Справа № 523/12041/20
Номер провадження 3/523/5741/20
"09" жовтня 2020 р.
Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Мурманова І.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з полку Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 262711 складеного 31 липня 2020 року поліцейським 8 роти 2 батальйону 2 взводу полку УПП в Одеській області ДПП сержантом поліції Зайцевим О.О., за обставинами того, що 31.07.2020 року близько о 00 год. 56 хв. ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «ВАЗ 21043» реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вулиці Мелітопольська буд. 36 Б, в м. Одесі, з характерними ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, стійкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р., № 1306.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 10.10.2001 р. встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання призначене на 01.09.2020 року ОСОБА_1 , не з'явився, від підпису у протоколі про ознайомлення з місцем та часом розгляду справи відмовився, однак, судом було здійснено виклик останнього на зазначену дату шляхом направлення судової повістки. Згідно відмітки працівника поштового зв'язку «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання відправлення». В судове засідання призначене на 09.10.2020 року о 10 год. 30 хв., ОСОБА_1 , також не з'явився, судом вживались заходи щодо його належного та своєчасного повідомлення про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не є обов'язковою.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, суддя дійшов висновку щодо можливості розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутності ОСОБА_1 , відносно якого судом вживались заходи щодо його сповіщення.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 262711 від 31.07.2020 року, довідку на підтвердження відсутності даних щодо притягнення ОСОБА_1 , протягом року за ч. 1 ст. 130 КУпАП, пояснення свідків: ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , з приводу відмови ОСОБА_1 , від проходження огляду на стан сп'яніння на місці за допомогою тесту «Drager», а також у медичному закладі охорони здоров'я та диск відеозапис адміністративного правопорушення, давши оцінку всім обставинам справи, суддею встановлено, що ОСОБА_1 , порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та винний у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» наголошено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей суддею встановлено, що ОСОБА_1 , винний у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та його вина повністю доведена матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 34 КУпАП обставини, що пом'якшують відповідальність правопорушника, відсутні.
Обтяжуючих відповідальність обставин, передбачених ст.35 КУпАП, немає.
При накладенні стягнення суддя враховує ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, а також те, що умисні дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки. Враховуючи викладене та з метою подальшого запобігання правопорушень з боку ОСОБА_1 , суддя вважає, що необхідним і достатнім стягненням для правопорушника є накладення штрафу з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.
Керуючись ст.ст. 23, 27, 33, 130, 221, 283, 284 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», суддя,-
За вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 10200 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Cтягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп.
Вважати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позбавленим права керування транспортними засобами з дня винесення постанови.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя: