м. Вінниця
22 жовтня 2020 р. Справа № 120/3943/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши в письмовому провадженні з власної ініціативи питання про закриття провадження в частині позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про скасування постанови та розрахунку плати за проїзд
У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (далі - відповідач). У позовній заяві позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову № 198294 від 20.07.2020 про застосування адміністративно - господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 024177 від 21.05.2020 згідно ТТН від 21.05.2020 № 378695.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 21.05.2020 в пункті габаритно - вагового контролю працівниками Управління Укртрансбезпеки у Київській області було проведено габаритно - ваговий контроль автомобіля марки MAN, за результатами якого було складено акт № 024177 від 21.05.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів; довідку про результати здійснення габаритно - вагового контролю від 21.05.2020; розрахунок № 024177 від 21.05.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 21.05.2020 № 378695.
На підставі матеріалів контрольного заходу 20.07.2020 прийнято постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № 198294 в сумі 17000,00 грн.
Позивач вважає розрахунок та постанову протиправними, оскільки на його переконання, ним не було допущено жодних порушень Закону України "Про автомобільний транспорт". Тому з метою захисту своїх прав позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Ухвалою від 10.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін в порядку, встановленому ст. 262 КАС України. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15-ти денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 КАС України.
Дослідивши матеріали справи в частині вимог про визнання протиправним та скасування Розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 024177 від 21.05.2020, суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у цій частині з огляду на таке.
В силу вимог ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Разом із тим, надаючи оцінку наявності спору між сторонами та юрисдикційній належності такого спору, у випадку його існування, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Поняття «юридичний спір» на законодавчому рівні не визначено, тому для його з'ясування та уяснення необхідно звернутися до доктрини права.
У теорії під поняттям «юридичний спір» розуміють правовий конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб'єктивні права.
Правові спори виникають внаслідок порушення суб'єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб'єктивних прав.
Отже, юридичний спір є різновидом конфліктних правовідносин, що виникає між учасниками правовідносин та не може існувати абстрактно, тобто поза межами самих правовідносин. Тому, про наявність юридичного спору можна говорити тільки у випадку встановлення факту виникнення правових відносин між певними суб'єктами.
Відтак, для формування висновку про існування явища «юридичний спір», на який поширюється юрисдикція судів, в контексті ч. 3 ст. 124 Конституції України, необхідно надати оцінку чи виникли правові відносини між його суб'єктами.
У теорії держави та права правовідносини, зазвичай, розуміються як різновид передбачених юридичними нормами чи зумовлених принципами права ідеологічних суспільних відносин, що встановлюються між суб'єктами права щодо об'єктів права на підставі юридичних фактів і виражаються у взаємних правах і обов'язках цих суб'єктів (див., наприклад: ОСОБА_2 . Основи загальної теорії права та держави. Навч. посібник. Вид. 9-те, зі змінами. Львів: Край, 2009. С. 133-136; Загальна теорія держави і права: (Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М. В. Цвік, О. В.Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. Харків: Право, 2009. С. 334-350).
Правовідносини мають свою структуру і включають в себе такі обов'язкові елементи: суб'єкти, об'єкт та зміст правовідносин. У випадку відсутності одного із вказаних елементів, правові відносини не виникають.
При цьому, суб'єкти правовідносин - це правоздатна і дієздатна особи, що є носіями юридичних прав і обов'язків: носій права та носій обов'язків.
Об'єкт правовідносин - це реальне (матеріальне або нематеріальне) благо, з приводу якого суб'єкти вступають у правовідносини.
Зміст правовідносин - це суб'єктивні права і юридичні обов'язки учасників правових відносин.
Разом із тим, суб'єктивне право - це передбачена нормою права міра можливої поведінки особи. Зокрема, можливість діяти відповідно до свого бажання, можливість вимагати певних дій від інших суб'єктів, зобов'язаних на це, можливість звернутися до компетентного органу чи посадової особи за захистом свого суб'єктивного права.
Юридичний обов'язок - це передбачена нормою права, обов'язок певної поведінки особи. Наприклад, необхідність нести юридичну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання передбачених нормою права дій. В будь-яких правовідносинах суб'єктивному праву одного учасника відповідає юридичний обов'язок іншого учасника. Право і відповідний йому обов'язок складають зміст правовідносин.
Отже, відсутність одного із обов'язкових елементів правових відносин (суб'єкти правовідносин, об'єкт правовідносин та зміст правовідносин), свідчить про відсутність правовідносин між суб'єктами в цілому, а відтак і про відсутність юридичного спору, на який може поширюватися юрисдикція (адміністративна, господарська, цивільна) суду.
Як видно із матеріалів справи, позивачем, крім іншого, заявлено вимогу про визнання протиправним та скасувати Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 024177 від 21.05.2020 згідно ТТН від 21.05.2020 № 378695.
Надаючи оцінку вказаній позовній вимозі, суд зазначає, що оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС, безпосередньо не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, відтак у конкретному випадку відсутній зміст правовідносин. У зв'язку із відсутністю змісту правовідносин, відсутні підстави стверджувати про наявність спірних правовідносин. Водночас, беручи до уваги відсутність спірних правовідносин, відсутній і юридичний спір, як предмету судового розгляду.
Підсумовуючи суд зазначає, що вимога про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 21.05.2020 № 024177, не є юридичним спором. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, в тому числі адміністративного про його оскарження оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Оспорюваний розрахунок за своєю правовою природою є лише письмовим документом (засобом доказування), на підставі якого може мати місце стягнення у судому порядку задокументованої у ньому плати.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки, щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Вимоги про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування були предметом оцінки Великої Палати Верховного Суду.
Так, у п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року в справі № 203/3/18, Суд вказав: «Оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, тому він не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. З огляду на викладене такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду».
Зазначена правова позиція Великої Палати Верховного Суду підтверджує обґрунтованість наведеного перед цим висновку про відсутність юридичного спору на який поширюється судова юрисдикція в контексті ч. 3 ст. 124 Конституції України.
Враховуючи викладене, а також те, що позивач просить визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 21.05.2020 № 024177 та який не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України, вказані вимоги не можуть бути предметом судового розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Однак, оскільки, вимога про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 21.05.2020 № 024177, не може бути предметом судового розгляду, суд не роз'яснює заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої позовної вимоги, що узгоджується із правовим висновком, який міститься у п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі № 203/3/18.
Відповідно до ч. 2 ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат в частині позовних вимог у яких закрито провадження у справі, суд виходить із таких мотивів.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 132 КАС України).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом від 08.07.2011 № 3674-VI.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, для повернення сплаченої суми судового збору, позивачем до суду повинно бути подано відповідне клопотання, а тому судом при вирішенні питання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, рішення про повернення сплаченої суми судового збору не приймається.
Керуючись ст. 139, 238, 239, 248, 256, 295 КАС України суд
Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування Розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 024177 від 21.05.2020.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Богоніс Михайло Богданович