м. Вінниця
19 жовтня 2020 р. Справа № 120/3937/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управлння Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, -
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі - позивачі) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивачі зазначили, що 19.03.2020 вони звернулися до відповідача з клопотаннями про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, сільськогосподарського призначення, державної власності, орієнтованою площею 2,00 га на кожного із них окремо, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Пеньківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.
Однак, наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.04.2020 за №2-9014/15-20-СГ у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відмовлено. Відмова мотивована невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, а саме, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка розміщена в масиві, який використовується громадянами для городництва.
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, вважаючи її протиправною, позивачі звернулися до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
07.09.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому відповідач зазначає, що бажана для позивачів земельна ділянка розміщена в масиві, що використовується громадянами для городництва. На виконання Указу Президента України "Про забезпечення економічних інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села та вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної реформи" від 14.04.2000 № 584/2000 сільські, селищні ради своїми рішеннями на підставі заяв працівників соціальної сфери та пенсіонерів з їх числа та інших громадян відповідних сіл чи селищ надавали у користування земельні ділянки із земель резервного фонду, рілля для ведення особистого підсобного господарства у постійне користування, без оформлення відповідної документації із землеустрою. Тому, з метою запобігання виникнення конфлікту інтересів щодо права на використання земельних ділянок, позивачу запропоновано подати документ, який посвідчує виникнення права користування бажаною земельною ділянкою - рішення органу місцевого самоврядування, уповноваженого на передачу земельних ділянок у власність або у користування до 1 січня 2002 року. Відповідач вважає надану позивачу відмову такою, що дана з дотриманням вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
Також, представник відповідача зазначив, що надання або відмова в наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою відноситься до дискреційних повноважень відповідача, а відтак суд не вправі вказувати, яке конкретно рішення (дії) необхідно приймати (вчиняти) ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.
24.09.2020 від позивачів надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивачі заперечують проти доводів, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву. Зокрема наголошують, що у доданих відповідачем до відзиву документах, а саме в рішенні Томашпільської селищної ради від 19.05.1995 року щодо виділення громадянам земельних ділянок із земель запасу не зазначено місця розташування цих ділянок. Крім того, відповідач не надає ні документації по встановленню меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості), ні документів, що посвідчують право власності або право користування такими земельними ділянками вказаними громадянами.
Заперечення на відповідь на відзив від відповідача на адресу суду не надходили.
З"ясувавши доводи сторін, викладені в заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
В березні 2020 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотаннями про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, сільськогосподарського призначення, державної власності, орієнтованою площею 2,00 га на кожного із них окремо, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 0523984300:03:000:0133 ( для ідентифікації місця її розташування ), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Пеньківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області. В якості додатків до клопотання додали викопіювання з кадастрової карти, копії паспортів, копії ідентифікаційних номерів.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.04.2020 за №2-9014/15-20-СГ у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відмовлено. Відмова мотивована невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, а саме, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка розміщена в масиві, який використовується громадянами для городництва.
Вважаючи відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного земельного законодавства, позивачі звернулися до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Згідно зі статтею 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим
Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
В силу положень п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.
Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.
Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що позивачі, бажаючи використати своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки державної власності, звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотаннями про надання їм дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га на кожного з них, на території Пеньківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту).
У клопотанні позивачами зазначено, що земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 0523984300:03:000:0133 ( для ідентифікації місця її розташування ). До клопотання позивачі додали графічні матеріали із позначенням місця розташування бажаної земельної ділянки.
Відмова відповідача в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою мотивована невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, а саме, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка розміщена в масиві, який використовується громадянами для городництва.
Відповідачем до відзиву на позовну заяву надано довідку від 02.09.2020 року № 246 за підписом в.о. старости Пенківського старостинського округу Томашпільської селищної ради, в якій зазначено про виділення земельних ділянок із земель запасу для ведення особистого підсобного господарства 9 громадянам на підставі рішення 3 сесії 22 скликання Пеньківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області від 19.05.1995, а також долучено копію зазначеного рішення.
Однак, суд зауважує, що ні в довідці, ні в рішенні 3 сесії 22 скликання Пеньківської сільської ради від 19.05.1995 не зазначено місця розташування виділених земельних ділянок.
Крім того, відповідач не надає ні документації по встановленню меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості), ні документів, що посвідчують право власності або право користування такими земельними ділянками вказаними громадянами.
Таким чином, суд констатує, що відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили, що бажана для позивачів земельна ділянка накладається на земельні ділянки, які надані у користування жителям села Пеньківка Томашпільського району для ведення особистого підсобного господарства.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України в редакції Закону від 19 грудня 1990 року № 561-XII (втратив чинність 01.01.2002) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Частиною першою статті 23 цього Кодексу було визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Водночас пунктом 7 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу 2001 року (набрав чинності 01.01.2002) передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Суд зауважує, що з наданих сторонами доказів, які містяться в матеріалах справи, не вбачається, що бажана для позивачів земельна ділянка не є вільною та не перебуває у державній (комунальній) власності, що виключає можливість її безоплатної приватизації без попереднього припинення права власності в порядку, визначеному законом.
Зміст оскаржуваного наказу свідчить про те, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою в зв"язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів та запропонував подати документ, який посвідчує виникнення права користування бажаною земельною ділянкою - рішення органу місцевого самоврядування, уповноваженого на передачу земельних ділянок у власність або у користування до 1 січня 2002 року.
При цьому суд зауважує, що за встановлених фактичних обставин справи пропозиція позивачу надати додаткові документи, не передбачені ч. 6 ст. 118 ЗК України, та відмова з цих підстав у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, не може вважатися законною підставою для відмови у наданні дозволу, передбаченою ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Щодо посилань відповідача на Указ Президента України від 14.04.2000 № 584/2000, то суд зауважує, що цей Указ не змінював визначені на той час законом підстави набуття права власності (користування) земельною ділянкою. До того ж Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 20.07.2007 № 650/2007.
З огляду на викладене суд приходить до переконання, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області протиправно відмовило позивачам у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. Отже, позов в частині скасування оскаржуваного наказу належить задовольнити.
Оцінюючи вимоги позивачів щодо зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою, суд зазначає таке.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відтак, у цій справі, за наявності достатніх та належним чином поданих документів, з урахуванням позиції суду про необґрунтованість причин відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , недоведеністю відповідачем існування інших, передбачених чинним законодавством обставин, що можуть слугувати підставою для відмови у наданні такого дозволу, суд приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивачів у межах спірних правовідносин буде зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (кожному з них окремо ) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, (кадастровий номер 0523984300:03:000:0133) із земель державної власності сільськогосподарського признання на території Пеньківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області ( за межами населеного пункту ), орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарство.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивачів підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ними судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.04.2020 за №2-9014/15-20-СГ про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, (кадастровий номер 0523984300:03:000:0133) із земель державної власності сільськогосподарського признання, на території Пеньківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарство, орієнтовною площею 2,00 га.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, (кадастровий номер 0523984300:03:000:0133) із земель державної власності сільськогосподарського признання, на території Пеньківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарство, орієнтовною площею 2,00 га.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, (кадастровий номер 0523984300:03:000:0133) із земель державної власності сільськогосподарського признання, на території Пеньківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарство, орієнтовною площею 2,00 га.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39767547).
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна