ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
04 березня 2010 року 11.25 № 2а-1/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кишинському М.І. при секретарі судового засідання Попадин О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача, в якому просить визнати протиправними податкові повідомлення -рішення: - від 01.04.2009 р. № 00006341702/0; - від 01.04.2009 № 00006351702/0; - від 13.02.2009 № 0000341704/0.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що про існування вищезазначених податкових повідомлень-рішень позивач дізнався лише тоді, коли отримав позовну заяву ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про стягнення податкового боргу на суму 37 298,53 грн.
Відповідно до п. 5.2.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами»податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього Закону.
Враховуючи викладене вище, представник позивача зазначив, що оскільки ОСОБА_1 не отримував спірних податкових повідомлень-рішень, винесених податковим органом, а тому, дані суми не можуть вважатися узгодженими в розумінні норм та приписів Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
В судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив їх задоволити в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, та зазначила, що позивач в прохальній частині позовної заяви просить визнати податкові повідомлення з відповідними сумами податкових зобов'язань, винесені відповідачем, але при цьому не наводить жодного нормативного обґрунтування на підставі якого він вважає, що зазначені податкові зобов'язання, нараховані відповідачем неправомірно. Твердження позивача, про те, що він не отримував податкові повідомлення-рішення не відповідає дійсності, оскільки відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 особисто отримав спірні рішення. Враховуючи викладене вище, в зв'язку з тим, що податковим органом правомірно визначено податкове зобов'язання позивачу, відповідач просив в задоволені позову відмовити повністю.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 2008 році позивач знаходився на загальній системі оподаткування, обліку та звітності.
20.03.2009 позивачем була подана до податкового органу декларація про доходи одержані в період з 1 січня по 31 грудня 2008 р.
Відповідно до п.1.3 розділу І зазначеної декларації, доходи Позивача, одержані від підприємницької діяльності, приватної нотаріальної, адвокатської та іншої незалежної професійної діяльності, та інші доходи, оподаткування яких проводять податкові органи складали: «валовий дохід»- 2 913 972 грн., «витрати, пов'язані з одержанням доходу»-2 806 757,18 грн., «сума чистого доходу»-107 214,82 грн.
Абзацем «г»п.п.4.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вказано, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Особливості оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців передбачено Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»та Інструкцію «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю»затвердженою Наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.19993 року № 12, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року № 64.
Відповідно до ст. 13 Декрету, оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Відповідно до статті 14 зазначеного Декрету, оподаткування доходів громадян здійснюється податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році або про фактично одержані ними протягом року доходи.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачем, керуючись п. 2, 3 ст.14 Декрету, було проведено розрахунок авансових платежів позивачу на 2009р., виходячи з даних отриманих доходів за попередній рік, а саме з декларації за 2008 рік.
Відповідно до ст.14 Декрету, податок, обчислений податковими органами сплачується платником податків до бюджету протягом року щоквартально по 25 відсотків річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік. Для сплати авансових платежів прибуткового податку встановлюються наступні строки: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня, до 15 листопада.
Оскільки, позивачем було подано податкову декларацію з порушенням строків її подання, податковим органом було розраховано суму, нараховану за даними декларації за 2008 рік на три квартали, а саме: до 14.05.2009 року -5 360,74 грн.; до 14.08.2009 року -5 360,74 грн.; до 16.11.2009 року -5360,74 грн.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем на протязі 2008 року, згідно картки платника податків, було сплачено авансовий платіж у розмірі 880,50 грн. Остаточна сума податкового зобов'язання складає 15 201,72 грн.
Суд звертає увагу та той факт, відповідно до повідомленя про вручення поштового відправлення позивач особисто отримав зазначене вище податкове повідомлення-рішення 21.04.2009 р. Отже, доводи позивача, про те, що він не знав про існування податкового-повідомлення рішення не заслуговують на увагу.
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, відповідачем було проведено виїзну планову перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.01.2007 року по 30.09.2008 року.
За результатами перевірки була складено Акт № 828/17-4-2622904056 від 06.02.2009 року, в якому встановлено порушення пп. «а»п.19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-ІV. Відповідно до ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»встановлено оподатковуваний дохід та згідно ст. 14 Декрету проведено перерахунок з доходів фізичних осіб.
Позивач у період з 01.02.2007 року по 31.12.2007 року здійснював діяльність за спрощеною системою оподаткування шляхом сплати єдиного податку.
Згідно наданих до перевірки документів (банківських виписок) за цей період встановлено отримання доходу у сумі 681 892,94 грн.
У відповідності з Указом Президента України від 28.06.1999 року № 746/99 «Про внесення змін до Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»фізична особа-платник єдиного податку сплачує єдиний податок в фіксованому розмірі, який встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації цього платника в залежності від виду діяльності в межах від 20,00 до 200,00 грн. в місяць та розмір єдиного податку не залежить від результатів господарської діяльності, тобто від розміру чистого доходу при умові , що обсяги виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тисяч гривень за календарний рік.
Абзацом 5 ст. 1 вищезазначеного Указу встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом господарської діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій по продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Згідно п. 5 Указу у разі порушення вимог, встановлених ст. 1 цього Указу платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду ( кварталу).
Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Суд погоджується з доводами податкового органу, що оскільки у 2007 році Позивач перевищив обсяг виручки 500 тис. грн., у розмірі 181892, 89 грн. ( в т.ч ПДВ- 30315,49 грн.), сума доходу без ПДВ у розмірі 151 577,45 грн. повинна оподатковується за загальною системою оподаткування.
Також, перевіркою встановлено, що у 2008 році, згідно наданих Позивачем до перевірки банківських виписок встановлено фактичне отримання доходу у розмірі - 2 229 751,16 грн.( в т.ч ПДВ-371 625,20 грн. ), де сума без ПДВ - 1 858 125,96 грн.
Позивачем у 2008 році задекларовано 2 159 913,00 грн., без ПДВ. Згідно пояснення Позивача сума валового доходу задекларована по першій події.
У періоді, що перевірявся облік витрат позивачем не вівся. Згідно пояснення Позивача , націнка на товар складала 4 %, виходячи з цього собівартість проданого товару складала 145 514,35грн. без ПДВ, згідно банківських виписок послуги банку складають 555,85 грн., сплата ПДВ-230,00 грн. Загальна сума витрат за вищезазначений період складає 146 300,20 грн. Однак, перевіркою встановлено, що в 2008 році до валових витрат віднесені суми собівартості товару, які документально не підтверджені.
Виходячи з норм та приписів законодавства про оподаткування будь-які витрати, повинні бути підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.
Таким чином, податкові повідомлення -рішення винесенні ДПІ у Солом'янському районі м. Києва є такими, що відповідають нормам чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки, в судовому засіданні свідки не залучались та експертизи не проводились, судові витрати, що підлягають стягненню відсутні.
Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У позові відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кишинський М.І.
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі -11.03.2010р.