18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
21 жовтня 2020 року м. Черкаси справа № 925/780/20
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Хелис Н.М., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом фізичної особи-підприємця Жорника Сергія Павловича до товариства з обмеженою відповідальністю “ІМПЕКСТРАНС ГРУП” про стягнення 28000 грн.,
Позивач - фізична особа-підприємець Жорник Сергій Павлович звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “ІМПЕКСТРАНС ГРУП” (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору про перевезення вантажу № 261 від 10.12.2019 року, 28000 грн. боргу та відшкодування судових витрат у виді 2102 грн. судового збору за подання позовної заяви, 3900 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 2000 грн. відшкодування гонорару успіху.
Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу згідно з договором про перевезення вантажу № 261 від 10.12.2019 року.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/780/20 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 28.07.2020 року.
Відповідач в особі свого представника подав суду 06.07.2020 року клопотання (вх. № 10059/20, а.с. 33-34), в якому просив продовжити строк на подання відзиву на позовну заяву позивача до закінчення карантину.
Ухвалою суду від 10.07.2020 року судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.08.2020 року, яке в подальшому ухвалою суду від 18.08.2020 року відкладено на 16.09.2020 року.
Сторони явку представників у судове засідання не забезпечили. Від представника позивача надійшла 17.08.2020 року заява (вх. № 12550/20, а.с. 39) про розгляд справи за відсутності представника сторони позивача. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін не заперечував, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце судового засідання судом був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши заяви сторін по суті справи і з процесуальних питань, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.
10.12.2019 року відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю “ІМПЕКСТРАНС ГРУП”, як експедитор, та позивач - фізична особа-підприємець Жорник Сергій Павлович, як перевізник, уклали договір про перевезення вантажів № 261 (далі - Договір, а.с. 7-12), згідно з умовами п. 1.1. якого перевізник зобов'язується доставити погоджений із експедитором вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій особі, а експедитор зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Сторони погодили усі істотні умови Договору, і зокрема, домовилися про таке:
п. 1.2. - перевізник виступає/діє від свого імені, а експедитор виступає/діє від свого імені, але в інтересах, за завданням/дорученням та за рахунок первісного замовника транспортно-експедиторської послуги (Замовник);
п. 1.3. - вартість перевезення, порядок розрахунків/форма оплати та інші істотні умови договору погоджуються сторонами і вказуються в заявці на перевезення вантажу (додаток № 1 до договору, далі-заявка);
п. 1.4. - факт виконання кожного автомобільного перевезення підтверджується шляхом підписання сторонами відповідних актів виконаних робіт;
п. 1.6.1. - заявка є невід'ємною (обов'язковою) та пріоритетною частиною договору, а сканована (фото) копія підписаної заявки, яка передана за допомогою засобів електронного зв'язку має юридичне та/або доказове значення і силу оригінального (паперового) примірника заявки;
п.п. 2.1.1.- 2.1.4. експедитор зобов'язаний: своєчасно передавати перевізнику заявки; інформувати перевізника про зміни в умовах перевезення вантажу; на погоджених умовах, за рахунок замовника та його коштами оплатити послуги перевізника; за рахунок замовника та його коштами компенсувати перевізнику усі погоджені, документально підтверджені додаткові витрати перевізника які обумовлені договором/заявкою;
п.п. 2.2.1., 2.2.2. - перевізник зобов'язаний: при досягненні згоди надати експедитору підписану та підтверджену своїм штампом/печаткою заявку із зазначенням ПІП водія та актуального способу зв'язку із ним, реєстраційного номера (-ів) транспортного засобу; при погодженні умов заявки повідомити експедитора про усі типи/види вантажу, якими транспортний засіб може бути довантажений в процесі здійснення перевезення;
п. 2.2.7. - при міжнародних перевезеннях, забезпечити страхування вантажу на умовах СМR - страхування;
п. 2.2.9. - доставити вантаж у відповідності з поданою заявкою в пункт призначення і здати/передати його під підпис уповноваженому вантажоотримувачу (за відсутності вимоги експедитора про призупинення процесу розвантаження);
п. 3.1. - ціни в договорі є договірними, встановленими в національній валюті України - гривні. Загальна сума договору становить сума усіх цін фрахтів/заявок (ставок за перевезення) за підтвердженими заявками, які було виконано протягом строку дії договору;
п. 3.2. - ціна фрахту/заявки (ставка за перевезення) і строк її оплати узгоджуються сторонами та зазначаються в заявках. Якщо ціну фрахту (ставку за перевезення) визначено в іноземній валюті, то остаточні розрахунки між сторонами здійснюються в гривні за офіційним курсом НБУ на день розвантаження (якщо інше не вказано в заявці), а у випадку, коли сторони визначили розмір неустойки/компенсації в іноземній валюті, то її сплата здійснюється також у гривні за офіційним курсом НБУ на день порушення/події (якщо інше не вказано в заявці);
п. 3.3. - погоджено, що у ціну фрахту/заявки (ставки за перевезення), яка вказана у підтвердженій заявці перевізником враховані усі витрати пов'язані із здійсненням перевезення (на персонал (виконавців), на паливно-мастильні матеріали, на декларації/дозволи/збори/мита тощо); в подальшому вона не переглядається, додаткові платежі перевізником не сплачуються (не компенсуються);
п. 3.5. - розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі, протягом п'яти банківських днів після підписання сторонами акту (якщо інше не передбачено у заявці). Надання неповного комплекту документів для здійснення оплати та/або наявність помилок у їх оформленні прирівнюються до їх неподання;
п. 5.4. - експедитор розраховується з перевізником виключно коштами замовника, та виключно після їх отримання експедитором;
п. 5.5. - договір набирає чинності з моменту підписання і діє протягом року. Якщо жодна із сторін за тридцять днів до закінчення строку дії договору письмово не попередить іншу сторону про припинення договору на майбутнє, то даний договір зберігає свою чинність для сторін кожного разу ще на один рік (є пролонгованим). Кількість пролонгацій сторонами не обмежується.
Договір підписаний обома сторонами, підписи посвідчені їхніми печатками.
Відповідач подав заявку № 371-2 від 11.12.2019 року на перевезення вантажу міжнародного сполучення (Додаток № 1 до Договору, а.с. 13), відповідно до якої: перевізник - позивач, маршрут руху -Україна-Росія; дата і час завантаження: 13.12.2019 року, 11:00; назва вантажу: вироби з пластмаси в картонних коробках; адреса завантаження: м. Харків, вул.. Єнакієвська, 2А; відповідальна особа за завантаження: ОСОБА_1 , НОМЕР_1 ; об'єм, вага вантажу: 10т. 90 куб. 13.6*2,45*2.7м; спосіб завантаження: 1.- задня; адреса митного оформлення: м. Харків. вул. Клочковська, 370; погранперехід: Гоптівка/Нехотєєвка; адреса митного очищення: м. Бєлгород (адреса уточнюється); адреса розвантаження:1) м. Бєлгород, вул. Корочанська,132а, 2) м. Санкт-Петербург, вул.. Енергетиків, 19А; відповідальна особа за розвантаження - уточнюється; термін доставки вантажу: 20.12.2019; ставка за перевезення - 28000 грн. з урахуванням вартості фін. Гарантії та ЕТД; умови оплати: безготівковий розрахунок, на протязі 20 днів при отриманні оригіналів документів (заявка - 2шт., рахунок, акт - 2 шт., CMR - 2шт.- оригінали, договір - 2 шт., реєстраційні документи, завірені мокрою печаткою (копія вірна), та за умови відсутності помилок у їх оформленні; ПІП водія, марка та номер авто: ОСОБА_2 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ; додаткові умови: 1. - Факт підписання цієї заявки сторонами одночасно свідчить про те, що в перевізника наявні/чинні усі дозволи, ліцензії, погодження тощо, які дають право здійснення перевезення вантажу за обумовленим маршрутом та/або він (його транспортний засіб) не перебуває під дією заборон/санкцій тощо будь-яких уповноважених органів та будь-якої країни до/по території якої буде пролягати маршрут. Порушення перевізником вимог цієї умови є достатньою підставою для розірвання заявки експедитором у односторонньому порядку без сплати перевізнику будь-якої компенсації. Якщо перевізником буде допущено прострочення доставлення вантажу, з цих причин, то перевізник сплачує на користь експедитора штраф у розмірі 200 доларів США (еквівалент) за кожну розпочату добу такого прострочення.
2. - Виключно для завантаження умов цієї заявки, нормою часу для митного очищення та розвантаження вантажу сторони домовились рахувати 72 години. 3. - Для виконання умов даної заявки , виключно в рамках даного перевезення, сторонами погоджено, що за кожну добу понаднормового простою транспортного засобу в місцях завантаження/розвантаження експедитор сплачує перевізнику штраф із розрахунку 900 гривень при простої в Україні, та 1000 гривень при простої за кордоном/межами України. 4. - Всі додаткові витрати по перетину кордону оплачує перевізник (фін. Гарантія та ЕТД оформляє та оплачує перевізник за власні кошти). 5. - окреме авто без будь-яких довантажень.
Із міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 082101 (а.с. 14), складеної 13.12.2019 року вбачається, що вантаж завантажено відправником - ТОВ «Віапласт», одержувач - ТОВ «Сварог», перевізник - фізична особа-підприємець Жорник Сергій Павлович, місце розвантаження вантажу -- Росія, м. Бєлгород, м. Санкт-Петербург; місце і дата завантаження вантажу: Україна, м. Харків, 13.12.2019 року; вантаж одержано 15.12.2019 року, що підтверджується підписом у графі «вантаж одержано». 14.12.2019 року пройдено митний контроль Харківської митниці ДФС і доставлено вантаж вантажоодержувачу.
На виконання умов Додатку № 1 до Договору позивач 26.12.2019 року направив на адресу відповідача поштовим перевізником ТОВ «Нова Пошта» (експрес-накладна 5900047603000, а.с. 15) пакет документів, передбачених розділом «умови оплати» заявки від № 371-2 від 11.12.2019 року, перелік документів відображено у журналі реєстрації вихідної кореспонденції позивача (а.с. 16-19). Відповідно до даних сервісу ТОВ «Нова Пошта», вказане відправлення було отримано відповідачем 08.01.2020 року.
Отже, позивачем надано транспортно-експедиційні послуги з міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом за заявкою відповідача: № 371-2 від 11.12.2019 року на суму 28000 грн., про що свідчить оформлена міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № 082101 від 13.12.2019, які відповідачем прийнято без зауважень.
Відповідач не оплатив надані позивачем транспортно-експедиційні послуги з міжнародного автоперевезення вантажу.
Таким чином, спірні правовідносини сторін виникли із договору про перевезення вантажу №261 від 10.12.2019 року і заявки: № № 371-2 від 11.12.2019 року на перевезення вантажу міжнародного сполучення автомобільним транспортом, вимоги позивача витікають із суті прав та обов'язків сторін за цим договором.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань перевезення вантажів, транспортного експедирування і послуг, загальні положення про послуги, перевезення і транспортне експедирування визначені главами 63-65 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), главою 32 Господарського кодексу України (далі - ГК України), загальні положення про договір - розділом ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини - розділом IV книги 1 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України. Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 908 ЦК України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до викладених обставин справи та наведених норм законодавства суд вбачає, що договір про перевезення вантажу № 261 від 10.12.2019 року укладений сторонами з дотриманням норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, ними виконувався. Відповідач, у встановлені заявкою на перевезення вантажу міжнародного сполучення № 371-2 від 11.12.2019 року згідно Договору строки, свій обов'язок з оплати отриманих від позивача послуг, не виконав. Наявність і розмір спірної заборгованості у сумі 28000 грн. позивачем доведено належними і допустимими доказами, відповідачем не спростовані, тому вимога позивача підлягає задоволенню.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відтак, з огляду на встановлені обставини справи, умови договору та наведені норми законодавства суд позов в частині вимог про стягнення 28000 грн. основного боргу визнає обґрунтованим, доказаним і задовольняє повністю. Правом подати відзив на позов, бути присутнім в судовому засіданні і давати пояснення відповідач не скористався.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд враховує таке.
У позові позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору і витрат на професійну правничу допомогу, позов суд задовольняє повністю.
Квитанцією № 8532 від 12.06.2020 року позивачем сплачено 2102 грн. судового збору за подання позову.
Обґрунтовуючи розрахунок судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 3900 грн., представник позивача адвокат Лоза Віктор Миколайович надав суду: копію договору про правову допомогу № від 01.06.2020 року, укладеного позивачем з адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008 року; копію ордеру серії ТР № 079781 від 09.06.2020 року; копію акту приймання-передачі наданих послуг від 09.06.2020 року з переліком наданих послуг, затраченим часом на суму 3900 грн.; копію квитанції до прибуткового ордеру № 02-06 від 09.06.2020 року на суму 3900 грн.
Судом враховано, що між позивачем, як клієнтом, та адвокатом Лозою В.М. як адвокатом, укладено договір про правову допомогу від 01.06.2020 року, в якому сторони погодили наступне:
п.п. 2.1. - 2.3 - за здійснення дій що визначені у п.1.1 цього договору. Довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі 3900 грн.. Розрахунок здійснюється в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви. У випадку задоволення позову (отримання позитивного рішення) довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) в розмірі 2000 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Наявні в матеріалах справи докази надання позивачу професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням погоджених розцінок за послуги з надання правничої допомоги, підтвердження доказів фактичної оплати наданих послуг, дають суду достатні підстави для покладення витрат позивача на отримання правничої допомоги на сторону відповідача.
Щодо стягнення з відповідача «гонорару успіху» у розмірі 2000 грн. передбаченого п. 2.3. Договору, суд враховує позицію Великої Палати Верховного суду, викладену у постанові № 904/4507/18 від 12.05.2020 року, та зазначає, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тому належить до судових витрат, є співмірною з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача, тому також підлягає до стягнення з відповідача.
На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5900 грн., а разом 8002 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255-256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Імпекстранс груп”, код ЄДРПОУ 39505251, місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, вул. Пушкіна, 100, офіс 1, на користь фізичної особи-підприємця Жорника Сергія Павловича, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 - 28000 грн. основного боргу, 8002 грн. грн. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.
Суддя В.М. Грачов