ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 16/484
м. Київ
23 лютого 2010 року 16:28 № 2а-14639/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кишинському М.І. , суддів Шелест С.Б. Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Попадин О.Б. вирішив адміністративну справу
за позовом Компанія "Максбет Ентертеймент Груп ПЛС"
до Верховна Рада України Міністерство фінансів України Державне казначейство України
прозобов'язання вчинити певні дії
за участю представників сторін:
< тип представника >, < ПІБ представника >, довіреність № < Текст >, від < Дата >, < юр. особа або примітка >
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідачів, в якому просить зобов'язати Верховну Раду України запровадити механізм компенсацій для компаній, що здійснювали діяльність по проведенню азартних ігор та втратили свій дохід та майно, зобов'язати Міністерство фінансів України та Державне казначейства України повернути грошові кошти у вигляді плати за ліцензію на здійснення діяльності з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах та в казино у розмірі 1780 173,00 грн. та зобов'язати Верховну Раду України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України відшкодувати збитки у розмірі 836 176 379,85 грн.
Представником Позивача було уточнено позовні вимоги, а саме: зменшено суму позову на 52 113 073,34 грн. За таких обставин, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог представник позивача просив повернути грошові кошти у вигляді плати за ліцензію на здійснення діяльності з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах та в казино у розмірі 1780 173,00 грн. та відшкодувати збитки 784 054 306,45 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, представник позивача зазначив, що відповідно до ст. 1 закону України «Про режим іноземного інвестування»іноземними інвесторами є суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, в т.ч. юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України, а іноземні інвестиції -це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Підприємство з іноземними інвестиціями визначається даним Законом як підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція якого, за його наявності становить не менше 10 %.
Таким чином, Компанія «Максбед Ентертеймент Груп ПЛС»в розумінні Закону України «Про режим іноземного інвестування»є іноземним інвестором, а ТОВ «Максбет»- підприємством з іноземними інвестиціями.
Отримавши ліцензію від держави на право здійснення діяльності з проведення азартних ігор, Компанія «Максбед Ентертеймент Груп ПЛС»отримала державні гарантії своєї роботи, що передбачувала стабільний прибуток, на який компанія розраховувала.
Основними видами діяльності ТОВ «Максбет» було проведення азартних ігор на гральних автоматах, букмекерська діяльність, діяльність з організації та проведення азартних ігор в казино. На ці види діяльності було отримано ліцензію серії АВ №433990 від 17.11.2008 р. (дата переоформлення) та сплачено повну суму її вартості в розмірі 3 161 368,5 грн. Строк дії даної ліцензії складав 5 років з 05.05.2006 р. по 04.05.2011 р.
Однак, 15.05.2009 року ТОВ «МаксБет»було отримано лист Міністерства фінансів України № 31-35010-13-10/13029 від 12.05.2009 року щодо зупинення до 07.06.2009 року дії ліцензії, відповідно до якої товариство здійснює свою діяльність. Підставою для даного листа був наказ МФУ від 08.05.2009 року № 650 «Про зупинення дії ліцензій Міністерства фінансів України на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор».
Представник позивача зверну увагу на той факт, що 25.06.2009 року набрав чинності Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні»від 15.05.09 р. №1334-VІ, яким в Україні взагалі було заборонено гральний бізнес та участь в азартних іграх, а дію всіх ліцензій на цей вид діяльності -скасовано.
Через такі дії держави товариство не здійснювало свою діяльність, на провадження якої була отримана і повністю оплачена ліцензія, не отримувало доходи в період з 15.05.2009 р. по 07.06.09 р. включно, а починаючи з 25.06.2009 року взагалі змушене було закрити всі свої зали гральних автоматів та казино. До того ж, представник позивача зазначив, що відповідно до статті 36 Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, що була ратифікована Законом № 237/94/ВР від 10.00.94 р. сторони роблять все від них залежне, щоб уникнути вжиття будь-яких заходів чи дій, які створюють більш обмежені умови для створення і функціонування компаній одна одної, ніж ті умови, які склались на день, що передує даті підписання цієї Угоди.
Якщо нове законодавство чи правила, які запроваджено в Україні, можуть спричинити більш обмежені умови для заснування компаній Співтовариства на її території і для функціонування дочірніх компаній і філіалів компаній Співтовариства, заснованих в Україні, ніж ті, що склалися на день підписання Угоди, то такі, відповідні законодавство чи правила не застосовуються протягом трьох років після набуття чинності відповідним законом до тих дочірніх компаній і філіалів, які вже були створені в Україні на момент набуття чинності відповідним актом. Проте, Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні»не передбачає жодних перехідних положень, в тому числі і для компаній, засновниками яких є юридичні особи - резиденти країн-учасниць Євросоюзу.
Враховуючи викладене вище, а також той факт, що і зупинення господарської діяльності ТОВ «МаксБет», і остаточне припинення такої діяльності було спричинено виключно діями держави представник позивача просив позов задоволити в повному обсязі.
Представник Відповідача-1 проти задоволення адміністративного позову заперечила та зазначила, що згідно зі ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна рада України.
Верховна Рада України, реалізовуючи повноваження по здійсненню законодавчої влади, розглядає і вирішує питання державного і суспільного життя, що потребують врегулювання законами України, тобто реалізує законодавчі повноваження, а також здійснює установчі та контрольні повноваження, передбачені Конституцією України.
Відповідно до п. 3 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України відноситься прийняття законів. Приймаючи Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні»Верховна Рада України діяла в межах своїх повноважень та виконувала функції, покладені на неї Конституцією України.
За таких обставин, відсутні підстави вважати, що мали місце неправомірні дії Верховної Ради України, а тому є необґрунтованими вимоги позивача про відшкодування йому збитків, завданих Верховною Радою України у зв'язку з прийняттям зазначеного вище Закону. До того ж, представник позивача зазначила, що право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України (ч. 1 ст. 93 Конституції України). Таким чином, ані суд, ані фізичні та юридичні особи не є ініціаторами законодавчої ініціативи в Україні і не вправі зобов'язувати Верховну Раду України приймати закони. Враховуючи викладене вище, представник Верховної Ради України просила у задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Представник Відповідача 2 -Міністерства фінансів України»просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі на підставі того, що Закон «Про заборону грального бізнесу в Україні»прийнятий Верховною Радою України з метою запровадження обмеження щодо здійснення грального бізнесу в Україні, виходячи з конституційних принципів пріоритету прав і свобод людини і громадянина, захисту моральності та здоров'я населення, заборони використання власності на шкоду людині і суспільству.
Цим законом забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх (стаття 2 закону про заборону грального бізнесу), він набирає чинності з дня опублікування та діє до прийняття спеціального законодавства, що передбачає право здійснення грального бізнесу у спеціально створених гральних зонах (стаття 4 цього закону).
З дня набрання чинності Законом про заборону грального бізнесу, видача ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні припиняється, а ліцензії, видані суб'єктам підприємницької діяльності до дня набрання чинності новим законом, скасовуються.
Виконуючи свої прямі функції Верховна Рада України прийняла Закон про заборону грального бізнесу, з метою усунення тих недоліків, які існували та будуть існувати в даній сфері до прийняття нового, більш досконалого механізму регулювання індустрії грального бізнесу.
Не погоджуючись із заявленим позовом представник відповідача -2 зазначив, що в позовній заяві не надано доказів порушення Міністерством фінансів України прав та законних інтересів Компанії «МаксБет». Крім того, Мінфін не приймав рішення щодо заборони Компанії «Максбет»здійснювати діяльність у сфері грального бізнесу.
Позивач не наводить доказів, які саме дії Міністерства, в зв'язку з прийняттям Закону про заборону грального бізнесу є неправомірними. Крім того, відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження органів ліцензування»від 14.11.2000 року № 1698 Мінфін визначено як орган ліцензування у сфері організації діяльності з проведення азартних ігор. Відповідно до статті 6 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»орган ліцензування лише забезпечує виконання законодавства у сфері ліцензування.
Тобто, недотримання вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні»є порушенням законодавства, що веде до притягнення винних осіб до відповідальності.
Таким чином, Міністерство фінансів України не приймало рішення про встановлення меж здійснення діяльності Компанією «МаксБет».
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного.
Як встановлено матеріалами справи позивач звернулась до суду з позовною заявою про зобов'язання Верховної Ради України на виконання Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» запровадити механізм компенсацій для компаній, що на законних підставах здійснювали свою діяльність по проведенню грального бізнесу та втратили дохід, майно тощо.
Крім того, позивач просить стягнути з Міністерства фінансів України та Державного казначейства України грошові кошти у вигляді плати за ліцензію та відшкодувати матеріальну шкоду.
Підставою для звернення Компанії «МаксБет» стало прийняття Верховною Радою України 15.05.2009 року Закону про заборону грального бізнесу, що призвело на думку Позивача, до порушення Україною умов міжнародної Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами (далі - Угода), ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами»від 10.11.1994 року № 237/94-ВР.
На думку Позивача, прийняття Закону «Про заборону грального бізнесу в Україні»позбавило гарантій провадження діяльності та поставило підприємство на межу банкрутства.
Як на підставу для задоволення своїх вимог Компанія «МаксБет»посилається на пункт 4 статті 36 Угоди, в якій зазначено, що якщо нове законодавство чи правила, які запроваджено в Україні, можуть спричинити більш обмежені умови для заснування компаній Співтовариства на її території і для функціонування дочірніх компаній і філіалів компаній Співтовариства, заснованих в Україні, ніж ті, що склалися на день підписання Угоди, то такі, відповідні законодавство чи правила не застосовуються протягом трьох років після набуття чинності відповідним законом до тих дочірніх компаній і філіалів, які вже були створені в Україні на момент набуття чинності відповідним актом.
Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Статтею 75 Конституції України передбачено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Однією із головних функцій Верховної Ради України є прийняття законів (стаття 84 Конституції України).
Повноваження щодо прийняття законів та внесення в них змін є способом реалізації публічної влади, за яким відповідний суб'єкт влади (орган чи його посадова особа) застосовує надані йому повноваження в межах закону, на власний розсуд, без необхідності узгодження своїх дій з іншими суб'єктами, що є застосуванням дискреційних прав.
Згідно статті 4 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері ліцензування, законодавчі основи її реалізації.
Законом «Про заборону грального бізнесу в Україні» запроваджено обмеження щодо здійснення грального бізнесу в Україні, виходячи з конституційних принципів пріоритету прав і свобод людини і громадянина, захисту моральності та здоров'я населення, заборони використання власності на шкоду людині і суспільству.
Цим законом забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх (стаття 2 закону про заборону грального бізнесу), він набирає чинності з дня опублікування та діє до прийняття спеціального законодавства, що передбачає право здійснення грального бізнесу у спеціально створених гральних зонах (стаття 4 цього закону).
З дня набрання чинності вищезазначеним Законом, видача ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні припиняється, а ліцензії, видані суб'єктам підприємницької діяльності до дня набрання чинності новим законом, скасовуються.
Виконуючи свої прямі функції Верховна Рада України прийняла Закон, з метою усунення тих недоліків, які існували та будуть існувати в даній сфері до прийняття нового, більш досконалого механізму регулювання індустрії грального бізнесу.
Статтею 42 Конституції України встановлено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Згідно із статтею 92 Конституції України виключно законами визначаються правові засади і гарантії підприємництва, правила конкуренції, засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 92 Конституції України правові засади і гарантії підприємництва визначаються виключно законами України.
Аналогічне положення міститься в пункті 2 частини першої статті 6 Господарського кодексу України, відповідно до якого одним із загальних принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.
Частиною першою статті 2 ГК України встановлено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.
Відповідно до статті 55 ГК України на території України право на здійснення господарської діяльності в Україні мають суб'єкти господарювання всіх форм власності, в тому числі й іноземні. Будь-яка юридична або фізична особа здійснює свою діяльність в межах, встановлених нормативно-правовими актами України.
З прийняттям Закону «Про заборону грального бізнесу в Україні» встановлено певні межі здійснення господарської діяльності у сфері грального бізнесу на певний період часу з метою врегулювання відносин в сфері грального бізнесу.
Таким чином, на органи державної влади - Верховну Раду України , Кабінет Міністрів України покладено обов'язок щодо регулювання відносин у сфері підприємницької діяльності, встановлення певних меж здійснення підприємницької діяльності шляхом прийняття відповідних розпорядчих актів.
Виходячи з аналізу зазначених норм, вбачається, що законами України можуть встановлюватись певні межі здійснення господарської діяльності, з метою впорядкування та врегулювання цих відносин, встановлення нових більш досконалих механізмів здійснення господарської діяльності.
Отже, тимчасове встановлення певних меж здійснення господарської діяльності є однією з форм дискреційних повноважень держави на підставі наведених вище положень нормативно-правових актів. До того ж, статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з Міністерства фінансів України та Державного казначейства України вартості ліцензії суд вважає їх необґрунтованими такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу»від 09.11.2000 року № 1755 (далі - Постанова № 1755) плата, яка вноситься суб'єктом господарювання за видачу та переоформлення ліцензії, а також за видачу копії та дубліката ліцензії, зараховується до Державного бюджету України і вноситься на рахунки територіального органу Державного казначейства. Згідно Постанови № 1755 кошти за видачу ліцензій вносяться на рахунки територіального органу Державного казначейства України за кодом класифікації Державного бюджету України 14060200 «Плата за видачу ліцензій та сертифікатів».
Частиною третьою статті 15 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»встановлено, що розмір плати за ліцензію на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор (крім випуску та проведення лотерей) становить 30000 євро за кожний рік користування такою ліцензією. Міністерство фінансів України, як орган ліцензування в сфері грального бізнесу та в межах, покладених на нього повноважень, здійснює лише контроль за дотриманням суб'єктами господарювання ліцензійних умов ведення господарської діяльності в сфері грального бізнесу.
Колегія суддів звертає увагу на той факт, що позивач Компанія «МаксБет Ентертеймент Груп ПЛС»просить повернути грошові кошти у вигляді плати за ліцензію на здійснення діяльності з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах та в казино на рахунок ТОВ «МаксБет», оскільки Ліцензія серії АВ № 433990, видана Міністерством фінансів України саме ТОВ «МаксБет». Однак, ТОВ «МаксБет»є не належним позивачем у справі, а тому вимога позивача щодо повернення коштів у вигляді плати за ліцензію не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що на Міністерство фінансів України не покладено обов'язку щодо повернення сплачених до Державного бюджету України коштів за отриману ліцензію на організацію діяльності з проведення азартних ігор.
Що стосується відшкодування збитків, завданих позивачу у зв'язку з прийняттям Закону «Про заборону грального бізнесу в Україні», колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування матеріальних збитків є одним із засобів захисту порушених прав.
Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. З позовної заяви не вбачається в чому саме полягає протиправність поведінки Верховної Ради України та Міністерства фінансів України, та саме якими незаконними діями відповідачів завдані збитки позивачу. Крім того, заявлені до стягнення збитки є не доведеними. До заявлених збитків позивач відносить кошти витрачені на ремонт приміщень, на придбання обладнання, заборгованість по непогашеним кредитам, борг по не викупленим облігаціям тощо. Однак, суд зазначає, що відсутній причинний зв'язок між заявленими збитками позивача та реального прибутку, який би компанія могла б отримати під час здійснення безпосередньої господарської діяльності.
Враховуючи викладене вище, суд визнає дії відповідачів законними та обґрунтованими, в зв'язку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки, в судовому засіданні свідки не залучались та експертизи не проводились, судові витрати, що підлягають стягненню відсутні.
Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 24, 69-71, 94, 158, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У позові відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження
Головуючий Суддя М.І. Кишинський
Судді С.Б. Шелест Н.Г. Вєкуа