про залишення позовної заяви без руху
21 жовтня 2020 року м. Київ № 320/9830/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Рокитнянської Державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Київській області про визнання незаконними дії та скасування постанови,
до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Рокитнянської Державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:
- визнати незаконними дії посадовців Рокитнянської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Київській області;
- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.10.2019 винесену про примусове виконання вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4163-50-У від 13.05.2019, яку видало Головне управління ДПС у Київській області.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві, зокрема, зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
Так, у позовній заяві позивач просить суд визнати незаконними дії посадовців Рокитнянської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Київській області.
Однак позивач не вказує в чому виразилась така бездіяльність, яку саме бездіяльність він просить визнати протиправною та які безпосередньо посадові особи проявили таку бездіяльність.
Також, як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.10.2019 однак позивач не вказує органу, який видав таку постанову.
Суд зазначає, що адміністративне судочинство здійснюється з метою захисту конкретного порушеного суб'єктивного права, що належить особі, тому зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло.
Вимога до особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів навести конкретні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обумовлена необхідністю здійснення судом під час розгляду справи по суті перевірки оскаржуваних рішень (дій, бездіяльності) на предмет їх відповідності критеріям, визначеним у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, зміст позовних вимог не відповідає суб'єктному складу учасників процесу, оскільки позивачем не зазначено як відповідача по справі орган, що видав постанову про відкриття виконавчого провадження.
Отже, позивачеві необхідно визначитись з належними відповідачами у справі або предметом позову.
Відтак суд констатує, що вимоги позивача у цій частині є абстрактними та незрозумілими, що позбавляє суд, за наявності на те підстав, застосувати ефективний спосіб судового захисту.
Пунктом 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
В порушення цих вимог, в позовній заяві позивачем не зазначено: повного найменування суб'єкта владних повноважень, коду ЄДРПОУ та засобів зв'язку, офіційної електронної адреса або адреси електронної пошти (відповідача) а також не зазначено реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача.
В силу положень пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
В той же час, у відповідності до вимог частини 1 та 4 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Так, у якості відповідача позивачем визначено Рокитнянську державну податкову інспекцію Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 35013516).
Статтею 43 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
В той же час, суд, дослідивши наявні матеріали позовної заяви та здійснивши перевірку інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановив, що державну реєстрацію Рокитнянської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Київській області було припинено 01.03.2012, про що в ЄДР вчинено відповідний запис № 13451120008000270.
Таким чином, станом на день звернення з цим позовом до суду у Рокитнянській державній податковій інспекції Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 35013516) відсутня адміністративна процесуальна дієздатність у зв'язку із припинення вказаної юридичної особи.
Також, відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що початок перебігу строку звернення до суду у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Порівняльний аналіз термінів “дізнався” та “повинен був дізнатись” дає підстави для висновку про встановлення чинним процесуальним законодавством презумпції можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому самого лише посилання на момент, коли особа для себе з'ясувала, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням її прав у сфері публічних правовідносин, недостатньо.
Доведенню також підлягає факт, що позивач не міг дізнатися про порушення свого права, що прямо випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.10.2019 та зазначає в позовній заяві, що вказану постанову вона отримала 01 листопада 2019 року.
Тобто позивач, починаючи з 01.11.2019 знала про наявність та зміст оскаржуваної постанови, водночас до суду звернулась лише 16.10.2020, про що свідчить відбиток штемпеля Київського окружного адміністративного суду на першому аркуші адміністративного позову.
Відтак, суд дійшов висновку про пропущення позивачем десятиденного строку на звернення до суду.
Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку.
Слід зазначити, що встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи.
Таким чином, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України.
Також суд звертає увагу на інший аспект. Позивачем об'єднано позовні вимоги, що звернуті до податкового органу та до державної виконавчої служби.
Згідно з положеннями частини другої статті 288 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Водночас, відповідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України загальний строк розгляду адміністративної справи за правилами спрощеного провадження не може перевищувати 60 днів із дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, враховуючи, що у даній справі позивачем разом з позовними вимогами, які розглядаються в загальному порядку заявлені позовні вимоги, розгляд яких має відбутись у скорочений термін (10 днів), суд також виключає процесуальну можливість їх одночасного розгляду в одному провадженні.
Враховуючи наведене, позивач має відокремити позовні вимоги, що звернуті до податкового органу та до відповідного органу виконавчої служби, яка прийняла оскаржувану постанову в окремі адміністративні позови або навести відповідні обґрунтування, що свідчать про пов'язаність таких вимог, процесуальну можливість і необхідність їх розгляду у межах одного провадження.
В силу вимог частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI “Про судовий збір” (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI “Про судовий збір” (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 840,80 грн.
Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України “Про судовий збір” (зі змінами та доповненнями), у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI “Про судовий збір” (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлюється ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Судом встановлено, що позовна заява містить оригінал платіжного доручення від 13.10.2020 №41 на суму 847,20 грн., проте як вбачається з зазначеної квитанції судовий збір був сплачений на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , що не належить Київському окружному адміністративному суду, тоді як вірним розрахунковим рахунком Київського окружного адміністративного суду є UA718999980313151206084010001.
В силу вимог частини 1 статті 9 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI “Про судовий збір”, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Таким чином, враховуючи приписи чинного законодавства, позивачеві необхідно сплатити судовий збір за реквізитами, які вказані на офіційному сайті Київського окружного адміністративного суду.
Також позивачем не надано жодного доказу на підтвердження його адміністративної процесуальної дієздатності, а також доказів реєстрації у встановленому законом порядку за адресою, вказаною у позові.
Крім цього, всупереч п.11 ч.5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач не зазначила власного письмового підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:
- доказів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача, а також доказів реєстрації у встановленому законом порядку за адресою, вказаною у позові (копія паспорту з відміткою про зареєстроване місце проживання, перебування, знаходження);
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску із наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів;
- належним чином оформленої позовної заяви, яка відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, один з яких до суду), зокрема, із зазначенням повного найменування суб'єкта владних повноважень, коду ЄДРПОУ та засобів зв'язку, офіційної електронної адреса або адреси електронної пошти (відповідача), а також зазначити реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача; позовної заяви з уточненням позовних вимог шляхом їх конкретизації (вказівкою на конкретних суб'єктів владних повноважень рішення яких позивач просить визнати протиправним, вказати, які саме конкретно дії та яких конкретно осіб (прізвище, ім'я, по батькові) просить визнати незаконними позивач, зазначити суб'єкта владних повноважень та всі його ідентифікаційні дані, який прийняв оскаржуване рішення);
- уточненої позовної заяви з позовними вимогами що звернуті або до Державної податкової служби чи її посадових осіб або до відповідного Управління Державної виконавчої служби;
- надання суду власного письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Враховуючи ту обставину, що суд у даній ухвалі просить позивача надати уточнену позовну заяву, що звернута або до Державної податкової служби або до Державної виконавчої служби, а також шляхом конкретизації змісту позовних вимог, суд на даному етапі позбавлений можливості чітко визначити розмір судового збору, що підлягає сплаті позивачем.
Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі “Судова влада України” за інтернет-адресою http://adm.ko.court. gov.ua/sud1070//tax, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Рокитнянської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Київській області про визнання незаконними дії та скасування постанови - залишити без руху.
2. Протягом п'яти днів з дня отримання даної ухвали позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.
3. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.