Справа №522/2530/20
Провадження №2/522/3789/20
15 жовтня 2020 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Лисенко А.О.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування, про визначення місця проживання дітей,
До Приморського районного суду м. Одеси 14.02.2020 року надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування, за яким просила визнати місце проживання дітей: малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір'ю.
Згідно обґрунтування позовних вимог, позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який був розірваний заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26.11.2018 року (справа № 522/6177/18). У шлюбі сторін народилось двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Вказувала, що діти із моменту фактичного припинення шлюбних відносин між батьками, проживають разом із матір'ю - позивачем у справі, мають стійкі, звичне середовище та зв'язки із оточенням, організовані побут та режим. Посилалась на те, що вона належним чином виконує свої батьківські обов'язки, має самостійні дохід, нею створені належні умови для проживання, навчання та розвитку дітей, вона піклується про їх фізичне та духовне виховання, виховує їх в атмосфері турботи та любові. Вказувала, що вона не чинить перешкод у побаченнях батька із дітьми та його участі в їх вихованні, проте відповідач невмотивовано відмовляється визначити їх місце проживання із позивачкою, а тому вимушена звернутись до суду з дійсним позовом.
Ухвалою суду від 10.03.2020 року по справі було відкрито провадження та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 27.04.2020 року.
Ухвалою суду від 27.04.2020 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено до розгляду по суті на 01.07.2020 року.
У судовому засіданні 01.07.2020 року були присутні позивач та представник третьої особи, розгляд справи був у зв'язку з першою неявкою відповідача.
У судове засідання 15.10.2020 року з'явились позивачка та її представника ОСОБА_5 , представник третьої особи - Островська Л.Л..
Позивачка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, посилаючись на те, що неодноразово зверталась до відповідача з приводу визначення місця проживання дітей разом із нею, з приводу реєстрації дітей та виїзду їх за межі України, проте всі її прохання залишались без задоволення. Також з відповідачем існує спір з приводу аліментів та зараз справа знаходиться в суді апеляційної інстанції.
Представник позивача позовні вимоги підтримала та пояснила, що між сторонами існує спір та відповідач не надає згоду на реєстрацію дітей із позивачкою, хоча фактично вони мешкають разом із нею.
Представник третьої особи позовні вимоги підтримала та вважає за можливе їх задовольнити, підтримала наданий ними висновок.
Відповідач у судове засідання не з'явився, був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином. Заяв по суті справи до суду не надав.
Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні осіб, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованих шлюбних відносинах з 24.01.2009 року, які у подальшому були припиненні згідно рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26.11.2018 року (справа №522/6177/18 (а.с.6-7)).
Від шлюбу у сторін є малолітні діти: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 16.07.2009 року), та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 04.09.2015 року).
Як вбачається з позовних вимог та пояснень сторін, після припинення шлюбних відносин діти проживають разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Місце реєстрації позивачки: АДРЕСА_2 .
Відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Діти на теперішній час ні за якою з адрес не зареєстровані та між сторонами існує спір з приводу місця проживання дітей.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд наголошує, що існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. Рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Відповідно до ст. 5 СК України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в сімейне життя, крім випадків встановлених Конституцією України.
Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сімЧї (ч. 6 ст. 7 СК України).
Згідно ч.ч.7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до принципу ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (789-12) від 27.02.1991 року та яка набула чинності 27.09.1991 року, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 11 Закону «Про охорону дитинства» встановлено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі ст.9 Конвенції про права дитини держава повинна забезпечувати, щоб дитина не розлучалась з батьками проти її бажанню.
Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Таким чином, законодавством визначена рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини та, відповідно, рівність прав та обов'язків дитини щодо батьків; те, що визначальну роль при вирішенні питань про місце проживання дітей з одним з батьків повинні відігравати найкращі інтереси дитини.
Статтею 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до положень ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» від 08.07.2003 року, «Цаунеггер проти Німеччини» від 03.12.2009 року).У п. 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» (від 07.12.2006 року) суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden від 27.11.1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, адже дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.
Відповідно до ч.4, 5 ст.19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно висновку органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 27.12.2019 року, враховуючи отримані органом матеріли, поспілкувавшись з родиною, орган прийшов до висновку, що в першу чергу виходячи з інтересів дітей, рекомендовано визначити місце проживання малолітніх дітей разом із матір'ю - ОСОБА_1 .
Аналізуючи вищевикладене, враховуючи те, що на даний час діти проживають разом з матірю, за їх місцем проживання створені всі належні умови проживання, навчання, фізичного та духовного розвитку дітей, беручи до уваги висновок органу опіки та пілкування, керуючись виключно інтересами малолітніх дітей, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судові витрати, понесені позивачем у вигляді сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.51 Конституції України, ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.3, 6, 19, 141, 160, 161, 171 Сімейного Кодексу України, Конвенцією про права дитини, ст.ст.2, 4, 12, 13, 43-44, 49, 76 - 81, 82, 83, 89, 133, 141, ст.223, 241, ст.247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_3 ), третя особа: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування (код ЄДРПОУ 26303264, місцезнаходження м. Одеса, вул. Канатна, буд. 134), про визначення місця проживання дітей - задовольнити.
Визначити місце проживання дітей: малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір'ю - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_2 ).
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 22.10.2020 року.
Суддя: Домусчі Л.В.