22 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 927/491/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Селіваненка В.П.,
розглянувши заяву про самовідвід колегії суддів у справі №927/491/19
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АС»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.12.2019 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020
у справі №927/491/19
за позовом заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Чернігівської райдержадміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АС» (далі - ТОВ «АС», скаржник)
про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 253 229, 67 грн.,
ТОВ «АС» 29.09.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 (повний текст виготовлений 11.09.2020) у справі № 927/491/19, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згадана касаційна скарга передана на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Малашенкової Т.М. (головуючого), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 20.10.2020 у зв'язку з перебуванням судді Бенедисюка І.М. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №927/491/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: МалашенковаТ.М. (головуючий), Булгакова І.В., Селіваненко В.П.
Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Чернігівської райдержадміністрації звернувся до суду з позовом до ТОВ «АС», у якому прокурор просить суд:
- визнати недійсною додаткову угоду від 05.09.2018 №2 до договору на постачання природного газу від 02.08.2018 №621(18)Б, укладену між Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «АС»;
- визнати недійсною додаткову угоду від 17.09.2018 №3 до договору на постачання природного газу від 02.08.2018 №621(18)Б, укладену між Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «АС»;
- визнати недійсною додаткову угоду від 25.09.2018 №4 до договору на постачання природного газу від 02.08.2018 №621(18)Б, укладену між Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «АС»;
- визнати недійсною додаткову угоду від 16.10.2018 №5 до договору на постачання природного газу від 02.08.2018 №621(18)Б, укладену між Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «АС»;
- стягнути з відповідача 253 229,67 грн. збитків у вигляді надмірно сплачених позивачем грошових коштів.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.12.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020, у справі №927/491/19 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ «АС» звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства та не ґрунтуються на всебічному дослідженні обставин справи.
В обґрунтування своєї правової позиції ТОВ «АС» відзначає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушили положення статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статей 53, 226, 275, 278 ГПК України, при цьому не застосували пункт 2 частини першої статті 226 ГПК України та не врахували висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах, а саме: від 06.08.2019 у справі №910/6144/18, від 06.08.2019 у справі №912/2529/18, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 31.10.2018 у справі №910/6814/17, від 21.12.2018 у справі №922/901/17, від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, від 23.10.2018 у справі №926/03/18, від 23.09.2018 у справі №924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, 26.02.2019 у справі №920/284/18, від 03.04.2019 у справі №909/63/18, від 17.04.2019 у справі №916/641/18, від 31.07.2019 у справі №916/2914/18, від 06.08.2019 у справі №912/2529/18, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 17.08.2020 у справі №912/73/19 та у постанові Вищого господарського суду України від 22.06.2017 у справі №911/540/15.
Серед іншого ТОВ «АС» відзначає, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки визнання нікчемного правочину недійсним не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. При цьому суди попередніх інстанцій залишили даний факт поза увагою та відповідно не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.
Також скаржник вказує, що господарські суди безпідставно застосували до спірних правовідносин положення статті 1212 Цивільного кодексу України щодо застосування наслідків безпідставного збагачення у договірних відносинах, оскільки таке застосування не узгоджується з практикою застосування норми права у подібних правовідносинах, встановленою Верховним Судом у справах №912/895/18 та №927/491/19.
З огляду на предмет спору (зокрема щодо стягнення збитків у вигляді надмірно сплачених позивачем грошових коштів), підстави позову, зазначених позивачем, застосування судами попередніх інстанцій норм права (зокрема статті 1212 Цивільного кодексу України), доводів оскарження, в тому числі щодо невірного застосування господарськими судами статті 1212 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що спір у справі №927/491/19, серед іншого (зокрема щодо стягнення збитків у вигляді надмірно сплачених позивачем грошових коштів), виник із недоговірних зобов'язань.
Рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2020 №7 внесено зміни в додаток №3 до рішення зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2019 №6 «Про затвердження складу судових палат, персонального складу постійних колегій суддів у складі судових палат, спеціалізації судових палат та суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду», виклавши його у новій редакції, - справи у спорах щодо недоговірних зобов'язань передаються на розгляд палаті для розгляду справ про банкрутство.
Відповідно до додатку З до рішення зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2019 №6 (у редакції від 15.06.2020, рішення зборів №7) визначено класифікатори спеціалізацій суддів та категорій справ, зокрема суддям судової палати для розгляду справ про банкрутство:
- справи про банкрутство (коди Загального класифікатора спеціалізацій суддів та категорій справ (далі - Класифікатор) 212000000 - 212130000);
- справи у спорах щодо недоговірних зобов'язань (коди Класифікатора 210000000 - 211030000);
- справи щодо оскарження рішень третейських судів та про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів (коди Класифікатора 231000000 - 231020000);
- заяви про відвід судді (суддів) у випадку, коли суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
З огляду на викладене 20.10.2020 суддями Касаційного господарського суду Малашенковою Т.М. (головуючим), Булгаковою І.В. та Селіваненком В.П. подано мотивовану заяву про самовідвід від розгляду справи № 927/491/19.
Так, частиною першою статті 32 ГПК України встановлено, що справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів.
Частинами шостою та сьомою статті 37 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що у Касаційному господарському суді обов'язково створюються окремі палати для розгляду справ щодо (про): банкрутство; захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством; корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів. Інші палати у касаційних судах створюються за рішенням зборів суддів касаційного суду.
Рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2019 № 6 визначено спеціалізацію судових палат та суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в тому числі суддів судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством, а саме - суддів: Малашенкової Т.М., Булгакової І.В. та Селіваненка В.П.
Положеннями пункту 4 частини першої статті 35 ГПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи.
В обґрунтування наявності підстав для самовідводу судді Малашенкова Т.М., Булгакова І.В. та Селіваненко В.П. зазначили, що обставинами, які виключають можливість їх участі у розгляді касаційної скарги ТОВ «АС» у справі №927/491/19 є порушення порядку визначення судді для розгляду справи, оскільки у справі №927/491/19, зокрема щодо позовної вимоги про стягнення збитків у вигляді надмірно сплачених позивачем грошових коштів, спір виник із недоговірних зобов'язань, а рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2020 №7 суддям Малашенковій Т.М., Булгаковій І.В. та Селіваненку В.П.не визначено спеціалізацію з розгляду справ про банкрутство.
Відповідно до частини першої статті 39 ГПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відтак, наведені у заяві суддів Малашенкової Т.М. (головуючого), Булгакової І.В. та Селіваненка В.П. обставини, у розумінні приписів статті 35 ГПК України, є підставою для самовідводу від розгляду цієї справи.
На підставі викладеного та керуючись статтею 37 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 32, 35, 38, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
1. Заяву суддів Малашенкової Т.М. (головуючого), Булгакової І.В. та Селіваненка В.П. від 22.10.2020 про самовідвід від розгляду справи № 927/491/19 - задовольнити.
2. Матеріали касаційної скарги у справі № 927/491/19 передати на авторозподіл.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Булгакова
Суддя В. Селіваненко