження на забудову земельної ділянки не є можливим (т.2 а.с.37).
Судом також встановлено, що 27.02.2020 між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі-«Дарувальники») та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , від імені якої діє ОСОБА_11 , (далі - «Обдаровувані»), укладено договір дарування об'єкту незавершеного будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна за даними ДРРП - 1899281844251, який знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,0647 га, кадастровий номер земельної ділянки 4425110100:07:002:0423, за яким ОСОБА_2 подарувала своїй доньці 50/100 (п'ятдесят сотих) часток об'єкта, а ОСОБА_6 прийняла від матері у дар належні їй 50/100 (п'ятдесят сотих) часток об'єкту; ОСОБА_1 подарувала своєму синові 45/100 (сорок п'ять сотих) часток вищевказаного об'єкту, а ОСОБА_5 прийняв у дар від матері 45/100 (сорок п'ять сотих) часток вказаного об'єкту; ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_6 5/100 (п'ять сотих) часток вказаного об'єкту, а ОСОБА_6 прийняла у дар від ОСОБА_1 5/100 (п'ять сотих) часток об'єкту (т.2 а.с.99-100).
Жодних доказів того, що вказаний договір дарування визнаний недійсним, суду не надано.
На підставі договору дарування зареєстровано право власності на об'єкт незавершеного будівництва за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.02.2020 № 202215670 (т.2 а.с.101).
В матеріалах справи також наявна Декларація про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) від 15.04.2020 за вх.№1012-108 ДЗ, зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Луганській області 16.04.2020 №ЛГ141201070036. Об'єктом значиться будівництво будівлі котеджу АДРЕСА_1 , замовником є ОСОБА_5 (т.2 а.с.102-104,106).
Вирішуючи по суті заявлені позовні вимоги, суд виходить з наступного.
За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).
Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Із офіційним визнанням державою права власності пов'язується можливість матеріального об'єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
Разом з тим, як вже було встановлено судом раніше, на час розгляду справи власниками об'єкта незавершеного будівництва є не відповідачі, відносно яких здійснювались заходи архітектурно - будівельного контролю, а треті особи, за якими зареєстровано право власності на об'єкт незавершеного будівництва та на земельну ділянку.
При цьому безпосередній правоустановчий документ - договір дарування об'єкту незавершеного будівництва від 27.02.2020 наразі є дійсним.
Тобто, заявлені ДАБІ позовні вимоги впливають на права та інтереси третіх осіб, які є власниками земельної ділянки та об'єкта незавершеного будівництва.
Вирішуючи питання щодо можливості розгляду в порядку адміністративного судочинства позовної заяви ДАБІ, у якій заявлені вимоги до осіб, які здійснили будівництво, проте не є власниками об'єкту незавершеного будівництва, суд виходить із наступного.
У відповідності до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду справи за позовами органів державного архітектурно-будівельного контролю про знесення об'єктів самочинного будівництва належать до компетенції адміністративних судів. Такий висновок обґрунтований тим, що звертаючись до суду з позовом про знесення об'єкту самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб'єкт владних повноважень діє не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам. Метою знесення об'єктів самочинного будівництва за позовом органів державного архітектурно-будівельного контролю є не перехід права власності на ці об'єкти, а приведення будівництва у відповідність до імперативних вимог публічно-правових норм, направлених на захист суспільних інтересів. Такий спір не пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування.
Зазначений правовий висновок вперше сформульований Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 161/14920/16-а за адміністративним позовом Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради до фізичної особи-підприємця про зобов'язання знести за власний рахунок самочинно збудоване приміщення (кафе).
У цій справі Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України в цій категорії, яка полягала у тому, що об'єкти самочинного будівництва належать до об'єктів цивільних прав, а тому спори за позовами органів державного архітектурно-будівельного контролю про знесення самочинного будівництва підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.
Необхідність відступити від зазначеної правової позиції Велика Палата Верховного Суду обґрунтувала тим, що за приписами статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Статтею 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
З огляду на вказані норми права Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що для того, щоб новостворене майно стало об'єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття до експлуатації; 3) державна реєстрація. Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна) згідно із частиною третьою статті 331 ЦК України.
Суд також враховує, що згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року № 1340/6225/18 факт реєстрації права власності на окремі квартири в багатоквартирному житловому будинку, знести який, як самочинно збудований просить позивач, не спростовує висновків суду про те, що спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм є те, що позивач у спірних відносинах здійснює публічно-владні управлінські функції надані законом.
Враховуючи, що ДАБІ звернулася до суду саме як суб'єкт владних повноважень з метою реалізації владних управлінських функцій у сфері містобудівної діяльності, а саме - здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, суд приходить до висновку про те, що спір підлягає розгляду в порядку та за правилами адміністративного судочинства.
При цьому, фактично вимога про знесення об'єкта нерухомого майна заявлена до осіб, які внаслідок дарування об'єкта незавершеного будівництва та реєстрації права власності на такий об'єкт за третіми особами втратили право володіти, користуватися та розпоряджатися таким об'єктом.
Натомість судове рішення у цій справі безпосередньо стосується прав та інтересів власників об'єкта незавершеного будівництва, адже задоволення позову та виконання судового рішення матимуть наслідком знищення об'єкту права приватної власності, які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що виключає можливість вирішення цього спору без залучення відповідних осіб до участі у розгляді справи в якості відповідачів.
У відповідності до частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Положеннями частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Також згідно із частинами першою, другою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вирішення питання про позбавлення права власності третіх осіб на об'єкти нерухомого майна у межах справи за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю до забудовника, який на час вирішення спору не є власником об'єкта незавершеного будівництва, про зобов'язання знести об'єкт самочинного будівництва, положеннями статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та статті 376 Цивільного кодексу України - не передбачене.
Також суд приймає до уваги висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 825/1475/16, в якій зазначено, що звернення до суду не може використовуватися як засіб позбавити іншу особу належних їй прав, навіть не безспірних, без пред'явлення позову саме до такої особи.
Крім того, суд зазначає, що згідно із правовою позицією Верховного Суду щодо меж державного архітектурно-будівельного контролю, яка викладена в постанові від 17 жовтня 2019 року у справі № 826/4151/16, будівництво об'єкта завершується реєстрацією права власності на об'єкт містобудування, а проведення архітектурно-будівельного контролю здійснюється у процедурі його створення.
Розглядаючи цей адміністративний позов як форму здійснення державного архітектурно-будівельного контролю за створенням об'єктів будівництва, суд наголошує на тому, що за підсумками вирішення справи за позовом ДАБІ буде вирішене питання про право власності осіб, у відношенні яких позивач не наділений владними управлінськими функціями, адже вони не є суб'єктами містобудівної діяльності.
З моменту виявлення позивачем можливого порушення вимог містобудівного законодавства під час виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , спірні правовідносини істотно змінилися внаслідок завершення відповідних робіт, реєстрації ДАБІ декларації про готовність об'єкта до введення в експлуатацію, та набуття права власності на об'єкт незавершеного будівництва третіми особами.
Верховний Суд у постанові 26 березня 2020 року у справі № 826/8041/18 наголосив на тому, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» суд визначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип «належного урядування» покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що доводи ДАБІ щодо здійснення самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , мають бути обов'язково перевірені судом з метою запобігання шкоди інтересам суспільства внаслідок створення об'єкта будівництва, з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, проте у межах справи заходи державного архітектурно - будівельного контролю не здійснені відносно осіб, які станом на дату розгляду справи є власниками об'єкта незавершеного будівництва.
Заміна відповідачів на ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не є доцільною в ході розгляду даної справи, оскільки відносно них позивачем не здійснювались заходи державного архітектурно - будівельного контролю, які стали підставою звернення до суду з цим позовом.
Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Отже, підсумовуючи вище викладені обставини справи та аналізуючи їх у сукупності з зазначеними нормами права, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Як наслідок, у задоволенні позову Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об'єкта слід відмовити.
Питання про судові витрати не вирішується, оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, а відповідачами такі вимоги не заявлялись.
Керуючись статтями 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого об'єкта відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст повного судового рішення складено 22 жовтня 2020 року.
Суддя Н.М. Басова