Іменем України
15 жовтня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3383/20
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шембелян В.С.,
за участю секретаря судового засідання - Полякової В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
10 вересня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, управління), в якій позивач просить:
- визнати неправомірними дії та рішення Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо неврахування стажу на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 з 22.08.1992 по 02.12.1999, з 02.12.1999 по 29.01.2001, з 21.02.2001 по 18.07.2001 в якості машиніста аміачно-холодильних установок, які обслуговують аміачно-холодильні установки у СП "Білокуракинський райкооптзаготпромторг", ДП "Ковбасний цех" Білокуракинської РССТ та у ТОВ "Білокуракинський молокозавод";
- скасувати рішення Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 22.05.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;
- зобов'язати Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області врахувати стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 з 22.08.1992 по 02.12.1999, з 02.12.1999 по 29.01.2001, 21.02.2001 по 18.07.2001 в якості машиніста аміачно-холодильних установок, які обслуговують аміачно-холодильні установки у СП "Білокуракинський райкооптзаготпромторг", ДП "Ковбасний цех" Білокуракинської РССТ та у ТОВ "Білокуракинський молокозавод";
- зобов'язати Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити з моменту звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як працівнику, зайнятому повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
В обгрунтування позову зазначено, що 08 травня 2020 року позивач звернувся із заявою до відповідача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, у відповідності до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як працівнику, зайнятому повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
22 травня 2020 року Білокуракинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області було прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком № 2.
При обчисленні стажу роботи відповідачем не було зараховано періоди з 22.08.1992 по 02.12.1999, у зв'язку з відсутністю документів про проведення атестації робочих місць, з 02.12.1999 по 29.01.2001, у зв'язку з неможливістю підтвердити повну зайнятість протягом повного робочого дня на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та з 21.02.2001 по 18.07.2001, у зв'язку з відсутністю документів про проведення атестації робочих місць.
Позивач не згоден із прийнятими рішенням, оскільки згідно ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Ухвалою суду від 15 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (а.с.68-69).
30 вересня 2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позов (а.с. 75-78), в якому зазначено, що управління заперечує проти заявлених вимог з таких підстав.
Загальний стаж ОСОБА_1 складає 36 років 9 місяців 24 дні, в тому числі 4 роки 11 місяців 13 днів на роботах з особливо важкими умовами праці за Списком № 2, якого не достатньо для призначення пенсії на пільгових умовах.
Період роботи на посаді машиніста холодильних аміачних установок з 22.08.1992 по 02.12.1999 не зараховано до пільгового стажу роботи у зв'язку з відсутністю документів про проведення атестації робочих місць.
Також, у зв'язку з відсутністю документів про проведення атестації робочих місць у ТОВ «Білокуракинський молокозавод», період роботи з 21.02.2001 по 18.07.2001 не зараховано до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Довідки, уточнюючої пільговий характер роботи, за період роботи на посаді машиніста холодильних аміачних установок з 02.12.1999 по 29.01.2001 в ДП «Ковбасний цех» Білокуракинської райспоживспілки не було надано заявником для призначення пенсії. Згідно записів трудової книжки неможливо підтвердити повну зайнятість ОСОБА_1 протягом повного робочого дня на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за вказаний період. У зв'язку з цим період роботи з 02.12.199 по 29.01.2001 не зараховано до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
На підставі вищевикладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини.
08 травня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.87).
Рішенням управління від 22.05.2020 № 624 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком № 2 (а.с. 81-83).
В рішенні відповідачем зазначено, що на підставі довідки від 07.04.2020 № 43, виданої Білокуракинським сільським споживчим товариством, до пільгового стажу роботи позивача зараховано період з 09.09.1987 по 21.08.1992. Період роботи на посаді машиніста холодильних аміачних установок з 22.08.1992 по 02.12.1999 не зараховано до пільгового стажу роботи, у зв'язку з відсутністю документів про проведення атестації робочих місць.
У зв'язку з відсутністю документів про проведення атестації робочих місць у ТОВ «Білокуракинський молокозавод» період роботи з 21.02.2001 по 18.07.2001 не зараховано до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Довідки, уточнюючої пільговий характер роботи, за період роботи на посаді машиніста холодильних аміачних установок з 02.12.1999 по 29.01.2001 в ДП «Ковбасний цех» Білокуракинської райспоживспілки не було надано заявником для призначення пенсії, а згідно записів трудової книжки неможливо підтвердити повну зайнятість позивача протягом повного робочого дня на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за вказаний період, у зв'язку з цим період роботи з 02.12.1999 по 29.01.2001 не зараховано до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Таким чином, відповідач дійшов висновку про наявність у позивача загального стажу - 36 років 9 місяців 24 дні, в тому числі 04 роки 11 місяців 13 днів на роботах з особливо важкими умовами праці за Списком № 2, якого не достатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Отже, спірними періодами пільгового стажу позивача є періоди роботи з 22.08.1992 по 02.12.1999, з 02.12.1999 по 29.01.2001 та з 21.02.2001 по 18.07.2001.
Записи трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 містить такі записи щодо спірних періодів роботи (а.с.23-28):
Білокуракинський райкоопзаготпромторг:
- 04.01.1987 прийнято на роботу в якості працівника овочевого складу заготовконтори Білокуракинського РПС (наказ № 1а від 04.01.1987, запис № 5);
- 09.09.1987 переведено машиністом холодильних аміачних установок (наказ № 50 від 09.09.1987, запис №6);
- 02.12.1999 звільнено у зв'язку з переводом в Дочірнє підприємство «Ковбасний цех» (наказ № 39 від 02.12.1999, запис № 7);
Дочірнє підприємство «Ковбасний цех»:
- 02.12.1999 прийнято по переводу в ДП «Ковбасний цех» машиністом аміачно-холодильних установок (наказ № 4 від 02.12.1999, запис №8);
- 12.01.2000 здійснено атестацію робочого місця машиніста аміачно-холодильних установок (наказ № 4 від 12.01.2000, запис № 9);
- 29.01.2001 звільнено за згодою сторін (наказ № 1 від 29.01.2001, запис № 10);
ТОВ "Білокуракинський молокозавод":
- 21.02.2001 прийнято на роботу машиністом холодильних установок (наказ № 36 від 21.02.2001, запис № 11);
- 18.07.2001 звільнено за згодою сторін (наказ № 104-к від 18.07.2001, запис № 12).
Зазначені записи завірені печатками підприємств та підписами відповідальних осіб, а також внесені відомості про документи на підставі яких зроблені відповідні записи.
Отже, твердження відповідача, що вказані записи трудової книжки позивача не містять повної інформації щодо його зайнятості протягом повного робочого дня на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за вказаний період не відповідають дійсності.
Крім того, на підтвердження спірних періодів роботи позивачем надано уточнюючі довідки: № 43, № 44 та № 47 від 07.04.2020, видані Білокуракинським ССТ (а.с. 103-105), № 488 від 06.05.2020, видану комунальною установою «Трудовий архів Білокуракинського району» (а.с.106), № 32, № 33, № 34 та № 31 від 04.05.2020, видані ТОВ "Білокуракинський молокозавод" (а.с.118-121).
Відповідно до довідки № 43 від 07.04.2020, виданої Білокуракинським ССТ, позивач працював повний робочий день в Білокуракинському райкоопзаготпромторзі та за період з 09.09.1987 по 02.12.1999 виконував роботу по обслуговуванню холодильних аміачних установок за професією, посадою машиніст холодильних аміачних установок, що передбачена Списком №2 (а.с.103).
Згідно до довідки № 32 від 04.05.2020, виданої ТОВ "Білокуракинський молокозавод", позивач дійсно працював з 21.02.2001 по 18.07.2001 машиністом холодильних установок та згідно протоколу №3/2 від 27.02.2001 була проведена атестація робочого місця машиніста холодильних установок (а.с.118) та відповідно до довідки № 31 від 04.05.2020, виданої ТОВ "Білокуракинський молокозавод", наказ про проведення атестації робочого місця машиніста холодильних установок відсутній (а.с.120).
Суд вирішує справу на підставі таких вимог чинного законодавства.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 62 Закону передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок).
Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення.
Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.
Згідно з вимогами статті 100 Закону України Про пенсійне забезпечення особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01.12.2005 за № 1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Таким чином, з викладених законодавчих норм вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком № 2.
При цьому, за правилами застосування Списку № 2, визначеними у наведених вище правових нормах, якщо пільгова робота виконувалася до 31.12.1991, то застосовується Список № 2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173; якщо виконання пільгової роботи продовжувалося після 01.01.1992 або розпочато після цієї дати, але не більше як до 11.03.1994, то застосовується Список № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; якщо пільгова робота продовжувалася після 11.03.1994 або розпочата після цієї дати, але не більше як до 16.01.2003, то застосовується Список № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.
Відповідач, відмовляючи в зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи позивача з 22.08.1992 по 02.12.1999, з 02.12.1999 по 29.01.2001 та з 21.02.2001 по 18.07.2001, посилається на те що, трудова книжка не містить повної інформації щодо зайнятості позивача протягом повного робочого дня на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, відсутні записи про атестацію робочих місць та відсутність уточнюючих довідок.
Суд дослідивши трудову книжку позивача серії НОМЕР_1 зазначає, що записи щодо спірних періодів роботи позивача з 22.08.1992 по 02.12.1999, з 02.12.1999 по 29.01.2001 та з 21.02.2001 по 18.07.2001 на посадах машиніста аміачно-холодильних установок, виконано відповідно до вимог Інструкції № 58, тобто акуратно, кульковою ручкою, у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону зазначені, записи містять необхідну інформацію про характер виконуваної позивачем роботи та посилання на відповідні накази, на підставі яких такі записи було внесено, а також записи завірені печатками підприємств, будь-яких виправлень в цих записах судом не виявлено.
Також, зазначена трудова книжка містить запис № 9 від 12.01.2000 про здійснення атестації робочого місця машиніста аміачно-холодильних установок, отже, суд дійшов висновку, що управлінням неправомірно не зараховано до пільгового стажу позивача періоду його роботи з 02.12.1999 по 29.01.2001 в ДП «Ковбасний цех», оскільки записи трудової книжки позивача містять повну інформацію про його роботу на пільгових умовах за цей період.
Щодо не зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періодів з 22.08.1992 по 02.12.1999 та з 21.02.2001 по 18.07.2001, у зв'язку з відсутністю записів про проведення атестації робочого місця, суд зазначає.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України встановлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально- профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Суд вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
В силу положень статті 64 Закону № 1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсійні виплати.
В той же час пункт 43 Порядку гарантує, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Крім того, відповідно до приписів статті 64 Закону № 1058-IV відповідач наділений правом, зокрема, проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями.
Однак, відповідачем не надано доказів здійснення законодавчо визначених дій для встановлення періодів роботи, які підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача.
Отже, суд вважає, що періоди роботи з 22.08.1992 по 02.12.1999 та з 21.02.2001 по 18.07.2001 протиправно не зараховано відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком № 2.
Суд зазначає, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв'язку з чим суд враховує ту обставину, що пенсія за віком на пільгових умовах є окремим видом пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і право позивача на її отримання порушено відповідачем під час розгляду заяви про призначення йому пенсії за віком на загальних умовах шляхом незарахування до пільгового стажу певних періодів роботи позивача на посадах за Списком № 2.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком від 22.05.2020, зобов'язання управління зарахувати до пільгового стажу позивача періоди його роботи з 22.08.1992 по 02.12.1999, з 02.12.1999 по 29.01.2001 та з 21.02.2001 по 18.07.2001 та призначення позивачу пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з моменту звернення за її призначенням - з 08.05.2020.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем заявлено чотири немайнові вимоги, три з яких є похідними від першої та сплачено судовий збір в розмірі 1681,60 грн, що підтверджується квитанціями від 08.09.2020 № 0.0.1827632999.1 та № 0.0.1827632963.1 (а.с.14).
При цьому, розмір судового збору у відповідності до вимог частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (в редакції станом на подання адміністративного позову) повинен був складати 840,80 грн.
Таким чином позивачем при сплаті судового збору невірно розрахована сума судового збору за подачу адміністративного позову і допущена переплата на суму 840,80 грн.
З огляду на зазначене, враховуючи те, що позовні вимоги підлягають фактичному задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» позивач має право звернутися до суду з клопотанням про повернення сплаченої ним суми судового збору.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати противоправним та скасувати рішення Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 22.05.2020 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (код ЄДРПОУ: 41246789; місцезнаходження: 92200, Луганська область, смт. Білокуракине, вул. Історична, 81) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до стажу, який дає право на пенсію за пільговими умовами, періоди роботи з 22.08.1992 по 02.12.1999, з 02.12.1999 по 29.01.2001 та з 21.02.2001 по 18.07.2001 на посадах машиніста аміачно-холодильних установок у СП "Білокуракинський райкооптзаготпромторг", ДП "Ковбасний цех" Білокуракинської РССТ та у ТОВ "Білокуракинський молокозавод" та призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення за її призначенням - з 08.05.2020, а також виплатити заборгованість, яка утворилася за минулий період.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок) на користь ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20 жовтня 2020 року.
Суддя В.С. Шембелян