ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
09 лютого 2010 року 16:22 № 2а-11920/09/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Каракашьян С.К., при секретарі судового засідання Попові В.С., за участю представників сторін:
від позивача: Готрі Т.В.
від відповідача : не з'явились
від третьої особи не з'явились
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група «Ньяла"
про
за участі третьої особи - визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, припинення юридичної особи,
Печерської районної у місті Києві державної адміністрації
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 9 лютого 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У вересні 2009 року Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна група «Ньяла" про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що при створенні відповідача було допущено порушення, які не можна усунути, зокрема тому, що особа, зазначена у якості засновника у статутних документах, не має відношення до створення та діяльності підприємства.
Також позивач посилається на здійснення відповідачем протиправної діяльності, зокрема, легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом та на застосування наслідків нікчемності правочину до статутних документів відповідача.
Представники відповідача в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення, письмового обґрунтування позицій суду не надали.
Розглянувши подані позивачем та третьою особою документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд,-
Товариство з обмеженою відповідальністю „ Торгівельна група "Ньяла " (далі -Відповідач) було зареєстроване Печерською районною державною адміністрацією м. Києва 07.11.2006р. за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 13.
Відповідно до установчих документів та реєстраційної картки відповідача, єдиним засновником ТОВ „ Торгівельна група "Ньяла" є ОСОБА_1.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначена фізична особа повідомила про те, що не має жодного відношення до створення та діяльності відповідача. Також, позивач посилається на те, що Головним управлінням Служби Безпеки України у м. Києві та Київській області було повідомлено позивача про здійснення відповідачем діяльності, що містить ознаки протиправної.
Згідно з частиною другою статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:
визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;
провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;
неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Суд доходить висновку, що даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним, та розширеному тлумаченню не підлягає.
Статтею 110 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (пункт другий частини першої). Згідно з частиною другою зазначеної правової норми, вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Ухвалою про відкриття провадження у справі у позивача витребовувалося нормативне обґрунтування заявлених вимог, з посиланням на наявність права позивача щодо звернення до суду з зазначеним позовом, проте, зазначених вимог позивачем виконано не було.
Суд доходить висновків, що право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, передбачене пунктом 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», не включає права на вимоги щодо визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.
Таких висновків суд доходить з урахуванням норм статті 110 Цивільного кодексу України, якими чітко визначено обмежений перелік кола суб'єктів, що мають право пред'являти вищезазначені вимоги.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи питання можливого закриття провадження у справі суд, враховує наступне.
Перелік підстав для можливого закриття провадження у справі, визначений частиною першою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Відповідно до частини другої зазначеної правової норми, у випадку, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Частиною другою зазначеної правової норми визначено, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.
На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку подання позову суб'єктом владних повноважень з перевищенням наданих повноважень, суд повинен відмовити у задоволенні позову.
Закриття провадження судом вбачається можливим тільки у випадку відсутності владних повноважень сторони процесу як суб'єкта владних повноважень (а не відсутності конкретних повноважень щодо заявлених вимог), або у випадку прямого визначення Законом іншої юрисдикції заявлених вимог.
Отже, позовні вимоги про припинення юридичної особи (відповідача) з мотивів порушення, допущених при її створенні, задоволенню не підлягають з огляду на відсутність компетенції позивача щодо звернення з зазначеним позовом.
Щодо посилання позивача на здійснення відповідачем протиправної діяльності суд враховує наступне.
Згідно з частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Суд доходить висновків, що згідно з вищенаведеною нормою процесуального права, доказом вчинення злочину може бути лише документ передбачений Кримінально -процесуальним кодексом України, зокрема, постанова слідчого (прокурора) або вирок, якими, у визначеному Законом порядку, встановлюється можлива або доведена участь особи у вчиненні злочину.
Позивач посилається на створення відповідача без мети зайняття підприємницькою діяльністю з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, що є злочином, передбаченим статтею 205 Кримінального кодексу України ; участі відповідача в проведенні фінансових операцій, направлених на легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом, що є злочином, передбаченим статтею 209 КК України; участі відповідача в ухиленні від сплати податків, що є злочином, передбаченим статтею 212 КК України.
Проте, позивачем не надано жодних доказів існування кримінальних справ, порушених відносно діяльності, здійснюваної відповідачем.
Згідно з частиною четвертою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку, суд витребовує названі документи та матеріали.
Ухвалою про відкриття провадження у справі позивача було зобов'язано надати суду письмові пояснення з зазначенням конкретної діяльності (видів діяльності або окремих дій) відповідача, які, на думку позивача, суперечать установчим документам чи Закону.
Однак, позивачем зазначених вимог ухвали суду не виконано, у зв'язку з чим суд доходить висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.К. Каракашьян