Іменем України
22 жовтня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3465/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-
17 вересня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 01.09.2020 ВП №61339646 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 08.09.2020 на адресу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області надійшла постанова відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн від 01.09.2020 в межах виконавчого провадження ВП №61339646. Постанову про накладання штрафу винесено начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністеретва юстиції (м. Харків) Пихоніною М.В. Управління вважає неправомірними дії начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо винесення постанови про накладення штрафу. Управління не погоджується з зазначеною постановою про накладення штрафу, вважає її безпідставною, незаконною та такою, що винесена з порушенням норм діючого законодавства та підлягає скасуванню.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 позовну заяву Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,- залишено без руху.
Вищевказану ухвалу суду отримано позивачем 28.09.2020 та 02.10.2020 і 05.10.2020 надіслано через канцелярію суду квитанцію про сплату судового збору в сумі 2102,00 грн.
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є. у період з 28.09.2020 по 13.10.2020 перебувала на лікарняному, про що складено довідку.
Ухвалою суду від 15 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
22 жовтня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.43-47), в якому останній заперечує проти позову, зазначає, що до державного виконавця надійшли відповіді від боржника, з яких встановлено, що Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області на виконання рішення суду 18.08.2020 здійснено виплату недоотриманої пенсії за разовим дорученням № 18 на ОСОБА_1 за померлого чоловіка ОСОБА_2 за період з 25.02.2017 по ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 63234,40 грн. Суму недоотриманої пенсії, що залишилася не виплаченою за період з 01.03.2016 по 24.02.2017 в розмірі 15743,32 грн внесено до Реєстру судових рішень.
01.09.2020 державним виконавцем, керуючись ст.ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанови про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. Копії постанов направлено боржнику для виконання.
Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) наголошує на необґрунтованості позовних вимог щодо скасування винесеної постанови від 01.09.2020 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №61339646, оскільки позивачем не було вжито всіх можливих та необхідних заходів для виконання судового рішення в повному обсязі.
Представники сторін у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, просили розглядати справу без їх участі.
Згідно з частиною третьою статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи положення статті 194 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Згідно з даними комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що на підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, видано виконавчий лист №360/5344/19 від 19.02.2020 про зобов'язання Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму пенсії, що належала її чоловікові ОСОБА_2 та залишилася недоотриманою на день його смерті, як члену сім'ї померлого пенсіонера, який проживав з ним разом на день його смерті, за період з березня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постановою державного виконавця від 20.02.2020, на підставі заяви стягувача ОСОБА_1 , відкрито виконавче провадження №61339646, в якій повідомлено боржника про необхідність виконання рішення суду протягом 10 днів (а.с.7, 7 на звороті,67,68,69-71).
Листом від 26.03.2020 № 4643/03.1 Рубіжанське ОУПФУ Луганської області повідомило державного виконавця про те, що на виконання рішення від 17.01.2020 щодо виплати в порядку спадкування ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої пенсії її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконано управлінням 23.03.2020, недоотриману пенсію за період з 01.03.2016 по ІНФОРМАЦІЯ_1 нараховано. Управлінням було надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на розгляд документи ОСОБА_1 щодо виплати недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 12.03.2020 управлінням отримно лист від ГУ ПФУ у Луганській області щодо виплати недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 в сумі 63234,40 грн за період з 25.02.2017 по ІНФОРМАЦІЯ_1. Виплата недоотриманої пенсії здійснюється за разовим дорученням за формою В3-М, управлінням 23.03.2020 за №19 виготовлено разове доручення на ОСОБА_1 для отримання недоотриманої пенсії за чоловіка ОСОБА_2 . Разове доручення станом на 26.03.2020 знаходиться на поштовому відділенні за адресою: м.Рубіжне, просп. Переможців, 12. Виплата пенсій, соціальної допомоги, у тому числі допомоги на поховання, за разовим дорученням форми В2-М та В3 здійснюється з 1 по 30-31 число кожного місяця. Разові доручення дійсні тільки до кінця місяця, в якому вони були виписані. В разі неотримання пенсіонером недоотриманої пенсії згідно із вимогами Інструкції, разові доручення повертаються до органу Пенсійного фонду (а.с.8,57-59).
Разом з вищевказаним листом позивачем на адресу відповідача було надіслано протокол, складений за результатами телефонного дзвінка громадянці ОСОБА_1 від 23.03.2020, відповідно до якого вказана громадянка повідомила, що не знає чи зможе приїхати до м.Рубіжне та отримати недоотриману пенсію, оскільки у зв'язку з епідемією пункти перетину кордону закриті, а вона сама знаходиться в лікарні. Також надіслано копію листа від 12.03.2020 № 1200-010202-9/4888, від 04.03.2020 №3557/02.1, де позивач просив дозволити виплату недоотриманої пенсії за померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 його дружині ОСОБА_1 в сумі 78977,72 грн за період з 01.03.2016 по ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8-10,60,62).
20 серпня 2020 року за вих.№ 10055 відповідачем до Рубіжанського ОУПФУ Луганської області скеровано вимогу, згідно якої державний виконавець просив надати інформацію щодо повного та фактичного виконання рішення суду у виконавчому провадженні ВП № 61339646 від 20.02.2020 з примусового виконання виконавчого листа №360/5344/19 від 19.02.2020, у разі невиконання - надати обґрунтоване пояснення, чому рішення суду не може бути виконано. Вказана вимога отримана позивачем 25.08.2020 (а.с.11,55,56).
Листом від 28.08.2020 Рубіжанське ОУПФУ Луганської області повідомило державного виконавця про те, що на виконання рішення суду у справі № 360/5344/19, сума пенсії ОСОБА_1 , що належала її чоловікові та залишилась недоотриманою на день його смерті, управлінням нарахована. Розмір недоотриманої пенсії перераховано на дату звернення стягувача до позивача згідно із ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 18.08.2020 управлінням здійснено виплату недоотриманої пенсії за разовим дорученням №18 на ОСОБА_1 за померлого чоловіка ОСОБА_2 за період з 25.02.2017 по ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 63 234,40 грн. Суму недотриманої пенсії, що залишилась невиплаченою за період з 01.03.2016 по 24.02.2017 в розмірі 15743,32 грн внесено до реєстру судових рішень. На підтвердження зазначеного, позивачем додано до листа витяг з ІКІС ПФУ : ППВП підсистема «Реєстр судових рішень» (а.с.52-54).
Листом від 14.09.2020 Рубіжанське ОУПФУ Луганської області надало державному виконавцю аналогічну інформацію (а.с.12, 13).
Виплата недоотриманої пенсії на ОСОБА_1 за померлого чоловіка ОСОБА_2 за період з 25.02.2017 по ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 63234,40 грн підтверджується талоном до разового доручення № 909170161617/44/18 (а.с.20).
01.09.2020 начальником відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Пихоніною М.В. винесено постанову про накладення штрафу на позивача у виконавчому провадженні № 61339646 (а.с.6,50,51).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною першою статті 255 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно з частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 821/1568/16.
Отже, державний виконавець зобов'язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.
Поважними в розумінні Закону № 1404 можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 127/3770/17.
Статтею 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Фінансування витрат на виплату пенсій провадиться по всій території України щомісячно незалежно від надходжень коштів та соціально-економічного стану конкретних регіонів за рахунок перерозподілу коштів Пенсійного фонду України в межах країни. Забороняється розрив у строках фінансування витрат на виплату пенсій у різних адміністративно-територіальних одиницях.
У відповідності до вимог бюджету Пенсійного фонду України на 2018 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 року № 8 та бюджету Пенсійного фонду України на 2019 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 року № 14, видатки на пенсійне забезпечення осіб, пенсію яким призначено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", здійснюються за рахунок власних доходів.
Механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках визначено Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (далі - Порядок № 1596).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1596 виплата і доставка пенсій та грошової допомоги здійснюється уповноваженими банками на умовах, визначених цим Порядком, та на підставі договорів, що укладаються: між уповноваженими банками та органами соціального захисту населення або центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат; між уповноваженими банками та органами Пенсійного фонду, а у разі централізованого нарахування пенсій - між уповноваженими банками та головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та органами Пенсійного фонду, у разі централізованого фінансування пенсій - між уповноваженими банками та головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві.
Абзацами першим-третім пункту 12 Порядку № 1596 передбачено, що органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають: списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках; опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках.
Пунктом 13 Порядку № 1596 передбачено, що списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів. Списки подаються одночасно на паперових і магнітних (електронних) носіях, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цього пункту. За договорами, зазначеними у пункті 3 цього Порядку, та за наявності технічних можливостей сторін цих договорів списки можуть подаватися в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Подання списків в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису обумовлюється в договорах, які укладаються згідно з пунктом 3 цього Порядку. Органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення протягом місяця, за який виплачується пенсія та грошова допомога, можуть складати і подавати додаткові списки на зарахування пенсій та грошової допомоги одержувачам, які з різних причин не були внесені до основних списків, а також у разі перерахунків пенсій та грошової допомоги.
На підставі складених документів органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення проводять протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки одержувачів (абзац перший пункту 14 Порядку № 1596).
Постановою правління Пенсійного фонду України від 13 грудня 2018 року № 27-1 "Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсій у 2019 році" з метою забезпечення стабільного фінансування та виплати пенсій відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280, для здійснення з 01 січня 2019 року фінансування пенсійних виплат головними управліннями Пенсійного фонду України у Вінницькій, Волинській, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській та Чернігівській областях, начальникам відповідних головних управлінь доручено забезпечити у порядку, встановленому законом, укладання договорів з публічним акціонерним товариством "Укрпошта" та банками, уповноваженими на право виплати пенсій через поточні рахунки.
Прийнята правлінням Пенсійного фонду України постанова від 13 грудня 2018 року №27-1 "Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсій у 2019 році" не визначає порядок виплати пенсій та грошової допомоги саме головними управліннями Пенсійного фонду України в областях.
Окрім того, згідно з пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Відповідно до підпунктів 7, 8 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Отже, до повноважень управлінь Пенсійного фонду України в містах (у тому числі Рубіжанського ОУПФУ Луганської області) серед іншого віднесено забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Окрім того, Постанова № 27-1 має міжвідомчий характер, не пройшла обов'язкову державну реєстрацію та офіційне опублікування. Дана постанова не містить у собі прямого посилання на те, що з 01.01.2019 фінансування пенсійних виплат отримувачів пенсій, які обліковуються в Рубіжанському ОУПФУ Луганської області, проводиться головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, а лише містить у собі вимогу до начальників головних управлінь перелічених областей забезпечити у порядку, встановленого законом, укладання договорів з ПАТ "Укрпошта" та банками, уповноваженими на право виплати пенсій через поточні рахунки одержувачів.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, 18.08.2020 управлінням здійснено виплату недоотриманої пенсії за разовим дорученням № 18 на ОСОБА_1 за померлого чоловіка ОСОБА_2 за період з 25.02.2017 по ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 63234,40 грн. Тобто, сума недоотриманої пенсії, яка залишилась невиплаченою ОСОБА_1 , складає 15743,32 грн за період з 01.03.2016 по 24.02.2017.
Суд зауважує, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів відсутності у боржника коштів на виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_1 за померлого чоловіка ОСОБА_2 за період з 01.03.2016 по 24.02.2017 у сумі 15743,32 грн.
Також, позивачем не надано жодних доказів вчинення боржником будь-яких дій на отримання фінансування (за їх відсутності).
В той же час, позивач посилається на те, що сума недоотриманої пенсії, що залишилась невиплаченою ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 по 24.02.2017 в розмірі 15743,32 грн, була внесена до Реєстру судових рішень.
З цього приводу суд зазначає, що порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 (далі - Порядок № 649).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 649 цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, коштами, передбаченими в державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Пунктами 4, 5 Порядку № 649 передбачено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.
Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету у спосіб перерахування коштів боржнику.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження.
Суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів того, що рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/5344/19 включено до Реєстру судових рішень, що знаходяться на виконанні у казначействі за бюджетною програмою 3504040.
Крім того, на сайті Державної казначейської служби України відсутня інформація про включення рішення суду у справі № 360/5344/19 до Реєстру судових рішень, що знаходяться на виконанні у казначействі за бюджетною програмою 3504040.
Суд зазначає, що в матеріалах справи на аркуші 13 знаходиться витяг з внутрішньої бази пенсійного фонду, а не з Реєстру судових рішень, що знаходяться на виконанні у казначействі за бюджетною програмою 3504040. При цьому, з даного витягу неможливо встановити, що рішення суду у справі № 360/5344/19 включене до Реєстру судових рішень 25.08.2020, як вказує позивач.
Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Суд зазначає, що не виконання в повному обсязі рішення судів, які набрали законної сили щодо пенсійних виплат, позбавляють пенсіонерів права отримати заборгованість з перерахованої (нарахованої) пенсії на виконання рішень судів, що в свою чергу, позбавляє їх гарантованого Конституцією України (стаття 46) права на соціальний захист в повному обсязі.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Крім того, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено п. 1 ст. 1 Першого протоколу.
Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції (рішення у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 (№ 67534/01).
В матеріалах справи відсутні належні докази в підтвердження наявності поважних причин невиконання боржником в повному обсязі судового рішення у справі № 360/5344/19 в частині виплати ОСОБА_1 пенсії, що належала її чоловікові ОСОБА_2 та залишилась недоотриманою на день його смерті, як члену сім'ї померлого пенсіонера, який проживав з ним разом на день його смерті, за період з 01.03.2016 по 24.02.2017 в сумі 15743,32 грн.
Вказані обставини в їх сукупності свідчать про невиконання позивачем судового рішення, яке набрало законної сили, за відсутності поважних причин.
Отже, спірна постанова про накладення на пенсійний орган штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати, понесені позивачем, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову йому не відшкодовуються.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.Є. Петросян