ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
15 лютого 2010 року 13:55 № 2а-13798/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: судді Каракашьян С.К., секретарі судового засідання Попов В.С., розглянув адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Роснафтогазмаш»
до Державної податкової інспекції у Печерскому районі м. Києва
провизнання нечинним акт №.1675/15-3 від 17.07.2009р. та зобов'язати вчинити певні дії
За участю представників:
позивача : Бевз В.І. (довіреність №10909/9/10-009)
відповідача: Кириченко К.С. (довіреність №140 від 02.12.2009р.)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.02.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Роснафтогазмаш» з позовом до Державної податкової інспекції у Печерскому районі м. Києва про визнання нечинним акту №.1675/15-3 від 17.07.2009р. та зобов'язати вчинити певні дії.
Зокрема відповідач просить
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість у відповідності до п. 2.2 ст. 2, п.п. 9.4 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, видане свідоцтво від 29.12.2006р. №100009871. Відповідач незаконно анулював реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Роснафтогазмаш»як платника податку на додану вартість з 17.07.2009р. шляхом прийняття акту №1675/15-3 від 17.07.09р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Позивач посилається на порушення податковим органом вимог п. 9.8 ст. 9 закону України «Про податок на додану вартість»та на відсутність підстав для анулювання реєстрації в якості платника податку на додану вартість.
Відповідач проти позову заперечує, та вказує на те, що ДПІ у Печерському районі м. Києва складено Акт №1675/15-3 від 17.07.09р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, яким встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Роснафтогазмаш»зареєстрований як платник ПДВ, надає податковому органу декларації з цього податку, які свідчать про не задекларовані (не сплачені) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України „Про податок на додану вартість”, що підтверджено довідкою про результати документальної невиїзної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2008 року -травень 2009 року. А тому, на думку податкового органу, оскаржуваний акт є правомірним та не суперечить чинному законодавству.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Роснафтогазмаш»(код ЄДРПОУ 34806738) адреса реєстрації:01103 м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 11, згідно п.п. 2.2 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що ДПІ у Печерському районі м. Києва видане свідоцтво №100009871, початок дії якого 29.12.2006 року, та присвоєно індивідуальний податковий номер 348067326556.
ДПІ у Печерському районі м. Києва проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка позивача, за результатами перевірки був складений акт №1675/15-3 від 17.07.2009р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідно до абзацу третього п.2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009р. №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)»та пп. «в»пункту 9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «Торговий дім «Роснафтогазмаш»відноситься до другої категорії платників податку, і відповідно до системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено заниження податкових зобов'язань на суму більше 300 тис. грн.
Відповідно до Розпорядження Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва була створена комісія, якою встановлено, що ТОВ «Торговий дім «Роснафтогазмаш»зареєстрований як платник ПДВ, надає податковому органу декларації з цього податку, які свідчать про не задекларовані (не сплачені) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України „Про податок на додану вартість”, що підтверджено довідкою про результати документальної невиїзної перевірки №1745 від 17.07.2009р. Платник подаєне подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з березня 2008 року до травня 2009 року з показниками, які свідчать про не задекларовані (не сплачені) податкові зобов'язання, обсяг яких складає 351724,40 тис. грн.
Згідно висновків акту, реєстрація платником податку на додану вартість ТОВ «Торговий дім «Роснафтогазмаш» підлягає анулюванню на підставі пп. «в»п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».
У зв'язку з цим, комісія вирішила анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість з 17.07.2009р. та зобов'язала позивача повернути податковому органу Свідоцтво та всі його засвідчені копії разом із супровідним листом протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1.1 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Як встановлює п. 2.1, 2.2 та п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість”, платником податку є будь-яка особа, яка:
а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;
б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;
в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку (п.2.2 ст. 2 вищезазначеного Закону).
Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість)(відповідно до п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 вищезазначеного Закону).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «Торговий дім «Роснафтогазмаш»(код ЄДРПОУ 34806738) адреса реєстрації: 03148, м. Київ, вул. Кіквідзе,11 згідно п.п. 2.2 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що ДПІ у Печерському районі м. Києва видане свідоцтво №100009871, початок дії якого 29.12.2009 року та присвоєно індивідуальний податковий номер 348067326556.
Відповідач вказує в акті від 17.07.2009 р. за № 1675/15-3, що підставою для анулювання свідоцтва платника ТОВ «Торговий дім «Роснафтогазмаш»є п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 р. № 757-р “Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)”, в зв'язку з тим, що позивачем не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподатковуваними операціями перевищує суму, визначену п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість” та встановлення подання ним податкових декларацій з податку на додану вартість протягом періоду березень 2008 року -травень 2009 року з показниками, які свідчать про не задекларовані (не сплачені) податкові зобов'язання обсяг яких складає 351724,40 тис. грн.
Суд не погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.
Так, підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначені в п.9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно з яким реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:
а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;
б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);
в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;
г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;
ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.
Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.
У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.
У разі якщо за наслідками останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим Законом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні. Це правило не поширюється на осіб, зазначених у підпункті "в" цього пункту.
Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах "а" - "б" цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "в" - "г" цього пункту.
Рішення про анулювання реєстрації за заявою платника податку приймається у строки, визначені цією статтею для податкової реєстрації.
Платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво:
якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою платника податку, - разом із наданням заяви про таке анулювання;
якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, - протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.
При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.
Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.
Жодних змін до п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” з приводу анулювання свідоцтва платника ПДВ в разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість” законодавець не вносив.
Таким чином, пункт 9.8 цього Закону не містить такої підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, як встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Окрім того, відповідно до п. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. №1120-р “Деякі питання адміністрування податку на додану вартість”, визнати такими, що втратили чинність, пункт 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 р. №757 “Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)”(Офіційний вісник України, 2009 р., N 52, ст. 1797) та розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 р. № 838 "Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість" (Офіційний вісник України, 2009 р., N 55, ст. 1919).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Оскільки у позивача наявні докази неправомірності скасування реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Торговий дім «Роснафтогазмаш»з 17.07.2009р, суд дійшов висновку, що з урахуванням положень вищезазначених статей необхідно позов задовольнити.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів правомірності прийнятого ним рішення, зокрема доказів виписки позивачем податкових накладних, які не були включені до податкових зобов'язань.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Натомість оскаржуване рішення було прийнято відповідачем без дослідження обставин справи, зокрема без проведення перевірки позивача та виписаних позивачем податкових накладних.
Окрім того, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що правила ч. 3 ст. 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом.
З огляду на положення ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вважає, що зазначені в ній способи захисту порушеного права не містять виняткового переліку. Більш того, в абзаці другому ст. 162 КАС України законодавець вказав, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням вищезазначених прав суду.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Проте, згідно зі статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передумовою визначення грошового розміру витрат, які мають бути компенсовані стороні, є клопотання сторони. Оскільки представником позивача таких клопотань не заявлялося, то правових підстав для визначення грошового розміру витрат у суду немає.
Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Роснафтогазмаш" задовольнити частково.
2. Скасувати акт №1675/15-3 від 17.07.2009р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ДПІ у Печерському районі м. Києва.
3. Зобов'язати Державну податкову інспекцією у Печерському районі м. Києва вчинити передбачені законодавством дії щодо поновлення реєстрації ТОВ “Торговий дім “Роснафтогазмаш””(01103, м. Київ, Кіквідзе, 11, ЄДРПОУ 34806738) платником податку на додану вартість.
4. Зобов'язати Державну податкову інспекцією у Печерському районі м. Києва вчинити передбачені законодавством дії по поновленню свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість №100009871, бланк серія НБ №251973, виданого 29.12.2006р. ТОВ “Торговий дім “Роснафтогазмаш””(01103, м. Київ, Кіквідзе, 11, ЄДРПОУ 34806738) Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва.
5. В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.К. Каракашьян