58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34
16 жовтня 2020 року Справа № 926/1696/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мале колективне виробничо - комерційне підприємство “Кооператор”
до відповідача Чернівецької міської ради
про визнання права власності на самочинно збудоване майно
Суддя О.Г. Проскурняк
Секретар судового засідання В.О. Нікітович
Представники:
Від позивача - адвокат Василатій О.О.
Від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю Мале колективне виробничо - комерційне підприємство “Кооператор” звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідача Чернівецької міської ради, в якому просить визнати за позивачем право власності на нежитлові приміщення літера “В” загальною площею 10,50 кв.м. (які складаються з: приміщення “1-1”, площею 3,60 кв.м., приміщення “1-2”, площею 6,90 кв.м.) та літній майданчик № 1, площею 22,60 кв.м., які знаходяться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Головна, 82.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що у 1997 та 1998 роках придбав приміщення магазину по вул. Головній, 82 у м. Чернівці. З метою покращення умов господарської діяльності, шляхом розширення підсобних приміщень магазину, Товариство у 1998 році здійснило добудову двох стін зі сторони приміщення 1-3 (кабінету) та 1-2 (підсобного приміщення/коридору), внаслідок чого фактично утворились добудовані, нежитлові приміщення літера В, площею 10,5 кв.м., (які складаються з: приміщення “1-1”, площею 3,60 кв.м., приміщення “1-2”, площею 6,90 кв.м.), які виконували функцію додаткового підсобного приміщення, а також встановлено літній майданчик з бетонних плит біля приміщення задля забезпечення твердої поверхні та зручного заїзду для відвантаження товару.
Далі позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю Мале колективне виробничо - комерційне підприємство “Кооператор” звернулось до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради із зверненням щодо прийняття в експлуатацію самочинно зведених нежитлових приміщень з літнім майданчиком по вул. Головній, 82 в м. Чернівці, проте останній відмовив позивачу в прийнятті в експлуатацію самочинно збудованих об'єктів, у зв'язку з тим, що на даний час законодавством не передбачено механізму та умов прийняття самочинно збудованих об'єктів, окрім рішення суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 липня 2020 року вказану позовну заяву передано до провадження судді Желік Б.Є.
Ухвалою суду від 27 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі № 926/1696/20, призначеного підготовче засідання на 18 серпня 2020 року.
18 серпня 2020 року до Господарського суду Чернівецької області надійшла письмова заява відповідача, згідно якої, Чернівецька міська рада не заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд розглянути справу без участі представника відповідача.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18 серпня 2020 року оголошено перерву в підготовчому засіданні до 03 вересня 2020 року.
Розпорядженням керівника апарату суду № 40/20 від 03 вересня 2020 року проведено повторний автоматизований розподіл справи № 926/1696/20 у зв'язку із перебуванням судді Желіка Б.Є. в черговій щорічній відпустці.
Згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 вересня 2020 року, справу № 926/1696/20 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 03 вересня 2020 року оголошено перерву в підготовчому засіданні до 23 вересня 2020 року.
Ухвалою суду від 23 вересня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16 жовтня 2020 року.
Адвокат позивача в судовому засіданні 16 жовтня 2020 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач явку належного представника в судове засіданні 16 жовтня 2020 року не забезпечив.
В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (відеозапис)
На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 16 жовтня 2020 року відповідно до статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вживши всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, на яких ґрунтуються позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, заслухавши представників сторін, суд
Згідно статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 319 ЦК України унормовано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов'язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Також за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованого Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 1 статті 328 ЦК України унормовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
26 березня 1997 року між представництвом Фонду державного майна України в м. Чернівці (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кооператор” (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу приміщення № 329, згідно пункту 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця приміщення магазину “Соки-води”, яке знаходиться в м. Чернівці по вул. Головна, 82, а покупець зобов'язується прийняти приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.
24 лютого 1998 року між департаментом економіки міської ради, що знаходиться в м. Чернівці (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю малого колективного виробничо-комерційного підприємства “Кооператор” (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу приміщення № 12, згідно пункту 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця приміщення магазину, яке знаходиться в м. Чернівці за адресою вул. Головна, 82, а покупець зобов'язується прийняти приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.
Доказів визнання недійсним або встановлення факту нікчемності чи не укладення вищевказаних договорів суду не надано.
Як вбачається із пояснень позивача та не заперечується відповідачем, з метою покращення умов господарської діяльності, шляхом розширення підсобних приміщень магазину, Товариством з обмеженою відповідальністю малого колективного виробничо-комерційного підприємства “Кооператор” у 1998 році здійснено добудову двох стін зі сторони приміщення 1-3 (кабінету) та 1-2 (підсобного приміщення/коридору), внаслідок чого фактично утворено добудовані нежитлові приміщення літера В, площею 10,5 кв.м. (які складаються з: приміщення “1-1”, площею 3,60 кв.м., приміщення “1-2”, площею 6,90 кв.м.) та літній майданчик № 1, площею 22,60 кв.м., які знаходяться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Головна, 82.
Позивач підтверджує відсутність у нього будь-яких дозвільних документів на проведення такої реконструкції та будівництво нерухомого майна.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема шляхом визнання права.
Таким чином, суд констатує, що зведення нежитлових приміщень для обслуговування приміщення магазину є самочинним будівництвом, на яке позивач просить визнати право власності.
При цьому, учасниками справи не доведено, а у матеріалах справи відсутні судові рішення про знесення самочинно збудованих приміщень, на які позивач просить визнати право власності у межах цього спору.
За приписами частини 1 статті 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, нормами статті 375 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Водночас відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У той же час частиною 4 вказаної статті ЦК України визначено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Таким чином, окрім передбачених частиною 1 статті 376 умов для визнання будівництва самочинним, Цивільний кодекс України під самочинним будівництвом розуміє також здійснення будівництва на земельній ділянці, що не належить особі, яка здійснила таке будівництво.
Як вбачається із матеріалів справи, та не заперечується позивачем, територіальна громада м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради є власником земельної ділянки площею 0,0303 по вул. Головній, 82 у м. Чернівці, на якій розташовано спірні нежитлові приміщення.
У силу частини 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Зазначене положення є загальним правилом, з якого, однак, існують винятки.
Зокрема, частиною 3 статті 376 ЦК України унормовано, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
У пункті 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 “Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)” (далі - постанова ВССУ) роз'яснено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК).
Крім того, згідно із пунктом 14 постанови ВССУ на підставі частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина 3 статті 375 Цивільного кодексу України).
Також пунктом 16 постанови ВССУ позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.
Як вбачається із державного акту на право постійного користування землею серія І-ЧВ № 001171 від 02 квітня 1999 року, виконавчий комітет Чернівецької міської ради народних депутатів 06 листопада 1998 року відповідно до рішення № 523/15 надала позивачу в постійне користування земельну ділянку площею 0,0303 га. по вул. Головна, 82 з цільовим призначенням “для обслуговування магазину”.
03 грудня 2019 року фізичною особою-підприємцем Лещишин Василем Володимировичем складено звіт № 19082/10-2019 ТО на замовлення позивача про проведення технічного обстеження нежитлових приміщень літ. В з літнім майданчиком № 1 в м. Чернівці по вул. Головній, 82 на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю малого колективного виробничо-комерційного підприємства “Кооператор”.
Згідно вказаного висновку проведено технічне обстеження на предмет визначення можливості надійної та безпечної експлуатації нежитлової будівлі, в тому числі відповідності державним будівельним нормам нежитлового приміщення літ. В з літнім майданчиком № 1, площею 0,0303 га., які знаходяться в м. Чернівці по вул. Головній, 82 та встановлено їх готовність до надійної та безпечної експлуатації.
19 березня 2020 році позивач звернувся до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю із зверненням з метою прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва на вул. Головній, 82 у м. Чернівцях,
Як вбачається із наявного в матеріалах справи листа-відповіді від 26 березня 2020 року № 18-01/9-142, компетентний орган у сфері прийняття в експлуатацію будівель та споруд відмовив позивачу не через невідповідність неможливість приміщень надійній та безпечній експлуатації, а у зв'язку із відсутністю установленої законодавством процедури прийняття в експлуатацію самочинно збудованих об'єктів.
При цьому, згідно листа-відповіді від 06 квітня 2020 року № 04/01-08/1-1091, Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин, останнім встановлено відповідність місця розташування збудованого у 1998 році нежитлового приміщення літера В вимогам Державних будівельних норм України, а саме пункту 15.2.1. ДБН Б.2.2-12:2019 “Планування та забудова території”.
Крім того, Чернівецька міська рада, як орган уповноважений територіальною громадою м. Чернівці на розпорядження землями комунальної власності, не заперечує проти задоволення позову та визнання за позивачем права власності на самочинне будівництво.
Таким чином з огляду на те, що:
1) позивач здійснив самовільне будівництво на земельній ділянці, наданій йому в користування під уже збудоване майно;
2) власник земельної ділянки не заперечує проти визнання за позивачем права власності;
3) самочинне будівництво проведено з дотриманням стандартів, які дозволяють їх надійну та безпечну експлуатацію,
4) позивач звертався до компетентного органу з метою введення в експлуатацію самочинно зведеного об'єкту, однак отримав відмову через відсутність законодавчого регулювання таких відносин;
5) самочинне будівництво не порушує права інших осіб, доказів протилежного учасниками справи не надано та такі відсутні у матеріалах справи;
6) у матеріалах справи відсутні рішення уповноважених посадових осіб або суду, якими ухвалено знести самочинно збудовані позивачем приміщення, що є предметом цього спору,
Суд зазначає, що у даній справі встановлено наявність передбачених законом умов, за яких право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, а тому вимоги позивача, щодо визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю Мале колективне виробничо-комерційне підприємство “Кооператор” права власності на нежитлові приміщення літера “В” загальною площею 10,50 кв.м. (які складаються з: приміщення “1-1”, площею 3,60 кв.м., приміщення “1-2”, площею 6,90 кв.м.) які знаходяться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Головна, 82 є обґрунтованими та спрямовані на відновлення його невизнаного права.
Стосовно позовної вимоги, щодо визнання за позивачем права власності на літній майданчик № 1, суд вказує наступне.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи звіту № 19082/10-2019 ТО, судовим експертом встановлено, що літній майданчик № 1 - замощення конфігурації чотирикутника, з розмірами в плані 4,89*4,62 м. Загальна площа забудови 22,60 кв.м. Конструктивна система споруди/будівлі - бетонні плити з мармуровою крихтою.
При цьому, позивач вказує, що літній майданчик створений з метою здійснення благоустрою та забезпечує тверду поверхню, зручний заїзд для відвантаження товару.
Згідно частини 1 статті 21 Закону України “Про благоустрій населених пунктів”, елементами (частинами) об'єктів благоустрою є: покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм.
З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що літній майданчик № 1, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 82 є елементом (частиною) об'єктів благоустрою.
Так, з огляду на встановлене, суд дійшов висновку, що позивач здійснюючи благоустрій закріпленої за ним території, шляхом влаштування літнього майданчику з бетонних плит, який за своєю правовою природою є елементом благоустрою, що забезпечує тверду поверхню та зручний заїзд для відвантаження товару та є тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності, споруджений з полегшених конструкцій, має ознаку тимчасовості, тому не може бути нерозривно пов'язаний із землею та його переміщення можливе без його знецінення та зміни призначення, а отже він не є об'єктом нерухомого майна.
Крім того, позивачем не доведено факту невизнання чи оскарження його права користування вказаним майном.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову в частині визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю Мале колективне виробничо-комерційне підприємство “Кооператор” права власності на літній майданчик № 1, площею 22,60 кв.м., який знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Головна, 82.
Стосовно розподілу судових витрат.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 129 ГПК України, у випадку задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Разом з тим, відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи те, що позивач без дозвільних документів здійснив самочинне будівництво, чим порушив законодавчо встановлений порядок будівництва будівель та споруд, суд вирішив залишити за позивачем витрати зі сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 130, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Мале колективне виробничо-комерційне підприємство “Кооператор” (58000, м. Чернівці, вул. Ізюмська, 10, код 14267391) право власності на нежитлові приміщення літера “В” загальною площею 10,50 кв.м. (які складаються з: приміщення “1-1”, площею 3,60 кв.м., приміщення “1-2”, площею 6,90 кв.м.) які знаходяться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Головна, 82.
3. Відмовити у задоволенні позову в частині визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю Мале колективне виробничо-комерційне підприємство “Кооператор” (58000, м. Чернівці, вул. Ізюмська, 10, код 14267391) права власності на літній майданчик № 1, площею 22,60 кв.м., який знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Головна, 82.
4. Судові витрати залишити за позивачем.
Повний текст рішення складено та підписано - 21 жовтня 2020 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Г. Проскурняк