ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
11 лютого 2010 року 12:32 № 2а-17187/09/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Попові В.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Дочірнього підприємства «Фаберлік-Україна»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 15.05.2009р.
за участю представників сторін:
від позивача: Дудковький Б.В., представник
від відповідача: Лозовська О.В., представник
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.02.2010р. проголошено ступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось дочірнє підприємство «Фаберлік» з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень -рішень від 15.05.2009р. № 0000392308/0 у повному обсязі та № 0000382308/0 (з урахуванням змін, внесених Рішенням ДШ у Голосіївському р-ні м. Києва від 27.07.2009р. № 11974/10,25-011 про результати розгляду первинної скарги, Рішенням ДПА у м. Києві від 05.10.2009р. № 4167/10/25-114 та Рішенням ДПА у м. Києві від 08.12.2009р. № 5628/10/25-114) в частині визначення до сплати 432,25 грн. податку на прибуток та 216,13 грн. застосованої штрафної фінансової санкції.
Позовні вимоги мотивовано наступним.
Позивач заперечує правомірність висновків про відсутність підстав для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у вартості продукції, яку позивачем було безоплатно роздано при проведенні рекламних акцій. При цьому, позивач посилається на те, що обмеження, встановлені п.п. 5.4.4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо віднесення вартості безоплатно розданої продукції до валових витрат, не впливають на правомірність формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, сплачених у цій вартості.
Крім того, позивач посилається на безпідставність висновків про заниження податку на прибуток внаслідок укладення та виконання договору оренди з ТОВ «Маріт», з огляду на правомірність даної угоди.
Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ у вартості безоплатно розданої продукції. При цьому, відповідач посилається на норми підпункту 7.4.4 Закону України «Про податок на додану вартість»та тим, що придбання та безкоштовна роздача товарно -матеріальних цінностей не є витратами, пов'язаними з господарською діяльністю позивача.
Також відповідач стверджує, що договір оренди, укладений позивачем, носить характер нікчемного правочину з огляду на те, що посадову особу контрагента позивача було засуджено за вчинення злочину, передбаченого статтею 367 Кримінального кодексу України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
З 27.02.2009р. по 22.04.2009р. співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва була проведена планова виїзна перевірка ДП «Фаберлік-Україна»(далі -позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.04.2009р. по 30.09.2008р., за результатами якої було складено акт від 29.04.2009р. № 235/1-23-08-32104448 (далі -акт перевірки).
На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва (далі -відповідач) було 15 травня 2009 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0000382308/0, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток в сумі 164 689,00 грн. (в тому числі 115966грн. основного платежу та 48723,50грн. штрафних (фінансових) санкцій) та № 0000392308/0, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість в сумі 289 566,00 грн. (з яких 193044грн. основного платежу та 96522грн. штрафних (фінансових) санкцій).
Прийняття зазначених податкових повідомлень -рішень мотивовано висновками акту перевірки про нижчевикладені порушення податкового законодавства позивачем.
Зокрема, відповідачем було встановлено, що при здійсненні коригування сум товарних запасів, відображених в колонці 4 «Запаси, використані не в господарській діяльності» Додатку К1/1 до декларацій з податку на прибуток за 9 місяців 2007року, за 2007 рік, за І кв.2008 року, за І півріччя 2008 року та за 9 місяців 2008 року, ДП «Фаберлік -Україна», в порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, не здійснювалось коригування податкового кредиту, на суми податку, сплачені у зв'язку з придбанням товарів, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності на суму 193044 грн., по періодам липень 2007 року на суму 7980 грн.; серпень 2007 року на суму 7914 грн.; вересень 2007 року на суму 10098 грн.; жовтень 2007 року на суму 4669 грн.; листопад 2007 року на суму 4211 грн.; грудень 2007 року на суму 3913 грн.; січень 2008 року на суму 10787 грн.; лютий 2008 року на суму 25575 грн.; березень 2008 року на суму 19750 грн.; квітень 2008 року на суму 20165 грн.; травень 2008 року на суму 17300 грн.; червень 2008 року на суму 15561 грн.; липень 2008 року на суму 20787 грн.; серпень 2008 року на суму 14678 грн.; вересень 2008 року на суму 9656 грн.
Зазначений висновок мотивовано тим, що на думку відповідача, позивач мав виключити зі складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у вартості товарів, після безкоштовної роздачі зазначених товарів.
Також, актом перевірки встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 04.1 Декларацій „витрати на придбання товарів (робіт, послуг) на суму 1725 грн., в т. ч. по періодам - III квартал 2007 року на суму 575 грн. та IV квартал 2007 року на суму 1150 грн.
Дане порушення, на думку відповідача, полягало у безпідставному віднесенні позивачем до складу валових витрат вартості оренди нерухомого майна на підставі укладеного між підприємствами ТОВ "Маріт", код ЄДРПОУ 32400075 (Орендодавець) та позивачем договору оренди № 216 від 01.06.2007р.
При цьому, відповідач послався на те, що при проведенні аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Маріт»з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету податків, встановлено наступне:
-актом обстеження юридичної адреси (місцезнаходження) підприємства від 04.08.2008 року встановлено відсутність за юридичною адресою посадових осіб підприємства.
-згідно наданих до ДПІ розрахунків комунального податку, на підприємстві загальна чисельність працюючих - 1 особа (засновник, директор та головний бухгалтер в одній особі), у ТОВ «Маріт»відсутні трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності.
- згідно відомостей 1-ДФ ОСОБА_1 не отримував ніяких доходів, в т.ч. від діяльності підприємства ТОВ «Маріт», директором якого він працює.
-згідно задекларованих даних в додатку К-1 до декларацій з податку на прибуток, відсутні активи, що б свідчили про наявність виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів, тощо.
На підставі викладеного, відповідачем сформульовано висновок, що ТОВ «Маріт» не має основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для ведення фінансово-господарської діяльності, тобто не має адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських операцій, укладання угод.
Крім того, відповідач у акті перевірки послався на те, що вироком Енергодарського міського суду від 24.12.08 р., при розгляді кримінальної справи № 1-295 за ознаками злочину, передбаченого ст.367 ч.2 КК України, встановлено, що ТОВ «Маріт»здійснювало фінансово-господарську діяльність, яка була виражена у придбанні у невстановлених слідством фізичних осіб та суб'єктів підприємницької діяльності за готівкові кошти сільськогосподарської продукції, будматеріалів, продуктів харчування та подальшої їх реалізації, а також послуг оренди і проведення інших торгових операцій з підприємствами, в т.ч. з ДП «Фаберлік-Україна», проводячи розрахунки через розрахункові рахунки, які в подальшому були переведені на картковий рахунок та зняті по електронній пластиковій карті готівкою, ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ст.367 ч.2 КК України і призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавленням права займатись організаційно-розпорядчою та господарською діяльністю протягом двох років.
На підставі викладеного, в акті перевірки встановлено, що фінансово-господарські взаємовідносини ДП «Фаберлік-Україна»з ТОВ „Маріт" носять характер нікчемного правочину, оскільки даний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В результаті апеляційного узгодження податкових зобов'язань позивачем, зокрема, розгляду Державною податковою адміністрацією у м. Києві повторної скарги позивача, 08.12.2009р. рішенням № 5628/10/25-114 податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.05.2009р. № 0000382308/0 скасовано в частині визначення до сплати 115 533,75 грн. податку на прибуток та 48 507,5 грн. застосованої штрафної фінансової санкції, а також скасовано у відповідній частині рішення відповідача від 27.07.2009р. № 11974/10/25-011 про результати розгляду первинної скарги у частині збільшення штрафної (фінансової) санкції.
Розглянувши висновки акту перевірки суд не вбачає їх правомірними, виходячи з нижчезазначених підстав.
Актом перевірки встановлено, і сторонами не заперечується, що постійною та регулярною діяльністю позивача є торгівля парфумерно -косметичною продукцією.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі затвердженого наказом позивача №01/07 від 01.01.07р. положення про рекламно -маркетингові акції та наказу позивача №59Р від 04.04.07р., протягом 2007 -2008 років позивачем було проведено заохочувальні програми, умови яких визначені у додатках та передбачають, в тому числі, безкоштовну роздачу продукції, реалізацією якої займається позивач.
За відомостями видачі зразків товарів для безоплатної роздачі в межах рекламних заходів №ФБ-0000184, №ФБ-0000190, №ФБ-0000189, та актів списання з відповідними номерами, позивачем було проведено безоплатну роздачу продукції в межах рекламних заходів.
Обставина належного документального підтвердження купівлі товарів, здійснення позивачем оплати за них, безкоштовної роздачі товарів та списання продукції підтверджена актом перевірки та не заперечувалася відповідачем в судовому засіданні.
Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у випадку якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Закон України «Про податок на додану вартість»не містить визначення терміну «господарська діяльність», однак, згідно з пунктом 1.15 статті 1 даного Закону інші терміни, які використовуються в цьому Законі використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.
Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.
Також суд вважає, що пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено наступні критерії господарської діяльності -направлення діяльності на отримання доходу та постійна (регулярна) участь особи в цій діяльності.
Натомість, зазначеною правовою нормою не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції, такі вимоги встановлено відносно сукупності операцій -господарської діяльності.
Позивач стверджує, що проведення зазначених рекламних заходів призвело до збільшення його доходу.
На підтвердження обставини збільшення доходу внаслідок проведення рекламних заходів позивач надав засвідчену копію звіту про фінансові результати за 2008 рік, за замістом якого дохід у 2007 році становив 73568 тис.грн., а за 2008 рік склав 94158 тис. грн.
Судом вбачається підтвердженою матеріалами справи обставина безпосереднього зв'язку господарських операцій з безкоштовної роздачі товарів з господарською діяльністю позивача, на підставі чого вбачаються обґрунтованими вимоги про скасування податкового повідомлення -рішення від 15.05.09р. № 0000392308/0, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість в сумі 289 566,00 грн. (з яких 193044грн. основного платежу та 96522грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Щодо податкового повідомлення -рішення № 0000382308/0, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток в сумі 164 689,00 грн. (в тому числі 115966грн. основного платежу та 48723,50грн. штрафних (фінансових) санкцій суд відзначає наступне.
В результаті апеляційного узгодження податкових зобов'язань позивачем, зокрема, розгляду Державною податковою адміністрацією у м. Києві повторної скарги позивача, 08.12.2009р. рішенням № 5628/10/25-114 податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.05.2009р. № 0000382308/0 скасовано в частині визначення до сплати 115 533,75 грн. податку на прибуток та 48 507,5 грн. застосованої штрафної фінансової санкції, а також скасовано у відповідній частині рішення відповідача від 27.07.2009р. № 11974/10/25-011 про результати розгляду первинної скарги у частині збільшення штрафної (фінансової) санкції.
Отже, на момент розгляду справи податковим повідомленням -рішенням від 15.05.2009р. № 0000382308/0 визначено податкові зобов'язання позивача зі сплати 432,25 грн. податку на прибуток та 216грн. штрафної (фінансової) санкції.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема пунктів 1 та 2 розділу 3.1.2 акту перевірки та рішення ДПА у м.Києві № 5628/10/25-114, мотивами нарахування позивачу податкового зобов'язання в цій частині є укладення та виконання договору з ТОВ «Маріт», зокрема, віднесення до валових витрат орендних платежів, сплачених зазначеному підприємству.
Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності договору оренди з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.
Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.
Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.
Посилаючись на нікчемність укладеного між ТОВ "Маріт»(Орендодавець) та позивачем договору оренди № 216 від 01.06.2007р., відповідач обґрунтовує це тим, що контрагент позивача не має основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для ведення фінансово-господарської діяльності, тобто не має адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських операцій, укладання угод.
Також, відповідач посилається на вирок Енергодарського міського суду від 24.12.08 р., винесений щодо директора ТОВ «Маріт».
Однак, зазначені посилання відповідача спростовуються нижчевикладеним.
Відповідач визначаючи договір оренди в якості нікчемної угоди посилається на її укладення з метою ухиляння від сплати податків, тим, що на думку відповідача укладена угода не спрямована на настання реальних правових наслідків, суперечить актам законодавства України та не є вільним волевиявленням учасника правочину.
Згідно з частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Вищезазначеним вироком Енергодарського міського суду від 24.12.08 р., винесеного щодо директора ТОВ «Маріт», визначено, що діяння (ухиляння від сплати податків, що потягло за собою ненадходження коштів до бюджету) встановлено не було.
Також вищезазначеним вироком встановлено певні діяння, вчинені обвинуваченим, зокрема, надання послуг оренди позивачу та виконання підписів на первинних бухгалтерських документах саме ОСОБА_1
Крім того, вироком не було встановлено примусу вказаної посадової особи до вчинення дій, натомість встановлено осудність обвинуваченого та його здатність керувати своїми діями.
Обставина неналежного виконання директором ТОВ «Маріт»своїх посадових обов'язків, яка призвела до ненадходження сум податків до бюджету, встановлена вироком, не може бути підставою для визначення договору оренди в якості нікчемного правочину.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов Дочірнього підприємства «Фаберлік-Україна» задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва № 0000392308/0 від 15.05.2009р.
3. Скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва № 0000382308/0 від 15.05.2009р. в частині визначення до сплати 432,25 грн. податку на прибуток та 216,13 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.К. Каракашьян