ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
03 березня 2010 року 09:44 № 2а-5259/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кишинському М.І. при секретарі судового засідання Попадин О.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юрзовнішсервіс"
до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва
про визнання протиправними та скасування актів
У січні 2007 року позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання нечинними та скасування вимоги №Ю-1462 від 26.12.2006 року та рішень №2785, №2786, №2787, винесених Управлінням Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва від 26.12.2006 р.
Постановою Господарського суду м. Києва від 15.02.07 у справі №32/6-А позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Юрзовнішсервіс»задоволено повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.07 р. апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 15.02.07 р. - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.04.09 справа № 32/6-А (2007) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Юрзовнішсервіс»до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування актів направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скеровуючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначила, що судами першої та апеляційної інстанції фактично не досліджено обґрунтованості застосування до позивача фінансових санкцій за спірним рішенням та не досліджено обґрунтованості суми фінансових санкцій.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.09 у відповідності до п.6 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України матеріали справи № 32/6А (2007) передані до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.09 р. дана справа прийнята та призначена до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та зазначив, що відповідач дійшов до помилкового висновку про порушення позивачем вимог ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки товариство сплачувало внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірах, передбачених Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 р. № 727/98.
Відповідач в судове засідання не з'явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду, заперечення на позовну заяву, з урахуванням висновків ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.04.2009 року до окружного адміністративного суду надано не було.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, 13 грудня 2006 року Управлінням Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва було проведено перевірку достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати позивачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За результатами проведення перевірки Управлінням пенсійного фонду був складений акт 13.12.2006 року.
На підставі акту перевірки від 13.12.2006 р. Управлінням Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва позивачеві була нарахована недоїмка зі страхових внесків у розмірі 83292,94 грн. та пред'явлено вимогу про сплату боргу № Ю-1462 від 26.12.2006 р. На підставі нарахованої недоїмки та керуючись нормами ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»відповідач застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 57 670,86 грн., визначений рішенням № 2785 від 26.12.2006 р., штраф у розмірі 48,17 грн., та пеню у розмірі 12.77 грн., визначені рішенням № 2786 від 26.12.2006 р., штраф у розмірі 48,17 грн., та пеню у розмірі 12,77 грн., визначені рішенням 2787 від 26.12.2006 р.
ТОВ «Юридична фірма «Юрзовнішсервіс»є суб'єктом малого підприємництва -юридичною особою, яка отримала право застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності протягом 2005-2006 років і є платником єдиного податку за ставкою 10%, з 04.05.2005 до 31.12.2005 р.р. -за ставкою 6% (належним чином засвідчені копії свідоцтв містяться в матеріалах справи).
Відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систем оподаткування»суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України, яке наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України -20%; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків.
В матеріалах справи представлені докази належної сплати позивачем єдиного податку до бюджету, а, отже, перерахування до Пенсійного фонду України 42% від здійснення платежів в якості збору на обов'язкове загальнодержавне пенсійне страхування. Відповідачем цей факт не заперечується, про що є відповідне значення в акті перевірки.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 18 вищезазначеного Закону розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, пропозиції про які вносить Кабінет Міністрів України разом із проектом закону про Державний бюджет України на наступний рік.
Оскільки, протягом 2004-2006 років Верховна Рада України не встановлювала відповідних розмірів страхових внесків, до спірних правовідносин слід застосовувати підпункт 1 пункту 8 розділу ХV «Заключні положення» закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким встановлено, що до набрання чинності закону про направлення частини страхових внесків в Накопичувальний фонд страхові внески, які перераховуються у солідарну систему, виплачуються страхувальниками та застрахованими особами в розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»для відповідних платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, встановлених цим законом.
Процесуальні документи, що були подані сторонами свідчать про те, що позиція і позивача і відповідача є однаковою, що до цього спору підлягає застосуванню Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та закон «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»в статті 1 перелічує платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, серед яких відсутні особи, що обрали спрощену систему оподаткування, до числа яких відноситься і позивач.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»визначено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.
Отже, з аналізу вищезазначених норм права вбачається, що сплата збору може відбуватися не тільки у порядку, визначеному цим законом, але й у порядку, визначеному іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про систему оподаткування»під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Пенсійний фонд України продовжує залишатися загальнодержавним цільовим фондом, оскільки він ще не перетворений в неприбуткову самоврядну організацію та функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі відповідного положення про нього.
Згідно статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»до загальнодержавних належить і збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.
На момент проведення перевірки єдиним законодавчим актом, який встановлював і встановлює розмір страхового внеску до Пенсійного фонду України для суб'єктів підприємницької діяльності -платників єдиного податку є Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», який чітко встановлює для платників податків, що обрали особливий спосіб оподаткування, процедуру сплати та розмір збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування осіб у разі оплати праці найманих працівників.
Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що позивач, як особа, зареєстрована у відповідних органах пенсійного фонду України як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачує вказаний збір у складі сум єдиного податку.
Пунктом 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, відповідач не з'явився в судове засідання та не надав суду жодного доказу того, яким правовим актом в Україні передбачено процедуру та розміри здіснення доплати до Пенсійного фонду України для суб'єктів підприємницької діяльності -платників єдиного податку, які вже здійснили часткову сплату страхового внеску до Пенсійного фонду України в розмірі 42% в складі єдиного податку.
Суд звертає увагу на той факт, що дослідити обґрунтованість сум фінансових санкцій не можливо, оскільки відповідачем не виконано вимоги Ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.04.2009 року та не надано обґрунтованості застосування до позивача фінансових санкцій та не подано до суду їх детального розрахунку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Однак, відповідачем не виконано вимоги вищезазначеної статті.
Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
Позов задоволити.
Визнати протиправною та скасувати Вимогу №Ю-1462 від 26.12.2006 р. про сплату боргу у розмірі 83 292,94 грн.
Визнати протиправним та скасувати Рішення №2785 від 26.12.2006 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 57 670,86 грн.
Визнати протиправним та скасувати Рішення № 2786 про встановлення штрафу у розмірі 48,17 грн. та нарахування пені у розмірі 12,77 грн.
Визнати протиправним та скасувати Рішення № 2787 про встановлення штрафу у розмірі 48,17 грн. та нарахування пені у розмірі 12,77 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кишинський М.І.
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі -10.03.2010 р.